ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 686/14363/18

провадження № 51-3299 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_10.,

суддів ОСОБА_11., ОСОБА_12.,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_13.,

прокурора ОСОБА_14.,

в режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_15.,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_15., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 , на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240010002126, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Олешин Хмельницького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2017 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2017 року, за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2017 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2017 року, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Вирішено питання відносно речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , мали умисел на таємне викрадення належного ОСОБА_4 майна з проникненням в квартиру АДРЕСА_2

Так, 29 березня 2018 року, приблизно о 11:05 год, на виконання попередньої домовленості, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також ОСОБА_5 , зустрілись на паркувальному майданчику супермаркету «Поділля», по вул. Львівське шосе, 14 в м. Хмельницькому.

Реалізуючи спільний умисел на таємне викрадення чужого майна з проникненням у житло, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 приблизно о 11:40 год зайшли в двір будинку АДРЕСА_3 , де ОСОБА_1 виконуючи визначену йому роль, залишився біля входу до під`їзду вказаного будинку та здійснював візуальне спостереження для забезпечення безпеки співучасників, укриття незаконних дій під час викрадення чужого майна та завчасного попередження їх про наближення до будинку осіб, які можуть викрити їхні спільні дії. В цей же час, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проникли до квартири АДРЕСА_4 , шляхом зламу замка вхідних дверей, викрали майно потерпілої ОСОБА_4 на загальну суму 2184, 38 грн. Після цього ОСОБА_2 безперешкодно покинув вищезазначену квартиру, а ОСОБА_3 при виході з вказаної квартири, був виявлений сусідкою ОСОБА_4 - ОСОБА_7 . Усвідомивши, що його дії помічені, ОСОБА_3 завдав удар кулаком в ділянку перенісся останній, від чого вона впала на підлогу, спричинивши їй легких тілесних ушкоджень, тим самим вийшовши за межі їх попередньої домовленості, вибіг з викраденим майном з приміщення квартири та разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з місця події зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальністьта закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості та вичерпанням можливості їх отримати. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що судом першої і апеляційної інстанції не було допитано, на її думку, ключового свідка ОСОБА_8 , допит якого міг вплинути на доведення невинуватості ОСОБА_1 у вчинені даного злочину. Крім того зазначає, що в основу вироку були покладені неналежні та недопустимі докази, зокрема дані протоколу негласної слідчої (розшукової) дії № 556т/121/119-18 візуального спостереження за ОСОБА_2 , оскільки він був здобутий в рамках іншого кримінального провадження. Вважає, що речові докази, які було вилучено у ОСОБА_1 були йому підкинуті працівниками поліції. Крім того, стверджує, що обшук автомобіля «MercedesBenz» був проведений без попереднього дозволу слідчого судді.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_15. та засуджений ОСОБА_1 підтримали подану касаційну скаргу та вважали, що є всі підстави для її задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор під час касаційного розгляду вважала за необхідне касаційну скаргу захисника ОСОБА_15. залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 , в якій він оспорював правильність встановлення фактичних обставин, обґрунтовував недопустимість, на його думку, доказів винуватості за ч. 3 ст. 185 КК України, , а також стверджував про відсутність взагалі в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення, апеляційний суд в своєму рішенні навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засуджених.

За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

В основу вироку суд обґрунтовано поклав: показання самого засудженого ОСОБА_1 про перебуванням разом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_9 на паркувальному майданчику супермаркету «Поділля», по вул. Львівське шосе, 14 в м. Хмельницькому 29 березня 2018 року; показання засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про обставини вчинення крадіжки з проникненням; показання потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ; дані протоколів: огляду місця події від 29 березня 2018 року, протоколу № 556т/121/119-18 від 02 квітня 2018 року за результатами негласних слідчих розшукових дій (візуального спостереження за особою ОСОБА_2 та особами, з якими він контактує, у публічно доступних місцях його тимчасового перебування з використанням фотографувавання та відеозапису), яким підтверджується вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та протоколу огляду місця події від 29 березня 2018 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 було вилучено грошові купюри номіналом 5 грн в кількості 52 шт., грошові купюри номіналом 1 грн, в кількості 21 шт., а також в`язку ключів та годинник з надписом «М&С»; протоколу пред`явлення речей для впізнання від 30 березня 2018 року, де потерпіла ОСОБА_4 впізнала вилучений у ОСОБА_1 під час його особистого обшуку жіночий годинник «М&С», який в неї було викрадено з квартири 29 березня 2018 року; а також інші докази, зміст яких детально відображено у вироку.

Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, оцінені судом відповідно до положень ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та не викликають у Суду сумнівів у їх правдивості.

Таким чином, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов вмотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, детально перевірив викладені в апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_1 доводи, в тому числі і доводи, стосовно недопустимості, на його думку, доказів в зв`язку з їх отриманням з порушенням вимог кримінального процесуального закону, відсутності доказів на підтвердження наявності умислу саме на вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб, з проникненням та складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, які є аналогічними, за своїм змістом, доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_15. та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Вказаний суд не знайшов підстав для скасування вироку саме з наведених у апеляційній скарзі засудженого мотивів та обґрунтовано не погодився з тим, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, за який його засуджено.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду кримінального провадження, суди як першої так і апеляційної інстанцій в повній мірі дотрималися вимог статей 10 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Усі твердження щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неналежної оцінки доказів, які аналогічні доводам апеляційної скарги, повністю перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам статтям 370 419 КПК України та суд касаційної інстанції погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції і його відповідність вимогам ст. 374 КПК України.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_15.про допущені, на її думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій, то вони свого підтвердження перевіркою матеріалів провадження не знайшли.

Так, твердження захисника про те, що дані протоколу негласної слідчої розшукової дії № 556т/121/119-8 від 02 квітня 2018 року є недопустимим доказом, оскільки ця слідча дія проводилась в іншому кримінальному провадженні, є безпідставними.

Як убачається зі матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року було надано дозвіл на використання даних цього протоколу в кримінальному провадженні № 12018240010002126 від 29 березня 2018 року, яка постановлена за результатами розгляду клопотання прокурора, що відповідає вимогам положень ч. 1 ст. 257 КПК України.

Необґрунтованими колегія суддів вважає і доводи касаційної скарги захисника проте, що вилучені у ОСОБА_1 речові докази були підкинуті працівниками поліції, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема показаннями самої потерпілої ОСОБА_4 .

Доводи касаційної скарги захисника про те, що в основу вироку покладені недопустимі докази, а саме обшук автомобіля «Mercedes Benz» без передбаченого дозволу слідчого судді на це, також є надуманими, оскільки спростовуються ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2018 року, якою надано було дозвіл на проведення огляду зазначеного автомобіля та на обшук осіб, які перебували в ньому, зокрема, і ОСОБА_1 .

Таким чином, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень, як про це ставить питання сторона захисту у своїй касаційній скарзі, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2022 рокущодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника ОСОБА_15. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12