ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 661/1069/18
провадження № 61-546св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Новокаховської міської ради Херсонської області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Петряєв Володимир Вікторович, на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 липня 2019 року, ухвалене у складі судді Бойко М. Є., та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Пузанової Л. В., Склярської І. В., Чорної Т. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила, що вона є власником 13/40 часток житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побутових будівель і споруд на АДРЕСА_1 , яке успадкувала після смерті її чоловіка ОСОБА_4 .
Відповідно до умов затвердженої судом першої інстанції 11 листопада 2014 року мирової угоди частина домоволодіння - прибудова під літерою А-1 частково залишилась у її власності, а частина прибудови до основного домоволодіння під літерою А-1 - у власності відповідача.
На першому поверсі у належній відповідачу частині будинку розташований санвузол (№ 2-2 технічного паспорту), який побудований з порушеннями діючих будівельних норм та правил, без розробки відповідної проектної документації та дозволу, а також без згоди інших співвласників будинку, внаслідок чого відбулося погіршення стану житлового будинку, руйнування та втрата надійності його конструктивів, а також порушення її прав як співвласника будинку.
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути допущені порушення будівельних норм та правил шляхом демонтажу санвузла на першому поверсі та привести його розташування до вимог відповідних норм та правил.
Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 травня 2018 року до участі у справі залучено як третю особу Виконавчий комітет Новокаховської міської ради Херсонської області.
Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 липня 2019 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 до участі у справі залучено її правонаступника ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що житлова прибудова під літерою А-1 була побудована у 1983 році, тому не можна стверджувати, що у виявлених порушеннях при прийнятті її в експлуатації наявна вина відповідача та відсутня вина інших співвласників.
Також суд першої інстанції зазначив про те, що відповідач самовільно санвузол 2-2 не будувала, станом на день ухвалення рішення судом згідно з нормами статті 152 ЖК України не вимагається дозвіл виконавчого комітету місцевої Ради на проведення переобладнання та перепланування квартири, що належить громадянинові на праві приватної власності. Проведений відповідачем у 2016 році ремонт у санвузлі є поточним, а не реконструкцією приміщення, не містить втручань у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування та не порушує права позивача щодо користування та розпорядженням своїм майном, а руйнування, які мають місце у прибудові під літерою А-11, зумовлені іншими причинами, зокрема, недоліками її будівництва при зведенні.
Таким чином, причинно-наслідковий зв`язок між проведеним відповідачем ремонтом у санвузлі 2-2 та завданням шкоди приміщенням позивача є недоведеним.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Петряєв В. В., залишено без задоволення, а рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 липня 2019 року без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача демонтувати санвузол у належному їй на праві власності житловому приміщенні та приведення його розташування у відповідність до вимог будівельних норм та правил.
Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів і нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах та є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
26 грудня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Петряєв В. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 липня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 липня 2019 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року вказує, що позивачем було надано докази на підтвердження викладених у позові обставин та його вимог.
У матеріалах справи міститься висновок судової будівельно-технічної експертизи від 25 червня 2016 року, показання свідків та фотознімки житлових приміщень, які на праві власності належать позивачу.
Суд першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 25 червня 2016 року, згідно з яким житлова прибудова під літерою А-1 була прийнята в експлуатацію із значними порушеннями будівельних норм, при її будівництві без розробки проекту була неправильно визначена конструктивна схема. Спирання несучих конструкцій з великим зосередженим навантаженням на непідсилені ділянки призводить до їх руйнації.
Також судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою те, що при обстеженні інженерних мереж було виявлено невідповідність їх прокладення нормам ДБН.
Відповідно до положень статті 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та інтересам інших осіб. Відповідач повинна належним чином утримувати своє майно, при цьому не спричиняти шкоди іншим співвласникам.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Сторони є співвласниками житлового будинку, господарських та побутових будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 на праві власності в порядку спадкування за законом після чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належали 13/40 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд під АДРЕСА_1 , а саме:
- за рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 31 березня 2010 року за ОСОБА_2 було визнано право власності в порядку спадкування за заповітом після батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 13/40 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд під номером АДРЕСА_1 . В цілому будинок «А» загальною площею 190,5 кв. м, житловою площею 94,3 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами складає: прибудова «а»; підвал «а»; ганок «а1»; прибудова «а2»; житлова прибудова «А1»; ганок «а3»; ганок «а4»; сарай «Б»; вбиральня «Г»; душ «Д»; вимощення І, 1-6 огорожі та споруди;
- за рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 15 січня 2014 року за ОСОБА_4 було визнано право власності в порядку спадкування за заповітом після батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 13/40 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд під номером АДРЕСА_1 . В цілому будинок «А» загальною площею 190,5 кв. м, житловою площею 94,3 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами складає: прибудова «а»; підвал «а»; ганок «а1»; прибудова «а2»; житлова прибудова «А1»; ганок «а3»; ганок «а4»; сарай «Б»; вбиральня «Г»; душ «Д»; вимощення І, 1-6 огорожі та споруди.
Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 11 листопада 2014 року у цивільній справі № 661/1290/14-ц визнано мирову угоду, укладену 11 листопада 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , згідно з якою частина зазначеного домоволодіння, а саме прибудова під літерою «А1», частково залишилася у власності ОСОБА_2 , в тому числі спірний санвузол 2-2, інша частина цієї прибудови виділена у власність ОСОБА_4
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після його смерті свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на 13/40 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було видано ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.
Свідоцтво про право на спадщину за законом після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 отримала її дочка ОСОБА_1 .
Співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Кожному з них за вказаною адресою належить по 13/40 часток житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побутових будівель і споруд. В цілому будинок А загальною площею 190,5 кв. м, житловою площею 94,3 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами складає: прибудова «а»; підвал «а»; ганок «а1»; прибудова «а2»; житлова прибудова «А1»; ганок «а3»; ганок «а4»; сарай «Б»; вбиральня «Г»; душ «Д»; вимощення І, 1-6 огорожі та споруди.
Третім співвласником цього доволодіння (7/20 часток) є ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 29 червня 1996 року, посвідченого приватним нотаріусом Крамчаніним С. А., реєстровий № 3918.
Належні ОСОБА_6 приміщення розташовані окремо від приміщень сторін, ізольовані, мають окремий вхід та жодним чином з ними не пов`язані; прибудова під літерою «А1» належить на праві власності лише ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Новокаховського суду Херсонської області від 16 березня 2016 року у цивільній справі № 661/5161/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди призначено судову комплексну будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_7 .
У дослідницькій частині судової комплексної будівельно-технічної експертизи від 25 червня 2016 року зазначено, що згідно з ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» забороняється при реконструкції і капітальному ремонті розміщувати кухні та санвузли (ванні кімнати, туалети) над і під житловими кімнатами; перекриття над і під кухнями, кухнями-нішами, робочими зонами кухонь-їдалень і санітарними вузлами слід проектувати з підвищеною звуко- і гідроізоляцією згідно із СНиП 11-12 та СНиП 203.11 (пункт 8.11).
Санвузол 2-2 першого поверху, належний ОСОБА_2 , суміжний з приміщенням кухні 3-4 ОСОБА_4 , а також санвузол 3-3 першого поверху ОСОБА_4 розташовані під житловими приміщеннями другого поверху ОСОБА_4 . Це є порушенням пункту 8.11 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки Реконструкція і капітальний ремонт».
Приміщення 3-3, 3-4 прийняті в експлуатацію комісією виконкому міської ради з порушеннями будівельних норм.
З технічного паспорта від 19 грудня 2008 року на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також з технічного паспорта на цей же будинок від 21 липня 2014 року судами встановлено, що безпосередньо сам житловий будинок під літерою «А» побудований у 1961 році, житлова прибудова під літерою «А1» побудована у 1983 році, її площа складає 50,9 кв. м, на першому поверсі розташований, в тому числі, санвузол 2-2; станом на 2008 рік у ньому влаштована ванна, а на 2014 рік - ванна та унітаз.
Згідно з дослідницькою частиною висновку судової комплексної будівельно-технічної експертизи житлова прибудова під літерою «А1» була прийнята в експлуатацію із значними порушеннями будівельних норм, при її будівництві без розробки проекту була неправильно визначена конструктивна схема. Спирання несучих конструкцій з великим зосередженим навантаженням на непідсилені ділянки призводить до їх руйнації.
Одночасно у цьому висновку також зазначено, що ОСОБА_2 не виконувала будівельних робіт у приміщеннях ОСОБА_4 , додаткові навантаження на несучі конструкції в приміщеннях позивача і відповідача відсутні, суміжні конструкції не руйнувались, отвір під витяжну вентиляційну трубу ванної кімнати ОСОБА_2 виконувався із приміщення відповідача, що не мало впливу на несучі конструкції в приміщеннях позивача. Неможливо довести, що пошкодження виникли в несучих конструкціях позивача внаслідок дій при будівельних роботах ОСОБА_2 .
Судово-технічною експертизою також не доведено наявність таких перешкод.
У цій же експертизі зазначено про неможливість доведення, що пошкодження виникли в несучих конструкціях позивача внаслідок дій при будівельних роботах відповідача. Приміщення 2-2 - санвузол ОСОБА_2 - в задовільному стані згідно з СОУЖКГ 75.11-35077234.0015:2009 «Правила визначення фізичного зносу житлових будинків», просідань підлоги, тріщин в стіні (на шпаклеваній поверхні внутрішньої грані зовнішньої стіни) не виявлено. Намочування нижньої частини поверхні стіни не виявлено.
Зазначеною судовою експертизою також встановлено, що житлова прибудова під літерою «А1» непридатна для експлуатації внаслідок нерівномірних навантажень, порушень при плануванні, порушень при прокладанні інженерних мереж. Вона була прийнята в експлуатацію з порушенням норм ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення», ДБН В.2.5- 75:2013 «Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування». Зараз для подальшої експлуатації прибудова літ. «А1» підлягає реконструкції відповідно до норм ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт».
Будівництво співвласниками продовжується без проектної документації, але наявних руйнувань та прямих навантажень несучих конструкцій при поточному ремонті приміщень відповідачем не виявлено.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Петряєва В. В. на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 липня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із статтею 152 ЖК України виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
Отже, для отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування жилого будинку необхідно лише у випадку втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, у іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.
Пунктом 1.4.2 Правил утримання будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила), переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
Згідно з пунктом 1.4.6 Правил власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про ненадання позивачем доказів того, що відповідачем переобладнання проведено або має проводитися з втручанням в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.
Також суди на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи, дійшли правильного висновку про те, що відповідач самовільно санвузол 2-2 не будувала, проведений відповідачем у 2016 році ремонт санвузла є поточним, а не реконструкцією приміщення, не пов`язаний із втручанням у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування і не порушує права позивача щодо користування та розпорядження належним їй майном, а руйнування, які мають місце у прибудові під літерою «А1», зумовлені іншими причинами, зокрема, недоліками у будівництві при зведенні.
Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів і містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтею 400 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Петряєв Володимир Вікторович, залишити без задоволення.
Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 липня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук