№ 683/350/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

04 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 683/350/19

провадження № 61-4192св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач військова частина НОМЕР_1 ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 грудня 2019 року у складі судді Бондарчук Л. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у складі колегії суддів:

Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про поновлення на квартирному обліку,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про поновлення на квартирному обліку.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з

01 серпня 1992 року він проходив військову службу в Збройних Силах України та є військовим пенсіонером.

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частиниНОМЕР_1 від 11 серпня 2017 № 35 позивач звільнений із військової служби в Збройних силах України за пунктом «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в запас за закінченням строку контракту.

У Збройних Силах України він прослужив 25 років, за цей час зауважень та стягнень по службі не мав.

З 2005 року ОСОБА_1 разом із членами сім`ї перебував на квартирному обліку, однак за час перебування на службі житлом забезпечений не був.

21 вересня 2018 року поштою він отримав копію витягу з протоколу № 38 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 13 квітня 2018 року про те, що його зі складом сім`ї знято з квартирного обліку поліпшення житлових умов у зв`язку із закінченням строку контракту.

На думку позивача, зняття його з житлової черги є незаконним та таким, що істотно порушує його конституційні права, а також права, визначені статтею 37 ЖК України. Оскаржуваний наказ суперечить нормам частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1086.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 13 квітня 2018 року № 38 у частині зняття ОСОБА_1 разом із членами сім`ї у складі трьох осіб з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 та членів його сім`ї: дружину ОСОБА_2 , синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених із військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у загальній черзі за тим же номером у списку станом на 13 квітня

2018 року зі збереженням часу перебування на обліку з дати постановлення його на чергу в 2005 році.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 оформлене протоколом від 13 квітня 2018 року № 38 в частині зняття ОСОБА_1 разом із членами його сім`ї у складі чотирьох осіб з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 .

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 та членів його сім`ї: дружину ОСОБА_2 , синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, в загальній черзі за тим же номером у списку станом на 13 квітня 2018 року зі збереженням часу перебування на обліку з 17 червня 2005 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що забезпечення військовослужбовців належним житлом за безперервну військову службу є певною соціальною допомогою, підтримкою, додатком до основних джерел існування і спрямовані на реалізацію конституційного права кожного громадянина на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї. Зупинення або звуження змісту і обсягу гарантованих Конституційних соціальних прав є недопустимим і не повинні погіршувати становище особи.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 має вислугу на військовій службі

25 повних календарних років, звільнений з військової служби по закінченню строку дії контракту, під час проходження військової служби до звільнення перебував на квартирному обліку для поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 з 17 червня 2005 року зі складом сім`ї 4 особи, що дає йому право на залишення на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 після звільнення з військової служби. Системний аналіз зазначених обставин, з урахуванням положень законодавства, свідчить про те, що підстави для зняття позивача з квартирного обліку були відсутні.

Крім того, апеляційний суд вказав, що посилання військової частини НОМЕР_1 на постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц, Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 522/24730/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі

№ 127/18942/16-ц є безпідставними, оскільки обставини у цих справах є відмінними, а саме: з позовами зверталися колишні військовослужбовці, які мали вислугу років на військовій службі менше 20 років та не набули права на пенсію, що є відмінним із правовідносинами у цій справі за позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року військова частина НОМЕР_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 грудня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області.

У червні 2020 року справу № 683/350/19 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті

400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті

394 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень

військова частина НОМЕР_1 зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц, Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 522/24730/14-ц.

Військова частина НОМЕР_1 вказує, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас у зв`язку з закінченням строку контракту, що позбавляє його права залишатися на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 , оскільки підставою для звільнення в запас було закінчення строку дії контракту, а не вік, стан здоров`я або скорочення штатів чи проведення інших організаційних заходів. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі

№ 752/5881/15-ц.

Також правомірність дій житлової комісії військової частини НОМЕР_1 підтверджено висновками Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 522/24730/14-ц, оскільки при вирішенні цієї справи вислуга років взагалі не бралася до уваги.

Крім того, суди неправильно застосували норми статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 та Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737.

Твердження апеляційного суду про те, що норми наказу Міністра Оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 суперечать положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з чим не підлягають застосуванню при вирішенні цього спору, є помилковими, оскільки пункт 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає конкретні підстави, при яких особа, звільнена з військової служби, залишається на квартирному обліку, а зазначена Інструкція лише їх затверджує.

В ухвалі Верховного Суду від 28 квітня 2020 року про відкриття провадження у справі вказано, що касаційна скарга подана з дотриманням вимогстатті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 1 частини другоїстатті 389 ЦПК України, та подана в строк, передбаченийстаттею 390 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

У травні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення та оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц, Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 522/24730/14-ц, є необґрунтованими, оскільки вказані постанови прийняті за іншими встановленими судами фактичними обставинами справи, які не є тотожними правовідносинами у цій справі.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми статті 48 Конституції України, статей 37 38 ЖК України, частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_1 з 01 серпня 1992 року до 11 серпня 2017 року проходив військову службу в Збройних Силах України за контрактом.

З 17 червня 2005 року ОСОБА_1 був прийнятий на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 як безквартирний зі складом сім`ї 3 особи.

(а. с. 60)

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 20 липня 2017 року № 273 старшого лейтенанта ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас на підставі пункту «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту.

Наказом командира військової частині НОМЕР_1 від 11 серпня 2017 року № 35 старшого лейтенанта ОСОБА_1 з 11 серпня 2017 року було виключено зі списків особового складу частини. (а. с. 8)

На момент звільнення ОСОБА_1 його вислуга у Збройних Силах України становила 25 повних календарних років, він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Хмельницькій області і отримує пенсію за вислугу років.

Рішенням житлової комісії військової частині НОМЕР_1 від 13 квітня 2018 року, яке оформлено протоколом № 38, ОСОБА_1 разом із членами сім`ї було знято з квартирного обліку у зв`язку зі звільненням з військової служби з підстав, не зазначених в абзаці першому пункту 2.16 наказу Міністра Оборони України від 30 листопада 2011 року № 7378. (а. с. 9)

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основнізасади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Законом України «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 24 червня 2004 року № 1865-IV, який набрав чинності 01 січня 2005 року, стаття 12 вказаного Закону викладена в новій редакції.

Так, згідно з частиною першою статті 12 цього Закону (в редакції, чинній на момент зняття позивача з обліку) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 12 цього Закону військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі Порядок).

Відповідно до пункту 24 цього Порядку датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

Пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи закріплені також і в пункті 29 Порядку.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 01 серпня 1992 року до 11 серпня 2017 року проходив військову службу в Збройних Силах України за контрактом, та його вислуга років становить 25 повних років.

17 червня 2005 року позивач поставлений на облік для поліпшення житлових умов. За весь час проходження військової служби ОСОБА_1 постійним або службовим житлом не забезпечувався.

Пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (в редакції, чинній на момент зняття позивача з обліку) передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави зробити висновок про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі

20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом

30 Порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 359/5527/19, від 15 жовтня 2020 року у справі № 636/1424/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 638/5769/18, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

При зарахуванні позивача у 2005 році на квартирну чергу діяв Наказ Міністра оборони України «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України» від

03 лютого 1995 року № 20 (втратив чинність 10 листопада 2006 року), яким був встановлений порядок забезпечення жилими приміщеннями осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, військовослужбовців-жінок та працівників (не військовослужбовців) Збройних Сил України.

Пунктом 13 даного Положення визначено, що військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та квартирно-експлуатаційних частинах району до отримання житла, за винятком: поліпшення житлових умов, переміщення до нового місця служби, засудження до позбавлення волі на термін понад 6 місяців та наданні відомостей, які не відповідають дійсності.

Крім того, відповідно до абзацу 1 пункту 2.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30листопада 2011 року № 737 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 24/20337 (діючої на момент звільнення позивача з військової служби), військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, за неможливості використання на військовій службі, а також після закінчення строку контракту при досягненні 20 років вислуги на військовій службі в календарному обчисленні, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання житла.

Згідно з пунктом2.19 цієї ж Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, які не зазначені в абзаці 1 пункту 2.17 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.18 цього розділу); обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, наведені норми цієї Інструкції також передбачають підстави для залишення позивача на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас у зв`язку з закінченням строку дії контракту та наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги.

Пунктом 1 частини другої статті 40 ЖК Української РСР визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Таким чином, оскільки вислуга позивача на військовій службі складає більше ніж 20 років, а саме 25 повних років, останній перебував на квартирному обліку з 2005 року і знятий із квартирного обліку у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас (закінчення строку контракту), підстави, визначені законом для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов відсутні, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач разом із сім`єю підлягає поновленню на обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку.

Доводи касаційної скарги на неврахування судами правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня

2018 року у справі № 752/5881/15-ц та постанові Верховного Суду

від 20 листопада 2019 року у справі № 522/24730/14-ц, не заслуговують на увагу, оскільки в цих справах Верховний Суд дійшов висновку про правомірність зняття колишніх військовослужбовців та членів їх сім`ї з квартирного обліку після звільнення у запас в зв`язку із закінченням строку дії контракту, оскільки вони мали вислугу на військовій службі менше 20 років, у той час як вислуга ОСОБА_1 становить 25 повних календарних років. Таким чином, у наведених заявником справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини щодо підстав звільнення з військової служби та вислуги років служби.

Загалом доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який, на думку позивача, свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України

(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної

інстанцій без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 грудня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук