Постанова

Іменем України

11 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 676/6138/17

провадження № 61-9288св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2018 року в складі судді Шевцової Л. М., постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2019 року в складі колегії суддів: Корніюк А. П., П'єнти І. В., Талалай О. І., та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Корніюк А. П., П'єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спільне майно подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з січня 2010 року вона з відповідачем проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу до 22 січня 2011 року (дата реєстрації шлюбу сторін) та в липні цього ж року у сторін народився син ОСОБА_3 . Оскільки ОСОБА_2 уклав договір від 29 грудня 2008 року № 14 про інвестування будівництва квартири АДРЕСА_1 вартістю 158 750,00 грн, що ним повністю сплачені не були, тому перебуваючи у фактичних шлюбних стосунках сторони продовжували виплачувати за рахунок сімейного бюджету кошти на виконання умов вказаного договору. 03 серпня 2010 року забудовником будинок було введено в експлуатацію та за актом прийому-передачі від 06 вересня 2010 року квартира була передана відповідачу і свідоцтво про право власності на нерухоме майно на цю квартиру ОСОБА_2 отримав лише 19 грудня 2012 року. Оскільки відповідач не мав інших доходів крім заробітної плати, тому будівельні роботи по поліпшенню квартири на суму 311 415,00 грн були оплачені нею за особисті кошти і станом на 31 червня 2016 року вартість спірної квартири склала 470 165,00 грн. Враховуючи те, що з моменту спільного проживання однією сім`єю, тобто з січня 2010 року по даний час спірна квартира придбана сторонами за спільні кошти, будівельні роботи проводились за особисті кошти позивача, ОСОБА_1 вважає вказану квартиру спільною сумісною власністю сторін, частка кожного в якій становить по 1/2. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не визнає її право на частку у спірній квартирі, позивач, з урахування збільшення позовних вимог просила суд встановити факт проживання її та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з січня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності та визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 27 грудня 2018 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з жовтня 2010 року по 22 січня 2011 року. В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено факт спільного проживання її та ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу в період із січня 2010 року по жовтень 2010 року. Також ОСОБА_4 не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 виконувалися умови договору інвестування від 29 грудня 2008 року під час проживання сторін у фактичних шлюбних стосунках та за їхні спільні кошти. Натомість, суд першої інстанції дійшов висновку, що фінансування будівництва спірної квартири відбулося за кошти ОСОБА_2 до 01 січня 2010 року, тобто до початку проживання сторін у фактичних шлюбних стосунках та до реєстрації їхнього шлюбу.

Короткий зміст постанови та ухвали суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що ухвалене на основі приписів норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року виправлено допущену в постанові Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2019 року описку в частині зазначення секретаря судового засідання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року призначений повторний автоматизований розподіл судової справи.

У жовтні 2019 року справа розподілена судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що відповідач не надав суду доказів про матеріальну можливість сплатити до 01 січня 2010 року одноособово всю суму коштів за спірну квартиру за договором інвестування будівництва квартири № 14 . Також судами безпідставно відхилено її доводи, що відповідач сплатив всю суму лише у 2012 році, що підтверджується довідкою від 19 листопада 2012 року № 129, що вказує на те, що спірна квартира була придбана за спільні кошти, тому є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, вартість квартири зросла внаслідок спільних вкладень подружжя, а не внаслідок фінансово-економічної кризи. Тобто судами не встановлено обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 грудня 2008 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ фірма «Марс» ЛТД договір № 14 про інвестування будівництва квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов договору кінцевий розрахунок за квартиру має бути проведено не пізніше 01 січня 2010 року.

Загальна договірна вартість квартири становить 158 750,00 грн.

Будинок на АДРЕСА_3 було збудовано та здано в експлуатацію в серпні 2010 року.

19 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 65 кв. м, житловою - 40,8 кв. м.

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однієї сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2010 року по 22 січня 2011 року.

22 січня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб та ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки від 21 грудня 2016 року № 43, виданої ТОВ Фірма «Марс» ЛТД ОСОБА_2 кінцеві розрахунки за договором інвестування будівництва квартири № 14 від 29 грудня 2008 року проведені в повному обсязі до 01 січня 2010 року.

Згідно з довідкою від 30 серпня 2016 року № 22, виданої ТОВ Фірма «Марс» ЛТД, житловий будинок на АДРЕСА_3 у серпні 2010 року введений в експлуатацію, при цьому інформація про внески інвесторів відсутня у зв`язку із закінченням термінів зберігання документів, що знищені.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2018 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.

За змістом наведеної вище норми, правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Разом із тим, згідно пункту 1 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте ним до шлюбу.

В силу положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, оцінивши наявні у справі докази та обставини справи, дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог про факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу за період з січня 2010 року по жовтень 2010 року.

При цьому, судом враховано, що акт від 08 листопада 2016 року, який складений головним бухгалтером та бухгалтером - паспортистом ДП «Південне» ЖКП «Південь» (том 1 а. с. 210), підтверджує лише факт проживання ОСОБА_2 без реєстрації на АДРЕСА_4 , тому цей акт, надані позивачем фотосвітлини про відпочинок сторін, довідка Кам`янець-Подільської ЗОШ I-III ступенів № 5 від 07 грудня 2016 року № 225 не є належними, достовірними та достатніми доказами.

Також, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання квартири АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину вказаної квартири, оскільки позивачем на підтвердження заявлених вимог не надано достатніх та належних доказів. Також позивач не надала доказів на підтвердження обставин, що вартість спірної квартири істотно збільшилась унаслідок здійснених за час шлюбу поліпшень, проведення переобладнання та ремонтних робіт.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач сплатив всю суму коштів за договором інвестування квартири лише у 2012 році, а тому, враховуючи, що спірна квартира придбана за спільні кошти, вона є спільною сумісною власністю подружжя, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували, висновків судів не спростовують, про незаконність судових рішень не свідчать, та стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що внаслідок спільних вкладень подружжя вартість спірної квартири зросла, не заслуговують на увагу, оскільки, як правильно встановлено судами, позивач не надала доказів на підтвердження вказаних вимог, а суд касаційної інстанції в межах наданих йому повноважень позбавлений можливості встановлювати нові обставини та надавати їм оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 401 409 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2018 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2019 рокута ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. А. Калараш В. М. Сімоненко С. П. Штелик