ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 676/6199/19

провадження № 51-1140км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_3,

суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8, яка брала участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 березня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019240160000394, за обвинуваченням

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кам`янця-Подільського Хмельницької обл., жителя АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 09 вересня 2021 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, закрив на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.

Як убачається з ухвали місцевого суду, ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 15 серпня 2019 року близько 22:00, перебуваючи за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 , під час суперечки з матір`ю ОСОБА_2 умисно завдав їй одного удару кулаком правої руки в обличчя, заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 28 березня 2022 року залишив ухвалу місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Суть доводів касаційної скарги прокурора зводиться до того, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII), оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин, пов`язаний із домашнім насильством, стосовно своєї матері, що виключало можливість закриття кримінального провадження місцевим судом на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК. Крім того, в обвинувальному акті вказано обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_1 , - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах (п. 6-1 ст. 67 КК), тобто матеріали кримінального провадження містили всі необхідні відомості для встановлення судом цього факту без виходу за межі висунутого обвинувачення.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників процесу заперечень на касаційні скарги не надходило.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частиною 1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 284 КПК установлено , що кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

Так, питання щодо можливості закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення стосовно кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, у разі відмови потерпілого від обвинувачення було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку і спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Як передбачено ч. 6 ст. 13 вищезазначеного Закону, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У касаційній скарзі прокурор зазначає про те, що, оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК, щодо своєї матері ОСОБА_2 , тобто злочин, пов`язаний із домашнім насильством, то відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження стосовно нього не можна було закрити у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

З цього питання об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду сформулювала висновки в постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19, провадження № 51-4000кмо19), згідно з якими злочином, пов`язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину. Встановлена в п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов`язаний із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред`явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього.

У пункті 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Одночасно згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Крім того, Законом України від 06 грудня 2017 року № 2227-VІІІ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» ч. 1 ст. 67 КК доповнено п. 6-1, відповідно до якого, обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 442/2191/19, від 10 березня 2020 року у справі № 531/270/19, від 19 березня 2020 року у справі № 675/813/19, від 31 березня 2021 року у справі № 155/457/20, обов`язковою умовою визнання судом злочину пов`язаним із домашнім насильством є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо).

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, а саме в нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я його матері ОСОБА_2 та, зокрема, було визнано обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Тобто ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, та він мав можливість захищатися від цього обвинувачення.

За таких обставин відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 не можна було закрити у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_2 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, на чому наголошував прокурор в апеляційній скарзі і що залишилося поза увагою суду.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що місцевий суд, закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , не дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і всупереч вимогам статей 370 419 КПК не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, аналогічних наведеним у касаційній скарзі, не надав вичерпних та переконливих відповідей на них.

Указані судами порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними й такими, що перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

У ході нового розгляду суду першої інстанції необхідно дати належну оцінку з урахуванням усіх обставин та прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його в належно мотивованому процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8, яка брала участь у суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 березня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5