Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 666/6309/13-ц

провадження № 61-1121св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,

заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 квітня 2021 року у складі судді Кузьміної О. І., ухвалу Херсонського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я. та постанову Херсонського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», заінтересовані особи: АТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 , про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 555 527,41 грн. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 серпня 2008 року № 353-023/ФКВ-08, що складає 555 527,41 грн, звернути стягнення на житловий будинок з відповідними господарськими і побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який передано в іпотеку банку ОСОБА_2 на підставі іпотечного договору від 27 жовтня 2008 року № 353-023-Zфквіп-08.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») у квітні 2021 року звернулося до суду із вищевказаною заявою, в якій просило змінити стягувача з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» у виконавчому провадженні № 62496721, відкритому 07 липня 2020 року Дніпровським РВ ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по стягненню з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 353-023/ФКВ-08 від 27 серпня 2008 року в розмірі 555 527,41 грн, за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Херсона у справі № 666/6309/13-ц від 13 березня 2015 року.

Зазначену заяву ТОВ «Діджи Фінанс» обґрунтувало тим, що рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 13 березня 2015 року позов ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 353-023/ФКВ-08 від 27 серпня 2008 року у розмірі 555 527,41 грн. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 353-023/ФКВ-08 від 27 серпня 2008 року, що складає 555 527,41 грн звернуто стягнення за іпотечним договором № 353-023/Zфквіп-08 від 27 серпня 2008 року на предмет іпотеки, а саме, житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 75,5 кв. м, житловою площею 48,4 кв. м, шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 1 720,50 грн витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 1 720,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» 02 вересня 2020 року було укладено договір № 2303/К/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого останній набуває усі права вимоги банку до позичальників - фізичних осіб, зазначених у додатку № 1. Відповідно до додатку № 1 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 353-023/ФКВ-08 від 27 серпня 2008 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дніпровський районний суд міста Херсона заочним рішенням від 13 березня 2015 року позов задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 353-023/ФКВ-08 від 27 серпня 2008 року в розмірі 555 527,41 грн.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 353-023/ФКВ-08 від 27 серпня 2008 року, що складає 555 527,41 грн, звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 353-023/Zфквіп-08 від 27 серпня 2008 року, а саме: житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 75,5 кв. м, житловою площею 48,4 кв. м, шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 1 720,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 1 720,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що позичальник порушив зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати по ньому процентів. На підставі частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсідарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини другої статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Херсонський міський суд Херсонської області ухвалою суду від 27 квітня 2021 року заяву ТОВ «Діджи Фінанс» задовольнив.

Замінив стягувача у виконавчому провадженні на примусове виконання рішення у справі № 666/6309/13-ц від 13 березня 2015 року з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 353-023/ФКВ-08 від 27 серпня 2008 року.

Ухвалу місцевий суд мотивував тим, що заявник правомірно звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Херсонський апеляційний суд ухвалою від 04 листопада 2021 року заяву ТОВ «Діджи Фінанс» про залучення до участі у справі правонаступника позивача задовольнив.

Залучив до участі у справі як позивача правонаступника ПАТ «Дельта Банк» - ТОВ «Діджи Фінанс».

Херсонський апеляційний суд ухвалою від 08 грудня 2021 року апеляційне провадження відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 13 березня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки закрив, як помилково відкрите.

Ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що увідкритті апеляційного провадження у цій справі за апеляційною скаргою, поданою 30 червня 2021 року, належало відмовити, однак апеляційне провадження було помилково відкрито, що вказує на необхідність його закриття, оскільки розгляд справи судом зі спливом значного періоду часу не сумісний з приписами процесуального закону (частиною другою статті 358 ЦПК України) і принципом правової визначеності.

Встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що виключні випадки, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, для відкриття апеляційного провадження у разі спливу одного року після складення повного тексту рішення суду, відсутні. І оскільки строк, передбачений частиною другою статті 358 ЦПК України, є присічним наявні підстави для закриття у справі апеляційного провадження.

Херсонський апеляційний суд постановою від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 квітня 2021 року змінив, виклавши її в наступній редакції: «Змінити стягувача у виконавчому листі на примусове виконання рішення у справі № 666/6309/13-ц від 13 березня 2015 року з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 353-023/ФКВ-08 від 27 серпня 2008 року».

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції не з`ясував статус виконавчого провадження на момент постановлення оскаржуваної ухвали та, врахувавши положення статей 442 512 514 ЦПК України та частину п`яту статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» замінив сторону у виконавчому провадженні при відсутності виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1 на виконанні.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

ОСОБА_1 у січні 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати її та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 у лютому 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 квітня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги

У касаційній скарзі на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 08 грудня 2021 рокуяк на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційний суд під час розгляду справи не звернув уваги на його посилання та достатньо не з`ясував, належно не перевірив той факт, що розгляд справи та ухвалення заочного рішення проводилося без підтвердженого належними доказами факту обізнаності усіх учасників справи інформації про розгляд їх справи та неотримання копії судових рішень.

У касаційній скарзі на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 квітня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 08 грудня 2021 рокуяк на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суди попередніх інстанцій розглянули заяву про заміну сторони виконавчого провадження без участі та належного повідомлення відповідачів у справі про її розгляд, належно не перевірили на час розгляду справи дійсне місце реєстрації та отримання боржником та відповідачем 2 повісток про виклик до суду та інформацію про час та місце розгляду цієї справи, також отримання копії самої заяви та додатків до неї.

Судом першої інстанції не вирішено питання щодо залучення та виклику усіх учасників справи, не з`ясовано їх місце проживання, перебування, а саме ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не дослідив належно той факт, що він був присутній під час розгляду справи та брав участь у судовому засіданні 27 квітня 2021 року, однак в ухвалі відсутня така інформація.

Він не був належно повідомлений про результати розгляду справи та не отримував процесуальні документи, у зв`язку з чим був позбавлений права на інформацію щодо справи, оскільки повістки про слухання справи направлялися на адресу, за якою він на час судового провадження не проживав і не знаходився. Суди не досліджували той факт, що його адреса реєстрації та проживання протягом з 2011 року до 04 грудня 2014 року змінювалася два рази. 04 грудня 2014 року він був знятий з реєстрації з місця проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 із того часу єдиною належною його адресою є: АДРЕСА_3 .

ТОВ «Діджи Фінанс» достатньо не довело допустимими доказами своє право, як нового кредитора, у заміні сторони виконавчого провадження.

Суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили і не перевірили точний зміст і обсяг правонаступництва права позивача за зобов`язаннями, визначеними кредитним договором, а також те, чи позивач уклав договір про відступлення права вимоги, чи договір факторингу, та чи відповідає вчинений правочин ознакам, які мають бути притаманні відповідним договорам.

Відзив на касаційні скарги іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 07 лютого 2022 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року та витребував її матеріали із Дніпровського районного суду міста Херсона.

Справа № 666/6309/13-ц надійшла до Верховного Суду 22 лютого 2022 року.

Верховний Суд ухвалою від 01 квітня 2022 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 квітня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року.

Верховний Суд ухвалою від 03 жовтня 2022 року справу призначив до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона у справі № 666/6309/13-ц від 13 березня 2015 року позов ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 353-023/ФКВ-08 від 27 серпня 2008 року у розмірі 555 527,41 грн.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 353-023/ФКВ-08 від 27 серпня 2008 року, що складає 555 527,41 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 353-023/Zфквіп-08 від 27 серпня 2008 року, а саме: житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 75,5 кв. м, житловою площею 48,4 кв. м, шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 1 720,50 грн витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 1 720,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» 02 вересня 2020 року було укладено договір № 2303/К/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого останній набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 353-023/ФКВ-08 від 27 серпня 2008 року та до ОСОБА_2 за договором іпотеки № 353-023/Zфквіп-08 від 27 серпня 2008 року.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, іпотекодержателем нерухомого майна, а саме житлового будинку на АДРЕСА_1 є ТОВ «Діджи Фінанс».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 квітня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).

З аналізу положень статей 512 514 516 ЦК України вбачається, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки це не впливає на обсяг, характер і порядок виконання боржником своїх зобов`язань, не порушує інтересів боржника та не погіршує його становище. До того ж, положення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України передбачають, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору, і таке виконання буде вважатися належним.

Позивач (боржник) не позбавлений права висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора на підставі статті 518 ЦК України.

При цьому відступлення права вимоги не змінює суті зобов`язання боржника за кредитним договором, а також обсягу його прав і обов`язків.

Разом з тим заміна кредитора новим законодавчо врегульована і в іпотечному зобов`язанні.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України, зокрема у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

У випадку, якщо виконавче провадження по вказаним виконавчим листам не відкрите, заміна сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Відповідно, до відкриття виконавчого провадження або після повернення виконавчого документа стягувачу суд може замінити боржника або стягувача у виконавчому документі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до витягу із автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 12 квітня 2021 року Дніпровським РВ ДВС у місті Херсоні було відкрито виконавче провадження № 62496721 на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Херсона про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» коштів, дата відкриття - 07 липня 2020 року, які згодом були повернуті державним виконавцем стягувачу - ПАТ «Дельта Банк».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 73-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року в справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) зазначено, що:

«оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 ГПК України.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення».

У пунктах 6.11-6.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року по справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) вказано, що:

«після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як в межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження у учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них.

Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 496/2685/13-ц про те, що заміна сторони правонаступником можлива і після закриття виконавчого провадження у зв`язку з його виконанням.

З аналізу наведеного можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Відтак заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником (стаття 334 ГПК України) має відбуватись з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи (стаття 52 ГПК України). Відповідний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/16/17 (пункт 73)».

Таким чином, суд апеляційної інстанції, змінюючи ухвалу суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому листі, а не у виконавчому провадженні, оскільки виконавчий лист з виконання заочного рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 13 березня 2015 року у справі № 666/6309/13-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором було повернуто державним виконавцем стягувачу - ПАТ «Дельта Банк».

Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року

Згідно з пунктом 13 Перехідних положень ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У частині третій статті 232 ЦПК України передбачено, що повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У пункті 9 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною другою статті 354 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги) передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК Українинезалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Саме цією нормою права має керуватися суд апеляційної інстанції, із зазначенням наведених законом виключних випадків для відкриття апеляційного провадження у справі.

Частиною першою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, від 29 жовтня 2015 року вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункт 46 рішення).

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, від 03 квітня 2008 року пункт 41 (пункт 47 рішення).

Апеляційним судом встановлено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 04 грудня 2009 року задоволено позов ТОВ «Укрпромбанк». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача борг за кредитними договором № 353-023/ФКВ-08 від 27 серпня 2008 року в розмірі 370 033,62 грн.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 353-023/ФКВ-08 від 27 серпня 2008 року, що складає 370 033, 62 грн, звернуто стягнення за іпотечним договором № 353-023/Zфквіп-08 від 27 серпня 2008 року на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 75,5 кв. м, житловою площею 48,4 кв. м.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26 травня 2010 року зазначене рішення було скасовано у зв`язку із неналежним повідомленням відповідачів про розгляд справи.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 26 листопада 2013 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 353-023/ФКВ-08 від 27 серпня 2008 року в розмірі 555 527,41 грн.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 353-023/ФКВ-08 від 27 серпня 2008 року, що складає 555 527,41 грн, звернуто стягнення за іпотечним договором № 353-023/Zфквіп-08 від 27 серпня 2008 року на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 75,5 кв. м, житловою площею 48,4 кв. м, шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» по 1 720,50 грн з кожного витрат по сплаті судового збору.

За заявою ОСОБА_1 ухвалою Дніпровського районного суду міста Херсона від 19 серпня 2014 року в порядку перегляду заочного рішення заявнику поновлено строк на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Заочне судове рішення скасоване, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Після скасування заочного рішення і нового розгляду судові повістки неодноразово направлялись відповідачам у справі рекомендованими листами на адресу, яку вони повідомили суду, однак повертались без вручення, з відміткою «за закінчення строку зберігання».

Однак, 17 липня 2014 року ОСОБА_1 подав до Дніпровського районного суду міста Херсона заявку про те, що всі судові повістки, повідомлення він бажає отримувати за допомогою SMS-повідомлень на номер НОМЕР_1 .

З огляду на його прохання про судові засідання, які призначались на 28 січня 2015 року та на 13 березня 2015 року відповідач повідомлявся судом за допомогою SMS-повідомлень на вказаний ним номер (а. с. 166, 175, т. 1), що підтверджується звітом про доставку, однак на розгляд справи не з`явився.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 повідомив, що він був повідомлений про розгляд справи, однак на судові засідання не з`являвся, оскільки подав клопотання про зупинення розгляду справи і розраховував, що воно буде задоволено.

Вказані вище обставини беззаперечно свідчать, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції.

Також апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 13 березня 2015 року ОСОБА_1 подав 30 червня 2021 року, тобто за спливом шести років після його оприлюднення, одночасно з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

При цьому, в указаному клопотанні не зазначалося те, що він не повідомлявся про дату судового засідання, а лише зазначав, що йому не направлялася копія рішення суду, про існування заочного рішення від 13 березня 2015 року йому не було відомо до 28 травня 2021 року, а саме до часу ознайомлення з матеріалами справи.

Встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виключні випадки, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, для відкриття апеляційного провадження у разі спливу одного року після складання повного тексту рішення суду, відсутні.

Застосування до апеляційної скарги ОСОБА_1 положеньчастини другої статті 358 ЦПК України слід визнати передбачуваним.

Підстави для закриття апеляційного провадження передбачені статтею 362 ЦПК України. Хоча стаття 362 ЦПК України не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження, як помилкове відкриття, за обставин цієї справи висновок суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження є загалом правильним, оскільки апеляційне провадження у даній справі було відкрите після спливу присічного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а виключних випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, для відкриття апеляційного провадження не встановлено.

У відкритті апеляційного провадження у цій справі за апеляційною скаргою, поданою 30 червня 2021 року, належало відмовити, однак апеляційне провадження було помилково відкрито, що вказує на необхідність його закриття, оскільки розгляд справи судом зі спливом значного періоду часу не сумісний з приписами процесуального закону (частиною другою статті 358 ЦПК України) і принципом правової визначеності.

Схожі за змістом висновки щодо закриття провадження як помилково відкритого містяться, зокрема в ухвалі Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у справі № 826/10834/14, в ухвалі Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 320/2127/18, у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2021 року у справі № 29/5005/6381/2011 та у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 333/7816/14-ц.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 жовтня 2018 року у справі

№ 826/16892/17 (провадження № 11-953апп18), постановою від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) закривала касаційне провадження у справі, яке було відкрито помилково.

Доводи касаційних скарг про те, що суди попередніх інстанцій розглянули заяву про заміну сторони виконавчого провадження без участі та належного повідомлення відповідачів у справі про її розгляд, належно не перевірили на час розгляду справи дійсне місце реєстрації та отримання боржником та ОСОБА_2 повісток про виклик до суду та інформацію про час та місце розгляду цієї справи, також отримання копії самої заяви та додатків до неї, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Із матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Діджи Фінанс» 20 квітня 2021 року до Херсонського міського суду Херсонської області було подано заяву про заміну сторони виконавчого провадження.

Розгляд зазначеної заяви було призначено на 27 квітня 2021 року, про що, зокрема ОСОБА_1 був повідомлений, що також підтверджується розпискою від 27 квітня 2021 року про ознайомлення із матеріалами цієї справи (а. с. 227, т. 1).

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27 квітня 2021 року заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 15 липня 2021 року справу призначено до розгляду на 09 вересня 2021 року, про що ОСОБА_1 був обізнаний належним чином та брав участь у розгляді заяви, що підтверджується протоколом судового засідання (а. с. 87, 88, т. 2).

Розгляд заяви було відкладено на 07 жовтня 2021 року, про що ОСОБА_1 також був обізнаний та брав участь у розгляді справи (а. с. 114, 115, т. 2).

07 жовтня 2021 року розгляд заяви також було відкладено на 04 листопада 2021 року, про що ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою (а. с. 116, т. 2).

Розгляд справи 04 листопада 2021 року був відкладений на 02 грудня 2021 року, а 02 грудня 2021 року - на 08 грудня 2021 року, про що ОСОБА_1 також був повідомлений належним чином (а. с. 128, 133, т. 2).

Отже, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Аргументи касаційної скарги про те, що ТОВ «Діджи Фінанс» достатньо не довело допустимими доказами своє право, як нового кредитора, у заміні сторони виконавчого провадження, також не заслуговують на увагу, оскільки договір № 2303/К/1 про відступлення прав вимоги, укладений 02 вересня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» є чинним.

Інші доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії оскаржувані судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно зі частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 квітня 2021 року, ухвалу Херсонського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:І. В. Литвиненко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. В. Пророк