ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 675/2109/21

провадження № 61-13309св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Каруна Вадима Петровича, на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 травня 2023 року у складі судді Демчука П. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 18 жовтня 2022 року, видане приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигельським Ю. П. (далі - приватний нотаріус) на ім`я ОСОБА_2 на право власності на 1/2 належної спадкодавцеві ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , частки в житловому будинку з прибудовами та надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 , яке зареєстроване в реєстрі за № 2193; визнати за позивачкою в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку зазначеного житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

2. Позов мотивовано тим, що її батько ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

3. На день смерті ОСОБА_3 разом з ним в житловому будинку були зареєстровані позивачка, мати спадкодавця ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 .

4. 11 березня 2019 року позивачка подала приватному нотаріусу Ізяславського районного нотаріального округу Шмигельському Ю. П. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 і на підставі цієї заяви нотаріусом заведено спадкову справу № 56/2019. Цього ж дня ОСОБА_4 звернулася до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті сина.

5. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Відповідач ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався.

6. ОСОБА_2 був зареєстрований із спадкодавцем за однією адресою, проте фактично там не проживав тривалий час як до, так і після смерті батька, оскільки ще до досягнення повноліття був засуджений до покарання у виді позбавлення волі, після відбуття покарання повторно засуджувався та перебував у місцях позбавлення волі. З часу першого ув`язнення і до теперішнього дня відповідач лише двічі приїздив до будинку, в якому був зареєстрований, перший раз, коли батько перебував у лікарні, а другий раз - на похорон ОСОБА_3 .

7. 10 червня 2021 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спірного житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .

8. 27 листопада 2021 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину 1/2 частки належної ОСОБА_3 частки спірного житлового будинку, тобто 1/4 частки всього майна. У цьому ж свідоцтві про право на спадщину вказано, що 1/2 належної ОСОБА_3 частки цього ж житлового будинку належить відповідачу, якому свідоцтво про право на спадщину ще не видане.

9. Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 05 вересня 2021 року та рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 липня 2020 року у справі № 675/2693/19 ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок на АДРЕСА_1 (для будівництва і обслуговування житлового будинку і для ведення особистого селянського господарства).

10. На переконання позивачки, вона є єдиною особою, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , однак, не може в повній мірі оформити свої спадкові права на спадкове майно в силу неправильного трактування приватним нотаріусом положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), через помилкове ототожнення факту постійного проживання відповідача разом із спадкодавцем з фактом його реєстрації у спірному житловому будинку, з чим вона не погоджується.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11. Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.

12. Судові пішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що статтею 33 Конституції України закріплено гарантії свободи пересування, вільного вибору місця проживання, а отже відповідач ОСОБА_2 , який на день смерті спадкодавця (батька) мав зареєстроване місце проживання разом з батьком, періодично приїжджав та проживав у спірному житловому будинку, прийняв спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.

13. Судами першої та апеляційної інстанції враховано, що матеріали справи не містять жодних доказів про інше постійне місце проживання відповідача, а отже ОСОБА_2 належно прийняв спадщину після смерті батька, мав право на спадкування як спадкоємець першої черги за законом, а отже, підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на його ім`я та визнання за позивачкою права власності на відповідну частку спадкового майна відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. У вересні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Каруна В. П., на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 травня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року.

15. Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Карун В. П., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

17. Підставою касаційного оскарження заявниця вказує неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц, від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц, 29 вересня 2021 року у справі № 464/566/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Касаційна скарга мотивована тим, що положення частини третьої статті 1268 ЦК України визначає наявність фактичного постійного поживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного, а отже є помилковим ототожнення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем з фактом реєстрації особи у конкретному місці.

19. Судами не враховано, що адреса спірного житлового будинку не була постійним місцем проживання відповідача, який протягом останніх семи років, до дня смерті батька проживав у місті Києві.

20. Також, судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідач не брав жодної участі в утриманні спірного будинку, сплаті комунальних послуг, не зберігав там свої особисті речі.

21. Вважає, що вимоги частини третьої статті 1268 ЦК України не вимагають встановлення та доведення позивачем іншого постійного місця проживання із зазначенням конкретної адреси.

22. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ізяслав Шепетівського району Хмельницької області помер ОСОБА_3 - батько позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 .

24. До кола спадкового майна ОСОБА_3 належала 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 .

25. На день смерті ОСОБА_3 за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та матір спадкодавця ОСОБА_4 .

26. 11 березня 2019 року на підставі поданої ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини приватним нотаріусом заведено спадкову справу № 56/2019, водночас ОСОБА_4 подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини.

27. Приватним нотаріусом 27 листопада 2021 року видане свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/2 частки спадщини, що складається з 1/2 частки спірного житлового будинку.

28. 18 жовтня 2022 року нотаріус видав свідоцтво на іншу 1/2 частку цього ж будинку на ім`я спадкоємця ОСОБА_2 .

29. Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 05 вересня 2021 року та рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 липня 2020 року у справі 675/2693/19 позивачка є власницею земельних ділянок на АДРЕСА_1 (для будівництва і обслуговування житлового будинку і для ведення особистого селянського господарства).

30. Згідно матеріалів вказаної справи № 675/2693/19 суд врахував заяву від імені відповідача ОСОБА_2 про визнання позову, що надійшла з м. Боярка Київської області. Водночас в судовому засіданні у цій справі ОСОБА_2 вказував, що не знав про розгляд справи № 675/2693/19 і жодних заяв до суду не направляв.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

31. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

32. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

33. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

34. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

36. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

37. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

38. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

39. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

40. У частині першій статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

41. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

42. Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

43. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

44. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).

45. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

46. За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

47. Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

48. Частиною першою статті 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

49. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

50. Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

51. У частині першій статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

52. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

53. Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

54. Згідно з частиною першою статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

55. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що у спірних правовідносинах має місце спадкування за законом особами (сторонами), які відносяться до першої черги права на спадкування, зокрема, відповідач є особою, яка прийняла спадщину відповідно до правила частини третьої статті 1268 ЦК України, тобто як такою, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Підстави, зазначені в статті 1301 ЦК України для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним відсутні.

56. Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

57. Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

58. Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема, у готелі чи у санаторії тощо).

59. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

60. При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

61. Верховний Суд врахував, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 є будинок АДРЕСА_1 , де зареєстровано місце проживання відповідача ОСОБА_2 , який приїздив до батька та постійно проживав за вказаною адресою, що відповідає вимогам частини першої статті 29 ЦК України.

62. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд підставно вважав, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження іншого постійного місця проживання відповідача ОСОБА_2 на час відкриття спадщини і таких обставин судами не встановлено.

63. Наявні в матеріалах справи, зокрема листи Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 12 серпня 2022 року та Плисківської сільської ради Великозагорівського старостинського округу Ніжинського району Чернігівської області від 23 серпня 2022 року, навпаки, свідчать, що ОСОБА_2 періодично проживає за іншими адресами.

64. Серед іншого слід зауважити, що наявність вироку суду та відбуття відповідачем покарання у вигляді позбавлення волі не свідчить про факт непроживання за адресою відкриття спадщини, а є об`єктивною тимчасовою відсутністю особи за місцем постійного проживання.

65. Обґрунтовуючи підстави позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 жовтня 2022 року, видане на ім`я ОСОБА_2 , та визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на відповідну частку спірного житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, позивачка вказувала єдину обставину - факт непроживання відповідача постійно за місцем відкриття спадщини та подання заяви про прийняття спадщини у порушення шестимісячного строку, що, на переконання, позивачки свідчить, що відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України ОСОБА_2 не вважається таким, що прийняв спадщину.

66. У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі

№ 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України підставою визнання свідоцтва недійсним передбачено відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

67. В контексті зазначених критеріїв та змісту статті 1301 ЦК України Верховний Суд констатує, що ОСОБА_2 в силу частини першої статті 1261 ЦК України, з моменту відкриття спадщини після смерті батька, набув право на спадкування за законом, тобто відповідно до прямої норми Закону.

68. Зважаючи на вищевикладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

69. Довід касаційної скарги, що положення частини третьої статті 1268 ЦК України не вимагають встановлення та доведення позивачем іншого постійного місця проживання із зазначенням конкретної адреси Верховний Суд не приймає до уваги, оскільки судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини, 1, 3 статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України). Тобто, у будь-якому випадку, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги та посилаючись на певні фактичні обставини, має підтвердити зазначене письмовими доказами, крім випадків звільнення від доказування, визначених статтею 82 ЦПК України.

70. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц, від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц, 29 вересня 2021 року у справі № 464/566/19, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

71. Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявниці з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

72. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

73. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

74. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

75. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Каруна Вадима Петровичазалишити без задоволення.

2. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 травня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян