ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 673/674/23

провадження № 61-7872св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка подана їхнім представником - адвокатом Ходаківською Іриною Юріївною, на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2024 року у складі судді Дворніна О. С. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин та визнання особи такою, що не прийняла спадщину.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній двоюрідний дядько - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_6 заповіту не склав, діти, дружина, батьки, рідні брати, сестри, баби, діди, рідні дядько, тітка у спадкодавця відсутні.

Посилалися на те, що ОСОБА_6 був їх двоюрідним дядьком, оскільки ОСОБА_7 (матір ОСОБА_8 ) та ОСОБА_9 (матір померлого ОСОБА_6 ) були рідними сестрами, отже їх батько - ОСОБА_8 був двоюрідним братом померлого ОСОБА_6 .

Зазначали, що після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина та приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Янцаловської В. О. була заведена спадкова справа № 69203470 (номер у нотаріуса 32/2022).

Після смерті ОСОБА_6 залишилося спадкове майно, а саме: земельна ділянка площею 1,4019 га, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Деражнянська територіальна громада; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка для обслуговування вказаного житлового будинку.

Позивачі вказували, що 05 серпня 2022 року вони звернулися до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Янцаловської В. О. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , проте отримали відмову через недоведеність факту родинних відносин з померлим.

У подальшому вони дізналися, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 також звернулися до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Янцаловської В. О. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Крім того, рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 01 серпня 2022 року у справі № 673/340/22 заяву ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин задоволено та встановлено юридичний факт, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідним дядьком ОСОБА_5 .

27 січня 2023 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Янцаловською В. О., зареєстроване в реєстрі за № 137, на земельну ділянку площею 1,4019 га, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Деражнянська територіальна громада.

На думку позивачів, ОСОБА_4 пропустила встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини, оскільки звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 07 вересня 2022 року, тоді як ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому саме вони є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 .

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд:

- встановити юридичний факт того, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був двоюрідним дядьком ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

- визнати ОСОБА_4 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2024 року, з урахуванням ухвали Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 лютого 2024 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково.

Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя доводився двоюрідним дядьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя доводився двоюрідним дядьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя доводився двоюрідним дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо визнання ОСОБА_4 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачі довели наявність родинних відносин між ними та померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , а саме, що він є їх двоюрідним дядьком, оскільки ОСОБА_7 (матір батька позивачів ОСОБА_8 ) та ОСОБА_9 (матір померлого ОСОБА_6 ) були рідними сестрами, отже їх батько - ОСОБА_8 був двоюрідним братом померлого ОСОБА_6 .

При цьому суд взяв до уваги, крім письмових доказів, показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Районний суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання особи такою, що не прийняла спадщину, оскільки ОСОБА_4 у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Додатковим рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 712,50 грн та судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 712,50 грн та судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 712,50 грн та судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Розподіл судових витрат у частині судового збору судом здійснено на підставі статті 141 ЦПК України.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, районний суд надав оцінку доказам, наданим на підтвердження понесення позивачами витрат на правничу допомогу, застосував відповідні норми ЦПК України і зазначив про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь кожного позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 712,50 грн.

Суд надав відповідну правову оцінку поданому представником ОСОБА_4 - адвокатом Довгалем П. С. відзиву на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінено, викладено мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання особи такою, що не прийняла спадщину по суті є правильними, проте суд помилково його мотивував.

Апеляційний суд вважав, що визнання ОСОБА_4 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наявності чинного свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 січня 2023 року, виданого ОСОБА_4 на частину спадкового майна спадкодавця ОСОБА_6 , не відновить порушених, на думку позивачів, їх спадкових прав, тому не є ефективним способом захисту.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є оспорення свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 січня 2023 року, видане ОСОБА_4 .

Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин в апеляційному порядку не оскаржувалося і не переглядалося, про що зазначено у мотивувальній частині судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Ходаківська І. Ю., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просять рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2024 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року в частині незадоволених позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати ОСОБА_4 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині судові рішення у касаційному порядку не оскаржуються, тому, відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, Верховним Судом не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка подана їхнім представником - адвокатом Ходаківською І. Ю., залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявникам уточнити касаційну скаргу, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та направити на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка подана їхнім представником - адвокатом Ходаківською І. Ю., мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважають, що суди не дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання особи такою, що не прийняла спадщину.

Посилаються, що ОСОБА_4 пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини, у зв`язку із чим вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_6 .

На думку заявників, вирішення позовної вимоги про визнання ОСОБА_4 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , захистить їх спадкові права та є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки у такому випадку вони матимуть право на спадкування майна померлого ОСОБА_6 за законом.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Ходаківська І. Ю. вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22), від 21 червня 2023 року у справі № 175/404/19 (провадження № 61-5707св23), від 16 серпня 2023 року у справі № 520/15620/17 (провадження № 61-8414св23) та від 30 жовтня 2023 року у справі № 196/143/21 (провадження № 61-10646св23), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Ходаківська І. Ю. зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

У серпні 2024 року представник ОСОБА_4 - адвокат Краснолуцький А. О. подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що доводи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка подана їхнім представником - адвокатом Ходаківською І. Ю., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу)

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За правилами частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).

Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим 03 березня 2022 року Деражнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 92 (а. с. 27).

ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 05 серпня 2022 року та ОСОБА_4 07 вересня 2022 року звернулися до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Янцаловської В. О. із заявами про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (а. с. 33-35; 40).

Листом від 05 серпня 2022 року за №317/02-14 приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Янцаловська В. О. повідомила ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відсутність у останніх свідоцтв на підтвердження факту родинних стосунків з померлим та роз`яснено необхідність звернення до суду щодо встановлення зазначених фактів (а. с. 36).

27 січня 2023 року приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Янцаловською В. О. видано ОСОБА_4 , як спадкоємиці за законом після смерті ОСОБА_6 , свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку із кадастровим номером 6821584000:04:068:0019, площею 1,4019 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Деражнянська територіальна громада (а. с. 41).

Звертаючись до суду з позовною вимогою про визнання особи такою, що не прийняла спадщину, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 посилалися на те, що ОСОБА_4 пропустила встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини, оскільки звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 07 вересня 2022 року, тоді як ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому саме вони є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 .

У постанові Верховного Суду від 27 червня 2023 року у справі № 752/18506/20 (провадження № 61-2434св23) зазначено, що «аналіз статті 1301 ЦК України свідчить, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину».

У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 335/13418/18 (провадження № 61-15300св20) вказано, що: «у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише про відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини, тощо».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21) зроблено висновок, що «свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. У ЦК України закріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва)».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначене враховано судом апеляційної інстанції, який дійшов правильного висновку про зміну рішення районного суду у відповідній частині, оскільки визнання ОСОБА_4 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наявності чинного свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 січня 2023 року, виданого ОСОБА_4 на частину спадкового майна спадкодавця ОСОБА_6 , не відновить порушених, на думку позивачів, їх спадкових прав, тому не є ефективним способом захисту.

Апеляційний суд правильно зазначив, що належним та ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є оспорення свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 січня 2023 року, видане ОСОБА_4 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 638/14632/14-ц (провадження № 61-12947св18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

Ураховуючи вищевказане, особа, звертаючись із позовом до суду, має право пред`явити таку вимогу на захист свого цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, і призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, що узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Посилання касаційної скарги на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22), від 21 червня 2023 року у справі № 175/404/19 (провадження № 61-5707св23), від 16 серпня 2023 року у справі № 520/15620/17 (провадження № 61-8414св23) та від 30 жовтня 2023 року у справі № 196/143/21 (провадження № 61-10646св23) є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка подана їхнім представником - адвокатом Ходаківською І. Ю., фактично, зводяться до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій доказів у справі, неправильним, на її думку, встановленням обставин справи, що не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки є переоцінкою Верховним Судом доказів, яка у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанову апеляційного суду - без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка подана їхнім представником - адвокатом Ходаківською Іриною Юріївною, залишити без задоволення.

Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2024 року, у незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник