Постанова

Іменем України

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 686/14731/21

провадження № 61-4998св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради;

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 10 лютого 2022 року у складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 травня 2022 рокуу складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького

в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради звернувся до суду

з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастр у Хмельницькій області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання наказу недійсним та витребування земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що наказом ГУ Держгеокадастру

у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4472-СГ затверджено проєкт землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1606), для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. На підставі цього наказу 26 червня 2019 року зареєстровано право власності

ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У подальшому ОСОБА_1 за договором

купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року відчужила земельну ділянку ОСОБА_2 .

Разом з тим, відповідно до державного акту на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року серії ХМ № 31 Колективному сільськогосподарському підприємству «Відродження» с. Колибань (далі - КСП «Відродження») передано у колективну власність 962,3 га землі

на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. За наслідками розпаювання цієї землі земельні ділянки №№ 253-263, 271-277, 530-540, 548-554 віднесені до невитребуваних паїв і повинні перейти у комунальну власність.

Позивач вважав, що вказаний наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій

області від 18 червня 2019 року № 22-4472-СГ є незаконним, оскільки

спірна земельна ділянка, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 6825083300:09:008:1606 накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв колишнього КСП «Відродження» за №№ 258, 259, 260, 261, 262, 263 та

не була вільною, а тому ОСОБА_1 набула право власності на неї незаконно. Таким чином, ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку

в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, внаслідок чого земельна ділянка вибула із власності територіальної громади поза її волею та має бути витребувана у добросовісного набувача, яким є ОСОБА_2 .

Посилаючись на викладене, прокурор просив суд визнати наказ

ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року

№ 22-4472-СГ про надання земельної ділянки, площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1606), у власність ОСОБА_1 недійсним та витребувати вказану земельну ділянку у ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 10 лютого 2022 року позов керівника Окружної прокуратури

м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради задоволено.

Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області

від 18 червня 2019 року № 22-4472-СГ про затвердження проєкта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , яка розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, надавши їй у власність вказану земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1606,

для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницької міської територіальної громади).

Витребувано у ОСОБА_2 на корить Хмельницької міської ради земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1606, розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (Хмельницької міської територіальної громади).

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка, площею 2,00 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1606), відноситься до земель колективної власності колишнього КСП «Відродження», внаслідок чого ОСОБА_1 незаконно у порушення вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» набула право власності на цю земельну ділянку, яку в подальшому відчужила на користь ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2022 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що проєкт землеустрою щодо організації земельних часток

(паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, довідка Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 07 червня

2021 року № 25/93, довідка ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області

від 24 березня 2021 року № 10-22-0.33-455/116-21 об`єктивно та достатньо підтверджують ту обставину, що передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:1606 розташована у межах земель колективної власності колишнього КСП «Відродження» та накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв колишнього КСП «Відродження» за №№ 258, 259, 260, 261, 262, 263. Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій областіпередало у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, більша частина якої не була вільною, внаслідок чого оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій областіне відповідає вимогам Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та є недійсним.

Оскільки ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку, площею 2,0000 га, незаконно та розпорядилася цією ділянкою поза

волею власника - Хмельницької міської ради, а ОСОБА_2 придбала

цю земельну ділянку в особи, яка не мала права її відчужувати, тому ця земельна ділянка на підставі частини першої статті 388 ЦК України може бути витребувана у ОСОБА_2 як у добросовісного набувача на користь власника.

При цьому прокурором дотримано порядок звернення до суду, передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», обґрунтовано підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави, виходячи із характеру і суспільної значимості спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову керівника Окружної прокуратури м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. Клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - про зупинення виконання судового рішення задоволено. Виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2022 року зупинено до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року справу за позовом керівника Окружної прокуратури м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання наказу недійсним та витребування земельної ділянки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 травня 2022 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - мотивована тим, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності колишнього КСП «Відродження», як і не доведено порушення

прав держави у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим підстав для скасування оспореного наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області

від 18 червня 2019 року № 22-4472-СГ відсутні. Крім того, суди не врахували, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки

й така добросовісність презюмується, тому вона не може бути витребувана у неї у порядку віндикаційного позову.

Зазначається, що міськрайонний суд за клопотанням ОСОБА_2 призначив земельно-технічну експертизу, проте на вимогу експерта позивач не надав оригіналів відповідних документів, у зв`язку з чим експертиза не була проведена. При цьому таку експертизу неможливо провести через відсутність необхідних документів для її проведення.

Крім того, суди не звернули уваги на те, що прокурор не наділений повноваженнями на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах, а тому його позов слід залишити без розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшли відзиви виконуючого обов`язки керівника Окружної прокуратури м. Хмельницького та Хмельницької міської ради, в яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Прокурор правомірно звернувся до суду з цим позовом

в інтересах Хмельницької міської ради, оскільки в діях останньої

вбачалися ознаки неналежного виконання своїх повноважень у спірних правовідносинах. При цьому, міська рада повністю підтримала заявлені позовні вимоги. Прокурором дотримано порядок звернення до суду із цим позовом, який передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Позовні вимоги є доведеними, підтвердженні належними та допустимим доказами, а відповідачами не спростовано. ОСОБА_1 неправомірно отримала спірну земельну ділянку, а тому вона підлягає поверненню власнику - Хмельницькій міській раді. Результати розгляду цієї справи має важливе значення, оскільки на розгляді у Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області перебуває 14 позовів прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради з подібними правовідносинами.

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , в якому зазначено про підтримання доводів касаційної скарги, які є обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 22 березня 1995 року № 3 передано

КСП «Відродження» у колективну власність 962,3 га землі для ведення

товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі цього рішення КСП «Відродження» одержало державний акт на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року серії ХМ № 31.

Рішенням від 03 листопада 2008 року загальних зборів власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області завтерджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП «Відродження» та проведено розподіл земельних ділянок між співвласниками методом жеребкування. Цим самим рішенням земельні ділянки №№ 253-263 , 271-277, 530-540, 548-554 не включені у жеребкування та залишені для невитребуваних паїв.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій областівід 18 червня

2019 року №22-4472-СГ затверджено проєкт землеустрою та передано

у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1606), яка розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі цього наказу 26 червня 2019 року державним реєстратором Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області Андрієвською М. В. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 32198574).

Згідно з договором купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Фомовою О. С. (реєстрацій номер 981), ОСОБА_1 відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право

у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання

за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної

і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України

землі сільськогосподарського призначення передаються у власність

та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння

та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118 186-1 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених

у встановленому законом порядку.

Пред`являючи позов в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, прокурор посилався на те, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року

№ 22-4472-СГ є незаконним, оскільки спірна земельна ділянка, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 6825083300:09:008:1606 накладається

на земельні ділянки невитребуваних паїв колишнього КСП «Відродження»

за №№ 258, 259, 260, 261, 262, 263 та не була вільною, а тому ОСОБА_1 набула право власності на неї незаконно. Таким чином, ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на

її отримання та відчуження, внаслідок чого земельна ділянка вибула

із власності територіальної громади поза її волею та має бути витребувана

у добросовісного набувача, яким є ОСОБА_2 .

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди, задовольняючи позов прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, виходили з того, що ГУ Держгеокадастру

у Хмельницькій області передало у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, більша частина якої не була вільною, внаслідок чого оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій областіне відповідає вимогам Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та є недійсним.

Разом з тим, суди не звернули увагу на те, що обставини неповного накладення наданої у власність ОСОБА_1 земельної ділянки на земельні ділянки невитребуваних паїв колишнього КСП «Відродження» не підтверджує позов прокурора.

Саме позивач, а не відповідач, повинен довести обставини повного накладення земельних ділянок, а у випадку неповного накладення земельних ділянок - повинен довести, в якому саме розмірі.

Отже, задовольняючи позов, суди виходили не з тих обставин, про які зазначав прокурор у позові (повне накладення), а з часткового накладення земельних ділянок. Разом з тим, суди задовольнили позов повністю.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від18 грудня

2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільних справах» судам роз`яснено, щорезолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК України (2004 року).

З урахуванням суті інституту доказування та норм ЦПК України апеляційний суд помилково вказав на те, що ОСОБА_2 у судовому засіданні відмовилася від проведення відповідної земельно-технічної експертизи, як підстава для задоволення позову прокурора, оскільки відповідно до наведених вище норм ЦПК України саме позивач повинен був просити призначити відповідну експертизу, якщо позовні вимоги не знаходили свого повного підтвердження. Тому суд не повинен був перекладати вказані процесуальні обов`язки позивача на відповідача, суттєвим процесуальним наслідком чого стало задоволення позову.

Крім того, на підтвердження належності спірної земельної ділянки

КСП «Відродження» прокурором надано копію державного акту на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року серії ХМ.

Відповідно до статті 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю

видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають

у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28 (далі - Інструкція № 28) право власності на землю і право постійного користування землею посвідчення державними актами, зокрема, на право колективної власності на землю, форма якого затверджена Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 1.2. Інструкції № 28 державні акти, що посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів.

Пунктом 2.4. Інструкції № 28 визначено, що до державного акта на право колективної власності на землю додається список громадян - членів колективного сільськогосподарського кооперативу, або товариства.

Відповідно 2.5. Інструкції № 28 державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею складаються у двох примірниках, підписуються головою відповідної місцевої ради народних депутатів і скріплюються гербовою печаткою. Сторінку державного акта із зображення плану земельної ділянки підписує інженер-землевпорядник.

За змістом пунктів 4.1., 4.2. Інструкції № 28 власники землі і землекористувачі зберігають видані їм державні акти і договори на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди)

як документи постійного зберігання. Другі примірники державних актів

і договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у тих органах, що здійснювали їх видачу і реєстрацію.

Отже, обов`язок по зберіганню примірника державного акту на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року серії ХМ, яким позивач обґрунтовував належність спірної земельної ділянки колишньому КСП «Відродження», належить саму КСП, а другого примірника - Копистинській сільській раді Хмельницького району Хмельницької області.

Проте, прокурором не надано оригінал державного акту на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року серії ХМ, яким він обґрунтовував свій позов, а надана ним копія державного акту в силу вимог частини шостої статті 95 ЦПК України не могла братися судом до уваги, оскільки відповідачі ставили під сумнів цей письмовий доказ. Такі доводи відповідача суди взагалі залишили поза увагою.

Питання щодо накладення земельних ділянок є похідним після встановлення наявності у КСП «Відродження» доказів належності земельної ділянки на праві власності, після чого, дослідивши відповідну земельно-кадастрову документацію, необхідно співставити плани суміжних земельних ділянок.

Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу судів й щодо необхідності дослідити питання належного способу судового захисту, обраного прокурором, а саме щодо необхідності, у разі витребування у особи земельної ділянки, вирішувати питання про скасування (визнання недійсним) інших рішень органів державної влади, а саме наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року

№ 22-4472-СГ.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, провадження № 12-148гс19, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34). Схожі за змістом правові висновки містяться

й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16, провадження № 14-2цс21 (пункти 148-150), які судам при новому розгляді справи слід врахувати.

З огляду на викладене, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, судами не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.

Отже, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 10 лютого 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 24 травня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк