Постанова

Іменем України

01 вересня 2021року

м. Київ

справа № 660/1035/17

провадження № 61-5921св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Великоолександрівське лісомисливське господарство»,

треті особи: Михайлівська сільська рада Нововоронцовського району Херсонської області в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Геращенко Світлани Анатоліївни, Державне агентство лісових ресурсів України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у складі колегії суддів Кузнєцової О. А., Склярської І. В., Чорної Т. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Великоолександрівське лісомисливське господарство» (далі - ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство») смт. Велика Олександрівка Херсонської області, треті особи: Михайлівська сільська рада Нововоронцовського району Херсонської області в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Геращенко С. А., Державне агентство лісових ресурсів України, про визнання права власності на земельну ділянку.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідно до договору дарування від 16 липня 2016 року вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Зазначений будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6524183900:02:001:0052, яка сформована в порядку, передбаченому статтею 79-1 ЗК України, шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6524183900:02:001:0033, та є ділянкою державної форми власності, яка розташована в кварталі 53, виділ 24, ДП «МГ «Гаврилівське», що у подальшому перейменоване на ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство».

З метою проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, на якій розташований її будинок, вона звернулася з заявою до державного реєстратора речових прав, проте їй було відмовлено у державній реєстрації цієї земельної ділянки.

Посилаючись на те, що відповідно до статті 377 ЦК України та статей 120 125 141 ЗК України така відмова є протиправною, та, зазначаючи, що ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» надало згоду на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6524183900:02:001:0033, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області, площею 0,8000 га й відноситься до земель лісогосподарського призначення, для використання земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, просила суд:

- визнати за нею право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6524183900:02:001:0052 площею 0,1321 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом припинення права постійного користування ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» на вказану земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 04 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6524183900:02:001:0052 площею 0,1321 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано припиненим право постійного користування Державного підприємства «Великоолександрівського лісомисливського господарства» на вказану земельну ділянку.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування набула право власності на житловий будинок, а тому відповідно до вимог статті 377 ЦК України та статей 120 125 141 ЗК України отримала й право власності на земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 04 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявлений ОСОБА_1 позов про визнання права власності на земельну ділянку є передчасним, оскільки обраний нею спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам статті 377 ЦК України та статей 120 125 141 ЗК України, на які вона посилалася при зверненні до суду. Зокрема, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що попередньому власнику об`єкта нерухомого майна, яке вона отримала у власність, належала на праві власності або користування земельна ділянка під придбаною будівлею площею 0,1321 га, а також того, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зверталася до розпорядника спірної земельної ділянки з питанням припинення права постійного користування ДП «Великоолександрівське ЛМГ» цією ділянкою та виділення їй у власність земельної ділянки зазначеної площі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Суд не звернув увагу, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була подана неуповноваженою особою. Заступник прокурора Херсонської області подав апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації, яка не є стороною у справі, а предмет спору жодним чином не стосується її інтересів. Натомість, до участі у справі залучено Державне агентство лісових ресурсів України, яке є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямована та координується Кабінетом Міністрів України.

Вважає, що прокурор на порушення положень абзацу третього частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», без письмової вказівки Генерального прокурора України оскаржив рішення суду першої інстанції, при цьому не мав законних прав представляти інтереси державних компаній ДП «Великоолександрівське ЛМГ» та Державного агентство лісових ресурсів України, тоді як посилання на представництво інтересів Херсонської обласної державної адміністрації у цій справі, є безпідставним, оскільки вона не є стороною у справі.

Окрім того, прокурор не обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність її захисту, а тому така апеляційна скарга підлягала залишенню без розгляду. Безпідставно поновлено прокурору й строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Суд апеляційної інстанції до спірних правовідносин не застосував положення статті 120 ЗК України та частини першої статті 377 ЦК України.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Високопільського районного суду Херсонської області цивільну справу № 660/1035/17 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» смт. Велика Олександрівка Херсонської області, треті особи: Михайлівська сільська рада Нововоронцовського району Херсонської області, в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Геращенко С. А., Державного агентства лісових ресурсів України, про визнання права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року вищезазначену справу призначено до судового розгляду.

Обставини справи

Суди встановили, що на підставі договору дарування від 16 липня 2016 року, укладеного з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 липня 2016 року.

Згідно з договором дарування вищевказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,8000 га, кадастровий номер 6524183900:02:001:0033. Одночасно з передачею предмета договору дарувальник ОСОБА_2 передав у користування обдарованій ОСОБА_1 спірну земельну ділянку.

У листі від 10 червня 2016 року № 02-33/3399-16 Державне агентство лісових ресурсів України не заперечує щодо вилучення земельних ділянок під будівлями та спорудами відповідно до норм, визначених статтею 121 ЗК України, право на які посвідчене правовстановлюючими документами на майно.

Із нотаріально посвідченої заяви ДП «Великоолександрівське ЛМГ» від 28 липня 2016 року встановлено, що останнє, розглянувши листи власників житлових будинків АДРЕСА_3 , з урахуванням відсутності заперечень з боку Державного агентства лісових ресурсів України (лист від 10 червня 2016 року № 02-33/3399-16), надало згоду на вилучення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення, загальною площею 0,8000 га, що знаходяться в постійному користуванні ДП «Великоолександрівське ЛГМ» (Гаврилівське лісництво), квартал 53, виділ 24, при умові дотримання норм чинного законодавства.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 17 серпня 2016 року ДП «Великоолександрівського ЛМГ» надало згоду на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6524183900:02:001:0033, площею 0,8000 га, державної форми власності, категорія земель - землі лісогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, місце розташування - Новоолександрівська сільська рада, Нововоронцовський район, Херсонська область.

Технічна документація із землеустрою свідчить про те, що у 2015 році проведено інвентаризацію земельної ділянки площею 0,8000 га, яка знаходиться в постійному користуванні ДП «Великоолександрівське ЛМГ» за межами населених пунктів на АДРЕСА_3 , в якому проживають громадяни, які отримали житло з 2000 року згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» і є землекористувачами земельної ділянки на АДРЕСА_3 (зокрема будинок, який подаровано ОСОБА_1 ).

Відповідно до технічної документації, на підставі заяви-згоди ДП «Великоолександрівське ЛМГ» від 16 вересня 2016 року, проведено розподіл земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , з кадастровим номером 6524183900:02:001:0033; площею 0,8000 га; державної форми власності; категорія земель - землі лісогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку та господарських споруд; місце розташування: Новоолександрівська сільська рада Нововоронцовський район Херсонська область.

На підставі поданого ОСОБА_1 29 серпня 2016 року клопотання та заяви-згоди ДП «Великоолександрівське ЛМГ» від 17 серпня 2016 року, проекту землеустрою 2016 року, проведено поділ земельної ділянки площею 0,8000 га, розташованої на АДРЕСА_3 , проведено поділ та встановлено межі земельної ділянки між співвласниками житлового будинку. При цьому ОСОБА_1 , як власниці житлового будинку на АДРЕСА_3 , відведено земельну ділянку площею 0,1321 га - прибудинкова територія.

З метою реєстрації права власності на земельну ділянку, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, на якій розташований житловий будинок, ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Михайлівської сільської ради Нововоронцовського району, Херсонської області.

Рішенням державного реєстратора від 02 листопада 2017 року позивачці відмовлено у проведенні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 524183900:02:001:0052 площею 0,1321 га, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Відмова мотивована тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Вважаючи, що відповідно до статті 377 ЦК України та статей 120 125 141 ЗК України із набуттям права власності на житловий будинок до неї перейшло право користування спірною земельною ділянкою, позивачка звернулась до суду та просила визнати за нею право власності на цю ділянку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги суду ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються приписами Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України ).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Частиною п`ятою статті 116 ЗК України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до статті 2 ЛК України лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки.

Згідно зі статтею 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

За статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Статтею 8 ЛК України передбачено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до статті 31 ЛК України визначено повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері лісових відносин.

Згідно зі статтею 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України.

Згідно з частиною п`ятою статті 149 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті. Частина 6 цієї ж статті Кодексу передбачала, що обласні державні адміністрації на їх території вилучали земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

А частиною дев`ятою статті 149 ЗК України встановлено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб.

У справі, яка є предметом перегляду, суд апеляційної інстанції встановив, що спірна земельна ділянка, яка розташована на АДРЕСА_3 , на час звернення ОСОБА_1 до державного реєстратора з вимогою про проведення державної реєстрації права власності на неї за собою, належала до земель державного лісового фонду та перебувала у постійному користуванні ДП «Великоолександрівське ЛМГ».

Матеріали справи не містять даних про вилучення у встановленому законом порядку спірної земельної ділянки з постійного користування державного лісогосподарського підприємства для передачі її у приватну власність для інших потреб.

Не має правового значення згода користувача земельної ділянки ДП «Великоолександрівське ЛМГ» та Державного агентства лісових ресурсів України на вилучення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення, оскільки така згода на вилучення надана без прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України.

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачений перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, частиною першої якої передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Проте за виниклих правовідносин неможливе застосування приписів статті 120 ЗК України, з врахуванням особливого статусу земель лісогосподарського призначення, правил їх вилучення та передачі у користування. Тому позовні вимоги про визнання права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення з огляду на набуття позивачкою права власності на жилий будинок, якій розташований на зазначеній земельній ділянці, не можуть бути задоволені.

Тому доводи касаційної скарги щодо безпідставної відмови в позові про визнання права власності на земельну ділянку, з огляду набуття права власності на будинок, касаційним судом відхиляються.

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, однак з інших мотивів, а тому постанову апеляційного суду необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Доводи касаційної скарги про безпідставне прийняття апеляційним судом апеляційної скарги прокурора в інтересах Херсонської обласної державної адміністрації, колегія суддів відхиляє, виходячи з такого.

За статтею 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон) до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Стаття 16 Закону передбачає, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль, зокрема, за використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Відповідно до положень ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території вилучають і передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина п`ята статті 122 ЗК України).

Земельні ділянки, що вилучаються, викуповуються або примусово відчужуються для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, надаються у користування для таких потреб органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які прийняли рішення про їх вилучення, викуп або примусове відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності (частина десята статті 122 ЗК України).

Наведені вище норми законодавства в сукупності встановлюють, що обласні державні адміністрації як місцеві органи державної влади наділені певним обсягом повноважень, через виконання яких реалізуються інтереси держави у правовідносинах щодо надання та вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у державній власності.

Таким чином прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави в суді, правомірно звернувся до суду апеляційної інстанції в інтересах Херсонської обласної державної адміністрації.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення апеляційного суду ухвалене без дотримання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню; постанову апеляційного суду необхідно змінити шляхом викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови; в іншій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 419 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року змінити, виклавши її мотивувальну частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

І. О. Дундар

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун