№ 686/19271/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 686/19271/19

провадження № 61-9459св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне підприємство «Буд Кепітал Менеджмент»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу приватного підприємства «Буд Кепітал Менеджмент» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2019 року у складі судді Стефанишина С. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного підприємства «Буд Кепітал Менеджмент» (далі - ПП «Буд Кепітал Менеджмент») про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення збитків.

Позовну заяву мотивовано тим, що 06 липня 2017 року між ним та ПП «Буд Кепітал Менеджмент» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, за умовами якого він, як покупець, набуває майнові права на квартиру

АДРЕСА_1 . Цією ж датою, ним та ПП «Буд Кепітал Менеджмент» в особі директора ОСОБА_3 було складено акт прийому передачі, відповідно до якого продавець передав, а набувач прийняв майнові права на вказану квартиру. На виконання умов договору він передав грошові кошти у розмірі 2 108 778 грн директору підприємства ОСОБА_3, на що підприємство видало довідку про те, що оплата за квартиру здійснена в повному обсязі та заборгованість відсутня. Того ж дня йому було надано технічний паспорт на квартиру.

У травні 2019 року він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Хмельницької міської ради з заявою про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , однак йому було відмовлено у проведенні державної реєстрації у зв`язку з тим, що право власності на вказану квартиру вже зареєстроване за іншою особою. Як пізніше з`ясувалося, 05 липня 2018 року ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 21 вересня 2015 року. Всі письмові звернення позивача щодо з`ясування обставин були проігноровані підприємством. Разом з тим, позивач вказував, що підприємство двічі уклало договір купівлі-продажу майнових прав на одну і ту саму квартиру не повідомивши його про вчинення правочину з іншою особою, у зв`язку з чим були істотно порушені умови договору та порушені його права на володіння майном.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 06 липня 2017 року та стягнення збитків у розмірі 2 108 778 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір купівлі-продажу майнових прав від 16 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Буд Капітал Менеджмент». Стягнуто з ПП «Буд Капітал Менеджмент» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 2 108 778 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що через істотне порушення ПП «Буд Кепітал Менеджмент» умов договору купівлі-продажу майнових прав позивач був позбавлений того, чого очікував за договором (отримати у власність проінвестований об`єкт нерухомості), тобто на що він розраховував під час укладення договору від 06 липня

2017 року № 41, внаслідок чого йому було спричинено шкоди у розмірі внесених на виконання цього договору коштів 2 108 778 грн, тому наявні правові підстави для розірвання вказаного договору та стягнення грошових коштів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ПП «Буд Капітал Менеджмент» просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на

пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, належним чином не повідомивши про дату, час та місце судового засідання, однак суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що таке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції. Будь-яких коштів за договором купівлі-продажу майнових прав від 16 липня 2017 року позивач не сплачував. Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів (первинних документів), які б свідчили про оплату позивачем коштів відповідачу за вказаним договором як у готівковій, так і безготівковій формі.

Відзив на касаційну скаргу

У серпні 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року зупинено виконання оскаржуваних судових рішень.

14 грудня 2020 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ПП «Буд Кепітал Менеджмент» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, предметом за цим договором є майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору покупець здійснює оплату вартості предмета договору, виходячи з вартості майнових прав на квартиру в перерахунку на 1 кв. м за поточною ціною яка діє на момент внесення оплати за графіком, сума вартості 2 108 778,00 грн, термін оплати до 06 липня 2017 року.

За умовами пункту 2.5 зазначеного договору ціна цього правочину та відповідно і майнових прав на квартиру на момент укладання договору становить 2 108 778,00 грн.

Згідно з пунктами 2.7, 2.8 даного договору технічний паспорт на квартиру оформляється продавцем за рахунок покупця. Після підписання акту прийому-передачі майнових прав на квартиру у день його підписання та за умови сплати повної вартості даного договору, що визначена у розмірі

2 108 778,00 грн, покупець набуває майнове право на квартиру.

06 липня 2017 року між ПП «Буд Кепітал Менеджмент» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було складено акт прийому - передачі за яким підприємство передало, а набувач ОСОБА_1 прийняв майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 135,7 кв. м.

Згідно з довідкою, виданою ПП «Буд Кепітал Менеджмент» ОСОБА_1 , оплата згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 06 липня

2017 року за квартиру АДРЕСА_1 , здійснена в повному обсязі. Заборгованість по сплаті відсутня.

Технічний паспорт на квартиру на ім`я ОСОБА_1 виготовлено за станом на 06 липня 2017 року.

07 травня 2019 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Хмельницької міської ради із заявою про проведення державної реєстрації права власності на квартиру

АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора Хмельницької міської ради від 10 травня 2019 року позивачу відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв`язку з наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, право власності зареєстроване за іншою особою.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 травня 2019 року право власності на зазначену квартиру зареєстровано 05 липня 2018 року за ОСОБА_2 . Підстава виникнення права власності: договір-купівлі продажу майнових прав

від 21 вересня 2015 року, акт прийому передачі від 19 червня 2018 року, довідка від 19 червня 2018 року, виписка від 19 червня 2018 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах

2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до

статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво).

Вирішальне значення для застосування положення частини другої

статті 651 ЦК України має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

2017 року №41, внаслідок чого йому було спричинено шкоди у розмірі внесених на виконання цього договору коштів 2 108 778 грн, тому наявні правові підстави для розірвання вказаного договору та стягнення грошових коштів.

При цьому суди виходили із того, що доказом сплати позивачем коштів за передбачені договором майнові права є довідка ПП «Буд Кепітал Менеджмент», видана ОСОБА_1 про те, що оплата майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 здійснена у повному обсязі. Заборгованість по сплаті відсутня.

Проте такий висновок судів є передчасним.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, за цими правилами суд повинен надати оцінку усім доказам, які є в матеріалах справи та на які сторони посилаються, як на підтвердження своїх вимог та заперечень, та не може вважати встановленими факти, які не підтверджені наявними у справі доказами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції станом на 2016 рік), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату

і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції

і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи -

це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують

та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження

та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські

операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають

на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

У підпункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів

у бухгалтерському обліку, зазначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність

її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Преамбулою Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення), у редакції, чинній на час підписання сторонами договору, визначено, що це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України «Про Національний банк України» та визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

У пункті 1.2 Положення визначено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форму касових ордерів установлено наказом Міністерства статистики України від 15 лютого

1996 року № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій». Касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15 грудня 2015 року (провадження № 21-4266а15), договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Про факт отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси товариства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року в справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що на виконання умов договору він передав директору ПП «Буд Кепітал Менеджмент» ОСОБА_3 кошти у розмірі 2 108 778 грн, про що йому були видано відповідну довідку про сплату коштів у повному обсязі.

Беручи до уваги зазначену довідку, як доказ сплати позивачем коштів за договором купівлі-продажу майнових прав від 06 липня 2016 року, суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули, не перевірили чи є ця довідка належним та допустимим доказом внесення позивачем коштів, не з`ясував у якій формі вносилися кошти (у безготівковій чи готівковій), якщо у готівковій, то доказом може бути прибуткові та видаткові касові ордери,

а якщо у безготівковій, то таким доказом може бути відповідна банківська виписка.

Однак таких доказів матеріали справи не містять.

Наявна в матеріалах справи банківська виписка з рахунку відповідача за період з 06 по 20 липня 2017 року не містить даних про внесення коштів ОСОБА_1 за оплату майнових прав за договором від 06 липня

2016 року.

Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що видача техпаспорту на квартиру на ім`я ОСОБА_1 не свідчить про те, що відповідач визнав право позивача на спірну квартиру, оскільки цей техпаспорт видавався фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на замовлення позивача, а не ПП «Буд Кепітал Менеджмент».

При цьому суди не надали належної оцінки самій довідці, яку надав позивач, зокрема, у ній зазначено про оплату згідно з договором від 06 липня

2017 року, тоді як договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру було укладено 06 липня 2016 року (а. с. 10-15). У разі, якщо суди дійдуть до переконання, що договір укладено саме 06 липня 2016 році, то судам потрібно перевірити рух коштів за період з 06 липня 2016 року.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та норма матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судами попередніх інстанцій належним чином не встановлені, не досліджено наявність обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Буд Кепітал Менеджмент» задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 27 листопада 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович