Постанова
Іменем України
09 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 676/2269/19
провадження № 61-9455св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач-відповідач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач-позивач: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2020 року у складі судді Шевцової Л. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 травня 2020 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки в натурі, в якому з урахуванням зміни підстав та предмета позову просила виділити їй в натурі 1/3 частки від земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,10 га, відповідно до варіанта експертного висновку.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 01 грудня 2011 року вона набула у власність 21/100 частки житлового будинку на АДРЕСА_1 , загальною площею 114 кв. м. Співвласниками інших часток у будинку є ОСОБА_2 - 57/100 частки та ОСОБА_3 - 22/100 частки.
Земельна ділянка, на якій розташоване зазначене домоволодіння, рішенням Кам`янець-Подільської міської ради від 10 квітня 2012 року № 22 була передана ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спільну сумісну власність. Надалі позивач провела часткову реконструкцію своєї частини будинку, змінила її цільове призначення з житлового на нежитлове торгово-офісне приміщення, загальна площа якого становить 28 кв. м, зареєструвавши 05 грудня 2012 року право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна. Однак оскільки досягнути згоди з відповідачами щодо розподілу спільної земельної ділянки позивачу не вдалось, вона звернулась до суду за захистом своїх прав.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду зустрічний позов, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили здійснити поділ земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , площею 0,10 га, з кадастровим номером 6810400000:01:003:0158, між співвласниками відповідно до першого варіанта висновку земельно-технічної експертизи, проведеної експертом Попроцьким С. С., виділивши у приватну власність ОСОБА_2 57/100 частини земельної ділянки площею 0,570 га.
Позовна заява мотивована тим, що на момент набуття ОСОБА_1 у власність 21/100 частини домоволодіння ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 березня 2010 року належало 57/100 частки домоволодіння, а ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 20 квітня 2007 року - 22/100 частки домоволодіння. Відповідно до рішення Кам`янець-Подільської міської ради від 10 квітня 2012 року № 22 сторонам як співвласниками будинку була передана у спільну сумісну власність земельна ділянка площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що позивач за первісним позовом провела реконструкцію своєї частини житлового будинку та змінила цільове призначення з житлового приміщення на нежитлове торгово-офісне приміщення, 05 грудня 2012 року Виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно нежитлове торгово-офісне приміщення загальною площею 28 кв. м. Однак ОСОБА_1 приховала ту обставину, що попередніми власниками спірного домоволодіння: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , було проведено поділ цієї земельної ділянки за фактичним користуванням, згідно з яким у користуванні ОСОБА_6 , якій раніше належали частки 21/100, що наразі належить ОСОБА_1 , залишилася земельна ділянка площею 0,022 га.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 10 вересня 2015 року № 1020 частині домоволодіння, власником якого є ОСОБА_2 , надано адресу: АДРЕСА_1 , а частині домоволодіння, що належить ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 .
В подальшому між ними проведено перерозподіл часток, згідно з яким частка ОСОБА_2 у домоволодінні - 79/100, частка ОСОБА_3 - 21/100 частки домоволодіння. Висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 01 жовтня 2015 року № 45 визначено склад новоутворених об`єктів на два окремих домоволодіння та технічні показники щодо можливого поділу об`єкта нерухомого майна.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16 вересня 2015 року виготовили технічні паспорти на садибні (індивідуальні) житлові будинки за вказаними адресами та 06 листопада 2015 року зареєстровали право власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На думку позивачів за зустрічним позовом, суд, вирішуючи спір, повинен врахувати розмір часток кожного зі співвласників на нерухоме майно та наявності порядку користування земельною ділянкою, що раніше був погоджений власниками, із забезпеченням вільного користування кожним із співвласників належним йому майном.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки в натурі задоволено.
Поділено земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 6810400000:01:003:0158, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розміщену на АДРЕСА_1 , право спільної сумісної власності на яку посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯК № 675705, від 28 квітня 2012 року, згідно з другим варіантом Висновку експерта судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 22 жовтня 2019 року № 166Е-09/19:
ОСОБА_1 - 21/100 частки земельної ділянки площею 0,0210 га (на плані зафарбовано червоним кольором 4), у межах точок: 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 24, 23, 22, 21, 20, 19, 18, 17, 16, 15, 14;
ОСОБА_2 - 57/100 частки земельної ділянки площею 0,0137 га (на плані зафарбовано голубим кольором 2), у межах точок: 2, 14, 15, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, та земельну ділянку, площею 0,0393 га (на плані зафарбовано голубим кольором 3), в межах точок: 37, 33, 34, 23, 24, 12, 13;
ОСОБА_3 - 22/100 частки земельної ділянки площею 0,0180 га (на плані зафарбовано зеленим кольором 1), в межах точок: 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 34, 33, 32, 31, 30, 29, 28, 27, 26, 25.
У спільній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено земельну ділянку площею 0,0080 га (на плані зафарбовано жовтим кольором 5) у межах точок: 1, 35, 36, 32, 33, 37.
Зобов`язано ОСОБА_3 для зручного доступу ОСОБА_1 до своєї частини земельної ділянки перенести вбиральню літ. «К» на протилежний бік сараю, як показано на плані поділу (другий варіант експертизи).
У решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порядок користування спільною земельною ділянкою, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку у спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином встановивши обставини справи, дійшов правильного висновку щодо варіанта поділу земельної ділянки, який відповідає фактичним часткам сторін у домоволодінні на АДРЕСА_1 , враховує в однаковій мірі інтереси всіх власників та ґрунтується на експертному дослідженні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення,яким первісний позов задовольнити повністю, зустрічний позов задовольнити частково.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 356 368 370 ЦПК України та статті 88 89 120 ЗК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 608/1732/17-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 161/10092/17, від 29 серпня 2019 року у справі 127/59/15-ц, у яких зазначено, що поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2020 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржені судові рішення є законними та обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено і вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з частинами першою, третьою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення.
Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.
За правилом частини другої статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Установлено, що попередніми співвласниками домоволодіння ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 18 червня 2004 року встановлено порядок користування земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку. Згідно з планом розподілу спірної земельної ділянки в користуванні ОСОБА_5 залишилася земельна ділянка площею 0,0126 га, ОСОБА_4 - 0,0446 га, ОСОБА_6 - 0,022 га, (а.с. 50-52), отже, вказаний порядок також є обов`язковим для наступних співвласників, що придбали право на спільне майно у відповідних частках.
05 грудня 2012 року ОСОБА_1 , 06 листопада 2015 року ОСОБА_2 , 06 листопада 2015 року ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на відповідні частини у домоволодінні на АДРЕСА_1 .
Частина четверта статті 120 ЗК України передбачає, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Відповідно до вказаних норм визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачає механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Зазначені положення щодо користування власністю застосовуються і до майнових прав на майно (зокрема, права користування земельною ділянкою).
Відповідно до частини п`ятої статті 319 ЦК України право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи.
При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування та розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Судом установлено, що ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування, укладеного 01 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 належало 21/100 частки житлового будинку на АДРЕСА_1 (а. с. 6 -12).
ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 березня 2010 року належали 57/100 частки вказаного домоволодіння, а ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 20 квітня 2007 року - 22/100 частки (а. с. 152).
Площа земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок на АДРЕСА_1 , становить 0,10 га. Зазначена земельна ділянка рішенням Кам`янець-Подільської міської ради від 10 квітня 2012 року № 22 передана у спільну сумісну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Частки співвласників у праві власності на землю в додатку до державного акта не визначені (а. с. 15 - 16).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради від 05 грудня 2012 року, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності нежитлове торгово-офісне приміщення загальною площею 28 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13 - 14).
Рішенням Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 10 вересня 2015 року № 1020 частині домоволодіння, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, надано адресу: АДРЕСА_1 , частині домоволодіння, яке належить ОСОБА_3 , - АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим співвласники будинку провели перерозподіл часток, частка ОСОБА_2 у домоволодінні склала 79/100, частка ОСОБА_3 - 21/100 (а. с. 54 - 58, 60 - 63).
ОСОБА_2 належить на праві приватної власності домоволодіння, загальною площею 68,3 кв. м, на АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 06 листопада 2015 року (а. с. 147).
ОСОБА_3 належить на праві приватної власності домоволодіння, а саме житловий будинок загальною площею 18,3 кв. м на АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 06 листопада 2015 року (а. с. 156).
Відповідно до протоколу встановлення та узгодження суміжних меж з передачею межових знаків землевласнику від 08 липня 2004 року, між співвласниками житлового будинку на АДРЕСА_1 : ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , встановлено порядок користування земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку, посвідчений державним нотаріусом 18 червня 2004 року (а. с. 50 - 52).
Згідно з планом розподілу в користуванні ОСОБА_5 залишилася земельна ділянка площею 0,0126 га, ОСОБА_4 - 0,0446 га, ОСОБА_6 - 0,022 га (а. с. 52).
На підставі договору дарування від 01 грудня 2011 року ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_1 21/100 частини вказаного житлового будинку. Раніше ця частина будинку належала ОСОБА_6 (а.с. 158-159).
Згідно з договором дарування від 20 квітня 2007 року ОСОБА_5 подарувала належну їй 11/50 частини житлового будинку з відповідними будівлями до нього на АДРЕСА_1 ОСОБА_3 (а. с. 17).
Як вбачається зі змісту свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 березня 2010 року, після смерті ОСОБА_4 57/100 частини вказаного житлового будинку з відповідними господарськими будівлями успадкувала ОСОБА_2 (а. с. 18).
У справі міститься план розподілу земельної ділянки, яка знаходиться у власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який підписаний усіма учасниками справи. Згідно з цим розподілом співвласники установили порядок користування земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 (а. с. 112).
Співвласникам домоволодіння, що на АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , (21/100 частки), ОСОБА_2 (57/100 частки), ОСОБА_3 , (22/100 частки), рішенням Кам`янець - Подільської міської ради від 10 квітня 2012 року № 22 передано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться за вказаною адресою для обслуговування житлового будинку.
05 грудня 2012 року ОСОБА_1 , 06 листопада 2015 року ОСОБА_2 , 06 листопада 2015 року ОСОБА_3 зареєстрували право приватної власності на відповідні частини у домоволодінні на АДРЕСА_1 . Таким чином, право спільної часткової власності на вказане домоволодіння було припинено, всім виділеним об`єктам нерухомого майна присвоєні окремі номери та поштові адреси.
Згідно з планом розподілу земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 112) погодили розподіл належної їм на праві спільної сумісної власності земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 належало виділити 0,0229 га, ОСОБА_2 - 0,0599 га, ОСОБА_3 - 0,0145 га. Земельну ділянку площею 0,0027 га належало залишити у спільній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Відповідно до другого варіанта висновку судової експертизи від 22 жовтня 2019 року №166Е-09/19, (а. с. 202), розподіл земельних ділянок відповідає плану-розподілу, затвердженого сторонами, та забезпечує інтереси всіх сторін, оскільки надає власникам доступ для обслуговування їх будинків.
При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України
від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16.
Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду: від 28 травня 2020 року у справі № 608/1732/17-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 161/10092/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 127/59/15-ц,не заслуговують на увагу, оскільки у справах встановлені інші фактичні обставини.
Посилання заявника на те, що порядок користування земельною ділянкою комунальної власності для обслуговування будинку від 08 липня 2004 року було встановлено між тодішніми співвласниками житлового будинку на АДРЕСА_1 та вказаний факт не має жодного стосунку до прав та обов`язків сьогоднішніх власників, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк