ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 682/620/21
провадження № 51-2275км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого
ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240000000549, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кіровське Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу 08 жовтня 2019 року за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців, звільненого за відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вироком установлено, що 26 листопада 2020 року близько 21:30 в будинку АДРЕСА_2 , в ході вживання спиртних напоїв між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник конфлікт, а потім і бійка, під час якої ОСОБА_7 умисно завдав ОСОБА_8 не менше 7 ударів кулаками по голові та тулубу, а також не менш 2 ударів лезом ножа, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що у період часу з 03:00 до 08:00 27 листопада 2020 року спричинили його смерть.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року апеляційні скарги захисника та засудженого залишені без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах засуджений та захисник порушують питання про скасування постановлених у справі судових рішень та закриття кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, зазначають, що у справі не зібрано беззаперечних, взаємоузгоджених доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, від яких той помер. Стверджують, що жоден з допитаних у суді свідків не бачили, що саме ОСОБА_7 завдав потерпілому удари ножем, а висновки експертиз (у тому числі судово-медичної та показання експерта ОСОБА_9 щодо часу настання смерті потерпілого) його вину не підтверджують, травма потерпілому була нанесена вже після того, як ОСОБА_7 пішов з будинку, а завдані ним під час конфлікту удари ОСОБА_8 , не могли призвести до тяжких наслідків. Вказують, що апеляційний розгляд здійснено з порушенням статей 404 405 КПК, апеляційний суд не дослідив повторно доказів, не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційних скарг і, залишаючи їх без задоволення, свого рішення належним чином не мотивував. Крім того, засуджений звертає увагу на те, що він клопотав про безпосередню участь у судовому засіданні, однак апеляційний розгляд відбувся в режимі відеоконференції, що позбавило його можливості ефективно здійснювати захист своїх інтересів. У зв`язку із цим вважає, що апеляційний суд порушив його право на захист. Вважають судові рішення такими, що не відповідають вимогам ст. 370 КПК, а ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав доводи касаційних скарг.
Прокурор вважала, що касаційні скарги сторони захисту задоволенню не підлягають, а судові рішення щодо ОСОБА_7 мають бути залишені без зміни.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому за правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, неповнота та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається в касаційних скаргах сторона захисту, враховуючи наведені вимоги закону, не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Водночас, перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо
ОСОБА_7 , з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.
Такими доказами, зокрема, є показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також потерпілого ОСОБА_12 з яких видно, що 26 листопада 2020 року близько 21:00 до них в будинок прийшов ОСОБА_7 , якого запросили за стіл вечеряти, де також перебував ОСОБА_8 . В ході вживання спиртних напоїв між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_8 ударив ОСОБА_7 по обличчю, а той почав кулаками рук наносити удари ОСОБА_8 . Тікаючи, ОСОБА_8 забіг до себе в кімнату, але ОСОБА_7 побіг за ним, вибивши двері. Потім вони вийшли з кімнати та усі разом продовжили застілля. При цьому свідок ОСОБА_11 показав, що
ОСОБА_7 віддав йому в руки ножа, який він кинув на холодильник. Через деякий час між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знову розпочався конфлікт та бійка, в ході якої вони впали на підлогу та вовтузили один одного. ОСОБА_10 вилила на них відро води та разом з ОСОБА_11 вийшла на вулицю. В подальшому вийшов
ОСОБА_7 , який з ОСОБА_11 покинув будинок, а ОСОБА_10 допомогла
ОСОБА_8 , який сидів в кухні на підлозі та казав, що не може встати, добратися до ліжка. Вранці ОСОБА_10 та ОСОБА_12 виявили, що ОСОБА_8 помер.
Також зазначені свідки показали, що після бійки бачили в руках у ОСОБА_7 ніж, на підлозі в кухні калюжу крові, а також кров на руках та одязі у ОСОБА_7 та на обличчі ОСОБА_8 .
З досліджених судом першої інстанції даних висновків експертів зокрема, видно, що в ОСОБА_8 були виявлені колото-різані рани передньої поверхні лівого передпліччя у верхній третині з ушкодженням підшкірних судин лівого ліктя, зовнішня крововтрата та передньої поверхні лівого передпліччя в середній третини з ушкодженням передньої групи м`язів передпліччя, а також дві забійні рани ділянки лобу справа, садно лобу зліва, два синця з осадженням внутрішньої поверхні правого передпліччя в нижній третині правого променево-зап`ястного суглоба, різана рана внутрішньої поверхні правого променево-зап`ястного суглоба, чотири синця тильної поверхні лівої кисті та лівого променево-зап`ястного суглоба, синець ділянки передньо-внутрішньої поверхні лівого колінного суглоба, синець з осадженням внутрішньої поверхні правої гомілки у верхній третині.
Зазначені колото-різані рани спричинені дворазовою колото-ріжучою дією гострого плаского предмету, яким міг бути клинок ножа. Колото-різана рана передньої поверхні лівого передпліччя з ушкодженням ліктьових судин потягла масивну зовнішню крововтрату і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Інші ушкодження мають ознаки легких. Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок гострої зовнішньої крововтрати з ушкоджених судин внаслідок спричинення колото-різаного поранення передньої поверхні лівого передпліччя, в межах 12 годин до проведення первинного огляду трупа на місці виявлення.
На одежі ОСОБА_7 , в якій він був одягнутий на момент вчинення кримінального правопорушення, а також в будинку була виявлена кров потерпілого ОСОБА_8 .
З показань в місцевому суді судово-медичного експерта ОСОБА_9 убачається, що характер виявлених під час проведеної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 двох колото-різаних ран з домінуванням колотої, які могли утворитися від вістря клинка ножа, свідчить, що такі не є характерними для пошкодження власноруч, при боротьбі, падінні на ніж. Стосовно часу смерті експерт показав, що вона настала в межах 12 годин (плюс, мінус 2 години) до проведення первинного огляду трупа на місці виявлення (з 09:55-12:45) 27 листопада 2020 року.Крововтрату при такому ушкодженні експерт характеризує як поступову.
Наведені та інші докази, на які суд послався у вироку та яким дав оцінку в їх сукупності та взаємозв`язку, свідчать про те, що саме умисними злочинними діями ОСОБА_7 , які мали місце під час сварки та бійки з ОСОБА_8 в будинку АДРЕСА_2 , потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.
Доводи в касаційних скаргах про те, що травма потерпілому була нанесена вже після того, як ОСОБА_7 пішов з будинку, іншими особами, безпідставні.
Такі доводи спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_12 , свідків
ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з яких видно, що ОСОБА_8 з іншими особами в будинку не конфліктував та не бився, ніж свідки бачили в руках у ОСОБА_7 , після бійки з останнім ОСОБА_8 було погано і ОСОБА_10 допомогла йому добратися до ліжка, а вранці його було виявлено мертвим.
Отже, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК кваліфіковані правильно, а покарання засудженому призначено відповідно до вимог статей 65 50 КК.
Апеляційний розгляд здійснено з дотриманням вимог статей 404 405 КПК.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив та проаналізував наведені в апеляційних скаргах сторони захисту доводи та надав на них вичерпні відповіді, належним чином мотивувавши свій висновок щодо залишення скарг без задоволення. Вважати ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК, колегія суддів не вбачає підстав.
Доводи в касаційній скарзі ОСОБА_7 щодо порушення апеляційним судом вимог
ч. 3 ст. 404 КПК є необґрунтованими.
Згідно з вимогами цього закону за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Проте, таких обставин (умов) апеляційним судом під час перегляду справи встановлено не було.
Крім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Для прийняття рішення апеляційному суду достатньо перевірити ці докази, що і було зроблено під час апеляційного розгляду.
Отже, порушень вимог ч. 3 ст. 404 КПК з боку апеляційного суду не вбачається.
Безпідставними є доводи ОСОБА_7 стосовно порушення апеляційним судом його права на захист у зв`язку із відмовою в задоволенні його клопотання про безпосередню участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Частиною 2 ст. 336 КПК передбачено, що суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
З огляду на те, що апеляційний розгляд здійснювався 04 травня 2022 року, під час дії в Україні воєнного стану, проведення апеляційним судом судового засідання за участю обвинуваченого ОСОБА_7 в режимі відеоконференції узгоджується з приписами ч. 2 ст. 336 КПК.
Також, як видно з матеріалів справи ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду висловлювався на підтримку доводів своєї апеляційної скарги та скарги захисника, виступав в судових дебатах та з останнім словом.
За таких обставин, порушення права ОСОБА_7 на захист апеляційним судом не допущено.
Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальній справі щодо ОСОБА_7 . Судом не встановлено.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення є законними, обґрунтованими і вмотивованими, тому касаційні скарги засудженого та захисника задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня
2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3