Постанова

Іменем України

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 686/18896/15-ц

провадження № 61-39971св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2017 року в складі судді Мазурок О. В. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року в складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Купельського А. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 вересня 2006 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0265 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Дельта Банк»; визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0265 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 18 вересня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №214/КВ-06, згідно з умовами якого Банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 15 000,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних за користування кредитом на строк з 18 вересня 2006 року по 24 вересня 2021 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 відповідно до договору іпотеки №214/КВ-06 від 18 вересня 2008 року передала в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0265 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» передало (відступило) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінив первісного кредитора у зобов`язаннях. Відповідач зобов`язання по кредитному договору належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 28 липня 2015 року заборгованість по кредиту становить 422 333,11 грн, у зв`язку з чим позивач просив в рахунок виконання основного зобов`язання звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на вказаний предмет іпотеки.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що передбачена договором іпотеки можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом отримання права власності на предмет іпотеки є одним із позасудових способів врегулювання і відповідно до п.4.4 договору іпотеки саме іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У липні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу передати на новий розгляд.

У своїй касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» вказує, що висновки судів попередніх інстанцій про неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за рішенням суду права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем суперечить Закону України «Про іпотеку», положенням іпотечного договору.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» та витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судами встановлено, що 18 вересня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 214/КВ-06, згідно з умовами якого Банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 15 000,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних за користування кредитом на строк з 18 вересня 2006 року по 24 вересня 2021 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 за договором іпотеки №214/КВ-06 від 18 вересня 2008 року передала в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0265 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Пунктом 4.3 договору іпотеки визначено, що звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим пунктом 4.4 цього договору, яким встановлено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги одним із наступних способів: шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов`язання з дотриманням вимог чинного законодавства.

30 червня 2010 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрпромбанк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» передав (відступив) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №214/КВ-06 від 18 вересня 2006 року.

ОСОБА_1 не виконує належним чином своїх зобовєязань за кредитним договором, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 19 142,77 доларів США.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328 335 376 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Таким чином, стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не передбачає можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду. Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Таким чином, з урахуванням вимог статей 328 335 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», суд не наділений повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верхового Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі за № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність іпотекодержателя є позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки і не може бути застосоване за рішенням суду.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для звернення стягнення не іпотечне майно за рішенням суду шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки спростовуються наведеними вище нормами матеріального права і висновками Великої Палати Верхового Суду, викладеними у постанові від 21 березня 2018 року у справі за № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс18), які підтверджують неможливість застосування у судовому порядку такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, який визначений у вищезазначеному іпотечному договорі як позасудовий.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель