ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 686/16363/21

провадження № 51-2178 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконоференції:

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

представника

потерпілого - адвоката ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2022 року та вирок Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240010003183, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вирішено цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Вироком Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2023 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано і ухвалено свій, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В частині вирішення цивільного позову ОСОБА_10 до МТСБУ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди рішення змінено, цивільний позов задоволено частково та відмовлено в стягненні моральної шкоди. В решті вирок суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 26 жовтня 2020 року, приблизно о 13:55 год, керуючи автомобілем «Daewoo Espero» д.р.з. НОМЕР_1 , рухаючись в м. Хмельницькому в середній смузі руху по просп. Миру зі сторони вул. Свободи в напрямку до Старокостянтинівського шосе, в порушення вимог пунктів 2.3 б), 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року, не був уважним під час керування транспортним засобом, перед перестроюванням у ліву смугу руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не дав дорогу транспортному засобу, що рухався у попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, внаслідок чого допустив попутне зіткнення із автомобілем «ВАЗ 210994-20» д.р.з. НОМЕР_2 , який під керуванням ОСОБА_10 , рухався в лівій смузі руху у попутному напрямку та який після зіткнення, у некерованому стані, виїхав на зустрічний напрямок руху, де в ділянці розташування межі середньої та лівої смуг руху просп. Миру в напрямку вул. Свободи, відбулось зустрічне зіткнення з автомобілем «ВАЗ 111930» д.р.з. НОМЕР_3 , який під керуванням ОСОБА_9 рухався по проїзній частині просп. Миру в напрямку зі сторони Старокостянтинівського шосе до вул. Свободи, в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_10 - середньої ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Вищезазначені наслідки знаходяться в прямому причинному зв`язку із допущенними водієм автомобіля «Daewoo Espero» д.р.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 порушеннями Правил дорожнього руху.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Вважає, що призначене йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років є надто суворим. Крім того, стверджує про невірну кваліфікацію його дій, оскільки спричиненні середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_10 необхідно було кваліфікувати не за ч. 2 ст. 286 КК України, як було зроблено, а за ч. 1 ст. 286 КК України. Не погоджується з оцінкою судом доказів у даному кримінальному провадженні, при цьому надаючи свою. Стверджує, що апеляційним судом не було проаналізовано докази у даному кримінальному провадженні з точки зору достатності та допустимості. Стверджує, що висновок фототехнічної експертизи від 27 січня 2021 року, висновок комплексної судово інженерно-транспортно-технічної експертизи та експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди від 28 квітня 2021 року є недопустимими доказами, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону. Вважає, що причиною ДТП стала протиправна поведінка потерпілого ОСОБА_10 , який порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху, оскільки, на його думку, він рухався з перевищенням, дозволеної у населених пунктах - 50 км/г.

Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 , в інтересах засудженого ОСОБА_7 , підтримав подану засудженим касаційну скаргу та вважав, що є підстави для її задоволення.

Під час касаційного розгляду прокурор вважала за необхідне касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_9 під час касаційного розгляду заперечили проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 .

Мотиви Суду

Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У поданій касаційній скарзі засуджений порушує питання щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Таким чином, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

За нормами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.

Порушень процесуального порядку збирання, наведених у вироку, доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом в цілому правильно вирішено питання про їхню належність та допустимість, з урахуванням положень статей 85 86 94 КПК України.

Досліджені в судовому засіданні докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об`єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено.

Вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Переглянувши вирок за апеляційними скаргами як засудженого ОСОБА_7 , так і потерпілого ОСОБА_9 та представника цивільного відповідача МТСБУ, надавши всім доводам належну оцінку, зокрема, безпосередньо заслухавши засудженого, захисника, потерпілих, їх представників, представника МТСБУ, під час апеляційного розгляду з приводу доводів апеляційних скарг, апеляційний суд обґрунтовано погодився саме з висновками місцевого суду в допустимості покладених в основу обвинувального вироку доказів та доведеності винуватості ОСОБА_7 , у вчиненні саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Колегія суддів вважає, що ухвалений за результатами розгляду апеляційних скарг вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції щодо доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 , достатності та допустимості доказів у кримінальному провадженні..

Зокрема, апеляційним судом правильно проаналізовано показання: засудженого ОСОБА_7 щодо керування ним транспортного засобу у зазначений день та час по просп. Миру в м. Хмельницькому, перевірено та визнано необґрунтованими його доводи щодо порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_10 , як причиною дорожньо-транспортної пригоди; потерпілого ОСОБА_10 про порушення ОСОБА_7 Правил дорожнього руху, оскільки під час випередження по своїй смузі руху, засуджений зненацька здійснив маневр вліво, внаслідок чого відбулось зіткнення автомобілів та його викинуло на зустрічну смугу, швидкість було близько 50 км/г, що спростовується показання ОСОБА_7 про велику швидкість його автомобіля; потерпілого ОСОБА_9 , який підтвердив обставини дорожньо-транспортної пригоди, про які вказав потерпілий ОСОБА_10 . Також, були взяті до уваги дані висновків судово-медичних експертиз про тілесні ушкодження потерпілих, а також дані з висновку експерта №6.1-0016:20 від 27 січня 2021 року про часові межі з моменту зміни напрямку руху автомобіля, під керуванням ОСОБА_7 до моменту зіткнення з автомобілем, під керуванням ОСОБА_10 , а саме про проміжок часу у 0,6 с та з висновку експерта №СЕ-19/123-21/3034-ІТ від 28 квітня 2021 року про створення водієм ОСОБА_7 небезпеки руху водію ОСОБА_10 , під час яких останній був позбавлений технічної можливості уникнути зіткнення, у зв`язку з чим відбулось неконтрольоване переміщення на зустрічну смугу, де водій ОСОБА_9 був позбавлений технічної можливості уникнути зіткнення.

Що стосується доводів засудженого про незаконність судових рішень в частині визнання допустимими доказоми протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з схемою місця ДТП та фототаблицею до нього від 26 жовтня 2020 року, висновки експертів, не взяття до уваги показань щодо свідків щодо перебування водія ОСОБА_10 в стані алкогольного сп`яніння, то вони є необґрунтованими.

Так, як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із ухваленим обвинувальним вироком місцевого суду засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, стверджуючи про невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_7 , апеляційний суд належним чином перевірив ці доводи і визнав їх необґрунтованими.

Зокрема, апеляційний суд пересвідчився в тому, що місцевий суд дотримався вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження, здійснив оцінку допустимості, достовірності й достатності як кожного доказу окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, що було необхідним для формування повного та об`єктивного уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

При цьому апеляційний суд, виходячи з доводів апеляційної скарги, переконався в допустимості як доказу протоколу огляду місця події, висновків експертиз у кримінальному провадженні.

У касаційній скарзі не наведено тверджень, які б ставили під сумнів ці висновки суду, які належним чином аргументовані.

Крім того, суд апеляційної інстанції, дотримуючись кримінального процесуального закону, виклав аналіз доказів і навів детальні мотиви прийнятого рішення, спростувавши доводи засудженого ОСОБА_7 щодо безпідставності його засудження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.

Одночасно касаційна скарга не містить посилань на такі докази, які б не були предметом дослідження, оцінки суду першої інстанції і перевірки апеляційної інстанції, та які б ставили під сумнів зроблений висновок. До того ж, посилаючись на недопустимість доказів, засуджений у касаційній скарзі не вказує, як це вплинуло на законність та обґрунтованість рішення суду про доведеність винуватості його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вирок апеляційного суду у відповідній частині є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 щодо неправильного вирішення у кримінальному провадження цивільних позовів потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до нього є безпідставними, оскільки судом було обґрунтовано задоволено вимоги потерпілих, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та ЦК України.

Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, то на думку колегії суддів, у даному конкретному випадку призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Правових підстав вважати його явно несправедливим через суворість, як про це вказує засуджений в касаційній скарзі, немає. Переконливі аргументи, які би ставили під сумнів наведений висновок апеляційного суду і доводили би необхідність зміни судового рішення в цій частині, в касаційній скарзі засудженого відсутні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні, які були би підставою для скасування вироку апеляційного суду, колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги засудженого немає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2022 року та вирок Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3