Постанова

Іменем України

19 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 686/11075/21

провадження № 61-3135св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці у Хмельницькій області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на постанову Хмельницького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І., від 02 лютого 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці у Хмельницькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення.

Позов мотивований тим, що судовими рішеннями у справі № 822/6297/15 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з питань праці та Управління Держпраці у Хмельницькій області визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України (далі - Держгірпромнагляд України)

від 10 грудня 2015 року № 293-к «Про звільнення ОСОБА_3 », визнано протиправним та скасовано наказ територіального управління Держгірпромнагляду в Хмельницькій області від 11 грудня 2015 року № 81-к «Про звільнення ОСОБА_3 », визнано протиправним та скасовано наказ Держгірпромнагляду України від 28 грудня 2015 року № 303-к «Про внесення змін до наказу від 10 грудня 2015 року № 293-к», визнано протиправним та скасовано наказ територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області від 28 грудня 2015 року № 82-к «Про внесення змін до наказу від 11 грудня 2015 року № 81-к»; поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області

з 16 грудня 2015 року; стягнуто з управління Держпраці у Хмельницькій області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 грудня 2015 року по 10 червня 2020 року в розмірі 635 324,58 грн.

Узв`язку з поновленням ОСОБА_3 на раніше займаній посаді останньому було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, що є фактичним розміром заподіяної позивачам шкоди, оскільки працівник, незаконно звільнений з посади, не виконував свої обов`язки з незалежних від його волі причин, а роботодавець оплатив йому час вимушеного прогулу.

Звільнення ОСОБА_3 здійснено з порушенням закону на підставі наказів першого заступника голови Держгірпромнагляду України

ОСОБА_2 та наказів заступника голови комісії з реорганізації територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області ОСОБА_1., а тому обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної у зв`язку із виплатою коштів незаконно звільненому працівнику за час вимушеного прогулу, покладається саме на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Підставою для подання позову прокурором стало не здійснення захисту Державною службою України з питань праці та управлінням Держпраці у Хмельницькій області майнових прав та інтересів держави, тобто, пасивна поведінка вказаних органів, у зв`язку з чим представництво інтересів держави в суді здійснює прокурор.

За таких обставин прокурор просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Управління Держпраці у Хмельницькій області шкоду, завдану незаконним звільненням працівника, в розмірі 635 324,58 грн.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 26 жовтня 2021 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Управління Держпраці у Хмельницькій області шкоду, завдану незаконним звільненням працівника, в розмірі 635 324,58 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів шкоди, виходив із правомірності представництва прокурором в суді інтересів держави та доведеності незаконного звільнення ОСОБА_3 з посади заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області на підставі наказів першого заступника голови Держгірпромнагляд України ОСОБА_2 від 10 грудня 2015 року № 293-к «Про звільнення ОСОБА_3 » та від 28 грудня 2015 року № 303-к від «Про внесення змін до наказу від 10 грудня 2015 року №293-к» та наказів заступника голови комісії з реорганізації територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області ОСОБА_1. від 11 грудня 2015 року № 81-к «Про звільнення ОСОБА_3 » та від 28 грудня 2015 року № 82-к «Про внесення змін до наказу від 11 грудня 2015 року № 81-к», що відповідно до пункту 8 частини першої статті 134, статті 237 КЗпП України є підставою для повної матеріальної відповідальності винних в цьому службових осіб.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2021 року в частині солідарного стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, та судових витрат з ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, та судових витрат із ОСОБА_2 залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність підстав для покладення на службову особу - заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області на підставі наказів першого заступника голови Держгірпромнагляду України ОСОБА_2 обов`язку відшкодувати шкоду, завдану у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом із тим, відмовляючи в задоволенні вимог до ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, щозвільнення ОСОБА_3 з порушенням вимог закону відбулось саме на підставі наказу Держгірпромнагляду України від 10 грудня 2015 року № 293-к «Про звільнення ОСОБА_3 », а тому на ОСОБА_1 не може бути покладена матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну незаконним звільненням працівника, з підстав визнання протиправним та скасування в судовому порядку наказу від 11 грудня 2015 року № 81-к, який був виданий на підставі наказу Держгірпромнагляду України від 10 грудня 2015 року № 293-к.

Крім того, наказ заступника голови комісії з реорганізації територіального управління Держгірпомнагляду у Хмельницькій області ОСОБА_1.

від 11 грудня 2015 № 81-к року виданий на наступний день після видачі Держгірпромнаглядом України наказу від 10 грудня 2015 року № 293-к «Про звільнення ОСОБА_3 » для проведення розрахунку зі звільненим працівником і відрахування його зі штату територіального управління Держгірпромнагляду в Хмельницькій області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21 березня 2022 року перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури подав касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з районного суду.

У липні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження прокурор зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 401/1745/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 328/29/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що на час звернення прокурора до суду з цим позовом неправомірність виданих відповідачами наказів про звільнення ОСОБА_3 була предметом дослідження в адміністративній справі № 822/6297/15, де у постанові Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року зазначено, що під час звільнення працівника відповідачі порушили вимоги КЗпП України.

В рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є відшкодування шкоди в порядку регресу, а неправомірність наказів відповідачів вже встановлена судовими рішеннями про незаконність звільнення ОСОБА_3 з публічної служби та додаткового правового аналізу не потребує.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє

представник - адвокат Ксьондзик Ю. Ю., вказує, що судовими рішеннями у справі № 822/6297/15 зобов`язано поновити на роботі ОСОБА_3 саме Державну службу України з питань праці. Юридичний факт припинення трудових відносин з ОСОБА_3 виник з моменту підписання наказу про звільнення уповноваженим на те органом і жодним чином настання цього факту не залежало від того, чи продублював би цей наказ територіальний орган. Крім того, звертає увагу на пропуск прокурором позовної давності.

25 липня 2022 року адвокат Самусь О. В., діючи як представник

ОСОБА_2 , надіслав до Верховного Суду письмові пояснення, в яких повідомляє про незгоду із рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2021 року та постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року. Разом із тим вказані пояснення за своїм змістом та формою не є відзивом на касаційну скаргу прокурора чи самостійною касаційною скаргою, вимоги до оформлення яких вочевидь мають бути відомі адвокату, а тому не можуть бути прийняті до розгляду в межах касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом першого заступника голови Держгірпромнагляду України

ОСОБА_2 від 10 грудня 2015 року № 293-к звільнено ОСОБА_3 з посади заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області 11 грудня 2015 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Підстави: пропозиція щодо працевлаштування від 12 листопада 2015 року, заява ОСОБА_3 , лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 09 грудня 2015 року № 01/16-3461.

Наказом заступника голови комісії з реорганізації територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області ОСОБА_1.

від 11 грудня 2015 року № 81-к звільнено ОСОБА_3 з посади заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області 11 грудня 2015 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Підстава: наказ Держгірпромнагляду України від 10 грудня 2015 року № 293-к.

Наказом першого заступника голови Держгірпромнагляду України

ОСОБА_2 від 28 грудня 2015 року № 303-к у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_3 внесено зміни до наказу Держгірпромнагляду України від 10 грудня 2015 року № 293-к, шляхом зміни дати звільнення із 11 на 15 грудня 2015 року.

Наказом заступника голови комісії з реорганізації територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області ОСОБА_1.

від 28 грудня 2015 року № 82-к внесено зміни до наказу територіального Управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області 11 грудня 2015 року № 81-к, шляхом зміни дати звільнення із 11 на 15 грудня 2015 року. Підстава: наказ Держгірпромнагляду України від 28 грудня 2015 року № 303-к.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у справі № 822/6297/15 адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними наказів про звільнення та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано накази Держгірпромнагляду України від 10 грудня 2015 року

№ 293-к «Про звільнення ОСОБА_3 », територіального управління Держгірпромнагляду в Хмельницькій області від 11 грудня 2015 року № 81-к «Про звільнення ОСОБА_3 », Держгірпромнагляду України від 28 грудня 2015 року № 303-к «Про внесення змін до наказу від 10 грудня 2015 № 293-к», наказ територіального управління Держгірпромнагляду в Хмельницькій області від 28 грудня 2015 року № 82-к «Про внесення змін до наказу

від 11 грудня 2015 року № 81-к». Постановлено вважати ОСОБА_3 звільненим з роботи з 20 лютого 2017 року. Зобов`язано Управління Держпраці у Хмельницькій області провести нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 грудня

2015 року по 20 лютого 2017 року включно. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду

від 20 лютого 2017 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Державної служби України з питань праці та Управління Держпраці у Хмельницькій області відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року скасовано. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області та зобов`язання Управління Держпраці у Хмельницькій області провести нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період

з 16 грудня 2015 року по 20 лютого 2017 року включно скасовано. Направлено справу в цій частині на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду. В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року залишено без змін.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року зобов`язано Державну службу України з питань праці поновити ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області з 16 грудня 2015 року. Стягнуто з Управління Держпраці у Хмельницькій області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 грудня 2015 року по 10 червня

2020 року в розмірі 738 944,58 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду

від 10 червня 2020 року змінено. Абзац третій резолютивної частини викладено в наступній редакції: «Стягнути з Управління Держпраці у Хмельницькій області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 грудня 2015 року по 10 червня

2020 року у розмірі 635 324,58 грн». В решті позовних вимог рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року.

На виконання судових рішень у справі №822/6297/15 Управління Держпраці у Хмельницькій області в серпні та жовтні 2020 року здійснило виплату ОСОБА_3 середнього заробітку за вимушений прогул, а саме:

3 520,06 грн (платіжне доручення від 31 серпня 2020 року № 258) і

507 916,23 грн (платіжне доручення від 26 жовтня 2020 року № 351) та сплатило відповідні відрахування: 787,09 грн - податок на дохід найманих працівників, утриманий із середнього заробітку ОСОБА_3 (платіжне доручення від 31 серпня 2020 року № 259), 113 571,33 грн - податок на дохід найманих працівників, утриманий із середнього заробітку ОСОБА_3 (платіжне доручення від 26 жовтня 2020 року № 352), 9 464,28 грн - військовий збір, утриманий із середнього заробітку ОСОБА_3 (платіжне доручення від 26 жовтня 2020 року № 353), 53 063,06 грн - нарахування ЄСВ на ФОП з середнього заробітку ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу за період з 16 грудня 2015 року по 10 червня 2020 року (платіжне доручення

від 26 жовтня 2020 року № 354), 962 грн - нарахування ЄСВ на ФОП з середнього заробітку ОСОБА_3 за період з 16 грудня 2015 року по 15 грудня 2016 року (платіжне доручення від 31 серпня 2020 року № 261),

65,59 грн - військовий збір, утриманий із середнього заробітку ОСОБА_3 (платіжне доручення від 31 серпня 2020 року № 260).

03 липня 2020 року державний виконавець відкрив виконавче провадження № 62440330 з виконання виконавчого листа у справі № 822/6297/15 про поновлення позивача на посаді.

03 вересня 2020 року державний виконавець прийняв постанову про закриття виконавчого провадження у зв`язку з виконанням Державною службою України з питань праці рішення суду та поновленням ОСОБА_3 наказом від 27 серпня 2020 року №77-кт на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області з 16 грудня 2015 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом пункту 8 статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема у випадку, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Матеріальна відповідальність у цьому випадку настає за пряму дійсну шкоду, заподіяну підприємству виплатою незаконно звільненому або переведеному працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку (при незаконному переведенні).

Статтею 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Із судових рішень, ухвалених у справі № 822/6297/15, вбачається, що накази заступника голови комісії з реорганізації територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області ОСОБА_1. від 11 грудня 2015 року № 81-к про звільнення ОСОБА_3 та від 28 грудня 2015 року

№ 82-к про внесення змін до наказу територіального Управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області 11 грудня 2015 року № 81-к були видані на підставі наказів Держгірпромнагляду України від 10 грудня

2015 року № 293-к про звільнення ОСОБА_3 та від 28 грудня 2015 року № 303-к про внесення змін до наказу Держгірпромнагляду України

від 10 грудня 2015 року № 293-к.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку, що на останнього не може бути покладена відповідальність у вигляді відшкодування шкоди завданої оплатою вимушеного прогулу ОСОБА_3 , оскільки фактично винесені ОСОБА_1 накази від 11 грудня 2015 року № 81-к та від 28 грудня

2015 року № 82-к були похідними від наказів Держгірпромнагляду України

від 10 грудня 2015 року № 293-к та від 28 грудня 2015 року № 303-к, прийняті на їх виконання і спрямовані на упорядкування кадрових та фінансових питань у зв`язку зі звільненням центральним органом працівника територіального управління.

Висновки апеляційного суду, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 401/1745/16-ц,від 16 червня

2021 року у справі № 328/29/20, на які прокурор посилається як підставу касаційного оскарження.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Постанова Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року в частині вирішення позовних вимог прокурора до ОСОБА_2 в межах цього касаційного провадження не оскаржена, а тому Верховним Судом у цій частині не переглядається.

Переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги прокурора, які стали підставою для відкриття касаційного провадження,Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її скасування. Вирішуючи позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, з огляду на надані учасниками справи докази, встановивши фактичні обставини справи, ухвалив судове рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

За змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта