Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 287/167/18-ц

Провадження № 14-536 цс 19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пророка В. В.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна 2001» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля», державного реєстратора Білогірської селищної ради Хмельницької області про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про його державну реєстрацію

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна 2001» (далі - ТОВ «Україна 2001») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» (далі - ТОВ НВА «Перлина Поділля»), державного реєстратора Білогірської селищної ради Хмельницької області про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про його державну реєстрацію.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 березня 2010 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,0362 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 10 років. Цей договір зареєстровано у Відділі Держкомзему у Білогірському районі Хмельницької області 06 квітня 2012 року. Проте 22 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ НВА «Перлина Поділля» було укладено оскаржуваний договір оренди щодо тієї ж земельної ділянки, а 20 липня 2016 року державним реєстратором Білогірської селищної ради Хмельницької області було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень згідно з цим оскаржуваним договором. Позивач стверджує, що його з ОСОБА_1 договір не припиняв свою дію, не був розірваний ані за згодою сторін, ані за рішенням суду, а оскільки укладення договору оренди землі з новим орендарем можливе лише після розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем, то укладення нового договору оренди з новим орендарем у період дії попереднього договору оренди з попереднім орендарем є прямим порушенням прав орендаря на належне користування землею.

3. Враховуючи наведене, ТОВ «Україна 2001» просило суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,0362 га, кадастровий номер 6820387500:03:004:0005, укладений 22 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ НВА «Перлина Поділля», скасувати рішення державного реєстратора Білогірської селищної ради Хмельницької області Яловчука В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 липня 2016 року щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки площею 2,0362 га, кадастровий номер 6820387500:03:004:0005), прийнятого на підставі договору оренди землі від 22 червня 2016 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2016 року позов ТОВ «Україна 2001» задоволений, договір оренди земельної ділянки площею 2,0362 га, кадастровий номер 6820387500:03:004:0005, укладений 22 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ НВА «Перлина Поділля», визнаний недійсним, рішення державного реєстратора Білогірської селищної ради Хмельницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 липня 2016 року, індексний номер 30553546, щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки площею 2,0362 га, кадастровий номер 6820387500:03:004:0005), прийнятого на підставі договору оренди землі від 22 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ НВА «Перлина Поділля», скасоване. Вирішено питання розподілу судових витрат.

5. Рішення суду мотивоване тим, що укладенням орендодавцем ОСОБА_1 договору оренди з новим орендарем, ТОВ НВА «Перлина Поділля», у період дії договору з попереднім орендарем, ТОВ «Україна 2001», були порушені права позивача на належне користування землею, повний захист прав якого можливий шляхом визнання правочину недійсним з одночасним скасуванням рішення про державну реєстрацію права оренди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року апеляційна скарга ТОВ НВА «Перлина Поділля» відхилена, рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2016 року залишене без змін.

7. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що дії ОСОБА_1 порушують права позивача та свідчать про недобросовісність відповідача, а оспорений договір, укладений між ним та ТОВ НВА «Перлина Поділля», суперечить вимогам статей 13, 27 Закону України «Про оренду землі», оскільки фактично не може бути передана у володіння та користування земельна ділянка, яка знаходиться в оренді іншої особи, а отже, такий договір підлягає визнанню недійсним. Суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки за відповідачем, оскільки реєстрація відбулась на підставі недійсного правочину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ НВА «Перлина Поділля», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Україна 2001».

9. Касаційна скарга, зокрема, мотивована тим, що вимога позивача щодо скасування державної реєстрації майнових прав повинна розглядатися у порядку адміністративного судочинства, про що в судах попередніх інстанцій ТОВ НВА «Перлина Поділля» заявляло клопотання, які були, на його думку, необґрунтовано відхилені.

Доводи інших учасників справи

10. У серпні 2017 року ТОВ «Україна 2001» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу ТОВ НВА «Перлина Поділля», в якому вказує, що доводи скарги є безпідставними, та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

11. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2017 року відкрите касаційне провадження у вказаній справі, справа із суду першої інстанції витребувана.

12. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

13. Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

14. У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

16. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Щодо юрисдикції

17. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

18. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

19. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

20. ТОВ НВА «Перлина Поділля» у своїй касаційній скарзі посилалося на порушення предметної та суб`єктної юрисдикцій, вказавши, що вимога позивача щодо скасування державної реєстрації майнових прав є такою, що повинна оплачуватись судовим збором окремо, і розглядатись в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

21. Суди встановили, що 24 березня 2010 року позивач ТОВ «Україна 2001» та відповідач ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,0362 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 10 років, який було зареєстровано у Відділі Держкомзему у Білогірському районі Хмельницької області 06 квітня 2012 року.

22. За актом приймання-передачі від 24 березня 2010 року земельна ділянка була передана позивачу в користування на праві оренди.

23. 22 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ НВА «Перлина Поділля» було укладено договір оренди щодо тієї ж земельної ділянки, 20 липня 2016 року державним реєстратором Білогірської селищної ради Хмельницької області було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень згідно з цим договором.

24. Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата керується такими міркуваннями.

25. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

26. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

27. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

28. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

29. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

30. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

31. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

32. Предметна та суб`єктна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції, залежно від складу сторін спору.

33. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Суб`єктна ж юрисдикція визначається особливістю складу сторін правовідносин, у яких виник спір.

34. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

35. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

36. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга зазначеної статті КАС України у вказаній редакції).

37. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України в зазначеній редакції).

38. Аналогічне положення міститься й у статті 19 КАС України, згідно з частиною першою якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

39. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

40. Термін «публічно-правовий спір» охоплює, зокрема, спори, у яких хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абзац перший пункту 2 частини першої статті 4 КАС України).

41. З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників, суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

42. Тобто до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

43. Такий самий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58 гс 18).

44. За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

45. Такі ж положення містяться й у статті 19 ЦПК України, де передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

46. Разом з тим визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

47. Спір у цій справі в частині вимоги про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

48. Згідно зі статтею 16 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Тобто цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів.

49. Аналогічні положення містяться й у статті 20 ЦПК України.

50. Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою, що передбачено частиною другою статті 118 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з позовом та розгляду справи в судах).

51. У поданому до суду в порядку цивільного судочинства позові ТОВ «Україна 2001» просило:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 22 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ НВА «Перлина Поділля»;

- скасувати рішення державного реєстратора Білогірської селищної ради Хмельницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 липня 2016 року щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки), прийнятого на підставі договору оренди землі від 22 червня 2016 року.

52. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору.

53. Такі самі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11- 377 апп 18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц (провадження № 14-74 цс 19).

54. Визнання протиправним і скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за іншою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

55. Крім того, оскаржуваній реєстраційній дії передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема право оренди конкретної земельної ділянки.

56. З огляду на викладене позов у частині вимог про скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди належить розглядати в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, тому наведені в касаційній скарзі доводи у цій частині є помилковими.

57. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 823/1508/16 (провадження № 11-1042 апп 18), від 05 грудня 2018 року у справі № 815/2072/17 (провадження № 11-815 апп 18), від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25 цс 19), від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192 цс 19), від 07 серпня 2019 року у справі № 193/11/17 (провадження № 14-342 цс 19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц (провадження № 14-411 цс 19), від 20 листопада 2019 року у справі № 669/930/16-ц (провадження № 14-486 цс 19)та багатьох інших, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від нього.

58. Підстав вважати, що суди порушили правила предметної чи суб`єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Щодо суті спору

59. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини.

60. Орендодавець є власником земельної ділянки загальною площею 2,0362 га, кадастровий номер 6820387500:03:004:0005, яка розташована на території Сивківської сільської ради Білогірського району Хмельницької області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 000389.

62. 24 березня 2010 року орендодавець іпозивач уклали договір оренди земельної ділянки строком на 10 років.

63. Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 24 березня 2010 року на виконання умов укладеного договору оренди орендодавець передав, а позивач прийняв земельну ділянку у користування.

64. 22 червня 2016 року орендодавець уклав зТОВ НВА «Перлина Поділля» договір оренди щодо тієї ж земельної ділянки. 20 липня 2016 року державний реєстратор прийняв рішення під індексними номерами 30542368 і 30541701 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень згідно з цим оскаржуваним договором.

65. Позивач вказував, що на час укладення оскарженого договору щодо тієї самої земельної ділянки був чинним укладений орендодавцем з позивачем договір оренди від 24 березня 2010 року.

66. За змістом приписів статей 210 і 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

67. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

68. Згідно з частиною п`ятою статті 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 24 березня 2010 року) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

69. Статті 18 і 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 24 березня 2010 року, передбачали, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

70. Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

71. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України).

72. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

73. Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

74. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що укладення оскарженого договору у період дії договору оренди від 24 березня 2010 року щодо тієї самої земельної ділянки порушує права позивача на користування цією ділянкою.

75. Згідно зі статтею 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель (частина перша). Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (далі - Книга записів); б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку (частина друга).

76. Порядок державної реєстрації договору оренди земельної ділянки станом на 24 березня 2010 року регулювався постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (далі - Порядок).

77. Записи до розділів Книги записів вносилися при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким, зокрема, був договір оренди землі (пункт 10 Порядку). Дата внесення запису до розділу Книги записів була датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (пункт 11 Порядку). Згідно з пунктом 16-2 Порядку підставою для державної реєстрації договору оренди була заява власника або набувача права, подана до відповідного територіального органу Держземагентства разом з іншими, визначеними цим пунктом, документами.

78. Отже, на час укладення позивачем договору оренди від 24 березня 2010 року його державна реєстрація була пов`язана із датою внесення запису до відповідного розділу Книги записів.

79. Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався у тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220. У тексті, зокрема, зазначалися інформація про орган, котрий провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності (далі - реєстраційний напис).

80. Отже, реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом проставити такий напис, допоки не зробив відповідний запис у Книзі записів за певним номером.

81. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що на оригіналі договору оренди від 24 березня 2010 року є відмітка посадової особи з прикладенням «мокрої» гербової печатки про те, що ці договори зареєстровані у Відділі Держкомзему Білогірського району Хмельницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06 квітня 2012 року № 682030004002576.

82. ТОВ НВА «Перлина Поділля», посилаючись на довідки (листи) Відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області від 28 листопада 2016 року № 9-28-99.1-2023/15-16 і від 24 листопада 2016 року № 29-28-99.1-2011/15-16, Хмельницької регіональної філії Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» від 28 листопада 2016 року № 4.1/649 та Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 29 листопада 2016 року № 3/2763, а також показання свідка ОСОБА_2 , стверджувало, що реєстрація договору оренди від 24 березня 2010 року не відбулася. Суд першої інстанції, спростувавши такі доводи ТОВ НВА «Перлина Поділля», вказав на наявність відмітки посадової особи із прикладенням «мокрої» гербової печатки, що цей договір зареєстрований у Відділі Держкомзему Білогірського району Хмельницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 06 квітня 2012 року № 682030004002576. Також суд першої інстанції вказав, що невнесення інформації про зареєстроване право до поземельної книги, якщо це відбулось з вини суб`єкта владних повноважень, а не з вини особи, не може бути підставою вважати таку реєстрацію відсутньою.

83. Апеляційний суд також спростував зазначені доводи ТОВ НВА «Перлина Поділля» тим, що договір оренди від 24 березня 2010 року зареєстрований у Відділі Держкомзему у Білогірському районі, про що 06 квітня 2012 року вчинено запис № 682030004002576, посвідчений підписом посадової особи із прикладенням «мокрої» гербової печатки, а отже позивач здійснив усі обов`язкові для нього дії щодо реєстрації договору оренди землі. Надані ТОВ НВА «Перлина Поділля» відомості суд апеляційної інстанції не вважає беззаперечними доказами відсутності державної реєстрації договору оренди.

84. Суд апеляційної інстанції не дослідив у належному порядку листи Держгеокадастру від 06 березня 2017 року № 29-22-0.2-3416/2-17 та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 07 березня 2017 року № 29-28-0.21-3241/2-17, що були подані до суду, та, розглянувши клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи від 2017 року, не зробив висновок про його задоволення або відмову в його задоволенні.

85. Належно не дослідивши наявні у матеріалах справи докази, не надавши їм оцінки, апеляційний суд дійшов суперечливих висновків стосовно того, чи був внесений запис про державну реєстрацію договору оренди від 24 березня 2010 року у Державний реєстр земель (книги записів і поземельні книги), а не у Державний земельний кадастр,а відтак, чи були зареєстровані ці договори в установленому на той час порядку.

86. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, здійсненню особами, які беруть участь у справі, їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Частинами першою та другою статті 133 ЦПК України у вказаній редакції передбачено, що особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи.

87. Суд першої інстанції в ухвалі від 16 грудня 2016 року вказав єдиною підставою для відмови у задоволенні клопотання ТОВ НВА «Перлина Поділля» про призначення судової почеркознавчої експертизи те, що клопотання виходить за межі позовних вимог і не є предметом розгляду цієї справи. Суд не звернув увагу на те, що з огляду на зміст позовних вимог вирішення справи залежить, зокрема, від того, чи був чинним на момент укладення оскарженого договору договір оренди від 24 березня 2010 року.

88. Суди першої й апеляційної інстанцій не врахували, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також не оцінили наявність або відсутність добросовісності ТОВ НВА «Перлина Поділля».

89. Ті доводи касаційної скарги, які стосуються встановлення фактичних обставин справи, не можуть бути перевірені судом касаційної інстанції з огляду на припис частини першої статті 400 ЦПК України.

90. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу повністю на новий розгляд.

91. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1 і 2 частини третьої статті 411 ЦПК України).

92. Відповідно до частини четвертої цієї статті справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

93. Оскільки суди попередніх інстанцій не забезпечили належної обґрунтованості судових рішень, дослідили не всі зібрані у справі докази,необґрунтовано відхилили клопотання ТОВ НВА «Перлина Поділля» про призначення судової почеркознавчої експертизи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року слід скасувати, а справу - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

94. Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192 цс 19) та від 20 листопада 2019 року у справі № 669/930/16-ц (провадження № 14-486 цс 19), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від нього.

95. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 400 402 409 411 415 416 417 418 419 422 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» задовольнити частково.

2. Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. В. Пророк Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна Н. П. Лященко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич О. Г. Яновська