Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 663/1673/18

провадження № 61-14635св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Новомиколаївська сільська рада Скадовського району Херсонської області, сільськогосподарський виробничий кооператив «Лідія», ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Скадовського нотаріального округу Шершукова Наталія Володимирівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 Новомиколаївської сільської ради Херсонської області, СВК «Лідія», третя особа: приватний нотаріус Скадовського нотаріального округу Шершукова Наталя Володимирівна про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Свідоцтво про народження видане в Республіці Вірменія ІНФОРМАЦІЯ_2 , на російській мові. Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про державну реєстрацію встановлення батьківства вказано, що ОСОБА_3 визнав себе батьком ОСОБА_4 і останньому встановлено прізвище ОСОБА_1 .. ОСОБА_5 перекладено з російської мови у померлого батька як ОСОБА_6 , а у сина - ОСОБА_7 . Тому необхідно встановити факт, що спадкодавець ОСОБА_3 є батьком спадкоємця ОСОБА_1 . Після звернення ОСОБА_1 заведена спадкова справа, але нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, яке складається з житлового будинку в АДРЕСА_1 . Згідно довідки БТІ права власності на будинок не оформлено, між тим є довідка СГВК «Лідія» про передачу 19.06.1978 р. житлового будинку на підставі договору у власність ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просив:

встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 та його сином ОСОБА_1 ,

визнати право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на житловий будинок з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 17 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_8 , яка діє від імені ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що померлий ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доведено факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та спадкоємцем першої черги за законом, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано в судовому засіданні представником відповідачки ОСОБА_2 . Тому суд вважав, що існують підстави для визнання права власності в порядку спадкування за ОСОБА_1 на житловий будинок.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 , яка діє від імені ОСОБА_1 до Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області, СВК «Лідія», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Скадовського нотаріального округу Шершукова Н. В. про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно задоволено.

Провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 663/2446/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що 01 вересня 2020 року до суду апеляційної інстанції повторно надійшло клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю. До заяви додано копію ухвали Скадовського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2020 року про відкриття провадження у справі № 663/2446/20 за вказаним позовом. Заявник стверджує, що вирішення цієї справи неможливе до вирішення справи № 663/2446/20, оскільки у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ставиться питання про визнання спільною сумісною власністю її та померлого ОСОБА_3 будинку, право власності на який просить визнати у даній справі ОСОБА_1 . Предметом розгляду даної справи є визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , а предметом розгляду справи № 663/2446/20 є визнання вказаного будинку спільною сумісною власністю, тому колегія суддів вважала за необхідне зупинити провадження у справі № 663/1673/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 663/2446/20.

Апеляційний суд вказав, що ОСОБА_2 78 років. З погосподарської книги вбачається, що вона немає навіть середньої освіти. При цьому суд першої інстанції допустив для представництва її інтересів особу, яка не мала на це права, оскільки не є адвокатом. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року встановлено факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1984 по 2017 рік. На підставі договору від 08 серпня 1983 року. ОСОБА_3 отримав від колгоспу ім. Кірова у власність жилий будинок в с. Новомиколаївка загальною площею 60 кв. м, за який він на протязі 10 років повинен був сплатити 7 000 рублів. На даний час площа спірного будинку складає 107,1 кв. м, тобто збільшилась майже вдвоє. Однак судом першої інстанції не роз`яснено відповідачці її право звертатися до суду з відповідним позовом і доводити ті обставини, на які вона посилається у позові про визнання спірного будинку спільною сумісною власністю. Зважаючи на викладені обставини, з метою забезпечення рівності прав всіх учасників процесу, колегія суддів вважала за необхідне зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 663/2446/20.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційне провадження в даній справі було відкрито 19 травня 2020 року. Неодноразово апеляційний суд відкладав розгляд справи за клопотанням адвоката Гушан Н. Д., хоча законних підстав для цього не було. Тільки майже через чотири місяця вирішено задовольнити клопотання. При цьому апеляційний суд взагалі не аналізував чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у даній цивільній справі. Зацікавлена сторона затягує розгляд небажаної для неї справи. Апеляційний суд в ухвалі, застосовуючи норми права, не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду: від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, від 07 жовтня 2015 року в справі № 6-1367цс15.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 рокувідкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

У пункті шостому частини першої статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно частини першої статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».

У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі Підставою для зупинення провадження у справі став факт розгляду судом цивільної справи про визнання недійсним договору вказаного позики. Проте, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети спорів у справах і не вказав обставини, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про визнання недійсним договору позики виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги, та можливості застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 пред`явлено позов саме з таких підстав. Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача на розумні строки розгляду справи».

У справі, що переглядається, заявлено вимоги про: встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 та його сином ОСОБА_1 ; визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на житловий будинок з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для зупинення провадження у справі став факт розгляду Скадовським районним судом Херсонської області цивільної справи № 663/2446/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю.

Проте, апеляційний суд в порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не вказав об`єктивні обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про встановлення факту та визнання права власності на спадщину, в якому має бути, зокрема, встановлений склад спадщини, виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити та оцінити при розгляді даної справи наявність обставин (фактів), якими позивач обґрунтовував свої вимоги про встановлення факту та визнання права власності на спадщину. Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача на розумні строки розгляду справи.

За таких обставин, апеляційний суд зробив неправильний висновок про зупинення провадження і оскаржена ухвала апеляційного суду перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржену ухвалу апеляційного суду постановлено без додержанням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Херсонського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року скасувати.

Справу № 663/1673/18 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована Херсонського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук