Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 658/3228/18-ц

провадження № 61-20463св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25 березня 2019 року у складі судді Марківа Т. А. та постанову Херсонського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , про визнання частково недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 , після смерті якого залишилося спадкове майно на 5/6 частин домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказував, що за життя його батько склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Каховського районного нотаріального округу Коршуновою Л. А. 11 липня 2016 року, за яким заповів все належне йому майно в рівних частках йому та онуці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На початку травня 2018 року він звернувся до Каховської міської державної нотаріальної контори з метою оформлення своєї частки в спадковому майні, яке залишилося після смерті батька і дізнався, що 01 січня 2017 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , оформила спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом (заповітом) на 1/2 частку від 5/6 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .

05 травня 2018 року, отримуючи свідоцтво про право на спадщину за законом на свою частку, він звернув увагу, що державним нотаріусом Каховської міської державної нотаріальної контори Гладушко К. В. до переліку господарських споруд домоволодіння включено ряд споруд, які не належали померлому ОСОБА_4 , тому запропонував державному нотаріусу змінити свідоцтво про право на спадщину в частині виключення зі спадкової маси навісу літ. «З», площею 18 кв. м, погрібу під сараєм літ. «Ж», площею 3,5 кв. м, сараю літ. «Ж», площею 17,8 кв. м, тамбуру літ. «а2», площею 4,3 кв. м, а також змінити площу житлового будинку літ. «А» з 83,1 кв. м на загальну площу 36,5 кв. м, оскільки будівництво вказаних споруд та реконструкцію житлового будинку здійснював він за згодою батька у 1998 році і на даний час вказані споруди відносяться до самочинно збудованих.

Зазначав, що на підтвердження вказаних обставин він надав державному нотаріусу Гладушко К. В. технічний паспорт, розроблений КП «Каховське БТІ» станом на 05 грудня 2012 року, який був дійсний на час смерті батька і містив повну інформацію про перелік узаконених споруд домоволодіння АДРЕСА_1 , однак вона не прийняла до уваги його заперечення щодо виключення з переліку спадкового майна вищезазначених споруд, посилаючись на те, що 01 серпня 2017 року нею видано свідоцтво про право на спадщину іншому спадкоємцю, яким було надано технічний паспорт, виготовлений ТОВ «Укртехінвентаризація» 29 травня 2017 року, і який не містив інформації про самочинні будівлі, тому вона не мала можливості змінювати свідоцтво про право на спадщину та рекомендувала йому вирішувати дане питання в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 просив суд визнати частково недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 серпня 2017 року, зареєстроване в реєстрі за № 810, та свідоцтво про право на спадщину за законом від 04 травня 2018 року, зареєстроване в реєстрі за № 472, в частині визначення спадковим майном навісу «З», площею 18 кв. м, погребу під сараєм «Ж», площею 3,5 кв. м, сараю «Ж», площею 4,3 кв. м, тамбуру «а2», площею 4,3 кв. м, реконструйованого житлового будинку «А», загальною площею 83,1 кв. м.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що визнання в судовому порядку недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину лише в частині, заявленій ОСОБА_1 , не забезпечать належного (ефективного) захисту прав сторін, а тому суди дійшли висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його бабуся - ОСОБА_5 , після її смерті його батько - ОСОБА_4 у 2012 році розпочав оформлення спадщини, яка складалась з житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Для оформлення свідоцтва про право на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 , його батько - ОСОБА_4 надав державному нотаріусу Каховської міської державної контори правовстановлюючі документи на нерухоме майно, а саме: свідоцтво про право власності на спадщину від 21 вересня 1997 року (зареєстровано в реєстрі за № 3833) на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 39,3 кв. м, яка залишилась після смерті його дідуся - ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ; свідоцтво про право власності на спадщину від 21 вересня 1997 року (зареєстровано в реєстрі за № 3831) на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 39,3 кв. м в спільному майні подружжя у зв'язку зі смертю ОСОБА_6 ; витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 17 грудня 2012 року, у якому зазначено, що загальна площа житлового будинку по АДРЕСА_1 становить 39,3 кв. м, житлова - 36,5 кв. м, а також міститься примітка, що самовільно збудовані господарча прибудова «А1», житлова побудова «А2», ґанок з навісом «а1», тамбур «а2», будівлі «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», під «Ж», «З»; технічний паспорт від 02 грудня 2012 року, у якому зазначено, що самочинно побудовані господарча будівля «А1», житлова прибудова «А2», ґанок з навісом «а1», тамбур «а2», будівлі «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», під «Ж», «З», а також самовільно здійснена реконструкція житлового будинку у 1998 році, внаслідок чого загальна площа будинку з 39,3 кв. м збільшена до 83,1 кв. м, житлова з 36,5 кв. м до 59,3 кв. м.

На підставі вказаних правовстановлюючих документів ОСОБА_4 18 грудня 2012 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 4/6 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 , при цьому нотаріусом зазначено у свідоцтві, що житловий будинок літ. «А» має загальну площу 39,3 кв. м, в тому числі житлову площу - 36,5 кв. м, при ньому є огорожа і споруди № 1, 4-6, № 1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20 січня 2017 року, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 38.

За життя батько склав заповіт, відповідно до якого він заповів йому та своїй онуці - ОСОБА_2 все належне його майно у рівних частках. Вказаний заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Каховського районного нотаріального округу Коршуновою Л. В. 11 липня 2016 року.

04 травня 2018 року під час оформлення своєї частки спадщини він дізнався, що державним нотаріусом Каховської міської державної нотаріальної контори Гладушко К. В. до переліку господарських споруд домоволодіння по АДРЕСА_1 включено ряд споруд, які не входять до спадкового майна, набутого його батьком - ОСОБА_4 після смерті його бабусі - ОСОБА_5 , та мають відмітку в технічному паспорті на домоволодіння, як самочинно збудовані.

Державним нотаріусом Гладушко К. В. не були прийняті до уваги його заперечення щодо виключення з переліку спадкового майна споруд, які відмічені у технічному паспорті як самочинно збудовані та не вказані у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 18 грудня 2012 року у зв`язку з тим, що 01 серпня 2017 року вже видано іншому спадкоємцю ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину.

Таким чином, вважає, що до складу спадкового майна, що залишилося після смерті батька, увійшла частина самовільно побудованих споруд та реконструйований житловий будинок в 1998 році, які є самочинними, а тому на підставі статей 215 217 1301 ЦК України свідоцтва про право на спадщину, які видані державним нотаріусом Гладушко К. В., мають бути визнані недійсними частково, а саме в частині визнання спадковим майном навісу «З», площею 18 кв. м, погребу під сараєм «Ж», площею 3,5 кв. м, сараю «Ж», площею 4,3 кв. м, тамбуру «а2», площею 4,3 кв. м, реконструйованого житлового будинку «А», загальною площею 83,1 кв. м.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 липня 2016 року ОСОБА_4 був вчинений заповіт, яким призначено спадкоємцями всього належного йому майна в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 серпня 2017 року державним нотаріусом Каховської міської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_2, як спадкоємцю за заповітом, свідоцтво про право на спадщину, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4

04 травня 2018 року державним нотаріусом Каховської міської державної нотаріальної контори видане Комісарову О. В., як спадкоємцю за заповітом, свідоцтво про право на спадщину, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 .

Спадкова маса, на яку видані спадкоємцям свідоцтва про право власності, складається з 5/6 часток житлового будинку садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 до якої входять: житловий будинок, зазначений літ. «А», загальною площею 83,1 кв. м; господарча прибудова «А1», житлова прибудова «А2», ганок з навісом «а1», тамбур «а2», літня кухня «В», гараж «Г», вбиральня «Д», сарай «Е», сарай «Ж», погріб «підЖ», навіс «З», огорожі та споруди № 1, 4 - 6, № 1.

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого КП «Каховське БТІ» станом на 05 грудня 2012 року, тобто чинного на момент смерті спадкодавця, як і в технічному паспорті від 29 травня 2017 року, зазначені аналогічні об`єкти за вказаною адресою: житловий будинок літ. «А», загальною площею 83,1 кв. м (1953 року побудови, реконструйований у 1998 році); господарча прибудова літ. «А1» (1960 року побудови), площею 21,3 кв. м; житлова прибудова «А2» (1960 року побудови), площею 39,9 кв. м; ганок з навісом «а1» (1960 року побудови), площею 6,6 кв. м;тамбур «а2» (1998 року побудови), площею 4,3 кв. м;літня кухня «В» (1968 року побудови), площею 21,8 кв. м;гараж «Г» (1972 року побудови), площею 20,7 кв. м;вбиральня «Д» (1973 року побудови), площею 1,3 кв. м;сарай «Е» (1992 року побудови) площею 15,4 кв. м;сарай «Ж» (1998 року побудови), площею 17,9 кв. м;погріб «підЖ» (1998 року побудови), площею 3,5 кв. м;навіс «З» (1998 року побудови), площею 14,0 кв. м;огорожі та споруди № 1, 4 - 6; № І.

Відомості про самочинне будівництво певних об`єктів у паспортах відсутні.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Судами встановлено, що 11 липня 2016 року ОСОБА_4 був вчинений заповіт, яким призначено спадкоємцями всього належного йому майна в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 просив визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину від 01 серпня 2017 року та 04 травня 2018 року в частині визначення спадковим майном навісу «З», площею 18 кв. м, погребу під сараєм «Ж», площею 3,5 кв. м, сараю «Ж», площею 4,3 кв. м, тамбуру «а2», площею 4,3 кв. м, реконструйованого житлового будинку «А», загальною площею 83,1 кв. м.

Статтею 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Приписами статті 186 ЦК України визначено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Отже, перехід приналежності головної речі, а саме господарських будівель та споруд, до нового власника можливий тільки разом із головною річчю, тобто будинком.

Оскаржувані в частині свідоцтва про право на спадщину видані щодо одного об'єкта - 5/6 частин житлового будинку з господарськими побутовими та надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 в порушення вимог статей 12 81 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів того, що об'єкти, які він не вважає спадковою масою, були реконструйовані ним та за його рахунок.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У позовній заяві, а також під час розгляду справи ОСОБА_1 не надано належного обґрунтування того, яким чином були порушені його права щодо спадкового майна відповідачем ОСОБА_2 , як і не доведено їх порушення виданими 01 серпня 2017 року та 04 травня 2018 року державним нотаріусом свідоцтвами про право власності на спадщину.

Доводи касаційної скарги про те, що його батько успадковував від своєї матері вказаний будинок (літ. «А»), загальна площа якого у правовстановлюючих документах була 39,3 кв. м, в тому числі житлова площа 36,5 кв. м, а успадкований ним та ОСОБА_2 будинок (літ. «А») має площу 83,1 кв. м, в тому числі житлову 59,3 кв. м, що є підтвердженням того, що спірні об`єкти є самочинним будівництвом, а тому не могли увійти до спадщини, є безпідставними, оскільки у технічних паспортах від 05 грудня 2012 року та від 29 травня 2017 року зазначено одні і ті ж самі споруди із єдиною різницею, що у технічному паспорті від 05 грудня 2012 року до частини споруд, які позивач не вважає спадковою масою, зроблено примітку «реконструкція 1998 рік». Наведене свідчить, що власник домоволодіння у 1998 році здійснив реконструкцію, тобто саме ОСОБА_4 , що підтверджується засвідченими матеріалами інвентарної справи № 3203 надісланої на вимогу суду ТОВ «Укртеінвентаризація».

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25 березня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович