ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року

м. Київ

справа № 658/4607/17

провадження № 61-46435 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В.І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу голови правління приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» Кравченка Олега Олександровича на постанову апеляційного суду Херсонської області від 12 вересня 2018року у складі колегії суддів Кузнєцової О. А., Вейтас І. В., Приходько Л. А.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПрАТ«СК«Еталон» та просила: поновити їй строк звернення до суду із позовними вимогами, скасувати наказ від 13 грудня 2016 року №85 зв-к в частині звільнення її з роботи; поновити її на посаді заступника директора управління страхування по Полтавській області з 16 грудня 2016року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 грудня 2016 року по 16 грудня 2017 року у розмірі 37600 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що до 16 грудня 2016 року займала посаду заступника директора управління страхування по Полтавській області в ПрАТ «СК «Еталон».

25 листопада 2016 року вона уклала контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

16 грудня 2016 року наказом № 85 зв-к голова правління ПрАТ «СК «Еталон» звільнив її на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України у зв`язку із призовом на військову службу.

Наказ про звільнення керівництвом страхової компанії прийнято із порушенням вимог Кодексу законів про працю України, оскільки вона брала участь в АТО на час дії в Україні особливого періоду у відповідності до вимог частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а тому за нею зберігається місце роботи та середній заробіток.

Строк звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин, оскільки весь час вона не могла покинути розташування військової частини, копії наказу у встановленому законом порядку вона не отримувала, про наявність оскаржуваного наказу їй стало відомо в листопаді 2017 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 18квітня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Еталон» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з пропуском строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача з займаної нею посади у зв`язку з вступом на військову службу на підставі пункту 3 статті36 КЗпП України та її поновлення на роботі є обґрунтованими.

Однак відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду, оскільки позивачем не доведено, що з квітня 2017 року існували перепони щодо можливості реалізувати право на оскарження дій ПрАТ «СК «Еталон», що порушують її права на працю.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Херсонської області від 12 вересня 2018року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 16 травня 2018року скасовано та постановлено нове судове рішення.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом порушеного права.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ПрАТ «СК «Еталон» від 13 грудня 2016 року № 85 зв-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора Управління страхування по Полтавській області з 16грудня 2016року у зв`язку з призовом на військову службу згідно пункту 3 статті 36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора управління страхування по Полтавській області з 16 грудня 2016 року.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Еталон» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 16 грудня 2016 року по 16 грудня 2017 року у розмірі 21137,5 грн без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення у частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 1775,55 грн (сума визначена без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів).

Апеляційний суд виходив із того, що встановлено відсутність достовірних відомостей щодо отримання позивачем копії наказу про звільнення та трудової книжки, позивач до особового складу військової частини зарахована з 22 листопада 2016 року, тому позивач з поважних причин пропустила строк звернення до суду, а її заява про поновлення строку звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору у справі про незаконне звільнення підлягає задоволенню.

ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв`язку з призовом на строкову військову службу під час дії особливого періоду, тому суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про недотримання роботодавцем передбачених статтею 119 КЗпП України, статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» гарантій, що призвело до незаконного звільнення позивача.

Середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 16грудня 2016 року по 16 грудня 2017 року складатиме 21 137,5 грн, оскільки згідно з довідкою ПрАТ «СК «Еталон» від 02 квітня 2018 року середньомісячий заробіток позивача за жовтень-листопад 2016 року становить 1775,55 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2018 року голова правління ПрАТ «СК «Еталон» Кравченко О. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення апеляційного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення апеляційного суду як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що 31 жовтня 2016 року ПрАТ «СК «Еталон» наказом № 38 виключило посаду, яку займала позивач, зі штатного розпису, даний наказ та повідомлення № 972/1 про наступне звільнення позивача, що відбудеться 31 грудня 2016 року, надіслано поштою ОСОБА_1 та отримано нею.

25 листопада 2016 року ОСОБА_1 підписала контракт про проходження військової служби у ЗСУ, відповідачу було надіслано припис із пропозицією ОСОБА_1 вибути до військової частини.

13 грудня 2016 року ПрАТ «СК «Еталон» видало наказ № 85 зв-к про звільнення позивача у зв`язку з призовом на військову службу, який надіслало на поштову адресу відповідача цінним листом з описом вкладення.

Відповідач зазначає, що протягом 21-22 грудня 2016 року вів переписку через електронну пошту з позивачем, яка доводить, що позивач знала про наказ про її звільнення та направлення наказу на її поштову адресу, спростовує доводи її апеляційної скарги про те, що про наказ дізналася у листопаді 2017 року від знайомої.

Ця переписка та вищенаведені обставини доводять, що позивачу було відомо про наказ про її звільнення у грудні 2016 року, однак апеляційний суд не надав ніякої оцінки цим доказам і обставинам.

Стверджує, що апеляційним судом було необґрунтовано долучені докази, а саме довідка та відповідь на адвокатський запит про те, що відповідач перебувала на військовій службі з 22 листопада 2016 року, а з квітня по грудень 2017 року її частина виконувала бойові завдання, оскільки такі докази відповідно до частини третьої статті 67 ЦПК України повинні долучатися у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зазначає, що в обґрунтування поважності причин пропуску строку у суді першої інстанції позивач зазначав про перебування на казарменному положенні, неможливість вільно пересуватися, а апеляційний суд вийшов за межі розгляду, коли обґрунтував поважність строку неотриманням позивачем копії наказу.

Стверджує, що посада, яку обіймала позивач, скорочена, тому її неможливо поновити на цій посаді.

Зазначає, що апеляційний суд невчасно надіслав копію апеляційної скарги відповідачу, внаслідок чого обмежив його у часі на подання відзиву на апеляційну скаргу. Апеляційним судом частково досліджувалася електронна переписка з позивачем щодо звільнення, яка була долучена до відзиву, однак у постанові апеляційного суду зазначено, що відповідач не подавав письмових відзивів, заперечень на скаргу.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала заступником директора управління страхування по Полтавській області в ПрАТ «СК «Еталон».

25 листопада 2016 року ОСОБА_1 уклала контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

13 грудня 2016 року наказом № 85 зв-к голова правління ПрАТ «СК «Еталон» звільнив ОСОБА_1 з посади заступника директора управління страхування по Полтавській області в ПрАТ «СК «Еталон» з 16 грудня 2016року на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України.

Наявність факту та дати отримання позивачем копії наказу про звільнення №85 зв-к від 13 грудня 2016 року та трудової книжки не встановлено.

Згідно довідок від 08 липня 2017 року № 9, 10, виданих ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 дійсно в періоди з 10 грудня 2016 року по 10 січня 2017 року та з 12 січня 2017 року по 10 квітня 2017 року безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції у м. Маріуполь. Станом на липень 2017 року вона продовжувала проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно довідки від 07 червня 2018 року № 514, виданої ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дійсно перебуває на військовій службі з 22 листопада 2016 року у військовій частині НОМЕР_1 .

Із довідки від 08 червня 2018 року № 748, виданої ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , вбачається, що в період з квітня 2017 року по грудень 2017 року військова частина у вказаний період виконувала бойове завдання за призначенням (бойове чергування), у зв`язку з цим було обмеженим пересування військовослужбовців, в тому числі старшого солдата ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають вимогам статті 263ЦПК України, відповідно до якої вони мають ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними і обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Верховний Суд України у своїй постанові від 05 липня 2017 року у справі №6-1033цс17 зробив висновок, що повторюючи загальне правило про те, що строк для звернення обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, стаття 233 КЗпП України конкретизує це правило стосовно звільнення працівника. У цьому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки із записом про звільнення.

У зв`язку з цим доводи касаційної скарги щодо того, що позивач дізналася у грудні 2016 року про існування наказу про її звільнення, для вирішення справи по суті значення не мають, а висновок апеляційного суду про те, що відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку для звернення до суду, оскільки судами не встановлені обставини щодо факту та дати вручення позивач копії наказу про її звільнення або видачі трудової книжки, є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги про те, що висновок апеляційного суду у цій частині виходить за межі позовних вимог, є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанцій з підстав того, що встановив неправильне застосування ним норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги щодо процесуальних порушень, а саме долучення доказів апеляційним судом, які не були надані в суді першої інстанції, не надання достатнього часу для надання відзиву на апеляційну скаргу стосуються подання доказів на встановлення обставин того, чи знала позивач про існування наказу про її звільнення, які не мають значення для правильного вирішення даної справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Доводи відповідача щодо скорочення посади були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, який зазначив, що позивача звільнено не у зв`язку зі скороченням посади, а на підставі частини третьої статті 36 КЗпП у зв`язку з призовом на військову службу.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться за межами розгляду справи касаційним судом, який лише перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу голови правління приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» Кравченка Олега Олександровича залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Херсонської області від 12 вересня 2018року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук