ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 663/158/17

провадження № 61-1620св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. Карпенко С. О. (судді-доповідача), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Пузанової Л. В., Склярської І. В., Чорної Т. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 та прилеглої до неї земельної ділянки площею 0,0282 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі укладених 6 квітня 2016 року ним та його батьком - ОСОБА_3 договорів дарування, та свідоцтва про право на спадщину за заповітом після матері ОСОБА_4 , виданого приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Херсонської області Урсол Л. А. 18 грудня 2013 року.

Вказував, що власником частини земельної ділянки площею 0,0208 га, є відповідач, право власності на яку у нього виникло на підставі укладеного із ОСОБА_3 17 квітня 2009 року договору купівлі-продажу, з встановленням сервітуту площею 0,0036 га для доступу до належної продавцю земельної ділянки.

За умовами укладеного договору, з урахуванням внесених 9 грудня 2011 року змін, ОСОБА_3 та члени його сім`ї на безоплатній основі мали право користуватися належною покупцю (відповідачу) частиною земельної ділянки, яка може бути використана з метою доступу (проходу) до належної продавцю земельної ділянки; земельний сервітут є постійним і встановлений для проходу та проїзду на велосипеді, транспортному засобі, а також для прогону худоби; дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу права власності на земельну ділянку, щодо якої встановлено сервітут, до іншої особи і підлягає припиненню у визначених договором випадках.

Позивач зазначав, що відповідач чинить перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою площею 0,0036 га, розташованою на АДРЕСА_2 , щодо якої встановлено сервітут, укласти договір щодо безоплатного та безстрокового надання вільного проходу та проїзду транспортним засобом через частину цієї земельної ділянки до належної йому (позивачу) земельної ділянки, відмовляється.

Посилаючись на те, що задоволення його потреб у доступі до належної земельної ділянки можливо по існуючому з 2009 року проходу і проїзду зі сторони сусідньої земельної ділянки, які існували на момент відчуження первісним власником частини цієї земельної ділянки, позивач просив суд встановити безоплатний та безстроковий земельний сервітут для проходу та проїзду транспортним засобом до земельної ділянки площею 0,0282 га, що знаходиться у його користуванні, на АДРЕСА_1 через частину земельної ділянки

ОСОБА_2 , що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 27 серпня

2018 року, ухваленим у складі судді Клімченка М. І., у задоволенні позову відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 12 811,73 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має можливість вирішити питання щодо проходу та проїзду до власної земельної ділянки та квартири іншим запропонованим експертом шляхом, а обтяження земельної ділянки відповідача земельним сервітутом, зважаючи на ведення ним господарської діяльності, призведе до завдання збитків та суттєво обмежить право користування належною йому земельною ділянкою.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення.

Встановлено ОСОБА_1 , власнику земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 кадастровий номер 6524710100:01:001:0049, на належній ОСОБА_2 земельній ділянці, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6524710100:01:001:0048, постійний, безоплатний сервітут на право проходу та проїзду на велосипеді, площею 0,0033 га з геометричними розмірами по периметру (по фасадній межі за годинниковою стрілкою) по існуючій огорожі 2,54 м, 11,57 м; по лінії розподілу 7,1 м; по сумісній межі власників 1,26 м, по зовнішніх стінах магазину літ. «Д» 4,7 м, 8,65 м, які позначені на план-схемі земельних ділянок, розташованих на АДРЕСА_1 , що є додатком № 1 до висновку № 148/17 судової земельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Гришиною В. М. 12 січня 2018 року.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що земельний сервітут первісно був встановлений договором як особистий і припинений внаслідок смерті ОСОБА_3 , тому доступ до земельної ділянки та житла позивача підлягає забезпеченню шляхом встановлення земельного сервітуту у виді права проходу та проїзду на велосипеді на належній відповідачу земельній ділянці площею 0,0033 га, позначеного на план-схемі земельних ділянок, що є додатком № 1 до висновку № 148/17 судової земельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Гришиною В. М. 12 січня 2018 року. Цей вид сервітуту відповідає земельному сервітуту, який був встановлений при поділі земельної ділянки на дві самостійні земельні ділянки, і є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Апеляційний суд зазначив, що існування між сторонами спору щодо встановлення сервітуту та те, що відповідач заклав існуючий прохід до земельної ділянки позивача блоками, чим анулював досягнуту з попереднім власником домовленість, не є перешкодою для встановлення земельного сервітуту на вказаних умовах, оскільки такі дії відповідача, за висновком суду, є неправомірними.

При цьому, апеляційний суд врахував, що втручання у право на мирне володіння відповідачем належною йому на праві власності земельною ділянкою відбувається з дотриманням справедливого балансу між інтересами позивача та відповідача, який, у свій час, придбав земельну ділянку з відповідним обмеженням і ця земельна ділянка використовувалася ним із забезпеченням вільного проходу та проїзду на велосипеді до земельної ділянки позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року і залишити в силі рішення Скадовського районного суду Херсонської області

від 27 серпня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом висновку експерта Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в якому вказано про відсутність технічної можливості встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці відповідача. Пославшись на висновок судового експерта Гришиної В. М., суд апеляційної інстанції не навів у судовому рішенні мотивів відхилення висновку експерта Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На думку заявника, апеляційний суд помилково вважав підставою для встановлення сервітуту вимоги Державних будівельних норм України та Технічних вказівок щодо визначення меж земельних ділянок спільної або спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб у населених пунктах, затверджених Державним комітетом України по земельних ресурсах 18 травня 1998 року, оскільки між сторонами відсутній спір щодо правильності ведення будівництва чи визначення меж суміжних земельних ділянок.

Також заявник вказує, що суд апеляційної інстанцій дійшов безпідставного висновку про те, що після поділу земельна ділянка відповідача визначена як обслуговуюча, тому використання та поділ земельних ділянок був би неможливий без встановлення сервітуту. Такий висновок є лише припущенням апеляційного суду, оскільки він не ґрунтується на фактичних обставинах справи та нормах законодавства України.

Заявник вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано частину першу статті 401 ЦК України, яка підставою встановлення сервітуту визначає неможливість задоволення потреб власника земельної ділянки у користуванні нею іншим способом. Висновком експерта встановлено два варіанти проходу до земельної ділянки позивача без обмеження земельним сервітутом земельних ділянок інших фізичних осіб.

Крім того, заявник вказує, що висновок апеляційного суду щодо застосування статті 401 ЦК України та статті 98 ЗК України не відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 17 вересня 2018 року у справі № 686/3104/16-ц (провадження № 61-19683св18) від 21 березня 2018 року у справі № 349/794/16-ц (провадження № 61-2810св18) та від 17 вересня 2018 року у справі № 127/1417/16-ц (провадження № 61-6528св18), і висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 5 квітня 2017 року у справі № 658/5120/14-ц.

Позиція інших учасників справи

21 червня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Оксенюк Г. М. подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , який не може бути враховано касаційним судом, оскільки відзив подано поза межами строку визначеного ухвалою суду від 30 січня 2019 року.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 17 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі рішення виконкому Скадовської міської ради Херсонської області № 215 від 31 серпня 2001 року земельна ділянка площею 0,0490 га, розташована на території

АДРЕСА_1 , передана у приватну власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. 17 травня

2002 року ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 877.

17 квітня 2009 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 21/50 частки земельної ділянки площею 0,0208 га із земельної ділянки площею 0,0490 га в межах згідно з планом, яка розташована у АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 6524710100:01:051:0011.

Договір купівлі-продажу частини земельної ділянки, який є змішаним цивільно-правовим договором з елементами договору купівлі-продажу та договору про встановлення сервітуту, 17 квітня 2009 року посвідчений приватним нотаріусом Скадовського нотаріального округу Херсонської області за № 1138.

З пунктів 1.7-1.9 вказаного договору суди встановили, що відносно частини земельної ділянки, яка є предметом цього договору, за домовленістю сторін встановлюється сервітут, за яким ОСОБА_3 , члени його сім`ї і уповноважені ним особи мають право використовувати земельну ділянку покупця або її частину, визначену та описану в кадастровому плані земельної ділянки, що є невід`ємною частиною цього договору («земля під сервітутом»), яка може бути необхідною для цілей доступу (проходу), а також мати право входу і виходу в будь-який час по землі під сервітутом до своєї земельної ділянки. Площа сервітуту становить 0,0036 га. Сервітут встановлено для проходу та проїзду на велосипеді продавця з ділянки покупця на ділянку продавця. Сервітут встановлений на безоплатній основі. Сторони погодилися з тим, що дія сервітуту припиняється внаслідок смерті продавця, відмови його від сервітуту або відчуження ним своєї земельної ділянки покупцю або іншим особам.

Суди встановили, що, укладаючи договір, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за участю представника ПП «Земле-Експерт» склали акт про встановлення і узгодження меж земельного сервітуту, підтвердили встановлення на всіх поворотах 6 межових знаків, які передані землекористувачам на зберігання. Земельний сервітут був зареєстрований в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

9 грудня 2011 року сторони уклали та нотаріально посвідчили договір про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки з встановленням особистого сервітуту, укладеного 17 квітня 2009 року, згідно з якими сторони, зокрема, домовилися, що земельний сервітут є постійним і встановлений для проходу та проїзду на велосипеді, для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, а також для прогону худоби по наявному шляху.

Сторони погодилися також з тим, що дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи і підлягає припиненню у випадках: поєднання в одній особі суб`єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; відмови особи, в інтересах якої він встановлений; рішення суду про скасування земельного сервітуту; невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; порушення власником сервітуту умов користування сервітутом; з інших підстав, передбачених законодавством України.

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0282 га, розташовану за вказаною адресою, та якій, у зв`язку з поділом та відчуженням частини земельної ділянки, присвоєно новий кадастровий номер 6524710100:01:001:0049.

Також суди встановили, що 6 квітня 2016 року ОСОБА_3 подарував належну йому земельну ділянку ОСОБА_1 .

Сторони є власниками квартир № 1 та № 1А відповідно, які є складовими частинами житлового будинку, і розташовані на спірних земельних ділянках.

Судами встановлено, що 27 березня 2017 року у зв`язку із смертю ОСОБА_3 (на користь якого був встановлений земельний сервітут) припинено право земельного сервітуту щодо земельної ділянки відповідача, про що зроблено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З висновку призначеної судом та проведеної 12 січня 2018 року судовим експертом ОСОБА_5 і Херсонським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз судової земельно-технічної експертизи в частині питань, поставлених судом перед експертом ОСОБА_5 , суди встановили, що пройти і проїхати на велосипеді на належну позивачу земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 можна двома шляхами:

1) через частину земельної ділянки площею 0,0208 га, розташовану на АДРЕСА_2 , яка перебуває у власності відповідача (для цього необхідно розібрати кладку, прибрати стелажі, встановити хвіртку, тобто відновити існуючий раніше прохід);

2) по території ринку з правого боку земельної ділянки, для чого необхідно: перенести праву огорожу земельної ділянки на АДРЕСА_5 власників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , тобто привести фактичну огорожу земельної ділянки квартири АДРЕСА_5 у відповідність до меж приватизованої земельної ділянки; викорчувати два дерева на шляху руху з дозволу Скадовської міської ради Херсонської області, привести межі земельної ділянки квартири АДРЕСА_1 відповідно до державного акта; встановити хвіртку, прибрати та благоустроїти територію проходу, отримати всі необхідні дозвільні документи для організації проходу і проїзду на велосипеді.

Експерт ОСОБА_5 зазначала, що на даний час необхідно виділити земельну ділянку для встановлення земельного сервітуту для проходу і проїзду на велосипеді до земельної ділянки площею 0,0282 га, що знаходиться у власності позивача, через частину земельної ділянки площею 0,0208 га, яка перебуває у власності відповідача, фактичною площею 0,0033 га з геометричними розмірами по периметру (по фасадній межі за годинниковою стрілкою) по існуючій огорожі 2,54 м, 11,57 м; по лінії розподілу 7,1 м; по сумісній межі власників 1,26 м, по зовнішніх стінах магазину літ. «Д» 4,7 м, 8,65 м.

Висновком № 17-670/671 судової земельно-технічної експертизи, складеним 18 травня 2018 року Херсонським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, перед яким судом поставленні питання про технічно можливі варіанти для влаштування проїзду (проходу) на земельну ділянку позивача та про те, чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці відповідача із можливими варіантами встановлення такого сервітуту та зазначенням його виду, суди встановили, що земельна ділянка ОСОБА_1 не відповідає даним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 22 жовтня 2012 року на ім`я первісного власника, як щодо площі, так і щодо конфігурації розташування зовнішніх меж земельної ділянки.

Відповідаючи на питання стосовно технічно можливих варіантів для влаштування проїзду (проходу) на земельну ділянку позивача, експерт зазначив, що для цього необхідно відновити в законному порядку встановлену на теперішній час праву межу паркану власників квартири № 2 на АДРЕСА_2 , а прохід та проїзд на велосипеді з АДРЕСА_2 здійснювати між ларьком (малої архітектурної форми) та парканом домоволодіння на АДРЕСА_5 . Для цього необхідно отримати дозвіл Скадовської міської ради Херсонської області та для вільного проходу викорчувати два дерева (дві тополі). У правій задній межі власного паркану від В до Г земельної ділянки, яка виходить до території ринку Приватного підприємства (далі - ПП) «Еверест», встановити металеву хвіртку або металеві ворота. Час проїзду легкового транспорту (заїзд, виїзд) попередньо погодити з керівництвом ринку ПП «Еверест» через його ворота (варіант 1).

Враховуючи добросусідські відносини з мешканцями квартири АДРЕСА_2 , позивачу із сусідами праворуч можливо вирішити питання про укладення договору сервітуту для проходу та проїзду на велосипеді на свою земельну ділянку, установивши металеву хвіртку в лівій внутрішній межі від Б до В (паркану) між колодязем та житловим будинком, або прохід по прямій пішохідній доріжці від вхідних металевих воріт вздовж сараю літ. «Б» (варіант 2).

Для входу у власну квартиру № 1 ОСОБА_1 з АДРЕСА_2 необхідно розробити технічну документацію та погодити рішенням Скадовської міської ради реконструкцію віконного прорізу першого поверху квартири на вхідні металеві двері з навісом (варіант 3).

Також з висновку № 17-670/671 судової земельно-технічної експертизи, складеного 18 травня 2018 року, суди встановили, що земельна ділянка використовується відповідачем у відповідності до цільового призначення - обслуговування прибудинкової території та обслуговування продовольчого магазину, що буде неможливим із встановленням на ній земельного сервітуту.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Подібні положення містить стаття 321 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

Статтею 98 Земельного кодексу (далі - ЗК) України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно зі статтями 91 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 ЦК України).

Статтею 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня

2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що земельний сервітут первісно був встановлений договором як особистий і припинений у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , земельна ділянка позивача є обслуговуючою щодо земельних ділянок сторін, а відповідач неправомірно заклав блоками прохід, яким користувався попередній власник земельної ділянки позивача.

Апеляційний суд не врахував, що закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити іншим способом.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 133/305/17-ц (провадження

№ 61-12458св19).

Висновком судової земельно-технічної експертизи № 17-670/671 від 18 травня 2018 року запропоновано три варіанти проходу та проїзду на належну позивачу земельну ділянку, серед яких, враховуючи добросусідські відносини з мешканцями квартири АДРЕСА_2 , запропоновано укладення договору сервітуту, а також для входу у власну квартиру позивачу рекомендовано розробити технічну документацію та погодити її рішенням Скадовської міської ради на реконструкцію віконного прорізу першого поверху його квартири на вхідні металеві двері з навісом.

Запропоновані експертом варіанти встановлення сервітуту, крім варіанту його встановлення через земельну ділянку позивача, не вимагають від власників земельних ділянок, щодо яких можливо встановити сервітут, вчинення дій та понесення майнових витрат для його забезпечення; необхідність їх вчинення вимагається від позивача, на користь якого порушено питання про встановлення сервітуту.

Суди встановили, що для проходу до ділянки позивача через земельну ділянку відповідача необхідно розібрати кладку, прибрати стелажі, встановити хвіртку.

Звертаючись із вказаним позовом, позивач не надав доказів звернення до власників інших земельних ділянок (крім відповідача) щодо яких, за висновками експертів, можливо встановити сервітут.

Позивач під час розгляду справи не надав обґрунтованих пояснень, чому він відмовився від варіантів укладення сервітуту, запропонованих висновком

№ 17-670/671 судової земельно-технічної експертизи, складеним 18 травня

2018 року Херсонським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, і вимагає встановлення сервітуту саме через земельну ділянку позивача, як і не пояснив він те, як при цьому буде дотримано баланс інтересів сторін та чому сервітут, який він просить встановити, є найменш обтяжливим для відповідача.

Апеляційний суд не врахував факту існування у позивача можливості проходити на його земельну ділянку іншими способами, які, за висновком експертизи, є найменш обтяжливими для власників земельних ділянок, порівняно із власником земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Посилаючись на те, що земельна ділянка відповідача є обслуговуючою для обох земельних ділянок як на підставу для встановлення сервітуту, апеляційний суд не врахував, що у власності сторін перебувають окремі земельні ділянки з цільовими призначеннями - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тому вказаний висновок апеляційного суду грунтується на припущеннях.

Висновки апеляційного суду про те, що відповідач неправомірно заклав блоками прохід, яким користувався попередній власник земельної ділянки є безпідставними, оскільки, звертаючись до суду, позивач не посилався на ці обставин та доказів на їх обґрунтування не надавав, тому такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням мети та меж апеляційного перегляду судового рішення, встановлених статтею 367 ЦПК України.

Разом з тим, апеляційний суд, встановивши, що земельний сервітут, встановлений на користь ОСОБА_3 , припинився та між сторонами у цій справі відсутні домовленості щодо його встановлення, дійшов суперечливого висновку про те, що відповідач придбав земельну ділянку із обтяженням і така земельна ділянка повинна використовуватись позивачем для проходу на свою земельну ділянку, оскільки будь-яких зобов`язань щодо забезпечення проходу новому власнику земельної ділянки - ОСОБА_1 - через земельну ділянку відповідача у останнього не виникало.

Вирішуючи справу, суд першої інстанцій дослідив всі обставини в їх сукупності, надав належну правову оцінку висновку судової земельно-технічної експертизи і правильно виходив з недоведення ОСОБА_1 безальтернативності захисту свого права власника земельної ділянки іншим способом, аніж встановлення безоплатного земельного сервітуту, та найменшої обтяжливості обраного ним способу встановлення такого сервітуту для власника суміжної земельної ділянки, проти якого заперечував відповідач, тому дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову

ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини справи та правильно вирішив спір.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин касаційний суд скасовує постанову Херсонського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року і залишає в силі рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2018 року.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до положень статей 141 416 ЦПК України у зв`язку із задоволенням касаційної скарги касаційний суд стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги, 1 280 грн.

Керуючись статтею 413 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року скасувати і залишити в силі рішення Скадовського районного суду Херсонської області

від 27 серпня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги, 1 280 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов