ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 679/942/16-а

адміністративне провадження № К/9901/15366/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Стародуба О.П.,

суддів Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28.11.2016р. (суддя Сопронюк О.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017р. (судді Смілянець Е.С., Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

зобов`язати відповідача відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499, призначити, нарахувати і виплатити йому через Хмельницький обласний військовий комісаріат одноразову грошову допомогу в розмірі, передбаченому ст. 9 та ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, що діяла станом на 24.09.2012р.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №499. Вважає, що відповідач діяв протиправно, безпідставно повертаючи його документи без розгляду та прийняття відповідного рішення.

Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28.11.2016р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017р., позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не розгляді питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути та вирішити питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінку нормам Закону №2011-ХІІ та Порядку №499 щодо визначення умов виплати одноразової грошової допомоги в залежності від виду військової служби. Позивач проходив строкову військову службу, а тому до нього підлягають застосуванню норми ч. 6 статті 16 Закону та тримісячний строк звернення за одноразовою грошовою допомогою, який позивачем пропущено.

Крім того, посилається на те, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Також посилається на те, що справа розглянута в суді першої інстанції неповноважним судом.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 01.10.1983р. по 22.10.1985р. проходив військову службу в Збройних Силах СРСР, що підтверджується військовим білетом серії НОМЕР_1 . (а.с. 7)

У період з 23.12.1983р. по 22.10.1985р. позивач приймав участь в бойових діях у складі військової частини пп 24785 на території Демократичної Республіки Афганістан, де у травні 1985 року отримав осколкові поранення голови та рук, був контужений.

Згідно Акту судово-медичного обстеження Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи від 29.08.2012р. №1460 у позивача станом на 29.08.2012р. виявлені рубці м`яких тканин лобної ділянки голови зліва, лівої надбрівної дуги, нижньої губи зліва, правого передпліччя, які можуть бути слідами загоєння осколкових поранень, що могли бути спричинені обстежуваному під час проходження військової строкової служби в період 1985 року, не виключено, що за вказаних ним обставин, про що свідчить характер та локалізація рубців та дані представлених документів. (а.с. 10)

Згідно Витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 30.08.2012р. №464 поранення, контузія позивача, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 9)

Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №561779 позивачу вперше встановлено інвалідність ІІІ групи з 24.09.2012р., поранення, контузія, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено довічно. (а.с. 11)

03.08.2015р. позивач звернувся до Славутського ОМВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 31)

Судами встановлено, що Славутський ОМВК надіслав документи позивача через Хмельницький ОВК до Міністерства оборони України.

Листом від 04.08.2015р. №1934 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив Хмельницький обласний військовий комісаріат про те, що оскільки інвалідність позивачу встановлено до 01.01.2014р., то на нього не поширюються норми нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975, а тому підстав для розгляду поданих документів не вбачається і вони підлягають поверненню заявнику. (а.с. 32)

Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.11.2015р. №7/3388 позивача повідомлено про повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги як таких, які не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975. При цьому повідомлено про те, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України при розгляді його заяви щодо виплати одноразової грошової допомоги не встановлено підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо її призначення, оскільки дія постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 та нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на нього не поширюється у зв`язку з тим, що інвалідність встановлено до 01.01.2014р. (а.с. 12)

Вважаючи дії протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №499. При цьому суди виходили з того, що застосування статті 16 цього Закону пов`язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Крім того, суди виходили з того, що порядок розгляду питання про призначення і виплату позивачу одноразової грошової допомоги не підлягає вирішенню відповідно до Порядку №975, оскільки одноразова грошова допомога повинна призначатися і виплачуватися в порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги. Позивач отримав право на призначення одноразової грошової допомоги з 24.09.2012р., а тому її призначення і виплата повинна здійснюватися відповідно до Порядку №499.

Також суди виходили з того, що у Міністерстві оборони України рішення щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги приймає Комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, створена наказом Міністра оборони України від 12.04.2007р. №168, проте до зазначеної комісії документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги не надходили, відповідного рішення Міністерство оборони України по суті заяви не приймало. Так, розгляд заяви та документів позивача відбувся без дотримання процедури, визначеної Порядком №499, а лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 17.10.2015р. не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду звернення позивача.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 6 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ), тут і далі в редакції чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності 24.09.2012р., у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

У частині 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» наведено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено строкову військову службу.

Отже, строкова військова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок її правового регулювання.

В контексті спірних правовідносин, саме частина шоста статті 16 Закону №2011-ХІІ є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

За таких обставин, оскільки позивач проходив військову строкову службу в Збройних Силах СРСР, то посилання судів попередніх інстанцій під час розгляду справи на норми частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ, який на спірні правовідносини не поширюється, є помилковим.

Поряд з тим, розгляд заяв і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням інвалідності, відповідно до Порядку №499 повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги, однак, у даному випадку таке відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву, з врахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

Питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносин уже вирішувалось Верховним Судом у постановах від 26.06.2018р. у справі №750/5074/17 та від 31.01.2019р. у справі №678/370/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висловлених у ній висновків.

Також подібні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду у справі №679/940/16-а однак у прийнятій за наслідками її розгляду постанові від 02.12.2019р. відсутні висновки щодо застосування норм права, які б суперечили висновкам, до яких дійшов суд у цій справі, а тому підстави для передачі справи на розгляд палати відсутні.

Крім того, є безпідставними посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що справа розглянута в суді першої інстанції неповноважним судом, оскільки ні предмет спору цієї справи, ні суб`єктний склад її учасників у розумінні положень статті 24 КАС України не дають підстав поширювати розгляд і вирішення його колегією окружного адміністративного суду у складі трьох суддів.

Правова позиція щодо розгляду аналогічних спірних правовідносин повноважним судом вже було вирішено Верховним Судом у постанові від 29.01.2019р. у справі №293/342/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норм матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28.11.2016р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук