Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 658/2739/17

провадження № 61-12314св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Каховський державний агротехнічний коледж,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Херсонської області від 18 січня 2018 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Каховського державного агротехнічного коледжу про відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 03 липня 2008 року, з урахуванням додаткового рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 04 вересня 2008 року, стягнуто вартість поставлених товарів відповідача за договором на суму 921 967,70 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 17 вересня 2013 року замінено сторону виконавчого провадження - боржника Каховський державний аграрний технікум на Каховський державний агротехнічний коледж.

Позивач вказував, що збитки за несвоєчасне виконання зобов`язання становлять різницю між ринковою вартістю товарно-матеріальних цінностей на день подачі позову та вже стягнутою сумою за рішенням суду від 04 вересня 2008 року. На цей момент відповідач свої зобов`язання не виконав, чим завдав йому збитки, відшкодування яких передбачено статтями 22 62 623 625 ЦК України.

ОСОБА_1 просив стягнути з Каховського державного агротехнічного коледжу:

1 020 562,30 грн - збитків;

3 % річних від простроченої суми - 246 635,58 грн;

інфляційні втрати у розмірі 1 710 882,62 грн;

судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 31 серпня 2017 року у складі судді: Батовріної І. Г. позов задоволено. Стягнуто з Каховського державного агротехнічного коледжу на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 2 977 880,50 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звертаючись з цим позовом позивач вказував на те, що відповідачем на час подачі позовної заяви зобов`язання за договором не виконав, що призвело до завдання йому збитків. Дані доводи позивача матеріалами справи та доводами представника відповідача наведеними в письмових запереченнях не спростовано. Твердження представника відповідача про подвійну відповідальність у зв`язку із зверненням позивача за захистом своїх прав до міжнародного суду, суд визнає неспроможними і відхиляє їх, оскільки такі суперечать вимогам законодавства. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Розмір збитків, заподіяних вказаним порушенням, згідно наведеним позивачем розрахунком в позові, становить 2 977 880,50 грн (а. с. 5 - 6). Цей розрахунок складено на підставі висновку про ринкову вартість об`єктів від 27 липня 2017 року, відповідно до якого станом на липень-серпень 2017 року орієнтовна вартість амофос-фосфорне добрива складає 15,17 грн. за 1 кг; гербіциду «Базагран» 351,50 грн за 1 л; дизельного палива 17 500 грн за 1 тонну. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Перевіряючи розрахунок збитків наданий позивачем, завданих невиконанням умов договору, суд погодився з обчисленим позивачем розміром відшкодування збитків та вважав його таким, що розрахований згідно із вимогами чинного цивільного законодавства. Відповідачем не спростовано правильність нарахування збитків, проведеного позивачем. Посилання представника відповідача на неправильність визначення позивачем розміру шкоди суперечать вимогам закону і фактичним обставинам справи. Тому суд вважав, що для відновлення порушеного права позивача Каховський державний аграрний коледж, має відшкодувати йому різницю ринкової вартості поставлених за договором товарів на теперішній час, а також інфляційні втрати та 3 % річних за час прострочення виконання зобов`язання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Херсонської області від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу Каховського державного агротехнічного коледжу задоволено. Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 31 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 03 липня 2008 року з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 04 вересня 2008 року стягнуто з технікуму на користь позивача у відшкодування заподіяних збитків 921 967,7 грн, судові рішення набрали законної сили. Зобов`язання відповідача щодо сплати грошових коштів були перенесені у площину виконавчого провадження, а тому підстави для застосування статті 625 ЦК України у вигляді покладення на нього відповідальності за порушення грошового зобов`язання відсутні. ЦК України не передбачено нарахування збитків на збитки, які вже стягнуто судом. Крім того, слід зазначити, що відсутня вина відповідача у невиконанні рішення суду, оскільки, як зазначено вище, коледж є державною установою, фінансується за рахунок держави, і такі кошти у вказаний період на його рахунки не надходили. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ виконується органами Державного казначейства України в установленому кабінетом Міністрів України порядку. Відповідно до листа Управління державної казначейської служби України у Каховському районі від 27 вересня 2013 року №30-01-55/1058, 25 вересня 2013 року до Управління звернувся ОСОБА_1 з вимогою про стягнення з Каховського державного агротехнічного коледжу на підставі виконавчих листів № 2-1991/08 від 23 вересня 2008 року та № 2-1991/2008 від 28 липня 2008 року, виданих Дніпровським районним судом м. Херсона, коштів в сумі 923 667,70 грн, які прийнято до виконання. Згідно інформації викладеної Державною казначейського службою України у листі від 23 листопада 2015 року № 5-13/3550-29532, виконавчий лист, виданий Дніпровським районним судом м. Херсона по справі № 2-1991/08 знаходиться на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішення суду, що гарантовані державою», безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством, зокрема, за черговістю надходження таких рішень, яких на виконанні у Казначействі на суму 259,16 млн грн. та які надійшли раніше вказаного виконавчого листа.

Апеляційний суд вказав, що відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав законної сили 01 січня 2013 року та Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45 (стаття 2 Закону), держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Статтею 5 Закону передбачено, що у разі якщо Державна казначейська служба України протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Тому відсутні передбачені законом підстави для задоволення позову ОСОБА_1 . Рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

При відхиленні доводів апеляційної скарги коледжу про безпідставне не застосування судом першої інстанції позовної давності апеляційний суд вказав, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. Судове рішення у даній справі (вступна і резолютивна частини рішення) ухвалено 31 серпня 2017 року і представник відповідача приймав участь в судовому засіданні та виступав у судових дебатах, що підтверджується журналом судового засідання. Заява коледжу про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин у справі датована 18 вересня 2017 року і цього ж дня надійшла до суду, тобто після ухвалення оскаржуваного ним судового рішення.

Аргументи учасників справи

У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Херсонської області від 18 січня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилався на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що помилкове зазначення у резолютивній частині додаткового рішення Дніпровського районного суду м. Херсону від 04 вересня 2008 року про стягнення збитків призвело до помилкового висновку апеляційного суду про те, що ЦК України не передбачено нарахування збитків на збитки, які вже стягнуто судом. Наявність виконавчого провадження не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України. Вказує, що невиконання рішення суду про стягнення коштів порушує статтю 1 протоколу першого Конвенції. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії», «Федоренко проти України» зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності. Відсутність дій відповідача щодо розрахунку за поставлений товар, надає позивачу право на «законне очікування», що йому відшкодовано вартість товару з врахуванням встановлених законом збитків. Не виконання відповідачем своїх обов`язків прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном.

У травні 2018 року Каховський державний агротехнічний коледж надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржену постанову без змін, а скаргу без задоволення.

Відзив мотивований безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки зобов`язання відповідача щодо сплати грошових коштів були перенесені у площину виконавчого провадження, тому підстави для застосування статті 625 ЦК України. Вказує, що ЦК України не передбачено нарахування збитків на збитки, які вже стягнуті рішенням суду.

У червні 2018 року ОСОБА_1 надав заперечення на відзив Каховського державного агротехнічного коледжу, в якому зазначив, що невиконання рішення суду не звільняє від відповідальності згідно статті 625 ЦК України. Відповідачем не оспорюється нарахування вказаних збитків в частині розрахунку, а заперечується сама можливість їх стягнення.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2018 року у справі відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсону від 03 липня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з Каховського державного аграрного технікуму на користь ОСОБА_1 збитки у сумі 541 503 грн та судові витрати.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Херсону від 04 вересня 2008 року стягнуто з Каховського державного аграрного технікуму на користь ОСОБА_1 вартість 75 тон фосфорного добрива у сумі 570 000 грн, вартість 31 тонни дизельного палива у сумі 261 103,70 грн, а також вартість 720 л базограна у сумі 81 864 грн, вартість біопрепарату 200 л у сумі 9 000 грн, всього 921 967,70 грн.

17 вересня 2013 року на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Херсона задоволено заяву ОСОБА_1 про зміну сторони виконавчого провадження та змінено сторону виконавчого провадження, боржника - Каховський державний аграрний технікум на Каховський державний агротехнічний коледж у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Каховського державного аграрного технікуму про стягнення збитків, у виконавчих листах № 2-1991/08 від 04 вересня 2008 року та № 2-1991/08 від 03 липня 2008 року.

Виконавчий лист, виданий Дніпровським районним судом м. Херсона від 23 вересня 2008 року на підставі рішення Дніпровського районного судом м. Херсона від 04 вересня 2008 року (справа № 2-1991/08), був звернутий стягувачем до примусового виконання. Відповідно до відміток і записів, здійснених державним виконавцем Каховського МР ВДВС, виконавчий лист неодноразово повертався стягувачу: 06 квітня 2009 року, 31 грудня 2009 року, 09 листопада 2011 року, 14 грудня 2012 року, 08 серпня 2013 року, у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Згідно довідки Каховського МР ВДВС ГТУЮ у Херсонській області № 13.12-31/13870 на цей час виконавчі листи з приводу виконання рішення Дніпровського районного суду м. Херсона №2-1991/08 на виконанні у Каховському МВДВС не перебувають.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що «збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача».

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом із тим, апеляційний суд, з урахуванням того, що додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Херсону від 04 вересня 2008 року стягнуто вартість поставленого неоплаченого товару в розмірі 921 967,70 грн, а не збитки, при скасуванні рішення суду першої інстанції не перевірив: за порушення якого зобов`язання позивач просив стягнути збитки; які збитки просив стягнути позивач (упущену вигоду чи реальні збитки); чи існують умови для стягнення збитків.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

За таких обставин висновок апеляційного суду про відсутність підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є неправильним.

Посилання апеляційного суду про відсутність вини відповідача у невиконанні рішення суду, оскільки коледж є державною установою, фінансується за рахунок держави, і такі кошти на його рахунки не надходили, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Європейський суд з прав людини допускає, що асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету Уряду. Тим не менше, Суд вирішив, що не передбачивши таких асигнувань протягом трьох років підряд, держава-відповідач не виконала своїх зобов`язань за статтею 6 параграфа 1 Конвенції (VOYTENKO v. UKRAINE, № 18966/02, § 42, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року). Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (KECHKO v. UKRAINE, № 63134/00, § 26, ЄСПЛ, від 08 листопада 2005 року). Затримка у виконанні судового рішення може за певних обставин бути виправдана, але не за рахунок звуження суті права, яке захищається статтею 6 Конвенції (BAKALOV v. UKRAINE, № 14201/02, § 33, ЄСПЛ, від 30 листопада 2004 року).

Боржником є Каховський державний агротехнічний коледж, який протягом 11 років не виконує рішення Дніпровського районного суду м. Херсону від 03 липня 2008 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Херсону від 04 вересня 2008 року, відсутністю бюджетного фінансування не може виправдовувати бездіяльність боржника і виключати необхідності захисту таких коштів від знецінення.

У пункті 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 915/533/15 (провадження № 12-51гс18) зазначено, що «та обставина, що грошові кошти за договором повинні надійти до обласного бюджету, не виключає необхідності захисту таких коштів від знецінення та обов`язку відповідача як боржника у спірних правовідносинах компенсувати наслідки інфляційних процесів, які відбулися за час його прострочення».

Проте переглядаючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд не з`ясовував за який період прострочення виконання грошового зобов`язання нараховані 3 % річних та інфляційні втрати.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати у передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Херсонської області від 18 січня 2018 року скасувати.

Справу № 658/2739/17 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Херсонської області від 18 січня 2018 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Коротенко

Є. В. Краснощоков