Постанова

Іменем України

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 676/1795/20

провадження № 61-21233св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації,

відповідачі: Кам`янець-Подільська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2021 року в складі колегії суддів Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації звернувся з позовом до Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування розпорядження та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику.

Позов мотивував тим, що на підставі розпорядження Кам`янець-Подільської РДА №616/2006-р від 25 вересня 2006 року ОСОБА_1 отримала у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,2216 га, що розташована за межами с. Колодіївка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 6822484100:03:004:0007). Прокурор вказував, що спірна земельна ділянка накладається на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу Дністровського водосховища річки Дністер, що підтверджується інформацією Басейного управління водних ресурсів Прут та Сірет Державного агентства водних ресурсів України №82 від 23 січня 2020 року, а також проведеною геодезичною зйомкою. Вважав, що при передачі ОСОБА_1 земельної ділянки Кам`янець-Подільською РДА не враховано розміри та межі прибережної захисної смуги річки Дністер, внаслідок чого порушено вимоги статей 59 60 ЗК України та статей 85, 88 ВК України.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову прокурор просив суд ухвалити рішення, яким:

визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Кам`янець-Подільської РДА від 25 липня 2006 року №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 »;

усунути перешкоди у здійсненні Хмельницькою ОДА користування і розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 6822484100:03:004:0007 загальною площею 0,2216 га, що розташована за межами с. Колодіївка Китайгородської ОТГ Хмельницької області шляхом її повернення на користь Хмельницької ОДА з незаконного володіння ОСОБА_1 .

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до Хмельницької ОДА, Кам`янець-Подільської РДА про визнання розпорядження дійсним та відшкодування вартості майна.

Зустрічний позов мотивувала тим, що не допустила винної протиправної поведінки, оскільки покладалась на законність та легітимність дій органу влади, який приймав рішення щодо передачі їй земельної ділянки, а тому вважала, що підстави для визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження відсутні. Вказувала, що надані прокуром докази є неналежними та недопустимими, оскільки розпорядження №616/2006 від 25 червня 2006 року та державний акт про право власності на землю серії ЯГ №403212 передбачають передання у власність земельної ділянки площею 0,2216 га, тоді як всі надані позивачем докази стосуються земельної ділянки площею 0,22 га. Зазначала, що її не може бути позбавлено права власності на земельну ділянку, а держава передусім зобов`язана відшкодувати їй вартість землі.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким:

за критерієм правомірного очікування визнати дійсним розпорядження заступника голови Кам`янець-Подільської РДА від 25 липня 2006 року № 616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 », згідно якого передано їй у власність земельну ділянку площею 0,2216 га шляхом приватизації для ведення особистого селянського господарства;

стягнути з Хмельницької ОДА майнові збитки в розмірі 44 320 грн, спричинені витребуванням земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:004:007, площею 0,2216 га, що розташована за межами с. Колодіївка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, на користь держави в особі Хмельницької ОДА.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2021 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2021 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що оспорюване розпорядження прийнято з дотриманням норм діючого на час його прийняття законодавства. Суд прийняв до уваги, що прокурор не заперечує тієї обставини, що проєкт землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги річки Дністер на території Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (в тому числі поблизу с. Колодіївка) не розроблявся, прибережна захисна смуга не встановлювалась. Лише в 2020 році згідно проведеної геодезичної зйомки ліцензійним інженером-геодезистом ОСОБА_2 та за результатами співставлення проєктної документації водоохоронної зони Дністровського водосховища на території Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району з даними публічної кадастрової карти України встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах захисної прибережної смуги Дністровського водосховища, а тому відноситься до земель водного фонду. Місцевий суд зазначив, що прокурором не надано доказів, а судом не встановлено, що саме станом на 25 липня 2006 року були наявні відомості щодо віднесення спірної ділянки до прибережної захисної смуги. Суд урахував, що ОСОБА_1 не самовільно, а з дозволу органів державної влади, надавши правдиву та повну інформацію, оформила технічну документацію на земельну ділянку й з 2006 року правомірно користується нею. У задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції відмовив з огляду на відсутність підстав для задоволення первісного позову.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2021 року:

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Хмельницької обласної прокуратури задоволені частково;

рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2021 року щодо відмови в задоволені первісного позову скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково: повернуто земельну ділянку площею 0,2216 га, що розташована за межами села Колодіївка Китайгородської ОТГ Кам`янець-Подільського району Хмельницької області з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» та кадастровим номером 6822484100:03:004:0007 у державну власність;

в іншій частині позовних вимог прокурора відмовлено;

рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2021 року щодо відмови в задоволенні зустрічного позову змінено з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови;

в іншій частині рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2021 року залишено без змін;

вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова мотивована тим, що:

прокурор мав право на звернення до суду з цим позовом, оскільки уповноважений державою орган неналежним чином здійснював захист інтересів держави в спірних правовідносинах;

Кам`янець-Подільська РДА в порядку безоплатної приватизації в порушення вимог чинного законодавства передала ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства землі водного фонду без зміни у встановленому законом порядку цільового призначення вказаної земельної ділянки;

вимога прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження Кам`янець-Подільської РДА від 25 липня 2006 року №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » є неефективним способом захисту прав позивача у цій справі, адже оспорюване розпорядження вичерпало свою дію і задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння держави земельною ділянкою;

з огляду на характер спірних правовідносин і встановлені обставини справи колегія суддів не вбачала невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

ОСОБА_1 у силу об`єктивних, видимих природних властивостей розташованої у межах прибережної захисної смуги спірної земельної ділянки не могла не знати про фактичне місцезнаходження цієї ділянки поблизу Дністровського водосховища; проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного та водоохоронного законодавства і за необхідності отримавши правову допомогу перед набуттям такої ділянки, ОСОБА_1 могла та повинна була знати про те, що зазначена ділянка належить до земель водного фонду, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідачки під час набуття нею земельної ділянки у власність;

зустрічний позов про відшкодування збитків колегія суддів відхилила з підстав його недоведеності; при цьому суд зробив висновок, що саме на ОСОБА_1 покладається обов`язок доведення факту неправомірної поведінки Хмельницької ОДА та заподіяння цим відповідачем шкоди позивачці ОСОБА_1 та її розмір.

Аргументи учасників справи

22 грудня 2021 року перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просив її скасувати в частині відхилених позовних вимог первісного позову як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовну вимогу про визнання незаконним та скасування розпорядження задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оспорюване прокурором розпорядження прийняте з порушенням вимог закону та всупереч волевиявленню територіальної громади, що було встановлено судом апеляційної інстанції. Зазначає, що вимога прокурора про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та його скасування є ефективним способом захисту порушеного права держави, оскільки усуває юридичну невизначеність щодо цільового призначення земельної ділянки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 31 січня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, з посиланням на те, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 910/1809/18, від 24 квітня 2018 року в справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року в справі № 126/1373/17, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17.

Аналіз змісту та вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в частині задоволення позову прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову в касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації № 616/2006-р від 25 липня 2006 року ОСОБА_1 передано у власність шляхом приватизації для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0,2216 га, що розташована на території Колодіївської сільської ради за межами населених пунктів. Дозволено виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку.

18 вересня 2006 року на підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2216 га.

25 вересня 2006 року фірмою «ЗЕМЛЯ» виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, які посвідчують право ОСОБА_1 на земельну ділянку. Відповідно до кадастрового плану земельна ділянка площею 0,2216 га з точки Б до точки В межує із землями водного фонду.

Протоколом встановлення та погодження меж з передачею межових знаків землевласнику погоджено суміжні межі земельної ділянки ОСОБА_1 із сусідніми землевласниками та землекористувачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до Схеми розрахунку кутів крутизни схилу прибережної захисної смуги в Хмельницькій області, Кам`янець-Подільському районі, Китайгородській сільській раді, виконаної сертифікованим інженером геодезистом ОСОБА_2., кут крутизни схилу прибережної захисної смуги становить 6,3 градуси.

Згідно плану-схеми земельних ділянок та ситуаційного плану розташування земельних ділянок земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_1 , знаходиться у прибережній захисній смузі, що встановлена по берегах річки на відстані 200 метрів, крутизна схилів перевищує 3 градуси.

Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет Державного агентства водних ресурсів України листом від 23 січня 2020 року повідомило, що земельна ділянка за кадастровим номером 6822484100:03:004:007 відповідно до проектної документації знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища.

Відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 24 лютого 2020 року №137-ДК/94/АП/09/01/-20 в результаті проведеної перевірки з питання додержання вимог земельного законодавства України під час використання земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення приватної форми власності площею 0,22 га знаходиться на території Китайгородської ОТГ Кам`янець-Подільського району (за межами с. Колодіївка за кадастровим номером 6822484100:03:004:007). На час проведення перевірки земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги.

Земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 6822484100:03:004:0007 для ведення особистого селянського господарства станом на 13 березня 2020 року на підставі аналогів продажу земельних ділянок орієнтовно коштує 20 грн за 1 м?, тобто 44 000 грн.

Позиція Верховного Суду

У справі, що переглядається, суди встановили, що земельна ділянка, передана у власність відповідачки, розташована в межах прибережної смуги, тобто належить до земель, на які поширювалася чітка заборона на передання їх у приватну власність з іншою метою, ніж визначена у частині другій статті 59 ЗК України.

У мотивувальній частині оскарженої постанови апеляційний суд зробив висновок про незаконність розпорядження голови Кам`янець-Подільської РДА від 25 липня 2006 року №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » із зазначених вище підстав.

Разом із тим, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання розпорядження незаконним і його скасування, апеляційний суд виходив із неефективності обраного позивачем способу захисту в цій частині.

Відповідно до частин перших статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 рокувсправі № 707/2357/17(провадження № 61-5391св21) з посиланням на пункти 51, 52, 109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) зроблено висновок, що: «заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95 с18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45) та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59 ЗК України). Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452 цс 18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473 цс 18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші). Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що земельні ділянки, що відведені у приватну власність на підставі оспорюваного рішення мають у своєму складі землі водного фонду - прибережну захисну смугу Кременчуцького водосховища.За таких обставин належним способом захисту прав є вимога про зобов`язання відповідачів повернути земельну ділянку у власність територіальної громади».

З огляду на викладене, встановивши, що земельна ділянка, передана у власність відповідачки, розташована в межах прибережної смуги, апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки.

У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення, що й було зроблено судом апеляційної інстанції в цій справі. За таких обставин пред`явлення прокурором окремої позовної вимоги про скасування розпорядження голови Кам`янець-Подільської РДА від 25 липня 2006 року №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги в зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року в справі № 707/2357/17(провадження № 61-5391св21), не дають підстав для висновку, що судове рішення в оскарженій частині ухвалене без дотримання норм матеріального й процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2021 року в частині відмови в задоволенні позову заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації до Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування розпорядження залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук