№ 667/8481/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 667/8481/15-ц

провадження № 61-15471св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа Банк»,

треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Волкодав Валентина Геронтіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа Банк» (далі - АТ «Альфа Банк»), треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В. Г., про припинення правовідносин.

Позов обґрунтований тим, що 22 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - ВАТ АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладений договір № Ф070661П про надання відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого банк надав останньому кредитну лінію у межах максимального ліміту заборгованості 30 000,00 доларів США.

22 серпня 2007 року між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладений договір

№ Ф070660П про надання відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого останньому надано кредитну лінію у межах максимального ліміту заборгованості 120 000,00 доларів США.

На забезпечення виконання зобов`язань позичальником, 22 серпня 2007 року між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір

№ 02-23-Ф070661П/Ф070660П-1401, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку домоволодіння та земельну ділянку площею 0,0762 га, кадастровий номер 6510136600:06:003:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , а також договір поруки № 02-21-Ф070660П-1403. При посвідченні договору іпотеки приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В. Г. накладена заборона відчуження на вказані домоволодіння та земельну ділянку.

Позивач зазначив, що на цей час позичальник свої зобов`язання за кредитними договорами виконав та 19 червня 2015 року він звертався до відповідача з листом, у якому просив банк надати довідку про виконання основного зобов`язання та ініціювати перед приватним нотаріусом Волкодав В. Г. питання про виключення предмета іпотеки з реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Проте відповіді від банку до цього часу не отримав, а належне йому на праві власності нерухоме майно, передане в іпотеку, продовжує знаходитись під забороною відчуження, чим порушується його право позивача розпоряджатись своїм майном.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати припиненими зобов`язання за договором від 22 серпня 2007 року № Ф070661П про надання відновлювальної кредитної лінії, укладеним між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк» та

ОСОБА_1 ; визнати припиненими зобов`язання за договором від 22 серпня

2007 року № Ф070660П про надання відновлювальної кредитної лінії, укладеним між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 ; визнати припиненою поруку за договором поруки від 22 серпня 2007 року № 02-21-Ф070660П-1403, укладеним між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , у зв`язку з припиненням основного зобов`язання; визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором від 22 серпня 2007 року

№ 02-23-Ф070661П/Ф070660П-1401, укладеним між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В. Г. за реєстровим номером 9258, у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 28 листопада

2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано припиненою поруку за договором поруки від 22 серпня 2007 року № 02-21-Ф070660П-1403, укладеним між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 . Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором від 22 серпня 2007 року № 02-23-Ф070661П/Ф070660П-1401, укладеним між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 , та посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В. Г. за реєстровим номером 9258. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання припиненим зобов`язання за договором від 22 серпня 2007 року

№ Ф070661П про надання відновлювальної кредитної лінії, укладеним між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 , закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу АТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 листопада 2018 року у частині задоволення позовних вимог про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором від 22 серпня

2007 року № 02-23-Ф070661П/Ф070660П-1401 скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором від 22 серпня 2007 року № 02-23-Ф070661П/Ф070660П-1401, укладеним між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 відмовлено.

У квітні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Херсонського апеляційного суду від 16 травня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором від 22 серпня 2007 року № 02-23-Ф070661П/Ф070660П-1401, укладеним між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 листопада 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду

від 07 травня 2019 року у справі № 766/7864/17 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, якими встановлено ряд юридичних фактів та якими суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову від 16 травня 2019 року, скасовані постановою Верховного Суду

від 11 березня 2020 року, а справу № 766/7864/17 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, заявник вважає, що у зв`язку тим, що рішення, якими суд апеляційної інстанції у цій справі обґрунтував своє судове рішення скасовано, це є нововиявленою обставиною на підставі якої постанова Херсонського апеляційного суду від 16 травня 2019 року підлягає скасуванню.

Посилаючись на викладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просивскасувати вказану постанову суду та ухвалити нове судове рішення, яким апеляційну скаргу АТ «Укрсоцбанк» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Херсонського апеляційного суду від 16 травня 2019 року залишено без задоволення.

Залишаючи без задоволення заяву про перегляд за нововиявленими обставинами, апеляційний суд виходив з того, що факт скасування рішення суду, яким встановлена сума заборгованості, і направлення справи № 766/7864/17 на новий розгляд не є підтвердженням припинення іпотеки та необхідності перегляду постанови

від 16 травня 2019 року у цій частині за нововиявленими обставинами, оскільки підстави припинення іпотеки позивачем не доведено, а судом не встановлено. Обставини, вказані заявником у заяві не є нововиявленими, у розумінні частини другої статті 423 ЦПК України, а будь-яких інших доказів щодо підтвердження наявності нововиявлених обставин заявником не надано.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми статей 651 653 ЦК України, статті 17 Закону України «Про іпотеку», не застосував норми статті 1212 ЦК України. Крім того, апеляційний суд, на порушення вимог частини третьої статті 367 ЦПК України, дослідив у судовому засіданні докази, які не досліджувалися судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи, а були витребувані апеляційним судом лише під час перегляду постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами, проте апеляційний суд при перегляді справи за нововиявленими обставинами не може витребовувати та досліджувати нові докази, а зобов`язаний повторно розглянути апеляційну скаргу з урахуванням встановлених судом нововиявлених обставин.

Учасники справи своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлені судом обставини

У цій справі встановлені такі обставини

22 серпня 2007 року між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений договір № Ф070661П про надання відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого банк надав останньому кредитну лінію у межах максимального ліміту заборгованості 30 000,00 доларів США.

22 серпня 2007 року між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладений договір

№ Ф070660П про надання відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредитну лінію у межах максимального ліміту заборгованості 120 000,00 доларів США.

На забезпечення виконання зобов`язань позичальником, 22 серпня 2007 року між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 02-21-Ф070660П-1403, згідно з яким ОСОБА_1 (поручитель) зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, у строки та в порядку, передбачених кредитним договором.

Повернення коштів за договорами № Ф070660П та № Ф070661П про надання відновлювальної кредитної, 22 серпня 2007 року забезпечено також іпотечним договором № 02-23-Ф070661П/Ф070660П-1401, укладеним між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В. Г. та зареєстрованим у реєстрі за № 9258. Згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку домоволодіння та земельну ділянку площею 0,0762 га, кадастровий номер 6510136600:06:003:0010, за адресою: АДРЕСА_1 . При посвідченні договору іпотеки накладено заборону відчуження на вказані домоволодіння та земельну ділянку.

13 серпня 2008 року ОСОБА_2 погасив заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 22 серпня 2007 року № Ф070660П, що підтверджується як наданими позивачем квитанціями, так і розрахунком вимог банку за кредитним договором від 22 серпня 2007 року № Ф070660П, який банк додав до позовної заяви про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 боргу, поданої 29 квітня 2014 року до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, та в якому зазначено, що станом на 13 серпня 2008 року заборгованість ОСОБА_2 за договором від 22 серпня 2007 року № Ф070660П відсутня.

З наданого банком розрахунку вбачається, що після того, як заборгованість за договором від 22 серпня 2007 року № Ф070660П повністю погашена 13 серпня

2008 року, ОСОБА_2 повторно отримав кредит у банку: 10 жовтня 2008 року - 20 000,00 доларів США, а 17 жовтня 2008 року - ще 45 000,00 доларів США.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області 28 листопада 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано припиненою поруку за договором поруки від 22 серпня 2007 року № 02-21-Ф070660П-1403, укладеним між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та

ОСОБА_1 . Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором від 22 серпня 2007 року № 02-23-Ф070661П/¬Ф070660П-1401, укладеним між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В. Г. за реєстровим номером 9258. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання припиненим зобов`язання за договором від 22 серпня 2007 року № Ф070661П про надання відновлювальної кредитної лінії, укладеним між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та

ОСОБА_1 , закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У справі № 766/7864/17 встановлені такі обставини.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 листопада

2018 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду

від 07 травня 2019 року, у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у сумі 129 549,49 доларів США відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Вказаними судовими рішеннями встановлений факт укладення 22 серпня 2007 року між ВАТ АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 кредитного договору № Ф070660П, а також факт укладення 22 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 договору поруки № 02-21-Ф070660П-1403. Встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 (позичальником) та ОСОБА_1 (поручителем) умов кредитного договору від 22 серпня 2007 року № Ф070660П, станом на 28 лютого 2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 129 549,49 доларів США, яка згідно з розрахунком, наданим позивачем, складається із: суми заборгованості за кредитом - 63 023,75 доларів США; суми заборгованості за відсотками -

66 525,74 доларів США.

Крім того, судами встановлено, що згідно з пунктом 4.5 кредитного договору,

09 червня 2009 року сплив строк кредитування та 10 червня 2009 року виник обов`язок погасити заборгованість за кредитом у повному обсязі, а з позовом до суду банк звернувся 05 травня 2017 року, тобто поза межами строку позовної давності, тому у задоволенні вимог про стягнення заборгованості відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Постановою Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 766/7864/17 рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 листопада 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 07 травня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд, скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, виходив з того, що судами не враховані висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня

2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), а саме щодо застосування позовної давності, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у позові з підстави його необґрунтованості. Проте суди не врахували, що банком пред`явлені вимоги щодо стягнення заборгованості як за тілом кредиту, так і за процентами, нарахованими поза межами строку дії договору, які банк не мав права нараховувати, а тому при вирішенні питання про застосування позовної давності судам належить встановити: які вимоги є обґрунтованими, але за ними пропущено строк звернення до суду, а які вимоги є безпідставними, оскільки це має значення для підстав відмови у задоволенні позову.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд постанови Херсонського апеляційного суду від 16 травня 2019 року за нововиявленими обставинами, представник

ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вказував на те, що оскільки постановою Верховного Суду від 11 березня 2020 року скасовано рішення у спорі про стягнення кредитної заборгованості, у якому встановлено ряд юридичних фактів та яким суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення, то це є нововиявленою обставиною та підставою для скасування постанови Херсонського апеляційного суду

від 16 травня 2019 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення ЄСПЛ від 09 червня

2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява

№ 4994/04, § 42-43)).

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Крім того, із пунктів 27, 28 рішення Європейського Суду з прав людини

від 18 листопада 2004 року у справі № 69529/01 «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia) та пункту 46 рішення Європейського Суду з прав людини від 06 грудня

2005 року у справі № 19960/04 «Попов проти Молдови» (Popov v. Moldova) вбачається, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Із скасуванням судового рішення втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають, у тому числі преюдиційність.

Постанова Херсонського апеляційного суду від 16 травня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання іпотеки припиненою, обґрунтована у тому числі і тим, що існує судове рішення, яке має преюдиційне значення і яким встановлено факт існування заборгованості ОСОБА_2 , а саме судове рішення у справі 766/7864/17.

Скасовуючи рішення судів у справі № 766/7864/17 та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказав на те, що позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи, проте банком пред`явлені вимоги щодо стягнення заборгованості як за тілом кредиту, так і за процентами, нарахованими поза межами строку дії договору, а оскільки такі вимоги є необґрунтованими, то і застосування позовної давності до таких вимог є безпідставним. У наведеному рішенні Верховним Судом не встановлено відсутність заборгованості ОСОБА_2 .

Отже, зі скасуванням Верховним Судом 11 березня 2020 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 листопада 2018 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 07 травня 2019 року у справі № 766/7864/17, якими встановлено заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором у розмірі

129 549,49 доларів США, факт існування заборгованості, який має вирішальне значення при вирішення питання про припинення іпотеки, втратив свою преюдиційність, а отже підлягав встановленню у цій справі за загальними правилами доказування.

Судом апеляційної інстанції перевірено доводи та докази сторін щодо відсутності заборгованості у позичальника перед кредитором, та встановлено, що наявність невиконаних зобов`язань ОСОБА_2 підтверджується копіями платіжних документів і заяв від 10 жовтня 2008 року, 17 жовтня 2008 року на видачу ще двох траншів: у розмірі 20 000,00 доларів США та 45 000,00 доларів США за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 22 серпня 2007 року № Ф070660П. Існування заборгованості за цими траншами позивачем не спростована.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд, на порушення вимог частини третьої статті 367 ЦПК України, дослідив у судовому засіданні докази, які не досліджувалися судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи, а були витребувані апеляційним судом лише під час перегляду постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами, Верховний Суд оцінює критично, з огляду на таке.

Дійсно, відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази не можливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте особливістю процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є те, що при наявності підстав для задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд, скасовуючи судове рішення, зобов`язаний ухвалити нове рішення чи змінити його (пункт 2 частини третьої статті 429 ЦПК України).

У справі № 766/7864/17 судами встановлено факт існування заборгованості

ОСОБА_2 , відповідно, у цій справі № 667/8481/15-ц кредитор у силу положень статті 82 ЦПК України був звільнений від обов`язку доказування існування заборгованості. Скасування судових рішень у справі № 766/7864/17, скасовувало преюдиційність факту існування заборгованості позичальника, у зв`язку із чим, такий факт підлягав доказуванню за загальними правилами змагального процесу. Тому у цій справі на стадії розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, судом апеляційної інстанції обґрунтовано задоволено клопотання сторони відповідача про витребовування доказів. Такі дії апеляційного суду відповідають завданню цивільного судочинства, яке полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Апеляційним судом обґрунтовано відхилено доводи сторони позивача, що у зв`язку із поверненням у повному обсязі попереднього траншу, договір про надання відновлювальної кредитної лінії припинено, а кошти, отримані позивачем у жовтні 2008 року на загальну суму 65 000,00 доларів США є безпідставно отриманими, оскільки такі доводи спростовуються встановленими судом обставинами справи, а саме, що позивачем подавались заяви про видачу траншів саме згідно з договором № Ф070660П, і кошти за такими заявами видавались банком саме на виконання умов договору, що свідчить про вчинення обома сторонами договору дій по його виконанню.

З урахуванням встановлених обставин, твердження заявника у касаційній скарзі про те, що апеляційний суд неправильно застосував положення статті 651 ЦК України (підстави для зміни або розірвання договору), статті 653 ЦК України (правові наслідки зміни або розірвання договору), статті 17 Закону України «Про іпотеку», та не застосував норми статті 1212 ЦК України, є безпідставними.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені у заяві, яким надано належну правову оцінку судом апеляційної інстанції, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, хоча постанова Херсонського апеляційного суду від 16 травня 2019 року і підлягала зміні апеляційним судом за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у частині мотивів відмови у визнанні іпотеки припиненою, а саме: не у зв`язку із існуванням преюдиційного рішення суду, яким встановлено заборгованості ОСОБА_2 , а у зв`язку з недоведеністю позивачем виконання вимог за основним зобов`язанням та встановленням судом невиконаних зобов`язань, проте суд апеляційної інстанції правильно вирішив, що обставини, на які посилається заявник у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не спростовують правильність висновку суду при первинному розгляді справи про відсутність підстав для визнання іпотеки припиненою.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

При цьому Верховним Судом враховано висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації»), а саме, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване судове рішення відповідає нормам процесуального права, тому Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик