Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 682/708/18

провадження № 61-17195св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 серпня

2019 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», Банк)про захист прав споживачів та незаконне списання коштів з рахунку, в якому просив визнати дії АТ КБ «Приватбанк» щодо списання грошових коштів із карткового рахунку № НОМЕР_1 неправомірними та стягнути

з АТ КБ «Приватбанк» на свою користь 16 000 грн шляхом їх зарахування на вказаний рахунок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він має в АТ КБ «Приватбанк» картковий рахунок № НОМЕР_1 , на який 26 грудня 2016 року Товариство

з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» (далі - ТОВ «Автокредит Плюс») перерахувало 257 000 грн плати за придбаний автомобіль. 27 грудня

2016 року АТ КБ «Приватбанк» самовільно списало з цього рахунку 16 000 грн та на його неодноразові звернення відмовляється повернути ці кошти.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від

26 вересня 2018 року залучено до участі у справі як співвідповідача

ТОВ «Автокредит Плюс».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від

07 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 від укладення договору купівлі-продажу за угодою Trade-in, за якою грошові кошти перераховані у сумі 257 000 грн, і наступним укладенням між тими ж сторонами договору за програмою «Викуп авто» Стандарт на суму 241 000 грн, виникла різниця у сумі 16 000 грн. Вказані обставини підтверджені договором про приєднання до договору купівлі-продажу від 15 грудня 2016 року, актом приймання передачі автомобіля, службовою запискою про помилкове зарахування коштів, анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 04 жовтня 2013 року, витягом із Умов

і правил надання банківських послуг. Тому на вимогу ТОВ «Автокредит Плюс» надмірно сплачені ОСОБА_2 кошти в сумі 16 000 грн повернуто

ТОВ «Автокредит Плюс» як помилково перераховані.

Відповідно до укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг Банк правомірно списав із карткового рахунку позивача помилково зараховано кошти.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції про відмову в позові до АТ КБ «Приватбанк» скасовано

і ухвалено в цій частині вимог нове рішення, змінено розподіл судових витрат.

Визнано дії АТ КБ «Приватбанк» щодо списання 27 грудня 2016 року

з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 коштів у сумі 16 000 грн неправомірними.

Стягнено з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 16 000 грн.

Стягнено з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави 1 409,60 грн судового збору за подання позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Стягнено з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави 2 114,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд виходив з недоведеності того, що на час списання коштів, які надійшли на ім`я ОСОБА_1 , вони перебували на транзитному рахунку Банку, а позивач не мав права розпоряджатися ними, а також того, що між

АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 укладено договір, за умовами якого позивач доручав Банку списувати кошти з рахунку клієнта без його розпорядження. Кошти після зарахування на рахунок ОСОБА_1 стали його власністю та могли були списані з рахунка без розпорядження позивача лише на підставі рішення суду, а також відповідно до вимог закону чи умов договору.

Позивач заперечив факт укладення сторонами договору, за умовами якого він доручав Банку списувати кошти з його карткового рахунку. Таких умов анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг

у Приватбанку від 4 жовтня 2013 року не містить. Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті https://privatbank.ua, не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розумів позивач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи зазначену заяву-анкету. У АТ КБ «Приватбанк» не було законних підстав для списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 , у зв`язку з чим ці дії Банку є неправомірними, а порушене право позивача підлягає поновленню.Суд неправильно визначив характер спірних правовідносин і вдався до з`ясування правомірності набуття позивачем грошових коштів за укладеним із ТОВ «Автокредит Плюс» договором купівлі-продажу автомобіля, хоча ці обставини не мають правового значення для правильного вирішення справи.

ТОВ «Автокредит Плюс» не є стороною договору про надання банківських послуг і не вчиняло дій зі списання грошових коштів з карткового рахунку

ОСОБА_1 , а тому позов у цій частині вимог не підлягає задоволенню. Висновок суду першої інстанції про відмову в позові до ТОВ «Автокредит Плюс» є правильним.

Аргументи учасників справи

У вересні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог,

в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права; не встановлення судом обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи; неповне дослідження доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення апеляційного суду,просило скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог

і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;

в іншій частині рішення залишити без змін; стягнути судові витрати.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув з АТ КБ «Приватбанк» кошти у розмірі 16 000 грн, які сплачені за договором за програмою "Викуп авто", укладеним між ОСОБА_1 та

ТОВ "Автокредит Плюс". Банк у цьому випадку виступав виключно як розрахунковий банк, тобто уповноважений банк на проведення взаєморозрахунків між членами платіжної системи - ОСОБА_1

і ТОВ "Автокредит Плюс". Вина АТ КБ «Приватбанк» у виникненні цієї ситуації відсутня. Кошти у розмірі 16 000 грн не списані відповідачем, а перераховані (повернуті) на рахунок ТОВ "Автокредит Плюс" за його вимогою. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що ТОВ "Автокредит Плюс" не має відношення до грошових коштів, які було перераховано з рахунку позивача на рахунок ТОВ "Автокредит Плюс". Відповідачем надані докази в підтвердження помилковості отримання позивачем коштів у розмірі 16 000 грн, а саме: договір про приєднання до договору купівлі- продажу від 15 грудня 2016 року, акт приймання-передачі автомобіля, службова записка про помилкове зарахування коштів, які судом апеляційної інстанції не досліджено та надано належної оцінки у їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України.

Зміст касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядається.

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до суду відзив, у якому просив оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

Рух справи

УхвалоюВерховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 04 жовтня 2013 року між АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, на виконання якого Банк відкрив позивачеві картковий рахунок № НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 підписав Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приват банку, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Відповідно до п. 2.1.1.5.8. Умов та правил надання банківських послуг у випадку помилкового зарахування грошових коштів на Картрахунок Власник рахунку зобов`язаний повернути ці кошти і доручає Банку здійснити їх повернення шляхом списання з відповідного картрахунку.

15 грудня 2016 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Автокредит Плюс» вирішувалося питання щодо укладання договору купівлі-продажу автомобіля. Із запропонованих варіантів викупу авто ОСОБА_2 обрано угоду Trade-in. Під час узгодження умов договору він відмовився від вказаної угоди та змінив намір на укладення договору за програмою «Викуп авто» Стандарт. У зв`язку

з відмовою ОСОБА_2 від укладення договору купівлі-продажу за угодою Trade-in, за якою перераховано кошти в розмірі 257 000 грн, і наступним укладенням між тими ж сторонами договору за програмою «Викуп авто» Стандарт на суму 241 000 грн, виникла різниця у сумі 16 000 грн.

26 грудня 2016 року ТОВ «Автокредит Плюс» перерахувало на цей рахунок

257 000 грн плати за придбаний автомобіль.

27 грудня 2016 року АТ КБ «Приватбанк» на вимогу ТОВ «Автокредит Плюс» надмірно сплачені кошти в сумі 16 000 грн. йому повернуто як помилково перераховані.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно із статтею 1071 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі

№ 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність

у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. […] Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. […] Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк».

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд встановив, що позивач заперечив факт укладення сторонами договору, за умовами якого він доручав Банку списувати кошти з його карткового рахунку; таких умов підписана позивачем анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить; зазначені Умови та Правила не підписані ОСОБА_1 та матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила розумів позивач, що він ознайомився та погодився з ними.

За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що

у відповідача не було законних підстав списувати грошові кошти з рахунку ОСОБА_1 без його розпорядження, тому правильно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення коштів.

Разом з тим, у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від

27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Позовна вимога ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання дій щодо списання коштів неправомірними є неефективним способом захисту, оскільки не забезпечує відновлення прав позивача і жодним чином не нівелює негативні наслідки такого порушення, тому у її задоволенні суди мали відмовити саме з цих мотивів.

За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання дій неправомірними, але помилився щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково: постанову апеляційного суду щодо розподілу судових витрат та в частині задоволення позовної вимоги про визнання дій неправомірним скасувати, а рішення суду першої інстанції в цій частині змінити

в мотивувальній частині; постанову апеляційного суду в частині задоволення позовної вимоги про стягнення коштів залишити без змін.

Відповідно до підпункту «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір у зв`язку

з розглядом справи у суді першої інстанції (704,80 грн) та апеляційної інстанції (1057,20 грн) в частині задоволення позовної вимоги про стягнення коштів підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

АТ КБ «Приватбанк» сплатив судовий збір у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 4 933, 60 грн, з яких 2 114,40 грн - надмірно сплачені, тому підлягають поверненню з державного бюджету згідно зі статтею 7 Закону України «Про судовий збір», 1 409,60 грн - підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 141 400 402 409 412 413 416 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання дій неправомірними скасувати.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 червня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання дій неправомірними змінити, виклавши його мотивувальну частину

в редакції цієї постанови.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення коштів залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

Зобов`язати УК у Печерському районі м. Києва повернути Акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» частину сплаченого судового збору у розмірі 2 114,40 грн, що внесений згідно із платіжним дорученням від

16 вересня 2019 року № PROM6BC3S5 на номер рахунку отримувача: 31219207026007, отримувач - УК у Печерському районі м. Києва/22030102, код отримувача - 38004897.

Частина судових витрат на судовий збір у розмірі 1 409,60 грн, понесена Акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» у зв`язку

з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягає відшкодуванню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Хмельницького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Краснощоков

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов