Постанова

Іменем України

08 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 671/1064/18

провадження № 61-5715св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - Волочиська міська рада Хмельницької області,

заінтересована особа - Волочиська районна державна адміністрація,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Волочиської міської ради на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2018 року у складі судді Ніколової С. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року Волочиська міська об`єднана територіальна громада в особі Волочиської міської ради Хмельницької області (далі - Волочиська міська рада) звернулася до суду з заявою, в якій просила визнати спадщину, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_1 у вигляді земельної ділянки площею 3,10 га, відумерлою та передати її у комунальну власність Волочиської міської ради.

Вимоги заяви мотивовано тим, що ОСОБА_1 на підставі сертифікату серії ХМ 018843 на право на земельну частку (пай) належала земельна ділянка, площею 3,10 га, яка розташована за межами с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, яку ніхто не прийняв у встановленому законом порядку.

Посилаючись на викладене, Волочиська міська рада просила заяву задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, в задоволенні заяви Волочиської міської ради відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що правовідносини щодо спадкування майна ОСОБА_1 регулюються ЦК Української РСР 1963 року, норми якого не передбачають набуття органами місцевого самоврядування права на спадкове майно в порядку визнання спадщини відумерлою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Волочиська міська рада подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Волочиської міської ради аргументована тим, що суди неправильно застосували норми статті 1277 ЦК України та пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за заявою Волочиської міської ради, заінтересована особа - Волочиська районна державна адміністрація, про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна в комунальну власність.

Витребувано із Волочиського районного суду Хмельницької області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кушнирівка Волочиського району Хмельницької області померла ОСОБА_1 .

За життя ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 вчинила заповіт, згідно з яким заповіла усе належне їй майно ОСОБА_2 .

Спадковим майном після смерті ОСОБА_1 є право на земельну частку (пай) площею 3,10 га по колишньому КСП «Росія» у с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області, що належало померлій на підставі сертифіката серії ХМ 018843.

Відповідно до довідки від 11 липня 2018 року № 116, виданої старостою с. Курилівка Волочиського району Хмельницької області, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 перебувала в будинку-інтернаті для громадян похилого віку та інвалідів с. Кушнирівка Волочиського району. У шестимісячний строк з дня відкриття спадщини в управління чи володіння спадковим майном ніхто не вступав.

ОСОБА_2 , на користь якого ОСОБА_1 вчинила заповіт, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актовим записом про смерть від 28 липня 2003 року № 5, складеним виконавчим комітетом Курилівської сільської ради.

Згідно з інформацією, наданою Волочиською державною нотаріальною конторою, та витягом зі Спадкового реєстру від 26 червня 2018 року № 52428668 спадкова справа після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що спадщина після смерті ОСОБА_1 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто під час дії ЦК УРСР, а тому положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування майна померлої.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно зі статтями 525 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.

Статтею 548 ЦК УРСРпередбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 555 ЦК УРСР спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

Одночасно норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за якими ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, необхідно розуміти таким чином, що правила Книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР.

Відповідно до частини першої та третьої статті 1277 ЦК України(у редакції, чинній на час звернення з заявою) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Установивши, що спадщина після смерті ОСОБА_1 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до набрання чинності ЦК України з 01 січня 2004 року, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви Волочиської міської ради, оскільки до цих правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, а саме: ЦК УРСР, яким не передбачалася можливість визнання спадщини відумерлою та перехід прав і обов`язків від спадкодавця до органу місцевого самоврядування.

Правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскільки після смерті спадкодавця протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини ніхто спадщину не прийняв, то відповідно до статті 555 ЦК УРСР спадкове майно за правом спадкоємства перейшло до держави.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 391/769/17 (провадження № 61-39069св18), від 27 грудня 2018 року у справі № 530/62/14-ц (провадження № 61-2213св18), від 18 травня 2020 року у справі № 671/902/18 (провадження № 61-45890св18), від 13 січня 2020 року у справі № 671/1090/18 (провадження № 61-1383св19), підстав відступити від яких Верховний Суд не встановив.

Доводи касаційної скарги Волочиської міської ради про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 1277 ЦК України та пункту 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до незгоди заявника з висновком суду та переоцінки доказів у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Волочиської міської ради Хмельницької області залишити без задоволення.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук