Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 659/226/19

провадження № 61-9929св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на постанову Херсонського апеляційного суду від 21 травня 2020 року у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, зміни черговості одержання права на спадкування та усунення від права на спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті її брата ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилось спадкове майно, а саме дві земельні ділянки площею 8,5843 га та 2,3763 га.

Позивач просила надати їй додатковий строк на прийняття спадщини, пропущений з поважних причин, оскільки після смерті брата у неї тяжко хворіла донька ОСОБА_7 , а потім помер інший брат.

Крім того, позивач зазначила, що доньки померлого: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , навмисно ухилялися від надання допомоги своєму батькові, який тривалий час перебував у безпорадному стані та потребував допомоги, не відвідували його, не були присутні на похоронах, які організувала позивач за свої кошти.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати причини пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини поважними та визначити їй додатковий строк три місяці для подання заяви про прийняття спадщини до уповноваженого нотаріуса за місцем відкриття спадщини, після смерті брата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Нижні Сірогози Херсонської області, три місяці. Надати їй право на спадкування за законом на спадщину після смерті брата як спадкоємцю першої черги та усунути від права спадкування на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 , його доньок: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень першої інстанції

Рішенням Нижньосірогозського районного суду Херсонської області від 23 грудня 2019 року у складі судді Цесельської О. С. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У грудні 2019 року Горяшко Л. В. в інтересах ОСОБА_5 , звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Нижньосірогозського районного суду Херсонської області у складі судді Цесельської О. С. від 20 січня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 5 000 грн та на користь ОСОБА_3 4 000 грн - витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України, для зміни черговості одержання права на спадкування.

Оскільки судом встановлено, що упомерлого ОСОБА_6 є спадкоємці першої черги - це відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які прийняли спадщину та не відмовились від неї, тому, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємиця другої черги спадкування, могла отримати право на спадкування після померлого ОСОБА_6 лише у разі 1) наявності підстав для усунення відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від права на спадкування або 2) за наявності підстав для зміни черговості одержання права на спадкування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 21 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Нижньосірогозського районного суду Херсонської області від 23 грудня 2019 року залишено без змін.

Додаткове рішення Нижньосірогозського районного суду Херсонської області від 20 січня 2020 року змінено.

Зменшено суму стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу з 5 000 грн до 2 000 грн.

Зменшено суму стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу з 4 000 грн до 1 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено належними доказами наявність тривалого безпорадного стану спадкодавця, за наявності якого у позивача могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.

Крім того, враховуючи скрутний матеріальний стан ОСОБА_1 , яка отримує лише пенсію за віком, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені відповідачами витрати на професійну правничу допомогу та стягнуті судом першої інстанції з позивача підлягають зменшенню з урахуванням складності справи, виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих адвокатом послуг та розумності їх розміру.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову апеляційного суду в частині зміни додаткового рішення Нижньосірогозського районного суду Херсонської області від 20 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі додаткове рішення Нижньосірогозського районного суду Херсонської області від 20 січня 2020 року.

Судові рішення по суті у касаційному порядку не оскаржуються, тому з огляду на норми статті 400 ЦПК України вони не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 02 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в порушення норм частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України не звернув увагу, що суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України, тільки за клопотанням іншої сторони, а також, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому вона просила залишити оскаржувану судову постанову без змін, оскільки вона прийнята при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).

Змінюючи додаткове рішення Нижньосірогозського районного суду Херсонської області від 20 січня 2020 року та зменшуючи суму стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу з 5 000 грн до 2 000 грн, а також зменшуючи суму стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу з 4 000 грн до 1 000 грн, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що в разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Між ОСОБА_5 та адвокатом Горяшко Л. В. укладено договір від 17 квітня 2019 року № 11 про надання правової допомоги, відповідно умов якого "адвокат надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади….. а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій….." (т.1, а.с. 98).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 11/2019, від ОСОБА_5 17 квітня 2019 року прийнято 8 000 грн (т. 1, а.с. 100).

Між ОСОБА_3 та адвокатом Горяшко Л. В. укладено договір № 12 від 17 квітня 2019 року про надання правової допомоги, відповідно до умов якого "адвокат надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади... а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій..." (т. 1 а.с.107).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 12/2019, від ОСОБА_3 17 квітня 2019 року прийнято 7 000 грн (т. 1, а.с.109).

Суд першої інстанції, враховуючи характер виконаної представником відповідачів роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, зважаючи на те, що ОСОБА_1 є пенсіонером, дійшов висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 у сумі 5 000 грн та на користь ОСОБА_3 у сумі 4 000 грн.

Разом з тим клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містять. Оскільки відповідачі згідно зі статтею 81 ЦПК України довели надання їм зазначених послуг у судах попередніх інстанцій у відповідних сумах, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд апеляційної інстанції не мав правових підстав за власною ініціативою зменшити заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу, які належно підтверджені.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права та із дотриманням норм процесуального права, тому це рішення необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 402 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 21 травня 2020 року в частині зміни додаткового рішення Нижньосірогозського районного суду Херсонської області від 20 січня 2020 року скасувати.

Додаткове рішення Нижньосірогозського районного суду Херсонської області від 20 січня 2020 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк