Постанова

Іменем України

09 квітня 2020 року

місто Київ

справа № 681/984/16-ц

провадження № 61-20531св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Полонська міська рада Хмельницької області, Відділ освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади, Онацьківецький навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад»,

третя особа - староста сіл Онацьківці Храбузна-Бернадська Надія Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Полонської міської ради на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 13 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У липні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням доповнень, просила: визнати незаконним та скасувати рішення Полонської міської ради Хмельницької області (далі - Міська рада) від 30 березня 2016 року № 29 про припинення діяльності та ліквідацію дошкільного навчального закладу «Червона шапочка» с. Онацьківці

(далі - ДНЗ «Червона шапочка»); визнати незаконним та скасувати наказ начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади (далі - Відділ освіти) від 03 червня 2016 року № 127-к/тр про звільнення її з роботи; поновити на роботі в Онацьківецькому навчально-виховному комплексі

«ЗОШ І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» (далі - НВК) машиністом з прання білизни та підсобного працівника; стягнути з Відділу освіти середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 24 429, 44 грн та моральну шкоду у сумі 3 000, 00 грн.

Позивач обґрунтовувала позов тим, що 02 грудня 2015 року стала працювати кухонним працівником ДНЗ «Червона шапочка» Онацьківецької сільської ради. 12 червня 2016 року відповідно до наказу начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади її звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією дошкільного закладу. Зазначала, що міська рада неправомірно винесла згадане рішення про ліквідацію дошкільного закладу, а також, що вона є багатодітною матір`ю, має переважне право на залишення на роботі, а дошкільний заклад фактично продовжує свою роботу, а тому таке звільнення вважає незаконним.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.

Третя особа не заперечувала щодо задоволення позову, вважала звільнення позивача незаконним.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2017 року позов задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з роботи машиніста з прання білизни та підсобного працівника Онацьківецького ДНЗ «Червона шапочка» та зазначено вважати її звільненою з 13 червня 2016 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що звільнення позивача із займаної посади є законним, таким, що проведено з дотриманням вимог трудового законодавства, підстави для задоволення позову відсутні. Суд звернув увагу, що відповідно до наказу Відділу освіти від 03 червня 2016 року № 127-к/тр ОСОБА_1 звільнено з роботи 12 червня 2016 року, який є вихідним днем, а тому дата звільнення позивача з роботи підлягає зміні на 13 червня 2016 року.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 13 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади від 03 червня 2016 року № 127-к/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста з прання білизни та з посади підсобного працівника Онацьківецького ДНЗ «Червона шапочка» за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді кухонного працівника, прачки дитячого садка «Червона шапочка» Онацьківецької сільської ради. Стягнуто з Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 24 429, 44 грн, з яких необхідно провести утримання податку з доходу фізичних осіб й інших обов`язкових платежів, та 500, 00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що ДНЗ «Червона шапочка» не був зареєстрований як юридична особа, що визнано сторонами та підтверджено звітом щодо проведеної роботи ліквідаційної комісії. Відповідно до статті 31 Закону України «Про дошкільну освіту» (у редакції, що діяв на час спірних правовідносин, далі - Закон України «Про дошкільну освіту») трудові відносини у системі дошкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України

«Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Керівника та заступника керівника державного і комунального дошкільного навчального закладу призначає на посаду та звільняє з посади відповідний орган управління освітою. Педагогічних та інших працівників державного і комунального дошкільного навчального закладу призначає на посади та звільняє з посад його керівник. Пунктом 2.8 Посадової інструкції начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади передбачено, що начальник відділу приймає та звільняє з посад керівників навчальних закладів, педагогічних працівників та працівників закладів культури району відповідно до трудового законодавства. З огляду на наведене, начальник Відділу освіти звільнив позивача з роботи з порушенням трудового законодавства та порядку звільнення, з перевищенням своїх повноважень, з посад, на які позивач не була переведена, оскільки у нього в силу вимог Закону та його посадової інструкції на червень 2016 року були відсутні повноваження щодо звільнення з роботи працівників Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади, реорганізованих сільських рад та технічних працівників навчальних закладів комунальної форми власності, а тому рішення суду в частині відмови в задоволенні позову в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції також зробив висновок, що у такому випадку підлягали задоволенню вимоги про поновлення позивача на роботі на посаді, з якої її було протиправно звільнено, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у березні 2018 року, Міська радапросить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Так, суд не звернув увагу, що позивача прийнято на роботу із порушенням законодавства без відповідного затвердженого штатного розпису. Зазначаючи про те, що у начальника Відділу освіти відсутні повноваження на звільнення позивача, суд апеляційної інстанції не врахував, що такі повноваження надані йому Положенням про Відділ освіти. Таким чином, враховуючи, що позивача звільнено відповідно до вимог законодавства, підстави для стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди відсутні.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у березні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Онацьковецької сільської ради Полонського району Хмельницької області від 18 червня 2013 року № 6 затверджено статут дошкільного навчального закладу «Червона шапочка», рішенням цієї ж ради від 02 грудня 2015 року № 2 припинено роботу цього закладу та введено в дію дитячий садок «Червона шапочка» для дітей віком від 1 до 6 років, затверджено штатний розпис та статут дитячого садочка «Червона шапочка».

Розпорядженнями Онацьковецької сільської ради Полонського району Хмельницької області від 02 грудня 2015 року № 60-Р, № 62-Р ОСОБА_1 прийнято на роботу кухонним працівником та прачкою дитячого садка «Червона шапочка» зазначеної сільської ради з 02 грудня 2015 року.

Рішеннями Міської ради від 03 грудня 2015 року № 8 та від 05 лютого 2016 року № 8 на підставі Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» створено Полонську міську раду об`єднаної територіальної громади та припинено повноваження Полонської міської ради, Бражинецької, Великоберезнянської, Великокаленицької, Котелянської, Катюржинецької, Новолабунської, Новоселицької, Онацьковецької, Прислуцької, Роговичівської сільських рад з моменту набуття повноважень новообраним Полонським міським головою Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади та Полонською міською радою об`єднаної територіальної громади як правонаступником, утвореним внаслідок добровільного об`єднання територіальних громад.

Рішенням Міської ради від 30 березня 2016 року № 29 припинено діяльність юридичної особи комунального закладу - ДНЗ «Червона шапочка» с. Онацьківці шляхом його ліквідації та створено ліквідаційну комісію з ліквідації дошкільного навчального закладу «Червона шапочка».

Рішенням позачергової сесії Міської ради від 29 грудня 2015 року № 8 затверджено Положення про Відділ освіти.

Наказом начальника Відділу освіти від 08 квітня 2016 року № 76 також припинено діяльність юридичної особи комунального закладу - ДНЗ «Червона шапочка» с. Онацьківці шляхом його ліквідації та створено ліквідаційну комісію.

Наказом начальника Відділу освіти від 11 квітня 2016 року № 78 попереджено працівників дошкільного навчального закладу «Червона Шапочка» с. Онацьківці про наступне вивільнення з 11 червня 2016 року, у тому числі ОСОБА_1 , яка цього ж дня ознайомлена із зазначеним наказом.

Наказом Відділу освіти від 03 червня 2016 року № 127-к/тр ОСОБА_1 звільнено з посади машиніста з прання білизни та посади підсобного працівника Онацьківецького дошкільного навчального закладу «Червона шапочка» з 12 червня 2016 року у зв`язку з ліквідацією навчального закладу на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Під час роботи ліквідаційної комісії відповідно до звіту від 14 жовтня 2016 року № 1578 встановлено, що ДНЗ «Червона шапочка» не внесено до бази даних Єдиного державного реєстру навчально-виховних закладів України, а тому не має потреби у проведенні процедури ліквідації дошкільного навчального закладу як юридичної особи.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. Судам необхідно мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Під час вирішення питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про дошкільну освіту» дошкільний навчальний заклад є юридичною особою і діє на підставі статуту. Статут дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності розробляється відповідно до Конституції України, Закону України «Про освіту», цього Закону, Положення про дошкільні навчальні заклади. Положення про дошкільні навчальні заклади затверджується Кабінетом Міністрів України. Дошкільний навчальний заклад незалежно від підпорядкування, типу і форми власності на основі Положення про дошкільні навчальні заклади розробляє статут, який затверджується засновником (власником), погоджується з відповідним органом управління освітою та реєструється місцевим органом виконавчої влади у порядку, встановленому законодавством України.

За правилом частини першої статті 15 Закону України «Про дошкільну освіту» дошкільні навчальні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності.

Відповідно до частини шостої статті 16 Закону України «Про дошкільну освіту» реорганізація і ліквідація дошкільних навчальних закладів комунальної форми власності (крім закладів, визначених у частині четвертій цієї статті) здійснюється за рішенням сесії місцевої ради, державної форми власності - за рішенням засновника (засновників).

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Водночас, як встановлено судами, ДНЗ «Червона шапочка» не був зареєстрований як юридична особа, тобто фактично цей навчальний заклад перебував у статусі структурного підрозділу іншої юридичної особи - зазначеної сільської ради. При цьому позивач була прийнята на роботу розпорядженням сільського голови як її керівником.

У зв`язку з добровільним об`єднанням територіальних громад, зокрема й Онацьковецької сільської ради, шляхом її злиття з іншими радами у зазначену Міську раду дія трудового договору позивача, працівника ліквідовуваної ради, вважаються продовженою у новій організації, оскільки не відбулося скорочення її посади.

За загальним правилом частини четвертої статті 37 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Суд виходить з того, що ДНЗ «Червона шапочка» не був ліквідований, оскільки не мав статусу окремої юридичної особи, є структурним підрозділом іншої юридичної особи, яка ліквідована шляхом злиття, що передбачає правонаступництво усіх її прав та обов`язків новоутвореною юридичною особою - названої Міської ради.

Щодо оцінки наявності повноважень на звільнення позивача

Відповідно до частин першої-третьої статті 31 Закону України «Про дошкільну освіту» трудові відносини у системі дошкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. На посаду керівника дошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності призначається особа, яка є громадянином України, має відповідну вищу педагогічну освіту не нижче освітнього кваліфікаційного рівня «спеціаліст», стаж педагогічної роботи у сфері дошкільної освіти не менш як три роки, а також організаторські здібності, фізичний і психічний стан якої не перешкоджає виконанню професійних обов`язків. Керівника та заступника керівника державного і комунального дошкільного навчального закладу призначає на посаду та звільняє з посади відповідний орган управління освітою. Педагогічних та інших працівників державного і комунального дошкільного навчального закладу призначає на посади та звільняє з посад його керівник.

Посада позивача не відноситься переліку тих посад, призначення та звільнення з яких здійснюється орган управління освітою таким комунальним дошкільним навчальним закладом; позивача, посада якої відноситься до числа інших працівників державного і комунального дошкільного навчального закладу, призначає на посади та звільняє з посад його керівник.

Отже, посилання заявника на те, що у керівника Відділу освіти наявні повноваження зі звільнення позивача відповідно до Положення про Відділ освіти, Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки відповідно до наведеної норми права педагогічних та інших працівників державного і комунального дошкільного навчального закладу призначає на посади та звільняє з посад його керівник, а не відповідний орган управління освітою.

Доводи касаційної скарги про те, що позивача прийнято на роботу із порушенням законодавства без відповідного затвердженого штатного розпису, не впливають на законність оскаржуваного рішення, оскільки предметом спору є протиправність звільнення позивача, а не її призначення.

Установивши, що Відділ освіти звільнив позивача із порушеннями вимог законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та обґрунтовано стягнув середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральну шкоду.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом враховано, що касаційна скарга не містить доводів у частині незаконності рішення щодо визначення судом розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та поновлення позивача на роботі, з огляду на що, відповідно до обмежень, встановлених статтею 400 ЦПК України, справа у цій частині не переглядалася.

Таким чином, Верховний Суд дійшов переконання, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полонської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 13 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко