Постанова

Іменем України

03 березня 2020 року

м. Київ

справа № 686/13150/18

провадження № 61-23340св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Латюка Петра Яковича на постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів Грох Л. М. Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті його діда - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 44,7 кв. м та складається з коридору 1-1 площею 4,1 кв. м, кухні 1-2 площею 10,5 кв. м та житлової кімнати 1-3 площею 30,1 кв. м.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що його дід ОСОБА_3 на виділеній в установленому законом порядку земельній ділянці АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку спорудив глиняний житловий будинок загальною площею 44,7 кв. м, що підтверджується даними з довідки сільської ради та технічним паспортом на означений будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і після його смерті відкрилася спадщина. Єдиним сином ОСОБА_3 був його батько - ОСОБА_4 ч, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто ще до смерті діда. Оскільки ОСОБА_3 за свого життя заповіту не склав, інші спадкоємці відсутні, право на спадкування його майна за законом має він як онук померлого. Він звернувся до Першої Хмельницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті діда, проте йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, які посвідчують право власності на майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 24 жовтня 2018 року у складі судді Логінової С. М., з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 26 квітня 2019 року, позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 44,7 кв. м, який складається з коридору 1-1 площею 4,1 кв. м, кухні 1-2 площею 10,5 кв. м та житлової кімнати 1-3 площею 30,1 кв. м. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що спадкодавець ОСОБА_3 заповіту не складав, інші спадкоємці відсутні, а тому ОСОБА_1 має право на спадкування його майна за законом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що його батько - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , також був рідним сином ОСОБА_3 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 квітня 2019 року задоволена його заява про встановлення факту родинних відносин між ним та його дідом ОСОБА_3 , а також ним подано позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. За його заявою приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамакою О. В. була заведена спадкова справа № 16-2019. ОСОБА_1 , знаючи про ці обставини, приховав їх від суду. На його думку, суд помилково визнав відмову Першої Хмельницької державної нотаріальної контори належною підставою звернення до суду, оскільки мав би вимагати відповіді Хмельницької районної державної нотаріальної контори через те, що спадкодавець був зареєстрований в селі Олешин Хмельницького району. Спадковий житловий будинок, що був предметом спору, зруйнований.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Хмельницький апеляційний суд постановою від 19 листопада 2019 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2018 року скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

Мотивував судове рішення апеляційний суд помилковістю висновку місцевого суду про те, що наявні правові підстави для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом, оскільки суд першої інстанції не встановив кола осіб, які мають право на спадкове майно, розглянувши справу за участю Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, яка не є належним відповідачем, що в свою чергу унеможливило встановлення усіх обставин справи та об`єктивне вирішення спору. При цьому суд виходив з того, що ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір про право щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 . На підставі заяви ОСОБА_2 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамакою О. В. 05 квітня 2019 року зареєстровано спадкову справу № 16-2019 щодо майна ОСОБА_3 . У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 прийняв спадщину у встановленому законом порядку після смерті ОСОБА_3 .

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Латюк П. Я. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року і залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що в цій справі питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 судом першої інстанції не вирішувалися бо він не є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 . При цьому, вказавши в мотивувальній частині оскаржуваної постанови на відсутність підстав для задоволення клопотання про закриття апеляційного провадження, апеляційний суд фактично рішення з цього приводу не прийняв, оскільки в резолютивній частині постанови посилання на це відсутнє. Посилання апеляційного суду, як на преюдиційну підставу для відмови у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 686/26720/18, якою скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 квітня 2019 року про встановлення факту родинних відносин апелянта ОСОБА_2 з померлим ОСОБА_3 не ґрунтується на вимогах закону, адже ця обставина не є преюдиційною, оскільки ОСОБА_2 так і не звернувся до суду для вирішення питання про його право на спадкування майна після смерті ОСОБА_3 . Будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 за законом будь-якої черги, чи за заповітом він суду не надав. Пославшись в оскаржуваній постанові на те, що за заявою ОСОБА_2 05 квітня 2019 року приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамакою О. В. зареєстровано спадкову справу, апеляційний суд не взяв до уваги того, що спадкову справу було зареєстровано на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду від 31 жовтня 2019 року, ухваленого у справі № 686/2671/18, яке постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким ОСОБА_2 відмовлено у позові до Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Більш того, поза увагою апеляційного суду залишилось і те, що всупереч вимогам частини першої статті 1221 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкова справа була відкрита приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу, тоді як ОСОБА_3 на час смерті проживав та помер у місті Хмельницькому. Твердження апеляційного суду про те, що Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області не є учасником спірних правовідносин, тому є неналежним відповідачем у справі, прямо суперечить положеннях статті 1277 ЦК України.

У лютому 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, а оскаржувану постанову - залишити без змін, посилаючись на те, що це судове рішення є законним і обґрунтованим. Зазначив, що звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 знав про його існування і, відповідно, мав би залучити його як відповідача у цій справі, однак він приховав від суду цю інформацію, а при відкритті провадження у справі Хмельницький міськрайонний суд мав би в першу чергу з`ясувати чи прийняв він спадщину після померлого ОСОБА_3 . Він як спадкоємець ОСОБА_3 , подав заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини і саме за його заявою було відкрито спадкову справу лише 05 квітня 2019 року. На день розгляду справи та прийняття рішення Хмельницьким міськрайонним судом спадкова справа навіть не була заведена, отже суд достеменно знав, що спадкоємець-позивач по справі ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини не звертався отже і не може бути суб`єктом звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на спірне майно, через що суд першої інстанції мав відмовити в позові ОСОБА_1 саме з вищевказаних підстав. Місцевий суд неправильно визначив коло осіб які мають брати участь у справі, оскільки Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області могла буди відповідачем у справі лише при відсутності інших спадкоємців, крім ОСОБА_1 . Також зазначив, що йому не було відомо факту реєстрації ОСОБА_3 в місті Хмельницькому, а тому він звернувся в нотаріальну контору за місцем його постійного проживання в селі Олешин Хмельницького району Хмельницької області, оскільки іншого місця проживання він не знав, однак ця формальна обставина вирішується передачею спадкової справи до іншого нотаріуса що обслуговує місто Хмельницький.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 січня 2020 року справа № № 686/13150/18 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_3 на виділеній в установленому законом порядку земельній ділянці АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку, побудовано глиняний житловий будинок загальною площею 44,7 кв. м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і після його смерті відкрилася спадщина. Син ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (батько ОСОБА_1 ), помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На усне звернення ОСОБА_1 . Перша Хмельницька державна нотаріальна контора листом від 30 травня 2018 року № 1033/02-14 повідомила, що після смерті ОСОБА_3 , який був зареєстрований в АДРЕСА_2 , спадкова справа станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 не заведена.

Свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок по АДРЕСА_1 , немає можливості видати у зв`язку з тим, що відсутні документи, які посвідчують право власності на майно.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 лютого 2019 року в справі № 686/2617/18 ОСОБА_2 визначено додатковий строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2019 року у справі № 686/26717/18 скасовано через пред`явлення позову лише до Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області без залучення до розгляду справи ОСОБА_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 квітня 2019 року в справі № 686/26720/18 встановлено, що ОСОБА_3 є дідом ОСОБА_2 , однак ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року вказане рішення суду скасовано, заяву ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин залишено без розгляду через наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спору про право щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 .

На підставі заяви ОСОБА_2 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамакою О. В. 05 квітня 2019 року зареєстровано спадкову справу № 16-2019 після смерті ОСОБА_3 .

При цьому в матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_1 прийняв спадщину у встановленому законом порядку після смерті ОСОБА_3

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Латюка П. Я. на постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержуютьправо на спадщину почергово.

У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).

Відповідно до змісту статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша-третя статті 51 ЦПК України).

При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами у справах про спадкування є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір про право щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 . На підставі заяви ОСОБА_2 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамакою О. В. 05 квітня 2019 року зареєстровано спадкову справу № 16-2019 щодо майна ОСОБА_3 . У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 прийняв спадщину у встановленому законом порядку після смерті ОСОБА_3 . У заявку з цим апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що місцевий суд розглянув справу за участю Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, яка не є належним відповідачем, що в свою чергу унеможливило встановлення усіх обставин справи та об`єктивне вирішення спору.

Апеляційний суд в силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 367 374 ЦПК України не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Ці недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції в цій справі дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення місцевого суду, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, та не належить до компетенції касаційного суду.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 на відсутність спору щодо спадкового майна з ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу, оскільки апеляційним судом встановлені такі обставини, а суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Доводи касаційної скарги про помилковість висновку апеляційного суду про те, що Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області є неналежним відповідачем не заслуговують на увагу, оскільки за встановлених судом обставин про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спору щодо спадкового майна та відсутності доказів про те, що спадщина визнана відмерлою можливо дійти висновку, що спір стосується лише вказаних осіб. У разі не доведення наявності у ОСОБА_2 (інших осіб) права на спадщину відповідачем може виступати територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Аргументи касаційної скарги про те, що вказавши в мотивувальній частині оскаржуваної постанови на відсутність підстав для задоволення клопотання про закриття апеляційного провадження, апеляційний суд не прийняв рішення з цього приводу, не свідчать про наявність підстав для її скасування, оскільки це не призвело до ухвалення незаконного рішення.

Не є підставою для скасування оскаржуваної постанови і посилання на те, що спадкова справа була відкрита приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу, тоді як ОСОБА_3 на час смерті проживав та помер у місті Хмельницькому, так як ця обставина не спростовує наявність спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо права на спадщину.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Латюка Петра Яковича залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило