Постанова

Іменем України

06 серпня 2020 року

м. Київ

справа №657/435/18

провадження №61-23368св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Національної поліції у Херсонській області,

відповідач - Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 03 вересня 2019 року у складі судді Скригун В. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів Радченка С. В., Бездрабко В. О., Приходько Л. А.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Головного управління Національної поліції у Херсонській області (далі - ГУ НП у Херсонській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на його користь 719 000 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду.

Позов мотивовано тим, що 27 травня 2003 року слідчим СВ Каланчацького РВ УМВС України в Херсонській області за фактом викрадення невстановленими особами в період з жовтня 2002 року по січень 2003 року органічних добрив, які належать ТОВ «ВікАнд», порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.

07 грудня 2003 року слідчим СВ Каланчацького РВ УМВС України в Херсонській області винесено постанову про визнання цивільного позивача по кримінальній справі за фактом викрадення органічних добрив невстановленими особами. В постанові зазначено, що ОСОБА_1 здійснив вивіз органічних добрив та з викраденим зник, спричинивши збитки ТОВ «ВікАнд» на суму 35 000 грн.

24 січня 2004 року позивач допитаний у якості підозрюваного, ознайомлений з постановою від 24 січня 2004 року про обрання запобіжного заходу - підписки про невиїзд.

08 серпня 2004 року позивача ознайомлено з постановою слідчого від 07 серпня 2004 року про притягнення в якості обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 186, частиною першою статті 209 КК України.

21 червня 2005 року ухвалою апеляційного суду Херсонської області виправдувальний вирок Каланчацького районного суду Херсонської області від 09 лютого 2005 року скасовано та справу направлено для проведення додаткового досудового слідства.

23 листопада 2006 року слідчим СВ Каланчацького РВ УМВС України Херсонської області дії позивача перекваліфіковано по кримінальній справі з частини п`ятої статті 186 КК України на статтю 356 КК України, а за частиною першою статті 209 КК України закрито в зв`язку з відсутністю в діях

ОСОБА_1 складу злочину.

26 лютого 2013 року апеляційний суд Херсонської області скасував вирок Каланчацького районного суду Херсонської області від 15 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 , а справу повернуто прокурору Каланчацького району Херсонської області для проведення додаткового розслідування.

03 квітня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження за правовою кваліфікацією стаття 356 КК України.

08 лютого 2016 року начальник СВ Каланчацького ВП Новокаховського ВП ГУПП в Херсонській області виніс постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 03 квітня 2013 року в зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Цією ж постановою скасовано постанови слідчого від 06 серпня 2004 року про звільнення ОСОБА_1 з ІТТ Каланчацького РВ УМВС та обрання йому запобіжного заходу підписки про невиїзд та про накладення арешту на майно ОСОБА_1 .

Незаконними діями органами слідства та суду позивачу завдано моральну шкоду, розмір якої позивач оцінив в суму 719 000 грн та просив стягнути її за рахунок коштів державного бюджету.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 03 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 650 000 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивач безпідставно перебував під слідством та судом у статусі підозрюваного і обвинуваченого в період з 24 січня 2004 року по 08 лютого 2016 року, а тому завдана йому моральна шкода підлягає відшкодуванню, в порядку та в розмірах, що визначені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ГУ НП в Херсонській області, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що ОСОБА_2 не надав жодного доказу на підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди. Належним доказом завданої моральної шкоди ОСОБА_2 є висновок експертизи, разом з тим у справі експертиза не проведена.

Судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, неправильно визначено розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки неправильно визначено період перебування ОСОБА_2 під слідством.

Так, судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_2 перебував під слідством 144 місяці - з 24 січня 2004 року до 02 лютого 2016 року. Однак, це не відповідає дійсності, оскільки кримінальна справа відносно ОСОБА_2 порушена 26 липня 2004 року, до цього розслідувалася як кримінальна справа за фактом крадіжки органічних добрив невстановленими особами. Таким чином, позивач перебував під слідством протягом 138 місяців, а не як зазначено судом - 144.

Крім того, судами не враховано, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив відповідачем Головне управління Національної поліції в Херсонській області, яке не є належним відповідачем, оскільки не є правонаступником УМВС України в Херсонській області та Каланчацького РВ.

Головне управління Національної поліції в Херсонській області не порушувало прав позивача та шкоду не заподіювало, а отже відсутні підстави для задоволення позову. Залучення у якості відповідача органу поліції за позовом щодо відшкодування шкоди, завданої працівниками міліції є безпідставним.

Відзиви на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подані.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94 ВР від 01 грудня 1994 року передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).

Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат.

Шкода, завдана громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, підлягає відшкодуванню шляхом її стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 січня 2019 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 4173 гривні.

У справі, яка переглядається, судами установлено, що кримінальне провадження щодо позивача закрито постановою СВ Каланчацького ВП Новокаховського ВП ГУПП в Херсонській області від 08 лютого 2016 року у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, а отже він набув право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Визначаючи розмір морального відшкодування, суди попередніх інстанцій врахували обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу - з 24 січня 2004 року по 08 лютого 2016 року, що загалом складає 144 місяців, під слідством та судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, виникла необхідність докладання додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку із чим дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 650 000 грн, яка визначена з урахуванням усіх обставин справи.

Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом суд визначив у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, тобто на момент розгляду справи, що узгоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визначив і встановив правильний період перебування позивача під слідством і судом, за який позивач має право на відшкодування моральної шкоди, визначив розмір відшкодування такої шкоди у межах заявленої позивачем суми та не вийшов за межі позовних вимог.

Аргументи касаційної скарги щодо невстановлення судами попередніх інстанцій характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач у зв`язку з перебуванням під слідством і судом, є необґрунтованими, оскільки сам факт притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин, вчинення якого не було доведено - є підставою для відшкодування такій особі моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги, що ГУНП в Херсонській області є неналежним відповідачем у справі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки рішення про закриття кримінального провадження відносно позивача було прийнято Каланчацьким відділенням поліції Новокаховського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області 08 лютого 2016 року, тобто під час діяльності відповідача, а отже Національна поліція України є належним відповідачем у справі.

Крім того, в даному випадку особі в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності завдано шкоду, яка в будь-якому випадку відшкодовується за рахунок державного бюджету. Така шкода завдана правоохоронними органами, тому ліквідація органів міліції чи створення органів поліції без відповідного правонаступництва не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 1176 ЦК України покладається на державу, а отже моральна шкода має бути компенсована позивачу за рахунок держави.

Посилання у касаційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо правосуб`єктності ГУ НП у Херсонської області, не спростовують обґрунтованих висновків судів у цій справі і на правильність вирішення спору не впливають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області залишити без задоволення.

Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 03 вересня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська