Постанова
Іменем України
18 липня 2022 року
м. Київ
справа № 654/3398/19
провадження № 61-1568св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Прокуратура Херсонської області в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (правонаступник - Бехтерська сільська рада Скадовського району Херсонської області),
відповідачі: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції
у Херсонській області, ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Майданіка В. В., Кутурланової О. В., Орловської Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (правонаступник - Бехтерська сільська рада Скадовського району Херсонської області) звернувся до суду з позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області (далі - УДАБІ у Херсонській області), ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування внесеного
у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності, скасування державної реєстрації права власності.
Обґрунтовуючи позов, вказував, що рішенням виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради від 23 липня 2008 року № 108 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проєктної документації на будівництво набережної
від бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на
АДРЕСА_1 за умови, що даний об`єкт після його будівництва буде переданий на баланс сільської ради, про що надано гарантійний лист.
Після отримання вказаного рішення ОСОБА_2 без отримання дозволу
на будівництво збудував на набережній підпірну стіну, огорожу з освітлювальною мережею, поперечну стінку, бордюр, мостіння та у подальшому звернувся
до суду з позовом до Новофедорівської сільської ради про визнання права власності на вказане нерухоме майно, мотивуючи позовні вимоги тим, що рада відмовляється прийняти майно в експлуатацію та визнати за ним його право власності на це майно.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 травня 2009 року за ОСОБА_2 визнано право власності на підпірну стіну, огорожу з освітлювальною мережею, поперечну стінку, бордюр, мостіння, що розташовані від бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у АДРЕСА_1 , та зобов`язано Херсонське бюро технічної інвентаризації (далі - Херсонське БТІ) зареєструвати вказане нерухоме майно.
22 липня 2009 року на підставі рішення від 05 травня 2009 року Херсонське БТІ зареєструвало за ОСОБА_2 право власності на вказане нерухоме майно.
30 червня 2010 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частини підпірної стіни, огорожі з освітлювальною мережею, поперечної стінки, бордюру, мостіння, розташованих від бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » довжиною 29,5 кв. м, від 147,0 м до 177,0 м включно.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 29 липня 2010 року рішення Голопристанського районного суду від 05 травня 2009 року скасоване.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2015 року у цивільній справі № 654/4618/14-ц задоволено позов прокурора Голопристанського району та визнано недійсним договір купівлі-продажу частини підпірної стіни, огорожі з освітлюваною мережею, поперечної стінки, бордюру, мостіння, розташованих від бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » довжиною 29,5 метрів від 147,0 м до 177,0 м включно
на АДРЕСА_1 , укладений 30 червня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В., реєстраційний номер 1844.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 06 травня 2015 року
та постановою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2015 року залишено без змін.
10 березня 2015 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції
у Херсонській області за № ХС 141150620149 було зареєстровано подану ОСОБА_1 декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (реконструкція підпірної стіни, огорожі, мостіння, сходових маршів
на АДРЕСА_1 ).
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції від 18 березня
2015 року № 20072051 вчинено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на частину підпірної стінки, огорожі, мостіння, сходових маршів, що розташовані на АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 6522384300:02:075:0520.
Згідно із вказаним рішенням у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції 18 березня 2015 вніс запис про реєстрацію права власності та ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18 березня 2015 року № НОМЕР_1.
Рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 прийнято
на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, технічного паспорта об`єкта та договору купівлі-продажу від 30 червня 2010 року, укладеного між ним та ОСОБА_2 .
Прокурор вказував, що оскільки рішенням Голопристанського районного суду від 11 лютого 2015 року визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаного майна, укладений від 30 червня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та встановлено, що у ОСОБА_1 немає підстав для набуття права власності на спірне майно, тому реєстрація поданої ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації - реконструкції майна - власником якого він не являється, є неправомірною та підлягає скасуванню.
Прокурор вважав, що у нього є наявні підстави для представництва інтересів територіальної громади в суді, та зазначив, що спірне майно, про скасування права власності на яке заявлено позовну вимогу, знаходиться на землях запасу Новофедорівської сільської ради, категорію яких визначено як землі громадської забудови. Згідно даними Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та постійної діяльності органів Міністерства надзвичайних ситуацій. Крім того, вказана земельна ділянка по суті є набережною с. Залізний Порт, яка має використовуватися для задоволення суспільних потреб.
Реєстрація права власності на спірне майно створює загрозу вибуття земельної ділянки, на якій воно розташоване, у приватну власність шляхом безоплатної приватизації або викупу, а також загрозу заподіяння шкоди державним інтересам у сфері раціонального використання земель, що перебувають
у власності громади, обмеження прав мешканців громади на відпочинок.
Крім того, перебування спірного майна у власності ОСОБА_1 порушує майнові права територіальної громади Новофедорівської сільської ради, оскільки після виготовлення проєктної документації та будівництва підпірної стіни і дороги для її обслуговування, забору вказана споруда мала перейти
у комунальну власність територіальної громади.
Це майно не може перейти у приватну власність, оскільки знаходиться на землях загального користування та по суті є об`єктом загального користування (набережною) і його перехід у приватну власність обмежує право невизначеного кола осіб на користування ним.
Посилаючись на статтю131-1 Конституції України, статті 2, 23 Закону України «Про прокуратуру», частини 3 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), статтю 189 Земельного кодексу України (далі -
ЗК України), статті 10, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування
в Україні», вказав, що підставою для представництва інтересів держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (правонаступник - Бехтерська сільська рада Скадовського району Херсонської області) є тривале нездійснення останньою захисту інтересів держави
та територіальної громади, оскільки орган місцевого самоврядування достовірно знав про набуття спірного майна у власність ОСОБА_2 , а потім ОСОБА_1 , проте жодних заходів щодо скасування права власності вказаних осіб на майно та його перехід у комунальну власність не вчиняв. Тобто уповноважений суб`єкт владних повноважень в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (правонаступник - Бехтерська сільська рада Скадовського району Херсонської області)
за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду
не звертався, незважаючи на очевидний характер порушень та необхідність захисту прав і законних інтересів територіальної громади.
Посилаючись на викладене, заступник прокурора Херсонської області
в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області просив:
1) скасувати державну реєстрацію поданої ОСОБА_1 декларації про готовність об`єкта до експлуатації (реконструкції підпірної стіни, огорожі, мостіння, сходових маршів на АДРЕСА_1 ), вчинену Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області
10 березня 2015 року за № ХС 141150620149;
2) скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції від 18 березня 2015 року № 20072051 про проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на підпірну стінку, огорожу, мостіння, сходовий марш,
що розташовані на АДРЕСА_1 на земельній ділянці
з кадастровим номером 6522384300:02:075:0520;
3) скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1
на підпірну стінку, огорожу, мостіння, сходовий марш, що розташовані
на АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 6522384300:02:075:0520.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині скасування державної реєстрації поданої ОСОБА_1 декларації про готовність об`єкта
до експлуатації, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду не встановлено, що в декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10 березня 2015 року № ХС 141150620149 наведено недостовірні дані, які
б давали підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, що спірний об`єкт будівництва був збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проєкта або будівельного паспорта.
Суд першої інстанцій дійшов висновку, що на момент реєстрації поданої ОСОБА_1 декларації про готовність об`єкта до експлуатації
від 10 березня 2015 року № ХС141150620149 у встановленому законом порядку не було припинено його право власності на об`єкт нерухомого майна, що був реконструйований ним, а земельна ділянка під цим об`єктом перебувала у його користуванні згідно з договором оренди земельної ділянки площею 0,0298 га, укладеного між ОСОБА_1 та Новофедорівською сільською радою.
Також суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 не допустив порушень при здійсненні будівництва.
Суд першої інстанції вказав, що лише сам факт скасування судом апеляційної інстанції рішення суду про визнання за ОСОБА_2 права власності на об`єкт нерухомого майна, який у 2010 році був придбаний ОСОБА_1 , а також визнання в судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу від 30 червня 2010 року не може бути достатньою та безумовною підставою для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10 березня 2015 року
№ ХС141150620149, оскільки не доводить, що до декларації були внесені недостовірні відомості.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування внесеного
у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно 18 березня 2015 року запису № 9078034 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1
на спірне майно та в частині скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірне нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з того,
що реєстраційні дії щодо майна, що оскаржуються, проведені 18 березня
2015 року, тобто до моменту набрання законної сили рішенням Голопристанського районного суду від 11 лютого 2015 року про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30 червня 2010 року, тому у державного реєстратора не було підстав для відмови чи зупинення реєстрації прав власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_1 .
Також суд першої інстанції виходив з того, що прокурор пропустив строк звернення до суду з вимогами про скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірне нерухоме майно та скасування запису про реєстрацію, який закінчився 12 червня 2018 року.
Крім того, суд виходив з недоведеності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах територіальної громади с. Новофедорівки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 травня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (правонаступник - Бехтерська сільська рада Скадовського району Херсонської області) до УДАБІ у Херсонській області, ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на підпірну стінку, огорожу, мостіння, сходовий марш, які розташовані на АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 6522384300:02:075:0520 скасовано і прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на підпірну стінку, огорожу, мостіння, сходовий марш, які розташовані на
АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 6522384300:02:075:0520, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно оформлено записом від 18 березня 2015 року № 9078034 про реєстрацію права власності ОСОБА_1
на вказане майно.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про скасування внесеного у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно
18 березня 2015 запису № 9078034 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірне майно змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог, зокрема в частині вимог про скасування державної реєстрації поданої ОСОБА_1 декларації про готовність об`єкта до експлуатації, залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вимог про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації ця декларація вичерпала свою дію фактом виконання, у зв`язку з чим такою декларацією будь-які права
та охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не несе будь-яких правових наслідків.
Крім того, суд не встановив факту внесення в оскаржувану декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 10 березня 2015 року недостовірних даних, або самовільного використання земельної ділянки під цим об`єктом, або порушень при здійсненні будівництва.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги про скасування внесеного у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запису від 18 березні 2015 № 9078034 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, апеляційний суд виходив з того,
що ці вимоги не підлягають задоволенню через неналежний спосіб захисту права, оскільки з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон
не передбачає.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на підпірну стінку, огорожу, мостіння, сходовий марш, які розташовані на
АДРЕСА_1
на земельній ділянці з кадастровим номером 6522384300:02:075:0520
та задовольняючи позов в цій частині, апеляційний суд, керуючись статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952 (далі - Закон України № 1952)
у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції та пунктом 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868), дійшов висновку, що рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2015 року, яке набрало законної сили 06 травня 2015 року, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного майна, на підставі якого відповідач здійснив відповідну реєстрацію реконструйованого майна та на підставі якого видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18 березня 2015 року № НОМЕР_1,
є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно.
Апеляційний суд поновив позивачу строк позовної давності, оскільки у справі встановлено порушення прав та законних інтересів територіальної громади,
а причини пропущення позивачем позовної давності є поважними, оскільки помилка у визначенні підвідомчості відповідної справи, яка була виправлена лише Верховним Судом поза межами строку загальної позовної давності,
не може мати наслідком позбавлення позивача можливості захистити своє порушене право.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просив скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року в частині зміни та скасування рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 травня 2021 року і залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Особа, яка подає касаційну скаргу, вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що прокурор пропустив строк на звернення до суду з позовом, оскільки про порушення прав прокурор дізнався з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, складеної 11 червня 2015 року, коли
у 2015 році звертався з аналогічним позовом до Херсонського окружного адміністративного суду.
ОСОБА_1 звертає увагу, що клопотання про поновлення строку позовної давності ні прокурор, ні особа, в інтересах якої він звертався, не подавали.
Також зазначає про те, що прокурор не довів, які саме права територіальної громади порушено, тому рішення апеляційного суду ґрунтується на припущеннях.
Вирішуючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності, апеляційний суд не врахував, що рішення про реєстрацію прийнято до того,
як в судовому порядку визнано недійсним договір купівлі-продажу, на підставі якого майно набуте у власність.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права і посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, (провадження № 12-97гс19), у постановах Верховного Суду від 20 червня
2018 року у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 61-9452зпв18),
від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 61-1285св17)
та у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі
№ 5004/2115/11.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу перший заступник керівника обласної прокуратури зазначає про безпідставність її доводів.
Щодо строку на звернення до суду зазначає, що вперше прокурор звернувся
з аналогічним позовом у порядку адміністративного судочинства ще у липні
2015 року, тобто в межах позовної давності, провадження у справі було закрито постановою суду касаційної інстанції від 31 липня 2019 року, тобто більше ніж через 4 роки з моменту звернення до суду, що дає підстави для висновку про несправедливість і неправильність покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи
і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах. За таких обставин висновок апеляційного суду про поновлення строку на звернення
до суду є обґрунтованим.
Щодо доведеності підстав для представництва інтересів територіальної громади особа, яка подає касаційну скаргу, зазначає, що спірне майно, про скасування права власності на яке порушено питання, знаходиться на землях запасу Новофедорівської сільської ради, які є землями громадської забудови, земельна ділянка є набережною і не може перебувати у приватній власності, а реєстрація права власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці, створює умови для переходу у подальшому права власності на земельну ділянку до відповідача.
Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна, на яке відповідач набув права власності, визнано недійсним в судовому порядку у справі
№ 654/4618/14-ц відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (неможливість набуття права власності
на самочинне будівництво особою, яка здійснила таке самочинне будівництво), то і наступна реконструкція цього майна із подальшою реєстрацією права власності на реконструйоване майно є незаконною та самочинною.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 654/3398/19, витребувано справу з Голопристанського районного суду Херсонської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що рішенням виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради від 23 липня 2008 року № 108 приватному підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проєктної документації на будівництво набережної від бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на
АДРЕСА_1 при умові, що цей об`єкт після його будівництва буде переданий на баланс сільської ради (гарантійний лист).
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 травня 2009 року за ОСОБА_2 визнано право власності на підпірну стіну, огорожу з освітлювальною мережею, поперечну стінку, бордюр, мостіння, розташовані від бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язано Херсонське БТІ зареєструвати вказане нерухоме майно.
Згідно з рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області
від 05 травня 2009 року 22 липня 2009 року Херсонське БТІ зареєструвало
за ОСОБА_2 право власності на підпірну стіну, огорожу з освітлювальною мережею, поперечну стінку, бордюр, мостіння, що розташовані від бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на вул. Морській у с. Залізний Порт.
Зазначене рішення скасовано ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 29 липня 2010 року та в задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому апеляційний суд встановив, що об`єкт будівництва не було прийнято
в експлуатацію відповідно до встановленого законодавством порядку, крім того, ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження права власності на земельну ділянку, а тому вказане нерухоме майно є самочинно збудованим.
30 червня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна.
11 лютого 2015 року рішенням Голопристанського районного суду у цивільній справі № 654/4618/14-ц задоволено позов прокурора Голопристанського району та визнано недійсним договір купівлі-продажу частини підпірної стіни, огорожі
з освітлювальною мережею, поперечної стінки, бордюру мостіння, розташованих від бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » довжиною 29,5 м
від 147,0 м до 177,0 м включно на АДРЕСА_1 , укладений 30 червня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М. В. за реєстраційним номером 1844.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 06 травня 2015 року
та постановою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року рішення Голопристанського районного суду від 11 лютого 2015 року залишене без змін.
У вказаних судових рішеннях зроблено висновок про те, що оскільки істотною умовою договору купівлі-продажу є предмет договору, а закон не передбачає здійснення будь-яких правочинів із самочинним будівництвом, то укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (та з іншими особами у справі) договір купівлі-продажу підпірної стіни, огорожі з освітлюваною мережею, поперечної стінки, бордюру мостіння, розташованих від бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » довжиною 29,5 м від 147,0 м до 177,0 м включно
на АДРЕСА_1 , які є об`єктами самочинного будівництва, суперечать вимогам цивільного законодавства та інтересам суспільства, отже, оспорюваний договір купівлі-продажу є недійсним.
Відповідно до запису в Реєстрі обтяжень від 31 жовтня 2014 року на спірне нерухоме майна накладено арешт на підставі ухвали суду від 27 жовтня
2014 року у справі № 654/4618/14-ц.
10 березня 2015 року в УДАБІ в Херсонській області за № ХС 141150620149 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - реконструкція підпірної стіни, огорожі, мостіння, сходових маршів
на АДРЕСА_1 ), подану ОСОБА_1 27 січня 2015 року.
На підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції 18 березня 2015 року за № 20072051 про реєстрацію прав
на нерухоме майно вчинено державну реєстрацію права власності
ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно.
18 березня 2015 року на підставі вказаного рішення у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державний реєстратор Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції вніс запис про реєстрацію права власності. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18 березня 2015 року№ НОМЕР_1.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та договору оренди земельної ділянки
15 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та Новофедорівською сільською радою зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,0298 га під цим об`єктом на строк до 15 серпня 2023 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом поданого прокурором в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради (правонаступник - Бехтерська об`єднана територіальна громада) позову є скасування державної реєстрації декларації про готовність об`єкта
до експлуатації (реконструкції підпірної стіни, огорожі, мостіння, сходових маршів на АДРЕСА_1 ), скасування запису державного реєстратора про реєстрацію прав на нерухоме майно; скасування державної реєстрації права власності.
Оскаржуючи рішення апеляційного суду, особа, яка подає касаційну скаргу, посилається на те, що суд не звернув уваги на недоведеність прокурором факту порушення відповідачем прав територіальної громади та не вказав, які саме права територіальної громади порушено, а також на те, що суд безпідставно поновив прокурору строк позовної давності та безпідставно задовольнив позов про визнання незаконною державної реєстрації права власності.
Щодо доводів касаційної скарги про недоведеності прокурором мотивів, з яких він звертається до суду, тобто недоведення того, які саме права територіальної громади порушені.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях здійснюється у випадках порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо: 1) захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, 2) відсутній компетентний орган.
Згідно з частиною четвертою статті 23 цього ж Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.
Суд установив, що у цій справі підставою для представництва інтересів держави в особі Новофедорівської сільської ради (правонаступник - Бехтерська об`єднана територіальна громада) є тривале нездійснення радою захисту інтересів територіальної громади, невжиття будь-яких заходів на попередження незаконних дій щодо самочинної забудови на земельній ділянці комунальної власності, що віднесена до земель громадської забудови та згідно з відомостями з Державного земельного кадастру має цільове призначення - для розміщення та постійної діяльності органів Міністерства надзвичайних ситуацій (далі - МНС).
Новофедорівська сільська рада (правонаступник - Бехтерська об`єднана територіальна громада) була достовірно обізнана про незаконне набуття у власність фізичною особою спірного самочинно збудованого майна, адже рішенням ради було лише надано дозвіл на виготовлення проєктної документації, відомостей про виготовлення якої немає, дозвіл на початок будівельних робіт не надавався, у дозволі на розробку проєктної документації йшлось про передачу збудованого майна у власність громади, проте право власності за ОСОБА_2 зареєстроване на підставі згодом скасованого судового рішення. Сільська рада була обізнана про наступне відчуження цього майна ОСОБА_1 , оскільки у квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на зазначене нерухоме майно, відповідачем у якому зазначив Новофедорівську сільську раду, проте жодних заходів щодо перешкоджання таким діям ОСОБА_2 рада не вчинила.
Крім того слід зазначити, що сільська рада, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не скористалась наданим їй правом та проти позову не заперечувала.
Щодо доводів касаційної скарги про застосування позовної давності
У цій справі суд встановив тривале порушення прав і законних інтересів Новофедорівської сільської ради (правонаступник - Бехтерська об`єднана територіальна громада), тому визначальним у цій справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду
з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України); загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України); перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частин перша статті 261 ЦК України); зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стаття 266 ЦК України); позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України); сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Згідно з частиною п`ятою статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Тобто умовою захисту порушеного права у разі пропущення строку позовної давності є саме очевидна наявність порушеного права та доведення поважності причин пропуску строку.
Апеляційний суд вважав, що у цій справі позовна давність пропущена
з поважних причин, тому порушене право підлягає захисту з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Вперше для захисту порушеного права територіальної громади з подібним позовом прокурор звернувся у порядку адміністративного судочинства у липні 2015 року (справи № № 821/2153/15-а, 821/537/16), тобто в межах позовної давності. Провадження у справах було закрите судом касаційної інстанції через порушення правил юрисдикції 31 липня 2019 року.
10 вересня 2019 року прокурор звернувся до суду з позовом у порядку цивільного судочинства.
Оцінюючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду, апеляційний суд виходив з того, що помилка у визначенні підвідомчості позову виправлена Верховним Судом поза межами строку загальної позовної давності, що не може мати наслідком позбавлення права на захист порушеного права.
Як при вирішенні питання щодо обставин доведеності прокурором мотивів,
з яких він звертається до суду, так і при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, апеляційний суд дав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованих висновків.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо апеляційний суд не встановив порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції, а оцінка доказів зроблена
як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції
не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Щодо доводів касаційної скарги про безпідставне задоволення позову про визнання незаконним державної реєстрації прав власності
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України № 1952 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі
в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям
та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.
Статтею 15 Закону України № 1952 у відповідній редакції встановлено порядок державної реєстрації прав та їх обтяжень:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову
в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Статтею 19 Закону України № 1952 у відповідній редакції передбачено,
що державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно
до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав
на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Згідно зі статтею 24 Закону України № 1952 у відповідній редакції у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або
не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам,
що їх посвідчують.
Відповідно до пункту 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, чинного на час виникнення спірних правовідносин, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є зокрема, 1) укладений у встановленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; …5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;… 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією;…10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав
на нерухоме майно;… 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
Як встановлено судом, до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_1 додав копію витягу від 15 серпня 2013 року № 8040388, виданого державним реєстратором Крамаренко Т. А.; копію договору купівлі-продажу № 1844, укладеного 30 червня 2010 року між ОСОБА_2
та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Маршаловою М. В.; який рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області
від 11 лютого 2015 року визнано недійсним, оскільки предметом договору був об`єкт самочинного будівництва; копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії ХС № 141150620149, виданої управлінням ДАБІ у Херсонській області; копію технічного паспорта б/н, виданого 24 лютого 2015 року експертом Шаманським В. Л.
Отже, задовольняючи позов у частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на підпірну стінку, огорожу, мостіння, сходовий марш, які розташовані на АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 6522384300:02:075:0520, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що самочинне будівництво не є об`єктом цивільного права і, відповідно,
не може бути предметом цивільно-правового договору, тобто, договір, предметом якого є об`єкт самочинного будівництва, суперечить закону і не може бути підставою для реєстрації права власності.
Оскільки відповідно до пункту 37 Порядку № 868, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, відноситься до документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, скасування такого рішення є підставою для проведення скасування державної реєстрації. Наявність у відповідача ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на спірне майно не є перешкодою для скасування державної реєстрації права власності.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 03 березня 2021 року у справі № 915/161/20 та від 16 червня 2021 року
у справі № 761/42036/18-ц (провадження № 61-13417св20).
Погоджується колегія суддів касаційного суду і з висновком апеляційного суду про те, що не має значення той факт, що проведення реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості було пов`язане не з переходом права власності
від однієї особи до іншої, а внаслідок проведеної ОСОБА_1 реконструкції вказаного майна, адже сама реконструкція проводилася відносно майна, яке відповідач ОСОБА_1 набув у власність незаконно,
що встановлено судовим рішенням. Тобто реконструкція нерозривно пов`язана зі спірним майном і не може розглядатися як окремий об`єкт права власності.
З викладених вище підстав Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що на момент укладення договорів купівлі-продажу право власності ОСОБА_2 було зареєстроване належним чином на підставі судового рішення.
Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалили законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення
є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів
не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Херсонського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська