ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 686/14107/22

провадження № 61-1443св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа- орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 січня

2025 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивований тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2012 року.

Від шлюбу вони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Малолітня дитина з 10-ти місячного віку хворіє та потребує постійного стороннього догляду, йому встановлено симптоматичну епілепсію з частими резистентними припадами, грубу затримку психологічного розвитку.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2012 року у справі № 2218/19514/2012 її позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини -

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки із всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 вересня 2012 року і до повноліття сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідачем належним чином не виконувалося вищевказане судове рішення, унаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі

136 587,69 грн.

Малолітня дитина проживає з нею, а відповідач свої батьківські обов`язки належним чином не виконує, у тому числі щодо догляду та виховання дитини, не цікавиться його життям та здоров`ям, не спілкується з сином. У зв`язку із наведеним, вважала, що наявні правові підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня

2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено батьківських прав

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до висновку органу опіки та піклування від 04 жовтня 2022 року є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки батько свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, його здоров`я, матеріальне забезпечення, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для неї, не проявляє батьківської турботи, хоча на засіданні комісії заперечував щодо позбавлення його батьківських прав, однак не міг надати відповідь на запитання, коли востаннє цікавився станом здоров`я сина.

Ураховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, у судовому засіданні доведено повністю, у справі наявні докази на підтвердження цих обставин, що дають підстави для задоволення позову та позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини, так як це відповідатиме її найкращим інтересам.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2023 року відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що повний текст судового рішення міськрайонним судом було складено 25 січня 2023 року, а апеляційну скаргу представником ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подано 17 січня 2025 року, тобто після спливу одного року з дати складення повного тексту судового рішення.

Заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження представника

ОСОБА_2 - ОСОБА_4 є необґрунтованою.

Апеляційний суд зазначив про те, що ОСОБА_2 брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, що підтверджується його заявою про відкладення розгляду справи для збору необхідних документів, а також запереченнями щодо позову та розписками про отримання судової повістки.

Крім того, ОСОБА_2 неодноразово брав участь у судових засіданнях в міськрайонному суді, зокрема, у судовому засіданні 20 січня 2023 року, в якому ухвалено остаточне рішення.

В апеляційній скарзі заявник також не заперечує факт своєї обізнаності про розгляд справи та участі в ній.

Отже, хоча у справі відсутні докази отримання ОСОБА_2 копії оскаржуваного рішення міськрайонного суду, проте апеляційним судом враховано положення

частини другої статті 358 ЦПК України, відповідно до якої, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення суд повинен відмовити у відкритті апеляційного провадження, крім випадків, коли особа не була повідомлена про розгляд справи або не була залученою до участі в ній, а також у разі виникнення обставин непереборної сили. У вказаній статті відсутнє посилання на дату вручення повного тексту судового рішення.

Разом з тим, апеляційний суд вказав про те, що зі змісту апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не вбачається, що скаржник зазначив обставини, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, на підставі яких наявні правові підстави для відкриття апеляційного провадження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати й направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 686/14107/22

з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та абзац четвертий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

У березні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2025 року справу за зазначеною скаргою призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачкою він всебічно займався розвитком свого сина, його доглядом, здійснював прогулянки з ним, возив на реабілітацією, у тому числі, надавав кошти для лікування дитини за кордоном, що фактично не заперечувала позивачка у суді першої інстанції. Після розірвання шлюбу, він залишив дружині з сином квартиру, яку вони придбали під час шлюбу.

Після розірвання шлюбу з позивачкою, він став проживати окремо, а дитина залишилася проживати з матір`ю.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати, ОСОБА_5 , він був змушений доглядати хворого батька - ОСОБА_6 , в якого була хвороба Альцгеймера, батькові був потрібен цілодобовий догляд. У силу довготривалого, постійного догляду за хворим батьком, він отримав психоемоційне виснаження і у подальшому після смерті батька тривалий час не міг працевлаштуватись.

Враховуючи стан здоров`я малолітньої дитини - ОСОБА_3 можливість та реальність спілкування батька і сина напряму залежала від позивачки. Оскільки дитина не говорить, він не може їй подзвонити, взяти дитину на прогулянку він міг лише за згодою позивачки. Він неодноразово намагався прийняти участь у вихованні сина, звертався до матері, однак його наміри здійснювати виховання сина ігнорувались позивачкою, та фактично вона чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Проте судом першої інстанції не встановлено, чи має він реальну можливість доступу до дитини, можливість спілкуватися з сином, чи не чинить йому перешкоди у такому спілкуванні позивачка. Незважаючи на скрутне матеріальне становище, він при першій можливості погасив заборгованість по аліментам.

Рішення міськрайонного суду відповідач не отримував, при розгляді справи він мав проблеми зі здоров`ям, у період з листопада 2022 року по квітень 2023 року проходив чисельні обстеження і лікування, тому об`єктивно був позбавлений можливості отримати рішення міськрайонного суду.

З червня 2023 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 він був мобілізований до Збройних сил України, тобто з цього часу взагалі обмежений у вчиненні процесуальних дій у справі, оскільки як військовослужбовець несе службу під час дії в країні воєнного стану.

Він отримав рішення міськрайонного суду лише 20 грудня 2024 року, разом з тим апеляційний суд не звернув уваги на те, що визначальним для реалізації права на подання апеляційної скарги є не стільки участь заявника у всіх судових засіданнях, скільки отримання ним повного судового рішення, адже без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з яких він виходив, ухвалюючи рішення, а отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що судом першої інстанції не виконано обов`язок щодо надіслання копії судового рішення відповідачу, хоча апеляційний суд встановив, що у справі відсутні докази отримання відповідачем копії оскаржуваного рішення міськрайонного суду.

Отже, апеляційний суд не врахував існування обставин непереборної сили, а саме призов на військову службу під час дії воєнного стану, за умови існування яких суд мав вирішити питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення міськрайонного суду та відкриття апеляційного провадження.

Посилався на прецедентну практику Європейського суду з прав людини та постанови Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про прийняття відзиву на касаційну скаргу слід відмовити, оскільки ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, який не було направлено усім учасникам справи, а відповідно до вимог

частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Таким чином, відзив на касаційну скаргу не береться до уваги Верховним Судом й залишається без розгляду. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі

№ 757/43793/18-ц (провадження № 14-311 цс 19).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права,

а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожна особа має право на справедливий та публічний розгляд своєї справи в розумний термін незалежним і неупередженим судом, який визначений законом, що вирішить будь-які цивільні суперечки або встановить обґрунтованість будь-яких кримінальних обвинувачень, які проти неї висунуті.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується пунктом 1 статті 6, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав («Белеш та інші проти Чеської Республіки», § 49).

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його «цивільних прав та обов`язків». Таким чином, у пункті 1 статті 6 Конвенції представлено «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле («Голдер проти Сполученого Королівства», § 36).

«Право на суд» та право на доступ до суду не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав («Де Жуфр де ла Прадель проти Франції», § 28, і «Станєв проти Болгарії»,

§ 229).

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа

не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Стаття 354 ЦПК України передбачає, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Частина третя статті встановлює, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Стаття 17 ЦПК України містить норму, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є не стільки участь заявника у всіх засіданнях суду, скільки отримання ним повного судового рішення, адже без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з яких він виходив, ухвалюючи рішення, а отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги.

Разом з тим слід відмітити, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Праведна проти росії» від 18 листопада 2004 року, «Желтяков проти України» від 09 червня 2011 року зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України) не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, що підтверджується його заявою про відкладення розгляду справи для збору необхідних документів, а також запереченнями щодо позову та розписками про отримання судової повістки,

в апеляційній скарзі заявник не заперечував факт своєї обізнаності про розгляд справи судом та участі в ній.

Крім того, ОСОБА_2 неодноразово брав участь у судових засіданнях в міськрайонному суді, зокрема, у судовому засіданні 20 січня 2023 року, в якому ухвалено остаточне рішення суду.

Отже, у заявника була об`єктивна можливість ознайомитися з судовим рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 був обізнаний про наявність справи у суді, оскільки був повідомлений належним чином про дату та час судових засідань, приймав у них участь, у тому числі у судовому засіданні, в якому постановлено рішення судом першої інстанції.

Отже, випадків, про які зазначено у частині другій статті 358 ЦПК України, а саме подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, заявник не довів.

З огляду на наведене відсутні підстави вважати, що права ОСОБА_2 на доступ до суду та справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції є порушеними.

Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).

Ураховуючи імперативний характер положень частини другої статті 358 ЦПК України та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою,

є присічним і поновленню не підлягає, суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині

Отже, розглядати доводи апеляційної скарги щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження немає законних підстав, оскільки ці доводи перевіряються після дотримання тридцятиденного строку на оскарження, а не річного.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24).

У справі «Пономарьов проти України» у рішенні від 03 квітня 2008 року, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ зазначає, що ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами (див., серед інших справ, рішення у справі «Трегубенко проти України», заява № 61333/00, пункти 34-38, рішення від 02 листопада 2004 року; та рішення у справі «Праведная проти росії», заява № 69529/01, пункти 27-34, рішення від 18 листопада 2004 року), а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, рішення від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27, та рішення

від 14 жовтня 2003 року «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець