ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року

м. Київ

справа № 673/547/21

провадження № 61-9790св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Савченком Ярославом Васильовичем, на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07 березня 2024 року у складі судді Ягодіної Т. В., постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2024 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 липня 2024 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.

Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу відповідно до договору дарування від 02 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Хмельницької області Янцаловською В. О. за реєстровим № 346, відповідачка отримала в дар від своєї матері - ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 194,1 кв. м, який не був готовий до проживання у ньому.

Вказував, що з метою приведення будинку у житловий стан він особисто здійснював ремонтні (будівельні) роботи, а саме: демонтаж та монтаж покрівлі даху будинку, демонтаж прибудови до житлового будинку, будівництво опорних конструкцій для влаштування балкону, будівництво балкону, підключення будинку до мереж газо та електропостачання, монтаж системи опалення житлового будинку, облаштування скважини та підведення й монтування системи водопостачання, внутрішнє перепланування житлового будинку, в тому числі зміна кількості міжкімнатних дверей та внутрішніх стін, стяжка підлоги, монтаж вікон та дверей у будинку, будівництво паркану та воріт.

Зазначав, що 90 % будівельних та ремонтних робіт у спірному будинку він виконав особисто. Купівлю будівельних матеріалів здійснював за рахунок власних коштів та коштів своїх батьків, при цьому батьки відповідачки гарантували, що будинок буде належати подружжю.

Оскільки внаслідок виконаного ним обсягу будівельних робіт у житловому будинку його ринкова вартість істотно збільшилася, тому вважав, що житловий будинок АДРЕСА_1 в частині збільшення вартості об`єкта нерухомого майна є спільною сумісною власністю подружжя на підставі статті 62 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Оскільки ОСОБА_4 заперечує його права на вказаний будинок, він був змушений звернутися до суду із цим позовом.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд визнати 50/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 194,1 кв. м, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07 березня 2024 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, що саме внаслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя вартість належного відповідачці житлового будинку АДРЕСА_1 істотна збільшилася, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Районний суд вважав, що визначена у висновку експерта від 24 квітня 2023 року № 1017/022 ринкова вартість спірного будинковолодіння з урахуванням поліпшень, що складає 1 329 980 грн не може об`єктивно свідчити про збільшення його вартості за рахунок грошових та (або) трудових затрат ОСОБА_1 чи колишнього подружжя, оскільки роботи з приводу підключення будинку до газо та електромережі були виконані ОСОБА_5 у період 2010-2013 років.

При цьому суд послався на релевантну практику Верховного Суду.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не надав належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірне майно у вигляді житлового будинку істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя, а тому правові підстави для визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя відсутні.

Апеляційний суд відхилив посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки показанням свідків, товарним чекам, висновку експерта від 24 квітня 2023 року № 1017/022, оскільки ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджувалите, що збільшення вартості нерухомого майна відбулося у період з 02 квітня 2018 року до розірвання шлюбу, є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (особисті) кошти чи власна трудова діяльність.

25 червня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ходаківська І. Ю. звернулася до апеляційного суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені нею в суді апеляційної інстанції у розмірі 25 000 грн.

Додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 липня 2024 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Ходаківської І. Ю. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 000 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявник довела факт понесення нею витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Проте, розмір заявлених ОСОБА_2 витрат на професійну правову допомогу (25 000 грн) є неспівмірним зі складністю справи та обсягом робіт (кількістю підготовлених процесуальних документів), здійснених адвокатом, тому, ураховуючи клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, апеляційний суд вважав необхідним їх зменшити до 7 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко Я. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07 березня 2024 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2024 року, додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити; у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Ходаківської І. Ю. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Савченком Я. В., залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.

У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником - адвокатом Савченком Я. В., мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.

Посилається на те, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не дослідили надані ОСОБА_1 докази на підтвердження виконання ним ремонтних робіт у спірному житловому будинку, зокрема, товарні чеки, показання свідків, висновок експерта від 24 квітня 2023 року № 1017/022, яким встановлено, що внаслідок поліпшення спірного житлового будинку його ринкова вартість збільшилася на 42,2 %.

Вказує, що розмір стягнутих витрат на правову допомогу в суді апеляційній інстанції є необґрунтовано завищеним, що суперечить принципам розумності, справедливості та пропорційності, беручи до уваги час підготовки представником ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу, який відповідає правовій позиції відповідачки, викладеній у відзиві на позовну заяву. Крім того, відповідачкою не було надано детальний опис робіт, що є вимогою частини третьої статті 137 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко Я. В. вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 1512/17004/2012, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

У вересні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ходаківська І. Ю. подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій. Вважає оскаржувані судові рішення такими, що відповідають вимогам статей 263-265 ЦПК України.

Посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про ненадання належних і допустимих доказів істотного збільшення вартості спірного будинку внаслідок спільних трудових та грошових затрат колишнього подружжя або особисто ОСОБА_1 , а також не надав доказів на яку суму істотно збільшилася вартість будинку, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю.

Також представником ОСОБА_2 - адвокатом Ходаківською І. Ю. було заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 під час розгляду справи судом касаційної інстанції. Проте,заявник не вказує, яка сума судових витрат підлягає відшкодуванню.

Оскільки стягненню підлягають реальні витрати на професійну правничу допомогу, клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Ходаківської І. Ю. під час ухвалення судового рішення не вирішується. Заявник не позбавлений права в порядку, передбаченому ЦПК України, звернутися до Верховного Суду з відповідним клопотанням про стягнення судових витрат.

Крім того, прохальна частина відзиву на касаційну скаргу містить клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником - адвокатом Савченком Я. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07 березня 2024 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2024 року

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина перша статті 62 СК України).

Отже, наведені положення закону встановлюють підстави обмеження (втручання) у права особистої власності одного з подружжя, внаслідок яких зменшується обсяг правомочностей колишнього одноосібного власника майна. Тому у статті 62 СК України передбачені умови, за яких таке втручання у право власності буде не лише законним, але і необхідним з точки зору забезпечення інтересів іншого, не власника, з подружжя та гарантуватиме дотримання балансу інтересів кожного з подружжя.

За системним тлумаченням статті 62 СК України втручання у право власності може бути обґрунтованим та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Як трудові затрати, необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) зробила висновок, що істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.

Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.

У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.

Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.

Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.

При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач повинен довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.

З огляду на системний аналіз норм статей 57 60 63 66-68 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю незалежно від участі кожного з подружжя у її виникненні, і право визначати порядок здійснення права спільної сумісної власності та частки кожного з подружжя при поділі майна є рівними.

Ці вимоги застосовуються і у разі, якщо особиста приватна власність одного з подружжя зазнала перетворень і збільшилась у вартості, однак таке збільшення не було істотним, то інший з подружжя, не власник, має право на 1/2 частини збільшення вартості такого майна, якщо воно пов`язане з вкладенням у об`єкт особистої приватної власності спільних коштів подружжя за час шлюбу.

Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Разом із цим за змістом указаної постанови істотність збільшення вартості майна одного із подружжя передбачає, що частка первинної власності стає незначною, співмірно малою за остаточною ціною. Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інші чинники не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат у майно, тобто вирішальне значення мають шляхи та способи збільшення такої вартості, яка має бути доведена тим з подружжя, хто претендує на таке майно.

Тобто застосування вказаних норм не виключає можливості визнання права спільної сумісної власності на об`єкт права особистої приватної власності одного з подружжя з подальшим визначенням часток при поділі такої власності лише з урахуванням особистих і спільних майнових та трудових затрат кожного з подружжя.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Деражнянського районного управління юстиції 11 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 28 квітня 2021 року у справі № 673/333/21.

Згідно з договором дарування будинку від 02 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Хмельницької області Янцаловською В. О. за реєстровим № 346, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 194,1 кв. м, житловою площею 66,3 кв. м.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02 квітня 2018 року № 119356459 право власності на вказаний житловий будинок за ОСОБА_4 зареєстровано приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Хмельницької області Янцаловською В. О.02 квітня 2018 року, індексний номер 25546512.

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 вказаний будинок є двоповерховим. На першому поверсі будинку розміщуються: коридор, площею 10,3 кв. м, коридор площею 8,3 кв. м, коридор площею 10,6 кв. м, кухня площею 18,0 кв. м, ванна площею 6,3 кв. м, туалет площею 2,3 кв. м, гараж 20,7 кв. м, кладова 22,7 кв. м, а всього - 99,2 кв. м; на другому поверсі: коридор площею 10,4 кв. м, коридор, площею 7,7 кв. м, жила кімната, площею 13,3 кв. м, жила кімната площею 22,1 кв. м, жила кімната площею 19,1 кв. м, жила кімната площею 11,8 кв. м, кладова площею 4,5 кв. м, коридор площею 3,1 кв. м, балкон, площею 2,9 кв. м, а всього - 94,9 кв. м.

Відповідно до характеристик будівель та споруд технічного паспорту житловий будинок АДРЕСА_1 побудований у період з 1992 року до 2007 року, фундамент - блоки, стіни - 1/2 панелі, 1/2 цегла, покрівля - металочерепиця.

17 червня 2010 року між ОСОБА_5 та ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго» укладено договір про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 .

17 червня 2010 року між ОСОБА_5 та ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго» складено акти заміни, прийняття в експлуатацію електролічильника та збереження пломб, встановлених на електролічильнику за адресою: АДРЕСА_1 .

14 травня 2013 року між ПАТ «Хмельницькгаз» та ОСОБА_5 укладено договір про надання послуг з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .

11 березня 2022 року ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого повторно 22 листопада 2022 року Деражнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 24 квітня 2023 року № 1017/022 ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 без урахування проведених внутрішніх та зовнішніх будівельних (оздоблювальних) робіт (демонтаж покрівлі (даху) житлового будинку, демонтаж прибудови до житлового будинку, будівництво опорних конструкцій для облаштування балкону та безпосередньо балкону, монтаж покрівлі, підключення до мереж газо та електропостачання, будівництво скважини, підведення та монтування мережі водопостачання, будівництво паркану та воріт, внутрішні роботи: зміна міжкімнатних дверей та внутрішніх стін, здійснення стяжки підлоги, монтування системи опалення, монтування вікон та дверей), а також утеплення та оздоблення зовнішніх стін та з урахуванням земельної ділянки, площею 0,0700 га із кадастровим номером 6821510100:03:007:0046 станом на 21 квітня 2023 року без урахування ПДВ становить 935 077 грн. При цьому ринкова (дійсна) вартість вказаного житлового будинку із урахуванням таких поліпшень, а також утеплення та оздоблення зовнішніх стін та з урахуванням вказаної земельної ділянки на якій він розташований станом на 21 квітня 2023 року без урахування ПДВ становить 1 329 980 грн.

Відмовляючи у задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі, й показання свідків, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт істотного збільшення вартості спірного житлового будинку за рахунок його власних коштів та власних трудових затрат.

Суд першої інстанції, дослідивши висновок експерта від 24 квітня 2023 року № 1017/022, правильно зазначив, що визначена у вказаному висновку ринкова вартість спірного житлового будинку з урахуванням поліпшень у розмірі 1 329 980 грн не може об`єктивно свідчити про збільшення його вартості за рахунок грошових та (або) трудових затрат ОСОБА_1 чи колишнього подружжя, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що поліпшення, зазначені у висновку експерта були здійснені саме у період шлюбу, після отримання відповідачкою житлового будинку в дар від своєї матері. При цьому суд надав належну оцінку висновку експерта від 24 квітня 2023 року № 1017/022 у сукупності з іншими доказами.

Суди також урахували, що позивач має право на відшкодування грошових коштів, понесених ним на ремонтні (будівельні) роботи, за умови доведення ним факту використання таких матеріалів при будівництві та ремонті житлового будинку АДРЕСА_1 .

Верховний Суд погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме його внесок у ремонт спірного житлового будинку у розумінні частини першої статті 62 СК України є достатньо значним для можливості визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду справи судами та неврахування наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вважає, що суди встановили обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення та ухвалення законних судових рішень по суті спору.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Доводи ОСОБА_1 у поданій ним касаційній скарзі щодо неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 1512/17004/2012, є безпідставними, оскільки висновки у цій справі та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Щодо додаткової постанови Хмельницького апеляційного суду від 04 липня 2024 року

Згідно із частиною першою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

У справі, що переглядається в касаційному порядку, встановлено та не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що представником ОСОБА_2 - адвокатом Ходаківською І. Ю. на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано суду такі докази: договір про надання правової допомоги від 02 жовтня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Ходаківською І. Ю.; додаток № 2 від 06 квітня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 02 жовтня 2023 року; акт приймання-передавання наданої правової допомоги (послуг) виконання договору про надання правової допомоги від 02 жовтня 2023 року; звіт про виконання договору про надання правової допомоги від 02 жовтня 2023 року та додатку № 2 від 06 квітня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 02 жовтня 2023 року; докази про сплату гонорару на правову допомогу.

Задовольняючи частково заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Ходаківської І. Ю. про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дослідив та перевірив надані заявником докази, зокрема, на предмет обґрунтованості та пропорційності до предмету спору й правильно виходив із засад законності, справедливості та співмірності.

При цьому апеляційний суд урахував заперечення ОСОБА_1 щодо необґрунтованості та неспівмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу відповідачки з реальним обсягом такої допомоги в суді апеляційної інстанції, суттєво зменшивши її розмір.

Верховний Суд погоджується зі здійсненим судом апеляційної інстанції розподілом судових витрат та вважає, що підстави для скасування чи зміни оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Не заслуговують на увагу посилання заявника на те, що представником ОСОБА_2 - адвокатом Ходаківською І. Ю. не було надано детальний опис робіт, оскільки за змістом цієї правової норми вона запроваджена «для визначення розміру витрат», тоді як в межах цієї справи сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (адміністративне провадження № К/9901/27657/20) зазначено: «Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним».

Посилання заявника касаційної скарги на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 є безпідставним, оскільки суд апеляційної інстанції врахував реальність та необхідність понесених стороною відповідача витрат на правничу допомогу.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій належно досліджено всі зібрані у справі докази та надано їм правильну правову оцінку, отже, спір вирішено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Отже, доводи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Щодо клопотання сторін про розгляд справи в режимі відеоконференції

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко Я. В. просить проводити розгляд справи в режимі відеоконференції за його участю.

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Ходаківська І. Ю. просить розглядати справу в режимі відеоконференції.

За змістом частини першої статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Згідно із частиною 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Отже, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною першою статті 401 ЦПК України передбачено, що попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Оскільки розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд, клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Савченка Я. В. та клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Ходаківської І. Ю. залишаються без розгляду.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Савченком Ярославом Васильовичем,залишити без задоволення.

Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 07 березня 2024 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 червня 2024 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник