№ 680/933/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

03 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 680/933/21

провадження № 61-6805св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Новоушицька селищна рада Хмельницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Соловей Олександр Васильович, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Новоушицька селищна рада Хмельницької області, про визнання довідки та свідоцтва про право на спадщину недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , після якої відкрилася спадщина, що складалася з домоволодіння на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 13 листопада 1995 року склала заповіт, яким усе належне їй майно та майнові права заповіла своєму сину - ОСОБА_4 , проте він спадщину не прийняв, до нотаріуса з відповідними заявами протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не звертався, у фактичне управління та володіння спадковим майном не вступав. Отже, відповідно до частини другої статті 553 Цивільного кодексу Української РСР (тут і далі - ЦК УРСР, в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 є таким, що відмовився від прийняття спадщини за заповітом після смерті своєї матері - ОСОБА_3 .

Натомість позивач згідно зі статтею 549 ЦК УРСР прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом, що підтверджується рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2018 року в справі № 680/833/18, яке набрало законної сили.

Після звернення до реєстратора речових прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію права власності на спірне майно позивачу відмовлено у зв`язку із тим, що 07 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Новоушицького районного нотаріального округу Хмельницької області Кохан О. В. на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 № НОМЕР_1 на спірне домоволодіння. У подальшому позивач дізналася, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після ОСОБА_3 на підставі довідки сільської ради від 05 лютого 2001 року № 68.

Так, під час розгляду справи № 680/60/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Новоушицького районного нотаріального округу Кохан О. В., про скасування свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування, запису про право власності, встановлено, що згідно із довідкою від 05 лютого 2001 року № 68, виданою Капустянською сільською радою Новоушицького району Хмельницької області, ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті матері - ОСОБА_3 шляхом обробітку присадибної земельної ділянки, сплати страхових внесків та податку за землю.

Позивач вважає, що вказана довідка не містить конкретної інформації, необхідної для оформлення спадкових прав, зокрема, у ній не зазначено адреси, за якою здійснювався обробіток присадибної земельної ділянки, а також які сплачувалися страхові платежі та податки за землю.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати довідку від 05 лютого 2001 року № 68, видану Капустянською сільською радою Новоушицького району Хмельницької області, про прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 недійсною; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на домоволодіння на АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 від 07 жовтня 2016 року № 59620570, видане приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Кохан О. В.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 07 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірне свідоцтво про право на спадщину видано з дотриманням вимог законодавства, оскільки ОСОБА_4 прийняв спадщину в порядку, визначеному законом, у нього було наявне свідоцтво про право особистої власності, видане на ім`я ОСОБА_3 , на майно, яке увійшло до спадкової маси після його смерті. Доводи позивача про неприйняття спадщини ОСОБА_4 після смерті матері не підтверджені належними та допустимими доказами. Позивач не довів підстав для визнання недійним свідоцтва про право на спадщину від 07 жовтня 2016 року № 59620570, оскільки до суду не надано належних та допустимих доказів, що довідка від 05 лютого 2001 року № 68 містить неправдиву чи помилкову інформацію щодо прийняття ОСОБА_5 спадщини.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 07 грудня 2022 року скасовано, провадження у справі закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у цивільній справі № 680/60/20 набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у цій справі. Так, рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2021 року, яке набрало законної сили 05 жовтня 2021 року, відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , виданого приватним нотаріусом Новоушицького районного нотаріального округу Хмельницької області Кохан О. В. на ім`я ОСОБА_2 на домоволодіння на АДРЕСА_1 . В обох справах позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права однаковими обставинами прийняття спадщини нею і не прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 , братом - ОСОБА_4 , та неправомірністю у зв`язку із цим видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємиці ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , посилаючись на статті 548 549 553 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Враховуючи викладене, апеляційний суд вважав, що рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 07 грудня 2022 року в частині відмови в позові про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину необхідно скасувати та закрити провадження у справі в цій частині вимог на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Крім того, апеляційний суд вказував, що видана сільською радою довідка про прийняття спадщини не встановлює будь-яких прав та обов`язків, вона містить лише відомості про факт прийняття спадщини, з яким не погоджується позивач, оскарження такої довідки не передбачено законодавством як спосіб захисту прав. Зазначена довідка була визнана доказом у справі № 680/60/20 і їй була надана відповідна оцінка судом під час вирішення спору. Така вимога, як визнання недійсною довідки, що була доказом в іншій справі, не підлягає розгляду як в порядку цивільного судочинства, так і взагалі не підлягає розгляду в судах, тому в цій частині провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Соловей О. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року та передати справу на новий розгляддо суду апеляційної інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказує, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 384/320/20 (провадження № 61-11168св22), від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов до тотожності позовів безпідставно. У справі № 680/933/21 позивач спростовує довідку про прийняття спадщини ОСОБА_4 , посилаючись на докази, які не досліджувались під час розгляду справи № 680/103/20. У цій справі (№ 680/933/21) позивач посилається на незаконність дій нотаріуса, що виразилися у прийнятті та врахуванні довідки від 05 лютого 2001 року № 68, виданої Капустянською сільською радою Новоушицького району Хмельницької області, що не відповідає вимогам пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5. Обставини звернення до суду не є тотожними, отже суд апеляційної інстанції порушив вимоги пункту 3 частини 1 статті 255, частини 4 статті 263 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

У липні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Вказувала, що апеляційний суд правильно закрив провадження у справі.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Соловей О. В., 08 травня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Новоушицького районного суду Хмельницької області.

У червні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - діти ОСОБА_3

ОСОБА_3 13 листопада 1995 року склала заповіт, яким усе належне їй майно та майнові права заповіла своєму сину - ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина, в тому числі, у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Згідно з копією заповіту від 10 лютого 2015 року, ОСОБА_4 заповів усе своє майно своїй дочці ОСОБА_2

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 60-2016, заведеної після смерті ОСОБА_4 , із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулась ОСОБА_2 .

Суди також встановили, що предметом позову у цій справі є матеріально?правова вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , виданого відповідачу 07 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Новоушицького районного нотаріального округу Хмельницької області Кохан О. В. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 , які належали матері померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 після смерті матері спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.

Установлено, що у цивільній справі № 680/60/20 набрало законної сили рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2021 року, ухвалене щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Так, рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2021 року у справі № 680/60/20, яке набрало законної сили 05 жовтня 2021 року, відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , виданого приватним нотаріусом Новоушицького районного нотаріального округу Хмельницької області Кохан О. В. на ім`я ОСОБА_2 на домоволодіння на АДРЕСА_1 .

В обох справах (у справі № 680/60/20 та у справі, яка переглядається, № 680/933/21) ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права однаковими обставинами прийняття спадщини нею і неприйняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 її братом - ОСОБА_4 , та неправомірністю у зв`язку з цим видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , посилаючись на статті 548 549 553 ЦК УРСР.

Суди також встановили, що Капустянська сільська рада Новоушицького району Хмельницької області 05 лютого 2001 року видала довідку № 68 про вступ ОСОБА_4 в управління і розпорядження спадковим майном з 24 червня 2000 року після смерті матері ОСОБА_3

ОСОБА_1 звернулася з позовом про визнання довідки недійсною у зв`язку з тим, що зазначена у ній інформація є недостовірною.

Суд апеляційної інстанції встановив, що зазначена довідка була визнана доказом у справі № 680/60/20 і їй була надана відповідна оцінка судом під час вирішення спору.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

За змістом частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальним правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 750/4596/22 (провадження № 61-12606св22).

Встановлено, що предмет позову у справі, яка переглядається, є тотожним предмету позову у справі № 680/60/20, а саме матеріально-правова вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 , виданого відповідачу 07 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Новоушицького районного нотаріального округу Хмельницької області Кохан О. В.

В обох справах позивачка обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права однаковими обставинами прийняття спадщини нею і не прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 , братом - ОСОБА_4 , та неправомірність у зв`язку із цим видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємиці ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , посилаючись на статті 548 549 553 ЦК УРСР.

Також тотожними у справі, яка переглядається, та у справі № 680/60/20 є підстави позову: наявність довідки, покази тих самих свідків.

Позивачка звернулася з позовом про визнання довідки недійсною у зв`язку з тим, що зазначена у ній інформація є недостовірною.

Відповідно до змісту статей 11 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у статті 16 ЦК України.

Як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Видана сільською радою довідка про прийняття спадщини не встановлює будь-яких прав та обов`язків, вона містить лише відомості про факт прийняття спадщини, з яким не погоджується позивачка. Тому оскарження такої довідки не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

Зазначена довідка була визнана доказом у справі № 680/60/20 і їй була надана відповідна оцінка судом під час вирішення спору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Позовні вимоги, які вже розглянуті судовим рішенням не відповідають закону, оскільки не можуть повторно вирішуватися судом. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц (провадження № 14-402 цс 18).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, установивши, що вже існує рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2021 року у справі № 680/60/20, яке набрало законної сили 05 жовтня 2021 року, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині вирішення позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 303/1219/18.

Верховний Суд звертає увагу на те, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Sovtransavto Holding v. Ukraine», заява № 48553/99, та від 28 жовтня 1999 року у справі «Brumarescu v. Romania», заява № 28342/95, зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Також Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, що видана сільською радою довідка про прийняття спадщини не встановлює будь-яких прав та обов`язків, вона містить лише відомості про факт прийняття спадщини, з яким не погоджується позивач, оскарження такої довідки не передбачено законодавством як спосіб захисту прав. Зазначена довідка була визнана доказом у справі № 680/60/20 і їй була надана відповідна оцінка судом під час вирішення спору.

Доводи касаційної скарги про те, що підстави та предмет заявленого позову відрізняються від тих підстав та предмету, на яких ґрунтувалися позовні вимоги у справі № 680/60/20, так в грудні 2022 року позивач звернулася до суду з метою визнання довідки та свідоцтва про право на спадщину недійсними, а в 2021 році позовні вимоги стосувалися скасування свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування, запису про право власності, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами та встановленими у справі обставинами, які цілком підтверджують тотожність підстав, предмету і сторін у справі, яка переглядається, та справі № 680/60/20.

Суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази та доводи сторін спору, проаналізував всі необхідні елементи в обох справах (№ 680/933/21 та № 680/60/20), здійснив аналіз та порівняння предмету, сторін, підстав позову та правильно встановив їх тотожність, а також вірно визначився з поняттям «спору, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства».

Верховний Суд в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 384/320/20 (провадження № 61-11168св22), від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19), підлягають відхиленню з огляду на таке.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).

У постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 384/320/20 (провадження № 61-11168св22) предметом спору є скасування запису у реєстрі прав власності на нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19) предметом спору є встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку.

Натомість у справі, яка переглядається, предметом спору є визнання недійсними довідки та свідоцтва про право на спадщину.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що у справі № 680/60/20 предметом спору були неправомірні дії нотаріуса, який безпідставно прийняв оспорювану довідку до уваги та видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, оскільки суд апеляційної інстанції правильно встановив, що підстави, предмет та відповідач щодо заявленої позивачем вимоги про визнання недійсним свідоцтва та його скасування є тотожними, з чим погоджується і Верховний Суд.

Отже, у наведених заявником постановах суду касаційної інстанції та оскаржуваній постанові апеляційної інстанції встановлено різні фактичні обставини справ та відсутні достатньо спільні риси між спірними правовідносинами, а тому доводи заявника про не врахування висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставними.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником норм цивільного процесуального законодавства України, переоцінки доказів, незгоди з висновком суду апеляційної інстанції і не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення.

Також Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених

у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Соловей Олександр Васильович, залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук