ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 686/19217/22
провадження № 61-13618св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області, Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Заворотної О. Л.,
від 06 квітня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду,
у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
від 27 червня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, яка змінила своє найменування на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області, Державного агентства автомобільних доріг України, яке змінило своє найменування на Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він з 07 серпня 2018 року працював у Службі автомобільних доріг у Донецькій області.
3. 14 січня 2021 року йому було оголошено догану, яку він оскаржив у судовому порядку (справа № 234/4867/21).
4. У подальшому 20 травня 2021 року йому було оголошено одночасно ще дві догани та того ж дня звільнено з посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, проте в судовому порядку вказані догани були визнанні незаконними, а наказ про звільнення скасовано і поновлено його на роботі (справа № 234/6991/21).
5. 16 лютого 2022 року його було допущено до роботи та разом з цим видано наказ «Про попередження про наступне вивільнення працівників Служби автомобільних доріг у Донецькій області», яким вирішено скоротити в штатному розписі посаду начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області та попередити позивача про наступне вивільнення позивача із займаної ним посади.
6. 14 квітня 2022 року він повідомив Службу автомобільних доріг у Донецькій області про призупинення дії трудового договору з 14 квітня
2022 року на час воєнного стану, а 16 травня 2022 року подав заяву про поновлення дії договору з 16 травня 2022 року.
7. Натомість Служба автомобільних доріг у Донецькій області листом
від 15 квітня 2022 року повідомила про його звільнення з посади із 18 квітня 2022 року у зв`язку зі скороченням штату працівників.
8. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки на дату звільнення дія трудового договору була призупинена за рішенням позивача і розірвання трудового договору за ініціативи роботодавця було незаконним. Також вказував, що у роботодавця були відсутні зміни в організації виробництва та праці. Крім того зазначав, що роботодавець не запропонував йому іншої роботи.
9. Посилаючись на викладене, позивач просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Державного агентства автомобільних доріг України № 119-К/ТР від 14 квітня 2022 року «Про звільнення начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області з 19 квітня 2022 року;
- стягнути з Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 квітня
2022 року по день ухвалення рішення у справі, з розрахунку 1 772,74 грн за кожен день вимушеного прогулу;
- стягнути з Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди 10 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2023 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Державного агентства автомобільних доріг України № 119-К/ТР від 14 квітня 2022 року «Про звільнення начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області ОСОБА_1 ». Поновлено
ОСОБА_1 на посаді начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області з 19 квітня 2022 року. Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 квітня 2022 по 06 квітня 2023 року в розмірі 434 321,30 грн та 3 000 грн компенсації моральної шкоди. В решті вимог відмовлено.
11. Суд першої інстанцій вказав, що ОСОБА_1 не пропонувались наявні вакансії та робота, які відповідають кваліфікації позивача. Більш того представники відповідачів пояснили, що штатний розпис реорганізованої Служби автомобільних доріг у Донецькій області не затверджений та не введений в дію, а у зв`язку із введенням воєнного стану реорганізація фактично призупинена.
12. У зв`язку із незаконним звільненням суд стягнув з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2022 року
по 06 квітня 2023 року та відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
13. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2023 року змінено, викладено абзац четвертий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 400 639,14 грн». В решті рішення залишено без змін.
14. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, водночас вказав на те, що судом першої інстанції помилково стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня по 16 травня 2022 року, оскільки у вказаний період дія трудового договору була призупинена за заявою самого позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. У касаційній скарзі Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області просить:
- застосувати до обставин справи критерії зменшення розміру відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача;
- скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. У вересні 2023 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області подала касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 червня 2023 року.
17. Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у листопаді 2023 року надійшли до Верховного Суду.
18. Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 756/5243/17, від 25 березня 2020 року у справі № 370/1754/15-ц,
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, у постанові Верховного Суду України № 6-3048цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Наголошує, що позивач у зв`язку з військовою агресією рф ніяких дій щодо збереження первинної документації та майна роботодавця не вчиняв, що є грубим порушенням його посадових обов`язків. Натомість із 24 лютого 2022 року до моменту звільнення (18 квітня 2022 року) позивач був відсутній на робочому місце у м. Краматорську.
21. Звертає увагу, що ОСОБА_1 був завчасно повідомлений про скорочення посади начальника і не оскаржував наказ про реорганізацію підприємства.
22. Зауважує, що з врахуванням освіти позивача, кваліфікації, досвіду роботи були відсутні посади, які могли бути запропоновані йому на підприємстві.
23. Вказує, що позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди та розміру такої шкоди.
24. Стверджує, що суди попередніх інстанцій не дослідити факт виконання чи не виконання позивачем іншої роботи в період, за який стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
25. У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Остапенко А. І. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзив подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Колегією суддів не встановлено підстав для продовження строку на подання відзиву.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. 07 серпня 2018 року ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки начальника Служби автодоріг у Донецькій області на підставі наказу Державного агентства автомобільних доріг України № 250-К від 03 серпня 2018 року, а наказом № 405-К від 10 грудня 2018 року - начальником Служби автомобільних доріг у Донецькій області з 12 грудня 2018 року за погодженням Донецької обласної державної адміністрації № 01/15-6275/4-08 від 05 грудня 2018 року.
27. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області
від 25 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 07 лютого 2022 року, у справі № 234/6991/21 частково задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано незаконними та скасовано накази Державного агентства автомобільних доріг України № 125-ВДС (догана),
№ 126-ВДС (догана) та № 202-К (звільнення) від 20 травня 2021 року. Поновлено на роботі та стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 травня 2021 року по 25 жовтня 2021 року в сумі 183 136,22 грн, моральну шкоду в сумі 10 000 грн та судовий збір в сумі 3 934,67 грн.
28. Наказом Державного агентства автомобільних доріг України № 46-К/ТР від 28 січня 2022 року ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області.
29. 11 лютого 2022 року ОСОБА_1 ознайомився з наказом № 46-К/ТР від 28 січня 2022 року, згідно з яким ОСОБА_1 мав приступити до роботи з 16 лютого 2022 року.
30. 14 лютого 2022 року Державне агентство автомобільних доріг України видало наказ № Н-60/08-02 «Про припинення Служби автомобільних доріг у Донецькій області в результаті реорганізації шляхом приєднання до Служби автомобільних доріг у Луганській області». Даним наказом було утворено комісію з реорганізації Служби автомобільних доріг у Донецькій області.
31. 15 лютого 2022 року Державне агентство автомобільних доріг України видало наказ № 64-К/ТР «Про керівництво Службою автомобільних доріг у Донецькій області», згідно з яким ОСОБА_1 з 16 лютого 2022 року допущено до роботи на посаді начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області.
32. 16 лютого 2022 року Державне агентство автомобільних доріг України видало наказ № 66-К/ТР «Про попередження про наступне вивільнення працівників Служби автомобільних доріг у Донецькій області», яким скорочено в штатному розписі посаду «начальник» Служби автомобільних доріг у Донецькій області та попереджено ОСОБА_1 про наступне його вивільнення із займаної посади не раніше ніж через два місяці від дати ознайомлення з цим наказом.
33. Листом № 639/1/13/08 від 07 квітня 2022 року Державне агентство автомобільних доріг України звернулось до голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації Кириленка П. О. щодо погодження звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області у зв`язку із скороченням штату працівників.
34. Листом Донецької обласної державної адміністрації № 0.1/15- 1088/4-22 від 13 квітня 2022 року погоджено звільнення ОСОБА_1 .
35. 14 квітня 2022 року ОСОБА_1 надіслав на адресу Державного агентства автомобільних доріг України та голови комісії з реорганізації Служби автомобільних доріг у Донецькій області заяву, в якій повідомив про призупинення дії трудового договору з 14 квітня 2022 року на час воєнного стану, а 16 травня 2022 року - заяву про поновлення дії договору з 16 травня 2022 року.
36. Наказом Державного агентства автомобільних доріг України
№ 119-К/ТР від 14 квітня 2022 року «Про звільнення начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області ОСОБА_1 », ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області 18 квітня 2022 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, на підставі пункту 1 частини першої статті 40, статті 44 КЗпП України та Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 439 від 10 вересня 2014 року.
37. ОСОБА_1 має чотири вищі освіти за спеціальностями: військову - інженер по експлуатації багатоканального зв`язку; економіка підприємства - економіст; правознавство - бакалавр права; будівництво та цивільна інженерія - інженер.
38. У справі відсутні докази на підтвердження того, що роботодавець пропонував ОСОБА_1 наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду.
39. У матеріалах справи відсутні списки наявних вакантних посад на підприємстві у період з 16 лютого до 18 квітня 2022 року.
40. В суді першої інстанції представники відповідачів пояснили, що штатний розпис реорганізованої Служби автомобільних доріг у Донецькій області не затверджений та не введений в дію, а у зв`язку із запровадженням воєнного стану реорганізація фактично призупинена.
41. У судовому засіданні апеляційного суду представник Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області пояснив, що на час звільнення позивача з роботи на підприємстві були вакантні посади: фахівець з режиму секретності першої категорії, старший інспектор з контролю по виконанню доручень, диспетчер адміністративного господарства, однак на його думку позивач не відповідав кваліфікаційним вимогам до цих посад.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
42. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
43. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
44. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
45. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
46. Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
47. За змістом статті 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
48. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
49. Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
50. Згідно з частинами першою, третьою статті 492 КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
51. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
52. За змістом частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
53. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
54. Відповідно до статті 2371 КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
55. У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що роботодавець, повідомивши позивача про наступне вивільнення, не виконав свого обов`язку запропонувати ОСОБА_1 наявні на підприємстві вакантні посади, які він міг виконувати з огляду на освіту, кваліфікацію та досвід роботи.
56. Встановивши, що ОСОБА_1 не були запропоновані наявні на підприємстві вакансії, які він міг займати, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про невиконання роботодавцем вимог
частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України, що свідчить про порушення порядку звільнення позивача на підставі пункту 1
частини першої статті 40 КЗпП України та відповідно до статей 235, 2371
КЗпП України є підставою для поновлення його на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.
57. Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильності визначення апеляційним судом періоду та розрахунку суми до стягнення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
58. Посилання заявника на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено факту виконання чи не виконання позивачем іншої роботи за час вимушеного прогулу, а також вимоги касаційної скарги щодо зменшення стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є безпідставними з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.
59. Відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 грн є пропорційним і достатнім для компенсації позивачу спричинених негативних наслідків морального характеру, завданих незаконним звільненням. Такий розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням вимог розумності та справедливості і позивачем не оспорюється.
60. За встановлених у цій справі обставин, висновки суддів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 27 березня
2019 року у справі № 756/5243/17, від 25 березня 2020 року у справі
№ 370/1754/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, у постанові Верховного Суду України
№ 6-3048цс15, на які заявник посилається у касаційній скарзі.
61. З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи загалом аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано відхилив, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
62. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
63. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
64. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401
ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції, з урахуванням змін, внесених під час апеляційного перегляду, та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області залишити без задоволення.
2. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 06 квітня 2023 року, з урахуванням змін, внесених під час апеляційного перегляду, та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 червня
2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников