№ 672/292/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

15 липня 2022 року

м. Київ

справа № 672/292/19

провадження № 61-12295св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Великояромирська сільська рада Городоцького району Хмельницької області,третя особа - Городоцька міська рада Хмельницької області,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області

від 10 березня 2021 року у складі судді Шинкоренка С. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 , Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області, третя особа - Городоцька міська об`єднана територіальна громада, про скасування рішень органу місцевого самоврядування та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що в порядку спадкування після смерті свого батька, ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 0,35 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Городоцької міської ради Хмельницької області від 06 березня 2018 року № 57 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж указаної земельної ділянки в натурі (на місцевості). Під час виготовлення технічної документації із землеустрою з`ясувалося, що частина цієї земельної ділянки накладається на сусідню земельну ділянку ОСОБА_2 .

Рішенням Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області від 29 січня 2016 року № 12 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1993 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі цього рішення ОСОБА_2 розробив технічну документацію із землеустрою, яка складена з порушенням чинного законодавства та містить недостовірну інформацію про розміщення земельної ділянки на місцевості. Крім того, ОСОБА_2 не погодив межі земельної ділянки із сусідніми землекористувачами. На той час у користуванні ОСОБА_2 знаходилася земельна ділянка площею 0,19 га, натомість, останнім була сформована земельна ділянка площею 0,1993 га (кадастровий номер 6821281600:01:009:0001), до складу якої була включена частина земельної ділянки позивача.

Рішенням Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області від 18 жовтня 2016 року № 9 затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 присадибну земельну ділянку площею 0,1993 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

01 листопада 2016 року ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Посилаючись на те, що Великояромирська сільська рада Городоцького району Хмельницької області неправомірно передала у власність

ОСОБА_2 земельну ділянку, межі якої не закріплені межовими знаками та не відповідають фактичному землекористуванню, а право власності

ОСОБА_2 на земельну ділянку зареєстровано на підставі недостовірних даних щодо її площі та місця розташування, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним і скасувати рішення Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області від 29 січня 2016 року

№ 12 про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1993 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним і скасувати рішення Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області від 18 жовтня 2016 року

№ 9 про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу

у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1993 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1993 га (кадастровий номер 6821281600:01:009:0001),

з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 17235055, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 32180133 від 02 листопада 2016 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області

від 10 березня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_2 площею 0,1993 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та передання

ОСОБА_2 у власність вказаної земельної ділянки.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1993 га (кадастровий номер 6821281600:01:009:0001),

з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 17235055, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 32180133 від 02 листопада 2016 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції,

ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Великояромирської сільради про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 05 травня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області - Городоцьку міську раду Хмельницької області.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2021 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що земельна ділянка площею 0,35 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була передана у власність батька позивача, ОСОБА_3 у порядку приватизації,

а ОСОБА_1 успадкував цю ділянку. Після придбання сусіднього домоволодіння на АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 набув право на присадибну земельну ділянку площею 0,19 га, натомість, Великояромирська сільська рада Городоцького району Хмельницької області передала йому у власність земельну ділянку більшою площею - 0,1993 га, у тому числі за рахунок земельної ділянки позивача. Отже, ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 , на підставі неналежної технічної документації із землеустрою, яка містить недостовірні дані щодо її площі та місця розташування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним

і скасування рішення Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, а його права та інтереси цим рішенням не порушені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає

пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України - судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу, а саме зазначає, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України); суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої

статті 411 ЦПК України).

В уточненій касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року,

ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних про визнання незаконним і скасування рішення Великояромирської сільради про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустроюі ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Крім того, уточнену касаційну скаргу заявник доповнив новою підставою відкриття касаційного провадження: пунктом 3 частини другої

статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питань застосування права у подібних правовідносинах), а саме: щодо можливості оскарження до суду загальної юрисдикції рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, у тому випадку, коли у такому рішенні вказано розмір земельної ділянки, більший за розмір, земельної ділянки, який було виділено такій особі, і в такий спосіб порушується право сусіднього землекористувача (власника земельної ділянки).

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та користувачем земельної ділянки площею 0,35 га, закріпленої за цим домоволодінням.

ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок із надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

За цим домоволодінням закріплена присадибна земельна ділянка

площею 0,19 га, яка рішенням Сільської ради від 20 грудня 1993 року

була безоплатно передана у власність колишній власниці житлового будинку - ОСОБА_4 .

У 2016 році Державне підприємство «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на замовлення ОСОБА_2 виготовив технічну документацію із землеустрою.

Рішенням Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області від 18 жовтня 2016 року № 9 затверджено цю технічну документацію та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1993 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

На підставі цього рішення Комунальне підприємство «Городоцьке бюро технічної інвентаризації» зареєструвало право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1993 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний запис від 01 листопада 2016 року № 17235055).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Предметом касаційного перегляду є, зокрема, постанова Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року, прийнята за результатами перегляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 10 березня

2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Великояромирської сільради про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Згідно зі статтею 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідку.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження

№ 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі

№ 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16 червня 2020 року

у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

У справі, яка переглядається, позовними вимогами ОСОБА_1 серед іншого є вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Великояромирської сільради про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України

(далі - ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

У спірних правовідносинах предметом доказування є наявність або відсутність встановлення факту порушення оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування прав ОСОБА_1 .

Суди попередніх інстанцій встановили, що за домоволодінням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є відповідач ОСОБА_5 , закріплена присадибна ділянка площею 0,19 га. З метою встановлення (відновлення) меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) Великояромирська сільська рада Городоцького району Хмельницької області рішенням від 29 січня 2016 року № 12 надала дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення відповідної технічної документації із землеустрою.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі,

є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.

Апеляційний суд вірно зазначив, що наведене рішення не визначало право ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позивач

ОСОБА_1 не довів факт порушення рішенням Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою своїх прав та інтересів, та врахувавши, що прийняте сільською радою рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, оскільки на підставі цього рішення ОСОБА_2 виготовлена відповідна технічна документація, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову

у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду

від 14 січня 2021 року у справі № 162/632/16-а (адміністративне провадження № К/9901/30412/18).

Як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявник послався на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України - судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 ЦПК України).

Щодо доводів касаційної скарги про розгляд справи судом апеляційної інстанції 08 червня 2022 року за відсутності позивача та його представника, який звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини

і громадянина захищаються судом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення

у справі «Гурепка проти України», від 08 квітня 2010 року, № 38789/04).

Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення у справі «Трудов проти росії», від 13 грудня 2011 року, № 43330/09).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Частиною третьою статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ

у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні

з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених

статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно з частиною п`ятою статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Частиною восьмою статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку (частина шоста статті 128 ЦПК України).

Таким чином, про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи у цьому випадку може свідчити лише розписка.

Як вбачається з матеріалів справи, не погодившись з рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 10 березня

2021 року, у квітні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Латюк П. Я., оскаржив його в апеляційному порядку (а. с. 115-121, т. 1).

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 30 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області

від 10 березня 2021 року (а. с. 129, т. 1).

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 05 травня 2021 року призначено справу до розгляду на 08 червня 2021 року. Про час і місце судового розгляду повідомлено, зокрема, ОСОБА_1

(а. с. 139, т. 1).

11 травня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Латюка П. Я. одержав судову повістку про виклик у судове засідання, призначене на 08 червня 2021 року, про що свідчить розписка

(а. с. 140, т. 2).

У червні 2021 року адвокат Латюк П. Я. звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке призначене на 08 червня 2021 року, посилаючись на те, що він перебуває у відпустці за кордоном і не може з`явитися до суду (а. с. 146, т. 1).

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (рішення

від 07 липня 1989 року)зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Верховний Суд виходить з того, що якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Отже, оскільки поважність причин неявки позивача та його представника судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), розгляд апеляційним судом справи у відсутності позивача не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

При розгляді справи апеляційним судом позивач не був позбавлений права на судовий захист.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 червня

2022 рокуу справі № 243/3426/17 (провадження № 61-5119св21).

Щодо посилань в касаційній скарзі на пункт 3 частини другої

статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питань застосування права у подібних правовідносинах)

20 липня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду

від 08 червня 2021 року, в якій як на підставу касаційного оскарження судового рішення послався на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначив, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України); суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропоновано заявнику: подати відповідні докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції; уточнити прохальну частину касаційної скарги; надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі відповідно до закону. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

25 серпня 2021 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції від 02 серпня 2021 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Латюк П. Я., надійшли доповнення та уточнення касаційної скарги.

Заявником вимоги ухвали суду касаційної інстанції від 02 серпня 2022 року виконані.

Наведені посилання колегія суддів розцінює як доповнення до касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

За змістом частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ураховуючи, що Хмельницьким апеляційним судом оскаржену постанову прийнято 08 червня 2021 року, повне судове рішення складено 10 червня 2021 року, то останнім днем на її касаційне оскарження є 12 липня

2021 року (10 червня 2021 року - субота, 11 червня 2021 року - неділя).

Доповнення до касаційної скарги подано 25 серпня 2021 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.

У силу положень статті 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поновлення строку на подання доповнень до касаційної скарги нормами ЦПК України не передбачено.

Отже, подані заявником 25 серпня 2021 року доповнення до касаційної скарги, які містять серед іншого нові підстави касаційного оскарження судових рішень, не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки подані поза межами строку, передбаченого частиною першою

статті 398 ЦПК України. Крім того, також всупереч вимогам частини другої цієї статті, не надано доказів надсилання копії відповідних доповнень іншим учасникам справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У свою чергу суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює переоцінку доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду за приписами статті 400 ЦПК України.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині розглянули спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, тому оскаржувані рішення підлягають залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 10 березня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Великояромирської сільської ради Городоцького району Хмельницької області про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. Ю. Мартєв