Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 654/2080/17

провадження № 61-3792св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 квітня 2018 року у складі судді Ширінської О. Х. та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Чорної Т. Г., Пузанової Л. В., Склярської І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі між співвласниками, посилаючись на те, що йому та відповідачу належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Дійти добровільної згоди щодо поділу спірного майна сторони не можуть. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив поділити вказане домоволодіння між співвласниками в натурі згідно з першим варіантом проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 16 лютого 2018 року № 91/17 та запропонованого І варіанту поділу для другого співвласника, а саме: в житловому будинку літ. «А» приміщення: 1-5 (житлова) площею 11,3 кв. м; 1-6 (житлова) площею 12,0 кв. м; 1-7 (житлова) площею 16,3 кв. м. Господарські будівлі та споруди: підвал під гаражем літ. «Б», вхід літ. «Г», сарай літ. «Е», частину металевої огорожі № 3, огорожу № 3 із сітки, ворота № 4. Помпу № 5 залишено в загальному користуванні обох співвласників. Загальна дійсна вартість будівель та споруд, що виділяються власнику ІІ частини складає 205 133 грн, що становить 50/100 частки від усього домоволодіння. Зобов`язано ОСОБА_1 здійснити перепланування: а) закласти дверний проріз цеглою з приміщення № 1-1 в приміщення № 1-7, з приміщення № 1-4 в приміщення № 1-5 та № 1-6. Вартість перепланування складає 8 211 грн; б) влаштувати вхідний дверний проріз в капітальній стіні з демонтажем віконного блоку з встановленням нового дверного блоку в приміщення № 1-5. Вартість перепланування складає 2 810 грн; в) влаштувати дверний проріз в перегородці з встановленням б/в дверного блоку між приміщеннями № 1-5 та № 1-6, між приміщеннями № 1-6 та № 1-7. Вартість перепланування складає 2 124 грн. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 16 лютого 2018 року № 91/17 та запропонованого І варіанту поділу для першого співвласника, а саме: в житловому будинку літ. «А» приміщення: 1-1 (коридор) площею 7,6 кв. м; 1-2 (коридор) площею 2,7 кв. м; 1-3 (санвузол) площею 3,1 кв. м; 1-4 (житлова) площею 21,5 кв. м, ганок, козирок. Господарські будівлі та споруди: гараж літ. «Б», кухня літ. «В», сарай літ. «Ж», хвіртка 1, ворота № 2, частину металевої огорожі № 3. Помпу № 5 залишено в загальному користуванні обох співвласників. Загальна дійсна вартість будівель та споруд, що виділяються власнику ІІ частини складає 205 133 грн, що становить 50/100 частки від усього домоволодіння.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що запропонований експертом перший варіант поділу відповідає ідеальним часткам сторін у спірному домоволодінні, а тому є найбільш прийнятним. Позивачу доцільно виділити ту частину житлового будинку, в якій необхідно здійснити перепланування, оскільки він не заперечував проти цього та пояснив, що спроможний влаштувати окремий вхід і вирішити питання відокремлення водопостачання, водовідведення та опалення.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 квітня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Обраний місцевим судом перший варіант поділу домоволодіння відповідає ідеальним часткам співвласників. Запропоновані експертом переобладнання та перепланування будинку є несуттєвими, не передбачають втручання в несучі конструкції та інженерні системи загального користування, а тому не потрібно отримувати дозвільну документацію на їх виконання (лише після проведення переобладнання виникне необхідність розробити проекти щодо виконання робіт з відокремлення системи опалення та інших інженерних мереж і погодити їх у відповідному порядку).

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У лютому 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 квітня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 січня 2019 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що поділ майна не може здійснюватися шляхом визнання за співвласниками права власності на нього. У висновку судової будівельно-технічної експертизи передбачено влаштування дверного прорізу в капітальній стіні житлового будинку і фактично вказано на необхідність відокремлення систем опалення та інших інженерних мереж. Таким чином, оскільки спірний будинок фактично обладнаний єдиною інженерною системою, переобладнання при його поділі без втручання в несучі стіни та інженерні системи загального користування є неможливим, суди помилково вважали, що такі роботи не потребують отримання документів, які дають право на їх виконання.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Голопристанського районного суду Херсонської області.

21 березня 2019 року справа № 654/2080/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що сторонам в цій справі належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Стаття 321 ЦК Українизакріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Висновком судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 16 лютого 2018 року № 91/17, складеним судовим експертом Ларченко Г. І., визначено три варіанти поділу домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Так, за першим варіантом, який не передбачає відхилення від розміру ідеальних часток співвласників,експертом запропоновано виділити:

- І співвласнику зі складу житлового будинку приміщення: 1-1 (коридор) площею 7,6 кв. м; 1-2 (коридор) площею 2,7 кв. м; 1-3 (санвузол) площею 3,1 кв. м; 1-4 (житлова кімната) площею 21,5 кв. м, а також ганок і козирок; зі складу господарських будівель та споруд: гараж літ. «Б», кухню літ. «В», сарай літ. «Ж», хвіртку 1, ворота № 2, частину металевої огорожі № 3;

- ІІ співвласнику зі складу житлового будинку приміщення: 1-5 (житлова кімната) площею 11,3 кв. м; 1-6 (житлова кімната) площею 12,0 кв. м; 1-7 (житлова кімната) площею 16,3 кв. м; зі складу господарських будівель та споруд: підвал під гаражем літ. «Б», вхід літ. «Г», сарай літ. «Е», частину металевої огорожі № 3, огорожу № 3 із сітки, ворота № 4. При цьому, необхідно провести роботи із перепланування, а саме: а) закласти дверний проріз цеглою з приміщення № 1-1 в приміщення № 1-7, з приміщення № 1-4 в приміщення № 1-5 та № 1-6 (вартість перепланування складає 8 211 грн); б) влаштувати вхідний дверний проріз в капітальній стіні з демонтажем віконного блоку з встановленням нового дверного блоку в приміщення № 1-5 (вартість перепланування складає 2 810 грн); в) влаштувати дверний проріз в перегородці з становленням б/в дверного блоку між приміщеннями № 1-5 та № 1-6, між приміщеннями № 1-6 та № 1-7 (вартість перепланування складає 2 124 грн).

В загальному користуванні сторін залишено помпу під № 5.

У висновку також зазначено, що для відокремлення системи опалення та інших інженерних мереж необхідно розроблення відповідних проектів та погодження їх у встановленому порядку, що не входить до компетенції експерта. Тому визначити вартість робіт з відокремлення цих систем і мереж не вбачається можливим.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз положень статей 183 358 364 379 380 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним входом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі такої частки власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вхід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Статтею 152 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Перепланування (переобладнання) квартир та нежитлових приміщень повинно відповідати проектній документації, будівельним нормам і правилам, Державним будівельним нормам України «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» та виконуватися згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків.

Згідно з цими Правилами до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Переобладнання - улаштування в окремих жилих будинках, квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Водночас, при поділі нерухомого майна в натурі в разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення суду повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки.

Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.

Отже, отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування будинку необхідне лише у випадку втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, в іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78 81 83 84 87 89 228 235 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що при поділі житлового будинку в натурі кожному співвласнику має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати не лише окремий вхід, а й окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

У висновку судової будівельно-технічної експертизи зазначено, зокрема, що для відокремлення системи опалення та інших інженерних мереж необхідно розроблення відповідних проектів та погодження їх у встановленому порядку, що не входить до компетенції експерта.

Тобто експертом фактично підтверджена необхідність влаштування співвласниками автономних інженерних мереж та системи опалення, однак не вказано, чи потребує таке переобладнання втручання в інженерні системи загального користування.

Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що встановлення відокремленого водопостачання, водовідведення та опалення не потребує втручання в інженерні системи загального користування, ґрунтується на припущеннях та не підтверджений доказами.

Зазначене свідчить, що суди не з`ясували належним чином, чи передбачають вищевказані роботи втручання в інженерні системи загального користування та не перевірили, чи потрібні висновки відповідних органів про допустимість пов`язаних з поділом будинку переобладнань і перепланувань, а також дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування житлового будинку (у випадку втручання в несучі конструкції або інженерні системи загального користування).

Без встановлення зазначених обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, неможливо ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Крім того, здійснюючи поділ спірного майна в натурі, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно визнав за кожною із сторін право власності на 1/2 частину домоволодіння, зважаючи на те, що при поділі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, частка, яка виділяється кожному співвласнику, повинна становити окремий об`єкт нерухомого майна. Тобто в разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

В рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях у достатній мірі не виклали мотиви, на яких вони базуються, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).

В силу положень статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, щодо меж розгляду справи касаційним судом установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції Верховного Суду, тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, оскільки суди не виконали належним чином своїх обов`язків, що стало причиною передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження зібраних доказів судами обох попередніх інстанцій не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до місцевого суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 квітня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 січня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов