Постанова

Іменем України

23 березня 2020 року

м. Київ

справа № 676/5666/16-ц

провадження № 61-40860св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивачі (за первісними позовами): Другий державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, відповідач (за первісними позовами): ОСОБА_1 ,позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,відповідачі (за зустрічним позовом): Другий державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, Державна служба України з надзвичайних ситуацій,третя особа - Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Комунальне підприємство «Кам`янець-Подільське міжміське бюро технічної інвентаризації»,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Другого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій

у Хмельницькій області на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2018 року у складі судді

Семенюк В. В. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області

від 04 липня 2018 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року Другий державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Державна служба України з надзвичайних ситуацій, про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовна заява мотивована тим, що держава в особі Другого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області є власником адміністративно-господарської будівлі № АДРЕСА_1. Вказане приміщення перебуває в оперативному управлінні та на балансі позивача, використовується для виконання покладених на нього функцій і не відноситься до житлового фонду.

Позивач також вказував, що тривалий час у будівлі проживає та зареєстрований ОСОБА_1 , який не перебуває з позивачем у трудових відносинах і не проходить службу в органах запобігання надзвичайним ситуаціям. Відповідач зайняв частину будівлі без будь-яких правових підстав, самовільно переобладнав її під житло та відмовляється звільнити приміщення. Неправомірні дії ОСОБА_1 перешкоджають позивачу здійснювати свої управлінські функції щодо використання та експлуатації спірного майна за його призначенням.

Посилаючись на вищевказане, Другий державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд усунути перешкоди у користуванні приміщеннями 3, 4, 5, 6, 7, 18 адміністративно-господарської будівлі АДРЕСА_1 області шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити вказані приміщення та заборони останньому користуватися ними.

У березні 2017 року Державна служба України з надзвичайних ситуацій звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовна заява мотивована тим, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій зазначила, що будівля № АДРЕСА_1 не має статусу службового житла та не призначена для проживання у ньому сторонніх осіб. Проте, ОСОБА_1 вселився у вказане приміщення з порушенням установленого порядку та чинить перешкоди державі у володінні та розпорядженні спірним майном.

Посилаючись на вищевказаного, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд усунути перешкоди у володінні та розпорядженні приміщеннями 3, 4, 5, 6, 7, 18 адміністративно-господарської будівлі АДРЕСА_1 шляхом звільнення їх ОСОБА_1 без надання іншого приміщення.

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Другого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, третя особа - Комунальне підприємство «Кам`янець-Подільське міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Кам`янець-Подільське МБТІ»), про визнання права власності на приміщення за набувальною давністю.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з 06 червня 1970 року ОСОБА_1 проживає та зареєстрований у квартирі

АДРЕСА_1 . Спірна квартира була надана його батькові - ОСОБА_2 , який перебував з Другим державним пожежно-рятувальним загоном ГУ ДСУНС у Хмельницькій області у трудових відносинах. Більше десяти років позивач відкрито та добросовісно користується квартирою та набув права власності на неї за набувальною давністю.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд визнати його право власності на квартиру АДРЕСА_1 (приміщення 3 , 4, 6, 7, 18) за набувальною давністю.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2018 року у задоволенні позовів Другого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 04 липня

2018 року рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2018 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що задоволення вимог Другого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області та Державної служби України з надзвичайних ситуацій призведе до порушення житлових прав ОСОБА_2 , а правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру за набувальною давністю відсутні, оскільки останній не довів факту добросовісності володіння спірним майном.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до апеляційного суду не оскаржувалось, тому перегляду в касаційному порядку не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційних скаргах Другий державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області та Державна служба України з надзвичайних ситуацій просять скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовів Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Другого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій, ухвалити нове рішення про задоволення позовів в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційні скарги мотивовані тим, що ОСОБА_1 вселився до адміністративно-господарської будівлі з порушенням встановленого порядку та користується нею без відповідних правових підстав, перешкоджає державі володіти ним, у зв`язку з чим Другий державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області та Державна служба України з надзвичайних ситуацій не можуть використовувати спірне приміщення за призначенням.

Крім того, суди попередніх інстанцій необґрунтовано застосували при розгляді справи практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Разом з тим, факт самоправного зайняття ОСОБА_1 приміщень доведено, оскільки судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2018 року та у січні 2019 року ОСОБА_1 подав відзиви на касаційні скарги, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзиви на касаційні скарги, заперечень щодо їх вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 листопада 2012 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 листопада 2012 року № 36239233 власником адміністративно-господарської будівлі № АДРЕСА_1 є держава в особі Другого державного пожежно-рятувального загону Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Хмельницькій області, правонаступником якого є Другий державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.

Згідно з матеріалами технічної інвентаризації за 2001 рік на другому поверсі спірної будівлі були облаштовані дві жилі квартири: квартира № 1 загальною площею 62,2 кв. м та квартира № 2 загальною площею 40,8 кв. м.

З 06 червня 1970 року (з моменту свого народження) ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Спірна квартира була надана його батькові - ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з Другим державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, але ордер на вселення у житлове приміщення не видавався.

З 2004 року ОСОБА_1 зареєстрований в даній будівлі і проживає в приміщеннях, які в технічному паспорті на дану будівлю вказані за № 3, 4, 5, 6, 7, 18 і які він переобладнав під житлову квартиру. Під час проживання, між Другим державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій областіта ОСОБА_1 були укладені договори на користування електричною енергією з постачальною організацією, опалення квартири, надання послуг водопостачання та водовідведення. Крім того, було надано згоду на прописку. Також ОСОБА_1 сплачує Другому державному пожежно-рятувальному загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області кошти за користування спірним приміщенням в якості квартирної плати.

Дані обставини підтверджуються копією паспорту ОСОБА_1 з відмітками про постійне місце проживання, копією матеріалів технічної інвентаризації КП «Кам`янець-Подільське МБТІ», визнанням Другого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про проживання його в адміністративно-господарській будівлі, копією домової книги про реєстрацію осіб у квартирі АДРЕСА_1 , оригіналами розрахункових книжок за розрахунками за квартиру та комунальні послуги за 1983-1987 роки та 1991-1995 роки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Статтею 4 ЖК Української РСР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає, зокрема, жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд).

Відповідно до статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з позовами, Другий державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області та Державна служба України з надзвичайних ситуацій як на підставу позовних вимог посилалися на те, що ОСОБА_1 вселився у спірну будівлю без відповідних правових підстав.

Відповідно до статті 58 ЖК Української РСР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статей 319 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Суди встановили, що власником адміністративно-господарської будівлі

№ АДРЕСА_1 є держава в особі Другого державного пожежно-рятувального загону Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Хмельницькій області, правонаступником якого є Другий державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.

Проте, з 06 червня 1970 року (з моменту свого народження)

ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Спірна квартира була надана його батькові - ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з Другим державним пожежно-рятувальним загоном ГУ ДСУНС у Хмельницькій області. З 2004 року за вказаною адресою за ОСОБА_1 зареєстровано місце проживання.

Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно зі статтею 9 ЖК Української РСР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно зі статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» (заява № 30856/03) зазначив, що поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Також у справі «Прокопович проти Росії» (рішення від 18 листопада

2004 року, заява № 58255/00) Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання.

Отже, за змістом указаних рішень Європейського суду з прав людини тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Разом із тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 02 грудня

2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява

№ 30856/03) визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема, бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої уваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що ОСОБА_1 більше тридцяти років користується спірним приміщенням, за вказаною адресою зареєстровано його місце проживання та надаються житлово-комунальні послуги, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Крім того, відмова у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірні приміщення за ОСОБА_1 за набувальною давністю не дають підстав для висновку про незаконність проживання останнього в житлі.

Доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_1 вселився до адміністративно-господарської будівлі з порушенням встановленого порядку та користується нею без відповідних правових підстав, колегія суддів відхиляє, оскільки суди встановили, що ОСОБА_1 більше тридцяти років користується спірним приміщенням, за вказаною адресою зареєстровано його місце проживання та надаються житлово-комунальні послуги. Отже, спірне приміщення є житлом ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, четвертої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суди попередніх інстанцій інстанції правомірно керувалися тим, що захист права власності держави на спірні приміщення в даному випадку пов`язано з непропорційним втручанням у право ОСОБА_1 на житло, тому з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2011 року, заява № 30856/03; «Прокопович проти Росії» від 18 листопада 2004 року, заява № 58255/00) пріоритетним в даному випадку є саме захист житлових прав ОСОБА_1 від неправомірного втручання держави.

Встановивши пріоритет права ОСОБА_1 на житло, яке розміщене у вищевказаній будівлі, й, обмеживши таким чином право власності держави в особі Другого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на відповідну частину майна, яке зайняте під житло фізичними особами, суди діяли відповідно до норм чинного законодавства.

Таким чином доводи касаційних скарг Другого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області та Державної служби України з надзвичайних ситуаційпро безпідставність застосування судом практики Європейського суду з прав людини не ґрунтуються на законі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.

Інші доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявників із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог Другого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області та Державної служби України з надзвичайних ситуацій - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Другого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 04 липня 2018 року в частині позовних вимог Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Другого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк