Постанова

Іменем України

25 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 661/4997/18

провадження № 61-23147св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення особи без надання іншого житлового приміщення,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника - адвоката Калімбет Тетяни Адамівни на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 19 липня 2019 року у складі судді Бойко М. Є. та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Майданіка В. В., Кутурланової О. В., Орловської Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, щоІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на трикімнатну квартиру за значеною вище адресою. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28 липня 2000 року вона та її мати ОСОБА_4 є спадкоємцями майна ОСОБА_3 , а саме 1/3 частини вказаної вище квартири. У вказаній квартирі зареєстровані вона та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у спірній квартирі не зареєстрована, має своє власне житло. Їх спільне з відповідачем проживання стало неможливим через протиправну поведінку ОСОБА_2 , оскільки остання систематично вчиняє сварки, бійки та застосовує до неї фізичне насильство, чим змушує її постійно звертатися до правоохоронних органів. В результаті таких звернень за фактами заподіяння їй тілесних ушкоджень порушено кілька кримінальних проваджень, по яким розпочато та триває досудове слідство. Посилаючись на зазначені обставини та вказуючи, що поведінка відповідачки свідчить на неможливість проживання разом з нею в одній квартирі, просила задовольнити позов.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 посилалася на те, що жодних неправомірних дій щодо позивачки не вчиняла, правил співжиття не порушувала, і взагалі має інше житло, в якому постійно проживає, але на теперішній час змушена перебувати біля матері, яка є співвласником та проживає в одній квартирі з сестрою, а вона є єдиною, хто опікується нею та доглядає.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Новокаховський міський суд Херсонської області рішенням від 19 липня 2019 року відмовив у задоволенні позову.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивачкою не надано доказів на підтвердження систематичного порушення відповідачкою правил співжиття, які роблять неможливим для інших проживання з нею в одній квартирі, а також не надано доказівзастосування до відповідачки заходів запобігання уповноваженими на те державними органами та заходів громадського впливу, які виявились безрезультатними, що давало б підстави для виселення без надання іншого житлового приміщення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Херсонський апеляційний суд постановою від 19 листопада 2019 року рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 19 липня 2019 року залишив без змін.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, виходив з того, що відповідачка у спірну квартиру як член сім`ї не вселялася, а тому відсутні підстави для її виселення. Своє перебування у спірній квартирі відповідачка пов`язує з необхідністю догляду за своєю та позивачки матір`ю, яка є особою похилого віку (91 рік), дуже хворою і потребує постійного стороннього догляду та нагляду за нездатністю до самообслуговування. Такий догляд здійснює саме відповідачка, що підтверджується відповідними довідками, поясненнями матері сторін ОСОБА_4 , іншими доказами. Тобто, позивачкою не доведено проживання відповідачки у спірній квартирі як члена сім`ї.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У грудні 2019 року ОСОБА_1 та її представник - адвокат Калімбет Т. А. подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішенняНовокаховського міського суду Херсонської області від 19 липня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та її представника мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що відповідачка проживаючи у спірній квартирі з вересня 2015 року, що не заперечується нею самою у її ж відзиві на позов, систематично вчиняє сварки та бійки, насилля відносно неї як інваліда ІІ групи, чим змушує її звертатися до правоохоронних органів. Завдані їй ОСОБА_2 тілесні ушкодження підтверджені матеріалами кримінальних проваджень та висновками судово-медичних експертиз. Також зазначила, що судами не дано критичну оцінку показанням свідка ОСОБА_4 , яка підтримала позицію відповідача. Зокрема суд не звернув увагу на її поганий слух та зір та на те, що мати перебуває з нею у неприязних стосунках.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

11 січня 2020 року справа № 661/4997/18 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними сестрами, а ОСОБА_4 - їх матір`ю.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28 липня 2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є спадкоємцями майна ОСОБА_3 , а саме 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 не заперечує проти того, що вона не є співвласником вказаної квартири.

В спірній квартирі зареєстрованими в установленому законом порядку значаться ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою відділом реєстрації Новокаховської міської ради 27 червня 2018 року № 04-06/6761.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим виконавчим комітетом Новокаховської міської ради 12 листопада 2004 року на підставі розпорядження Новокаховської міської ради від 09 листопада 2004 року № 642-Р, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 зареєстрована у вказаній квартирі, що підтверджується довідкою відділу реєстрації Новокаховської міської ради від 18 грудня 2018 року № 04-06/14647.

ОСОБА_4 (91 рік) має поганий стан здоров`я, вади зору та слуху та згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії від 21 січня 2019 року № 13/1/47, потребує постійного стороннього догляду та нагляду за нездатністю до самообслуговування, який за нею здійснює дочка ОСОБА_2 , у зв`язку з чим остання постійно перебуває з матір`ю в її квартирі, прибирає там, готує ОСОБА_4 їжу, допомагає їй оплачувати комунальні послуги, залишається ночувати. Вказаний стан здоров`я матері сторін останніми не заперечується.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 підтвердила, що ОСОБА_2 є членом її сім`ї, відвідує її та проживає в спірній квартирі на її прохання та з її дозволу, оскільки вона має похилий вік, слабке здоров`я, погано чує та бачить і не може обходитися без стороннього догляду. Опікується ж нею лише відповідач. ОСОБА_1 жодним чином їй не допомагає, а, навпаки, постійно створює конфліктні ситуації та різні побутові перешкоди, вчиняє сварки та скандали, мали місце навіть випадки, коли вона побила ОСОБА_2 стільцем, а іншого разу вилила на останню окріп.

З довідки Управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради від 01 квітня 2019 року № 1887 встановлено, що ОСОБА_2 отримує компенсацію за надання соціальної допомоги ОСОБА_4 .

Згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії від 21 січня 2019 року № 13/2/48 ОСОБА_2 за станом здоров`я може надавати соціальні послуги хворому члену сім`ї.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 та її представника - адвоката Калімбет Т. А. на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 19 липня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 358 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Частиною першою статті 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до вимог статті 156 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до статті 157 ЖК Української РСР членів сім`ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї (частини друга та третя статті 64 ЖК Української РСР).

Частиною першою статті 116 ЖК Української РСР передбачено, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Виходячи з аналізу змісту наведеної норми, стаття 116 ЖК Української РСР вказує на те, що виселення фізичної особи без надання іншого жилого приміщення можливо лише у разі: а) систематичного руйнування чи псування житлового приміщення; б) використання його не за призначенням; в) систематичного порушення правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку.

У всіх трьох випадках до винних осіб повинні попередньо вживатися заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів Житлово-будівельних кооперативів, трудових колективів й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Закон встановлює як умову виселення осіб, винних у руйнуванні або псуванні житлового приміщення, наявність фактів про те, що ці дії носили систематичний характер, а до винного в цьому були застосовані заходи попередження і суспільного впливу, які виявилися безрезультатними (наприклад, його поведінка була предметом розгляду органів поліції, прокуратури, суду, громадських організацій). Передбачається, що руйнування або псування здійснювалися з вини наймача.

Виселенню підлягають лише конкретно винні в цьому особи -наймач даного приміщення чи хто-небудь із членів його сім`ї, що спільно проживають з ним.

Протиправна винна поведінка - це навмисні дії особи, безпосередньо пов`язані не тільки з явною неповагою до звичайних правил спільного проживання (скандали, дебоші, образи, заподіяння тілесних ушкоджень), але також навмисне ігнорування встановлених правил користування житловими і підсобними приміщеннями, невиконання вимог про дотримання тиші в квартирах і на подвір`ї, а також інші навмисні дії, що перешкоджають нормальному проживанню в квартирі або житловому будинку.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка вказувала на самовільне та протиправне вселення ОСОБА_2 у спірну квартиру, чинення їй перешкод у користуванні нею, що є підставою для виселення відповідачки без надання іншого жилого приміщення. При цьому позивач зазначала, що ОСОБА_2 є її рідною сестрою, донькою іншого співвласника квартири - ОСОБА_4 .

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що позивачка не довела факт створення відповідачем перешкод у користуванні належною їй на праві спільної сумісної власності квартирою та незаконність користування відповідачкою спірним житлом.

З урахуванням наведеного, а також за відсутності доказів застосування до відповідачки заходів впливу внаслідок систематичного порушення останньою правил співжиття, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованими та такими, що зроблені на підставі повно і всебічно досліджених доказів та з урахуванням встановлених обставин справи.

Вирішуючи спір у цій справі суди дійшли правильного висновку про те, що відповідачка не є членом сім`ї позивачки, не претендує на проживання в спірній квартирі, постійно в ній не проживає, адже має своє, інше, житло, в якому зареєстрована і постійно проживає. Тимчасове перебування у спірній квартирі (часом і залишення на ніч) пояснюється здійсненням відповідачкою догляду за її з позивачкою хворою матір`ю, яка є особою похилого віку (має 91 рік), яка є співвласником спірної квартири і яка сама бажає, щоб відповідачка за нею доглядала. Тобто, позивачкою не доведено проживання відповідачки у спірній квартирі як члена сім`ї.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, та не належить до компетенції касаційного суду.

Таким чином, твердження сторони позивача про доведеність підстав для виселення відповідачки зі спірної квартири, не заслуговують на увагу, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено таких підстав, а суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Інші наведені у касаційній скарзі аргументи аналогічні наведеним в апеляційній скарзі та зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин справи, що під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається. При цьому Верховий Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 рокуу справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - адвоката Калімбет Тетяни Адамівни залишити без задоволення.

РішенняНовокаховського міського суду Херсонської області від 19 липня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило