№ 664/3122/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 664/3122/15-ц

провадження № 61-3439св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником Сокуренко Наталією Вікторівною, на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2019 року у складі судді Заславець Н. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Радченка С. В., Вейтас І. В., Семиженка Г. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі -ПАТ КБ «ПриватБанк») (правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 20 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № НЕС0GА0000000810 (далі - кредитний договір), за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 14 000,00 дол. США, які зобов`язалася повернути у строк до 20 грудня 2012 року, сплатити проценти за користування кредитом та комісію. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 03 серпня 2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 26 205,39 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 18 968,65 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2 360,26 дол. США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 393,30 дол. США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 3 224,03 дол. США, штрафу (фіксована частина) у розмірі 11,84 дол. США та штрафу (процентна складова) у розмірі 1 247,31 дол. США.

Позивач просив:

стягнути солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № НЕС0GА0000000810 у розмірі 26 205,39 дол. США, що за курсом валют відповідно до службового розпорядження Національного Банку України від 03 серпня 2015 року становить 553 457,82 грн.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору.

Зустрічний позов мотивований тим, що укладений сторонами кредитний договір, заборгованість за яким просить стягнути ПАТ КБ «ПриватБанк», не містить істотних умов договору, зокрема: не здійснено детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням кредитного договору; не наведено графіку платежів згідно зі строковістю, зазначеною у договорі (щомісяця), у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості усіх супутніх послуг із зазначенням сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом; не зазначено вид і предмет кожної супутньої послуги з обґрунтуванням їх вартості; не зазначено реальну процентну ставку; не визначено та не вказано абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, шляхом підсумовування всіх платежів здійснених споживачем на користь банку та третіх осіб; не зазначено попередження позичальника про настання валютних ризиків; не зазначено про умови відкриття, ведення та закриття банківського рахунку, тарифи та про всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням та погашенням; не зазначено строку дії кредитного договору; не зазначено порядок припинення дії кредитного договору; не зазначено про дострокове розірвання кредитного договору; не зазначено відповідальності кредитора при порушенні умов договору, щодо повернення та зарахування кредиту; не зазначено застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення; перед укладенням кредитного та іпотечного договорів банком не оприлюднено інформацію про кредитування, умови виникнення іпотечного боргу; не зазначено положення про інфляційне застереження та не узгоджено домовленості про розрахунки індексації щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки, що в свою чергу свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, у зв`язку з чим є підстави для визнання додаткової угоди до кредитного договору недійсною.

ОСОБА_1 просила:

визнати порушеним її право як споживача фінансових послуг банку та визнати недійсним кредитний договір № НЕС0GА0000000810 від 20 грудня 2007 року, укладений між нею та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»).

Короткий зміст судових рішень

Справа розглядалася судами неодноразово

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2019 року, яке залишене без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 09 липня 2020 року, у задоволенні первісного позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № НЕС0GА0000000810 від 20 грудня 2007 року відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору № НЕС0GА0000000810 від 20 грудня 2007 року відмовлено.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову у розмірі 8 301,87 грн віднесено на АТ КБ «ПриватБанк».

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір не є укладеним, оскільки в ньому відсутні усі істотні умови, визначені законодавством, а тому він не може бути визнаний недійсним.

Суд зазначив, що на дату підписання кредитного договору не визначені такі істотні умови договору, як: детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, в тому числі, розмір і база розрахунку комісії; сукупна вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним та інших фінансових зобов`язань ОСОБА_1 , які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту із зазначенням її в грошовому виразі у вигляді абсолютного значення подорожчання кредиту, розрахунком шляхом підсумовування всіх платежів; графік платежів згідно з щомісячною строковістю у розрізі сум основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості інших фінансових зобов`язань ОСОБА_1 за кожним платіжним періодом; обґрунтування вартості супутніх послуг щодо зазначення нормативно-правових актів по визначенню обов`язкового відрахування 1 % в Пенсійний Фонд по оформленню договору купівлі-продажу у нотаріуса та державного мита 0,1 % по оформленню іпотеки у нотаріуса

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог АТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір є неукладеним, банком не заявлено позову з підстав повернення майна у зв`язку з його набуттям, збереженням без достатньої правової підстави відповідно до статей 1212 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а суд не має права вийти за межі позовних вимог.

Суд першої інстанції також зазначив, що враховуючи, що ОСОБА_2 є поручителем за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, а порушення зобов`язання не може мати місце за даних обставин, тому у задоволенні первісного позову АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 у солідарному порядку слід відмовити.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що АТ КБ «Приватбанк» не доведено наявності зобов`язання ОСОБА_1 щодо повернення коштів/грошей «кредиту» у розмірі 18 968,65 дол. США, а розрахунок заборгованості, наданий АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором станом на 03 серпня 2015 року щодо повернення кредиту (тіла) у розмірі 18 968,65 дол. США ОСОБА_1 не є належним доказом, оскільки він здійснений не лише за документально підтвердженою сумою у розмірі 14 000 дол. США, але і сумами збільшення, зазначеними в додаткових угодах, видача яких не доведена та без урахування сум сплачених за кредитом (тілом) ОСОБА_1 за період з 20 грудня 2007 року по 03 серпня 2015 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року касаційну скаргу представника АТ КБ «ПриватБанк» Білоуса А. В. задоволено частково. Постанову Херсонського апеляційного суду від 09 липня 2020 року скасовано, справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив про помилковість висновків судів про те, що кредитний договір є неукладеним, суди не перевірили доводів сторін щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин не вирішили питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами, як і не дали оцінки доводам ОСОБА_1 щодо недійсності цього договору, оскільки неукладеність і недійсність договору тягнуть за собою різні правові наслідки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Суд апеляційної інстанції вважав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що кредитний договір є неукладеним, оскільки суд першої інстанції підтвердив отримання відповідачем кр

едитних коштів у розмірі 14 000 дол. США та сплату останньою на погашення цієї заборгованості 22 032,78 дол. США, тобто сторони вчинили дії, визначені кредитним договором від 20 грудня 2007 року, спрямовані на виконання цього правочину, а саме АТ КБ «ПриватБанк» надало позичальнику кредитні кошти, а відповідач здійснювала погашення кредитної заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що перед укладенням оспорюваного договору позичальник була ознайомлена у письмовій формі про мету кредитування; тип відсоткової ставки; сукупну вартість кредиту; строк, на який одержано кредит; варіанти його повернення, тощо, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи позичальника, при цьому остання свідомо уклала договір на зазначених у ньому умовах, на час його укладення не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому тривалий час виконувала його.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд апеляційної інстанції виходив з наступного:

зазначення банком в сумі заборгованості таких складових, як заборгованість по комісії та винагороді за надання кредитних коштів не ґрунтується на вимогах абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, оскільки пункти кредитного договору, якими передбачені такі виплати на користь банку є нікчемними в силу Закону;

кредитні кошти у розмірі 850 дол. США на сплату страхових платежів згідно з умовами пункту 7.1 кредитного договору, отримання яких ОСОБА_1 документально не підтверджено, закладені у суму заборгованості, на яку щомісячно нараховувалися відсотки та інші платежі;

банком в кредитному договорі закладена пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (пункт 4.1 кредитного договору), штрафи за невиконання або неналежне виконання грошових зобов`язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування (пункт 4.3 кредитного договору), які є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення;

підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначив, що банком в загальний розмір заборгованості позичальника закладені суми пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, штрафів у вигляді фіксованої частини та процентної складової, інша частина заборгованості утворилася внаслідок зростання несплачених платежів, складовими частинами яких були комісії та винагороди, тому колегія суддів позбавлена можливості виокремити належні суми заборгованості по кредиту, процентам, одного виду пені, які підлягають стягненню з позичальника та поручителя, а апеляційний суд не має процесуальної можливості самостійно визначити розмір дійсної заборгованості, оскільки такі дії потребують спеціальних знань. Розмір заборгованості по кредитному договору не підтверджений належними доказами.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання зміни строку виконання основного зобов`язання та визначили умови такої зміни (пункт 7.1.2 кредитного договору), боржник здійснив останній платіж 15 вересня 2014 року, протягом наступних 120 календарних днів позичальник не виконувала обов`язки, передбачені пунктами 7.1, 7.1.1 кредитного договору, тому строк виконання основного зобов`язання згідно з умовами кредитного договору змінений на 31 січня 2015 року. Таким чином, після зазначеної дати банк не мав правових підстав для нарахування відсотків, а отже, і пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків, а тому такі вимоги є безпідставними.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2021 року АТКБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу, підписану представником Сокуренко Н. В., в якій просить: скасувати рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в частині відмови у первісному позові про стягнення заборгованості; ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову; стягнути з відповідачів судовий збір.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що є незрозумілим застосування судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, оскільки ОСОБА_1 здійснений останній платіж 15 вересня 2014 року та вже у вересні 2015 року АТ КБ ПриватБанк звернулося до суду із позовом. Суд апеляційної інстанції, не погодившись із розрахунком заборгованості, не навів свій розрахунок та не стягнув тіло кредиту, пеню, комісію та інші платежі відповідно до умов кредитного договору. Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що банк свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 14 000 дол. США.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішенняоскаржуються лише в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 664/3122/15-ц, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року касаційне провадження у справі № 664/3122/15-ц зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року касаційне провадження у справі № 664/3122/15-ц поновлено, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 12 березня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 340/94/16, від 04 червня 2020 року у справі № 640/18354/14-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 20 грудня 2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 підписали кредитний договір № HEC0GA0000000810, згідно умов якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти на строк з 20 грудня 2007 року по 20 грудня 2012 року включно в розмірі: 14 000 дол. США на споживчі цілі; 850,00 дол. США на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредит згідно з пунктом 3.10. даного договору та винагороди за проведення додаткового фінансового моніторингу згідно п. 6.2. даного договору. Періодом сплати вважається період з 13 по 20 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у розмірі 333,75 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним кредитним договором, 20 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, згідно умов якого іпотекодавець передала іпотекодержателю в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 101 000 грн.

05 березня 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладена додаткова угода б/н до кредитного договору № HEC0GA0000000810 від 20 грудня 2007 року, згідно якої пункт 7.1 кредитного договору викладено в новій редакції: «кредитні кошти надано у строк з 20 грудня 2007 року по 20 грудня 2027 року включно, у розмірі 14 000 дол. США на споживчі цілі, 850 дол. США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % у момент надання кредиту, щомісяця у період сплати у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно пункту 6.2 кредитного договору. Щомісяця починаючи з наступного місяця в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 190,55 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди».

13 жовтня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до кредитного договору, відповідно до якої сума заборгованості, що виникла з дати надання кредиту до дати підписання цієї угоди зменшена на 2 916,11 дол. США, а саме: відсотки у розмірі 0 дол. США, комісія у розмірі 0 дол. США, пеня у розмірі 2 916,11 дол. США; у разі порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених у графіку погашення кредиту (додаток1 до даної угоди) понад 31 день позичальник сплачує банку штраф у розмірі 2 916,11 доларів США.

Пункт 7.1 кредитного договору викладений в новій редакції за якою кредитні кошти надано у розмірі 19 705,62 дол. США з яких 14 000 дол. США на споживчі цілі, 5 705,62 дол. США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом 1,09 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, за оплату винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % у момент надання кредиту, щомісяця у період сплати у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту відповідно до пункту 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно пункту 6.2 кредитного договору. Періодом сплати вважається період з 13 по 20 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, починаючи з 05 жовтня 2011 року позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 263,17 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Погашення заборгованості здійснюється згідно Графіку погашення кредиту (Додатку № 1).

Згідно додаткової угоди № 2 від 17 січня 2013 року до кредитного договору, укладеної між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , сума заборгованості, яка виникла з дати надання кредиту зменшена на 2 454,21 дол. США, а саме: відсотки у розмірі 0 дол. США, комісія у розмірі 0 дол. США, пеня у розмірі 2 454,21 дол. США; у разі порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених у графіку погашення кредиту (додаток1 до даної угоди) понад 31 день позичальник сплачує банку штраф у розмірі 2 454,21 дол. США. Пункт 7.1 кредитного договору викладено в новій редакції: «кредитні кошти надаються у розмірі 21 557,36 дол. США з яких: 14 000 дол. США - на споживчі цілі, 7 557,36 дол. США - на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,09 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % у момент надання кредиту, щомісяця у період сплати у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту відповідно до пункту 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу. Періодом сплати вважається період з 13 по 20 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, починаючи з 17 січня 2013 року позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 291,97 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Погашення заборгованості здійснюється згідно Графіку погашення кредиту (Додатку № 1).

17 січня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки відповідно до умов остання взяла на себе зобов`язання поручителя на виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № HEC0GA0000000810 від 20 грудня 2007 року, згідно якого боржнику наданий кредит у розмірі 21 557,36 дол. США у строк з 20 грудня 2007 року по 20 грудня 2027 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно висновку експерта № 17-445 судової економічної експертизи, складеного 14 серпня 2018 року Херсонським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України:

по першому питанню: проведеними дослідженнями щодо розрахунку реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту за кредитним договором № HEC0GA0000000810 від 20 грудня 2007 року встановлено, що за умовами кредитного договору, (річна процентна ставка 11,04%, метод нарахування «факт/360», щомісячний ануїтетний платіж - 333,75 дол. США, період кредитування 60 місяців), на момент його укладення (на 20 рудня 2007 року): 1) реальна процентна ставка становить 19,60%, що не співпадає з даними Банку у розмірі 15,51%; 2) абсолютне значення подорожчання кредиту становить 6 901,20 дол. США, у т.ч.: - 4 351,20 - проценти за користування кредитом; - 1 680 - щомісячна винагорода за надання фінансового інструменту; - 280 - разова винагорода за надання фінансового інструменту; - 70 - особисте страхування; - 100 - страхування нерухомого майна; - 400 - витрати по оформленню договору купівлі-продажу у нотаріуса; - 20 витрати по оформленню договору іпотеки у нотаріуса. У гривневому еквіваленті абсолютне значення подорожчання кредиту за офіційним курсом Національного банку України становить: на 20 грудня 2007 року - 34 851,06 грн (6901,20 дол. США * 5,05000 грн за 1 дол. США); на 28 вересня 2016 року- 178 254,37 грн (6901,20 дол. США * 25,829474 грн. за 1 дол. США).

Провести співставлення абсолютного значення подорожчання кредиту за розрахунком експерта з даними Банку не видається за можливе, оскільки, абсолютне значення подорожчання кредиту з урахуванням вартості всіх супутніх послуг на користь банку (зокрема, разової та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту) та третіх осіб (страхових платежів, послуг нотаріуса) у Кредитному договорі № HEC0GA0000000810 від 20 грудня 2007 року та Додатку № 1 до нього не зазначено, що не відповідає вимогам пункту 4 статті 11 Закону України № 1023 «Про захист прав споживачів» та пунктів 3.1 - 3.3 розділу 3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджені постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року;

по другому питанню: проведеними дослідженнями в обсязі наданих документів документально підтверджується первинними документами (а саме, заявою на видачу готівки № 1 від 20 грудня 2007 року) згідно з положенням пунктів 4.6, 4.8 постанови Правління НБУ від 18 червня 2003 року №254 «Про затвердження «Положення про організацію операційної діяльності в банках України» та пунктів 4, 5 глави 3 розділу III постанови Правління НБУ від 14 серпня 2003 року №337 «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України», видача ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитних коштів в сумі 14 000 дол. США, згідно з умовами пункту 7.1 договору про надання споживчого кредиту № HEC0GA0000000810 від 20 грудня 2007 року, та їх отримання від банку позичальником ОСОБА_1 .

Видача ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитних коштів в сумі 850 дол. США на сплату страхових платежів, згідно з умовами пункту 7.1 договору про надання споживчого кредиту № HEC0GA0000000810 від 20 грудня 2007 року, та їх отримання від банку позичальником ОСОБА_1 , в обсязі наданих документів документально не підтверджується, оскільки в наданих на дослідження матеріалах відсутні підтверджуючи первинні видаткові касові документи на зазначену суму та у виписці по рахунку № НОМЕР_1 (USD) ОСОБА_1 видача кредиту у сумі 850 дол. США не відображено.

по третьому питанню: таким чином, проведеними дослідженнями в обсязі наданих документів не видається за можливе визначити, чи відповідає наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором № HEC0GA0000000810 від 20 грудня 2007 року, з урахуванням положень додаткової угоди № 2 від 17 січня 2013 року умовам цього договору, в тому числі розмір заборгованості за користування кредитом, розмір пені, штрафів за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором, розмір комісії за користування кредитними коштами станом на 03 серпня 2015 року з урахуванням сплачених позичальником коштів, оскільки на дослідження не були надані: первинні платіжні документи, що підтверджують сплату Позичальником заборгованості по кредиту, простроченої заборгованості по кредиту, нарахованих відсотків, комісії, штрафів, пені відповідно до умов кредитного договору № HEC0GA0000000810 від 20 грудня 2007 року та додаткових угод до нього; виписки по всім рахункам, відкритим банком для обслуговування кредиту, у т. ч. і по зазначеному пункту 7.2 договору рахунку № НОМЕР_2, із зазначенням призначень проведених платежів (нарахування/погашення боргу по кредиту, відсоткам, комісії, пені, штрафів тощо); регістри аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку Банку (оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, тощо) з детальною аналітичною розшифровкою щодо нарахування та оплати заборгованості по кредиту, відсотків, штрафів, пені, дисконтів, інших платежів, списанню сум заборгованостей за кредитним договором; внутрішні нормативні документи банку, чинні протягом дії кредитного договору, у т. ч.; положення про кредитування фізичних осіб, внутрішні положення банку, що визначають політику з управління активами та пасивами, відповідно до яких було надано кредитні кошти за кредитним договором, та інші внутрішні положення банку, що регламентують порядок надання та обслуговування кредитів, механізм розрахунку реальної процентної ставки, методика або порядок обчислення платежів, дисконтування платежів; методологічне обґрунтування визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним; затверджені тарифні пакети на перелік послуг, які надані позичальнику банком, що застосовувалися у період надання та дії кредитного договору, що унеможливлює проведення розрахунку заборгованості за користування кредитом, розміру відсотків, комісії за користування кредитними коштами, пені, штрафів за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором № HEC0GA0000000810 від 20 грудня 2007 року та додаткових угод до нього.

Позиція Верховного Суду

Щодо стягнення заборгованості за кредитом та відсотками

Відповідно частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530 631 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21) зроблено висновок, що: «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зазначено, що «статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18)».

Статтею 546 ЦК Українивстановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У справі, що переглядається:

згідно кредитного договору та додаткових угод до нього від 05 березня 2009 року, 13 жовтня 2011 року та 17 січня 2013 року, банк надав ОСОБА_1 грошові кошти (кредит) у розмірі 21 557,36 дол. США;

поручителем за виконання боржником обов`язку з повернення кредитних коштів є ОСОБА_2 ;

згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 з 20 грудня 2007 року по 13 березня 2018 року, нею погашено заборгованість по кредитному договору у розмірі 1 860,98 дол. США;

згідно пункту 2.1.3 кредитного договору відповідно до даного договору позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до договору страхування, укладених відповідно до пункту 2.2.7 даного договору, і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договору страхування;

пунктом 3.3 кредитного договору визначено, що нарахування відсотків, а також винагороди, передбачених пунктами 6.2 та 7.1 договору здійснюється в останню дату їх сплати, зазначену в пункті 7.1, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом - 360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду сплати включно;

згідно додаткової угоди № 2 від 17 січня 2013 року до кредитного договору, укладеної між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , банком надані позичальнику кредитні кошти зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,09 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом;

відповідно до пункту 7.1.2 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктом 7.1.1 цього договору, протягом більше ніж 120 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів, та відповідно позичальник зобов`язаний погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Отже, умовами кредитного договору сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням заборгованості, тобто підстави зміни строку виконання основного зобов`язання;

останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснила 15 вересня 2014 року, тому, з урахуванням положень пункту 7.1.2 кредитного договору, строк кредитування закінчився 31 січня 2015 року й з цієї дати банк втратив право нараховувати відсотки та пеню, а відповідач зобов`язаний був достроково повернути всю суму заборгованості за кредитним договором;

станом на 21 січня 2015 року загальний залишок заборгованості за процентами складає 1 051,59 дол США.

Суд апеляційної інстанції на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернув, тому дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог.

Враховуючи, що позивач виконав свої обов`язки за кредитним договором та додатковими угодами до нього, надав боржнику (відповідачу ОСОБА_1 ) кредит, а боржник належним чином не виконала своїх обов`язків з повернення суми кредиту та відсотків, враховуючи часткове погашення боржником заборгованості за кредитним договором, строк кредитування та межі позовних вимог (позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 968,65 дол. США), колегія суддів дійшла висновку, що заборгованості за кредитом складає 18 968,65 дол. США, заборгованість по процентах за період з 20 грудня 2007 року по 31 січня 2015 року складає 1 051,59 дол США.

При цьому відхиляються посилання відповідача на неотримання ним кредиту в сумі 7557,36 дол. США за таких підстав.

За умовами додаткової угоди № 2 до кредитного договору від 17 січня 2013 року (пункт 3) викладено пункт 7.1 договору в наступній редакції: «7.1 - банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти на строк з 20 грудня 2007 року по 20 грудня 2027 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії (далі - кредит) у розмірі 21557,36 дол. США на наступні цілі: 14 000 дол. США на споживчі цілі, а також у розмірі 7557,36 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених у пунктах 2.1.3, 2.2.7 даного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,09 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, за оплату винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % у момент надання кредиту, щомісяця в період оплати у розмірі 0,2 % від суми наданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту відповідно до пункту 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно до пункту 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 13 по 20 число кожного місяця».

Відповідно до пункту 2.1.3 кредитного договору позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату чергових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до пункту 2.2.7 даного договору і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договорів страхування. Банк за наявності вільних коштів здійснює перерахування кредитних коштів у випадку непред`явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування.

Щодо стягнення пені та штрафу (фіксована сума), штрафу (відсоток від суми заборгованості)

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами кредитного договору, а саме пунктом 4.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктом 4.3 кредитного договору передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов`язань по кредитному договору. Позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн + 5 % від суми позову.

Аналіз наведених умов кредитного договору дає підстави для висновку, що пеня і штраф передбачені як відповідальність позичальника за порушення зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту (частини кредиту) та відсотків за користування кредитом, тобто за порушення строків виконання грошового зобов`язання перед банком.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків сплати процентів за користування кредитом, нарахованих за один і той самий період суперечить положенням статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 333/4292/15-ц (провадження № 61-8298св21) зроблено висновок, що: «Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 2-685/10 (провадження № 61-15423св19) зазначив, що «у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6- 2003цс15 відсутній висновок про те, який вид неустойки (штраф чи пеню) підлягає стягненню та який критерій має бути застосовано для його вибору. Тлумачення статей 3 та 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, з урахуванням їх розміру».

У справі, що переглядається:

позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів пені у розмірі 3 224,03 дол. США та штрафу (фіксована сума) у розмірі 11,83 дол США і штрафу (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 1247, 31 дол. США;

при виборі виду неустойки, який належить стягнути з відповідачів на користь банку, колегія суддів вважає, що з урахуванням приписів пункту 6 статті 3 ЦК України, справедливим і розумним буде стягнення з відповідачів штрафу у розмірі 1 012,84 дол США, який розрахований відповідно до пункту 4.3 кредитного договору.

Щодо стягнення заборгованості з комісії

Відповідно статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року (далі - Закон № 1023-XII) (в редакції на час укладення кредитного договору та додаткових угод до нього від 05 березня 2009 року та 13 жовтня 2011 року), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) зазначено, що:

«З 13 січня 2006 року також почали діяти нові редакції:статті 18 Закону № 1023-XII, яка визначила підстави для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Такі умови є несправедливими тоді, якщо всупереч принципу добросовісності наслідком договору є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача(частина друга статті 18 Закону № 1023-XII у редакції Закону № 3161-IV). Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята вказаної статті). […]. 16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон № 3795-VI. Згідно з абзацом дев`ятим пункту 8 розділу І цього Закону частину четверту статті 11 Закону України № 1023-XII «Про захист прав споживачів» було доповнено новим абзацом третім такого змісту: «Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною». Наведені приписи у такій редакції діяли до 10 червня 2017 року, коли набрав чинності Закон № 1734-VIII. Згідно з останнім текст статті 11 Закону України № 1023-XII «Про захист прав споживачів» виклали у новій редакції, що не передбачала нікчемності зазначених умов договору, а звужувала дію Закону № 1023-XII до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII».

У справі, що переглядається:

у вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору, у задоволенні якого постановою Херсонського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року відмовлено. Сторонами не оскаржується судове рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, тому постанова Херсонського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в цій частині набрала законної сили;

кредитний договір укладений 20 грудня 2007 року, також до кредитного договору укладені додаткові угоди: 05 березня 2009 року, 13 жовтня 2011 року та 17 січня 2013 року;

додатковою угодою №2 до кредитного договору від 17 січня 2013 року (пункт 3), встановлено оплату винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % у момент надання кредиту, щомісяця в період оплати у розмірі 0,2 % від суми наданого кредиту та винагорода за проведення додаткового моніторингу згідно до пункту 6.2 даного договору;

з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, банком за період з 20 грудня 2007 року по 03 серпня 2015 року нараховувалась комісія;

таким чином, оскільки з дати укладення кредитного договору та до 17 січня 2013 року, кредитний договір та додаткові угоди до нього від 05 березня 2009 року і від 13 жовтня 2011 року недійсними не визнані, заборгованість з комісії, яка виникла станом на 17 січня 2013 року у розмірі 347,5 дол. США погашена 21 січня 2013 року, а з 17 січня 2013 року, умова договору про надання споживчого кредиту, якою встановлені будь-які комісії за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною, підстави для стягнення з відповідачів у солідарному порядку комісії у розмірі 393,30 грн відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 333/4292/15-ц (провадження № 61-8298св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21), колегія суддів вважає, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити; постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 8 301,87 грн, за подання апеляційної скарги 13 279,61 грн, в т. ч. 12 452,81 за подання апеляційної скарги на рішення суду за позовом майнового характеру, за подання касаційної скарги - 16 603,74 грн.

Оскільки касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, то з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 29 984,77 грн по 14 992,39 грн з кожного.

Керуючись статями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником Сокуренко Наталією Вікторівною, задовольнити частково.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № НЕС0GА0000000810 від 20 грудня 2007 року у розмірі 21 033,08 доларів США, що еквівалентно 444 218,65 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18 968,65 доларів США, що еквівалентно 400 617,89 гривень, процентів за період з 20 грудня 2007 року по 31 січня 2015 року у розмірі 1 051,59 доларів США, що еквівалентно 22 209,58 гривень та штрафу у розмірі 1 012,84 доларів США, що еквівалентно 21 391,18 гривень.

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 14 992,39 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 14 992,39 гривень.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Херсонського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук