№ 660/512/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 660/512/17

провадження № 61-471св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Київська обласна філія Державного підприємства «Інформаційний центр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Радченка С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (далі - ТОВ «Євро Лізинг»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Київська обласна філія Державного підприємства «Інформаційний центр» (далі - ДП «Інформаційний центр»), про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття арешту.

Позов мотивовано тим, що у грудні 2010 року він уклав з ТОВ «Євро Лізинг» договір купівлі-продажу автомобіля «Hyundai H-1», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Починаючи з грудня 2010 року він користувався вказаним автомобілем як своєю приватною власністю. З метою відчуження вказаного автомобіля він звернувся до нотаріальної контори для реєстрації договору купівлі-продажу, де йому стало відомо, що автомобіль є об`єктом обтяження на підставі договору застави транспортного засобу від 05 вересня 2008 року 11/1-2558, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Євро Лізинг».

Зазначав, що при купівлі вказаного автомобіля про наявність обтяження йому відомо не було.

З огляду на те, що право власності є непорушним, ОСОБА_1 просив усунути йому перешкоди у користуванні автомобілем «Hyundai H-1», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , шляхом зняття арешту із вказаного автомобіля, накладеного на підставі договору застави транспортного засобу від 05 вересня 2008 року 11/1-2558, та стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати.

У червні 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ДП «Інформаційний центр», ТОВ «Євро Лізинг», про звернення стягнення на предмет застави.

Позов мотивовано тим, що вищезазначений автомобіль перебуває у заставі банку для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Євро Лізинг» за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 010/08/4062, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ТОВ «Євро Лізинг». Зазначило, що всупереч положенням пункту 3.2 договору застави, ТОВ «Євро Лізинг» не повідомило банк про відчуження вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 , банк не надавав згоду на передачу цього транспортного засобу відповідачу. Заборгованість ТОВ «Євро Лізинг» за кредитним договором не погашена.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило суд звернути стягнення на транспортний засіб - автомобіль «Hyundai H-1», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , у рахунок погашення кредитної заборгованості ТОВ «Євро Лізинг» за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 010/08/4062 у сумі 10 963 658,97 грн, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну предмета застави.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 26 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні майном - автомобілем Hyundai H-1 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , шляхом зняття арешту із зазначеного автомобіля, накладеного на підставі договору застави транспортного засобу від 05 вересня 2008 року № 11/1-2558.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що зареєстроване обтяження щодо автомобіля «Hyundai H-1», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , не зберігає силу для останнього, оскільки відчуження належного ТОВ «Євро Лізинг» на праві власності рухомого майна здійснювалося в ході проведення його господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції вважав, що майно може бути витребуване від добросовісного набувача лише власником такого майна. Договір застави від 05 вересня 2008 року № 11/1-2558 не передбачав наслідки переходу права власності від ТОВ «Євро Лізинг» до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Окрім того, суд зазначив що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом зі спливом строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого зазначив ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 26 вересня 2017 року скасовано.

У задоволенні позовів ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 обрано неправильний спосіб захисту прав та інтересів, оскільки він просив суд усунути перешкоди у користуванні належним йому автомобілем шляхом зняття з нього арешту, накладеного за договором застави, укладеним між ТОВ «Євро Лізинг» та АТ «Райффайзен Банк Аваль» 05 вересня 2008 року, тоді як на вказаний автомобіль на підставі вищезазначеного договору застави зареєстровано обтяження заставою у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна і на нього накладена заборона відчуження.

Посилання суду першої інстанції на те, що спірний транспортний засіб може бути витребуваний банком від добросовісного набувача, яким є ОСОБА_1 , лише власником майна (ТОВ «Євро Лізинг»), є безпідставними, тому що банк просив суд звернути стягнення у рахунок непогашеної ТОВ «Євро Лізинг» заборгованості за кредитним договором.

Судами обох інстанцій було встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29 травня 2017 року № 52394988 автомобіль «Hyundai H-1», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є об`єктом обтяження на підставі договору застави транспортних засобів від 05 вересня 2008 року № 11/1-2558.

Враховуючи положення статей 1, 27 Закону України «Про заставу» та зміст пунктів 3.2, 5.9, 6.4 договору застави транспортних засобів від 05 вересня 2008 року № 11/1-2558, застава автомобіля «Hyundai H-1», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зберігає чинність для нового власника, незважаючи на те, що ТОВ «Євро Лізинг» не повідомило ОСОБА_1 про існуюче обтяження.

Разом з цим ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» дізналося про порушення свого права у момент настання дати повернення ТОВ «Євро Лізинг» кредиту - 31 грудня 2013 року, а з позовом до суду у цій справі звернулося лише у червні 2017 року, тобто з пропуском цього строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Херсонської області від 07 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з пропуском строку позовної давності. Після порушення ТОВ «Євро Лізинг» зобов`язання з повернення кредиту за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 010/08/4062 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося у 2014 році до Господарського суду Хмельницької області із позовом до ТОВ «Євро Лізинг» про звернення стягнення на предмет застави (справа № 924/1147/14). Крім того, 28 жовтня 2013 року Господарським судом Хмельницької області розпочато провадження у справі № 924/12845/13 щодо банкрутства ТОВ «Євро Лізинг», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та заборону на відчуження майна боржника. 23 липня 2015 року ТОВ «Євро Лізинг» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

У частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 судові рішення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не оскаржуються, а тому відповідно до положень статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у лютому 2018 року, ОСОБА_1 заперечував проти доводів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а касаційну скаргу просив залишити без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 07 грудня 2017 року, витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 660/512/17.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Євро Лізинг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -ДП «Інформаційний центр», про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття решту, та за зустрічним позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ДП «Інформаційний центр», ТОВ «Євро Лізинг», про звернення стягнення на предмет застави припиненим призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

05 вересня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ТОВ «Євро Лізинг» був укладений кредитний договір № 010/08/4062 із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами, за умовами якого банк надав товариству кредит у розмірі 9 431 485,11 доларів США з кінцевим терміном повернення до 31 грудня 2013 року (т. 1, а. с. 44-52).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором між ТОВ «Євро Лізинг» та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений договір застави транспортних засобів від 05 вересня 2008 року № 11/1-2558, за умовами якого в заставу банку передано рухоме майно, а саме транспортні засоби, перелік, характеристика та місце зберігання яких наведено в додатку № 1 до договору, серед яких зазначено і автомобіль «Hyundai H-1», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 53-88).

30 грудня 2010 року автомобіль «Hyundai H-1», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , був зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 7196/17/600423 (т. 1, а. с. 98, 103).

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29 травня 2017 року № 52394988 автомобіль «Hyundai H-1», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є об`єктом обтяження заставою рухомого майна із забороною його відчуження на підставі договору застави транспортних засобів від 05 вересня 2008 року № 11/1-2558 (т. 1, а. с. 12-20, 89-97).

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21 травня 2015 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Євро Лізинг» про порушення справи про банкрутство, затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Євро Лізинг», до якого внесено вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», забезпечені заставою, на загальну суму 1 026 181,68 грн (а. с. 153-156). Указане рішення суду не виконано, що сторони не заперечують.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції частково не відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (частина перша статті 589 ЦК України).

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини першої статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Частиною першою статті 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Згідно з частиною другою статті 584 ЦК України опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли в установленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України застава рухомого майна зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи і на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постановах від 03 квітня 2013 року у справі

№ 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14 та Верховним Судом у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі № 463/3582/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18, від 02 березня 2020 року у справі № 461/11912/15-ц.

ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказане обтяження на момент придбання ним спірного автомобіля було скасоване.

Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Разом з цим відмовляючи у задоволенні позову у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з указаним позовом з порушенням строку позовної давності.

На необхідності застосування наслідків спливу такого строку наполягав ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 187), оскільки відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У серпні 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зверталось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ТОВ «Євро Лізинг» про звернення стягнення на заставне майно, у тому числі і на спірний автомобіль (справа № 924/1147/14).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23 вересня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково.

Звернуто стягнення на заставне майно, передане ТОВ «Євро Лізінг» у заставу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідно до наданого банком переліку, у рахунок погашення кредитної заборгованості ТОВ «Євро Лізинг» за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 010/08/4062 у сумі 2 648 570 доларів США, з яких 2 297 561,64 доларів США - основна заборгованість, 287 418,38 доларів США - сума прострочених відсотків, 3 934,18 доларів США - строкові відсотки, 59 655,37 доларів США - пеня за кредитом, 73 080 грн - витрати зі сплати судового збору.

У стягненні 692,40 доларів США пені за відсотками відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07 липня 2016 року рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 вересня 2014 року у справі № 924/1147/14 скасовано, провадження у справі припинено.

Рівненський апеляційний господарський суд, аналізуючи положення Закону України «Про банкрутство» та ГПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи, виходив з того, що такий спір повинен розглядатися в межах справи про банкрутство ТОВ «Євро Лізинг» (№ 924/1282/13).

Зазначене вказує на те, що, звертаючись у 2014 році до господарського суду з позовом у справі № 924/1147/14, банк не був обізнаний про особу дійсного власника автомобіля «Hyundai H-1», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Крім того, із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави у цій справі (№ 660/512/17) ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося лише після пред`явлення у червні 2017 року до нього ОСОБА_1 вимог про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття арешту.

Доказів на підтвердження того, що відомості про зміну особи власника автомобіля «Hyundai H-1», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , були відомі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» раніше, матеріали справи не містять.

При цьому колегія суддів враховує той факт, що відчуження ТОВ «Євро Лізинг» автомобіля «Hyundai H-1», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 відбулось без відома та згоди ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з позовом у цій справі у межах строку, встановленого статтею 257 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд не звернув уваги на зазначені положення норм інституту позовної давності, тому колегія суддів вважає помилковим висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з огляду на пропуск банком строку позовної давності.

Незважаючи на те, що заявник не порушував питання про перегляд рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову, колегія суддів, встановивши незаконність відмови ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у позові, вважає за можливим переглянути рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 26 вересня 2017 року в цій частині відповідно до вимог частини третьої статті 400 ЦПК України.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення та підлягає скасуванню відповідно до вимог статті 412 ЦПК України з ухваленням нового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 26 вересня 2017 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 07 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити.

Звернути стягнення на транспортний засіб - автомобіль «Hyundai H-1», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , у рахунок погашення кредитної заборгованості ТОВ «Євро Лізинг» за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 010/08/4062 у сумі 10 963 658,97 грн, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну предмета застави на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк