Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа 671/248/19
провадження № 61-18135 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
представник відповідача - ОСОБА_4 ;
третя особа - державний нотаріус Волочиської державної нотаріальної контори Хмельницької області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2019 року у складі судді Павлової А. С. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_3 , третя особа - державний нотаріус Волочиської державної нотаріальної контори Хмельницької області, про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба - ОСОБА_5 . Він є єдиним її спадкоємцем за правом представлення (після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Крім того, ОСОБА_5 09 січня 2004 року склала заповіт, яким усе своє майно заповіла йому.
Звернувшись до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, він дізнався про існування заповіту, складеного ОСОБА_5 17 серпня 2018 року, яка заповіла дві земельні ділянки ОСОБА_3 , а все інше майно - йому. Вважає цей заповіт недійсним, оскільки він складений особою, яка не мала на це права, його складено щодо спадкового майна, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_5 , а по-батькові особи, яка склала заповіт - « ОСОБА_5 ». Крім того, цей заповіт підписано не заповідачкою, а ОСОБА_7 без зазначення у заповіті причин його підписання іншою особою, що є порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним заповіт, складений 17 серпня 2018 року ОСОБА_5 у с. Маначин Волочиського району, що посвідчений старостою с. Маначин ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 22, та застосувати до нього наслідки нікчемного правочину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний заповіт відповідає загальним вимогам щодо його форми і посвідчення, а зміст заповіту відповідав волі заповідача - ОСОБА_5 , написання по-батькові заповідача « ОСОБА_5 » в оспорюваному заповіті замість вірного « ОСОБА_9 », а також наявна помилка і в даті народження ОСОБА_1 , який в дійсності народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , є опискою і не є підставою для визнання заповіту недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що оспорюваний заповіт відповідає загальним вимогам щодо його форми, при його складанні, підписанні та посвідченні посадовою особою дотримано вимоги закону. Відсутність в амбулаторній карті ОСОБА_5 записів про хвороби очей, захворювання рук не спростовує неспроможність заповідачки особисто підписати заповіт. Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підтвердили, що прочитали заповіт вголос і ОСОБА_5 зі змістом заповіту погодилася, сказавши «так». Цю обставину підтвердили й свідок ОСОБА_7 , що підписав заповіт за ОСОБА_5 , та староста с. Маначин - ОСОБА_8 , що посвідчив заповіт.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 671/248/19 із Волочиського районного суду Хмельницької області.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у день посвідчення заповіту, тобто 17 серпня 2018 року, заповідач - ОСОБА_5 була здоровою, руками рухала вільно, свідків бачила та спілкувалась з ними, а, отже, могла підписати заповіт самостійно, але не підписала. Всі ці докази свідчать про відсутність законних підстав для підписання заповіту іншою особою у момент вчинення оспорюваного заповіту.
Зазначав, що суди не врахували, що «похилий вік» не є підставою для підписання правочину іншою особою згідно зі статтею 207 ЦК України, а також не обґрунтували, яким чином можливість чи неможливість заповідача «вставати» впливає на наявність у неї можливості підписати заповіт особисто, а заповіт не містить посилання на фізичні вади заповідача, які б перешкоджали їй самостійно підписати заповіт. При цьому послався на відповідну правову позицію Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Відтак, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Маначин Волочиського району Хмельницької області померла ОСОБА_5 .
Згідно із записом сімейного лікаря в амбулаторній картці ОСОБА_5 померла на дому. Лікувалася амбулаторно. Причина смерті: а/с кардіосклероз та миготлива аритмія ХНК ІІІ ст.
ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_5 , що встановлено рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 10 грудня 2018 року.
ОСОБА_3 є племінником ОСОБА_5 , разом з яким остання проживала з січня 2018 року і до моменту смерті.
За заповітом від 09 січня 2004 року, посвідченим секретарем виконкому Маначинської сільської ради Волочиського району Хмельницької області, ОСОБА_5 заповіла усе належне їй майно ОСОБА_1
17 серпня 2018 року ОСОБА_5 склала інший заповіт, посвідчений старостою села с. Маначин Волочиського району Хмельницької області, за яким належну їй земельну ділянку площею 2,26 га, кадастровий номер 6820984200:02:013:0039, та земельну ділянку площею 2,32 га, кадастровий номер 6820984200:02:013:0040, що розташовані на території с. Маначин Волочиського району Хмельницької області, вона заповіла ОСОБА_3 , все інше майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, заповіла ОСОБА_1 .
У зв`язку з тим, що за станом здоров`я ОСОБА_5 не могла сама підписати заповіт, згідно зі статтею 1253 ЦК України заповіт посвідчено в присутності двох свідків: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Записано заповіт старостою села - ОСОБА_8 , зі слів ОСОБА_5 . У зв`язку з хворобою на її особисте прохання та в присутності старости, текст заповіту підписано ОСОБА_7 . Заповіт до його підписання було зачитано вголос свідками. Особи заповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_7 і свідків встановлено, їх дієздатність перевірено. Заповіт зареєстровано за номером 27.
Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до Волочиської державної нотаріальної контори Хмельницької області у встановлений законом строк звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Свідоцтва про право на спадщину не видавалися, постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріусом не виносилися.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_12 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статей 1216 1217 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Статтею 1234 ЦК України встановлено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. Отже, на заповіт як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.
Відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Загальні вимоги до форми заповіту встановлено статтею 1247 ЦК України, якою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (частина четверта статті 207 ЦК України).
Згідно з абзацом 3 частини другої статті 1248 ЦК України, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Свідками, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 1253 ЦК України, не можуть бути члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (частина п`ята статті 1253 ЦК України).
Аналогічні положення закріплено в пунктах 5-6 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), за змістом яких, Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.
Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.
Вирішуючи спір, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний заповіт відповідає загальним вимогам щодо його форми і посвідчення, а зміст заповіту відповідав волі заповідача - ОСОБА_5 .
Обставин про те, що волевиявлення заповідача - ОСОБА_5 залишити дві земельні ділянки, розташовані на території с. Маначин Волочиського району Хмельницької області, ОСОБА_3 , разом з яким остання проживала з січня 2018 року і до моменту смерті, не було вільним та не відповідало її волі, не встановлено, а наявність у ОСОБА_13 хвороби й неможливість у зв`язку з цим підписати заповіт особисто підтверджується підписом свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Таким чином, сама по собі відсутність вказівки у посвідчувальному написі на причину, з якої текст заповіту не міг бути підписаний заповідачем особисто, за встановлених обставин неможливості підпису заповіту ОСОБА_13 за станом здоров`я не свідчить про дефект форми заповіту та його недійсність у зв`язку з цим.
З огляду на вищенаведене колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 473/1584/16-ц (провадження № 61-8101св18), оскільки у зазначеній справі суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання заповіту недійсним за інших фактичних обставин.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович