№ 686/21643/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2020 року

Київ

справа № 686/21643/19

адміністративне провадження № К/9901/2376/20, №К/9901/3312/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 686/21643/19

за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕД ПМК 2015" і ОСОБА_2 про визнання незаконними дій державного виконавця

за касаційними скаргами третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 та Другого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Ватаманюка Р.В., суддів Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

1. 12 серпня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду із позовом до Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (далі відповідач, Другий ВДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області), де просила:

1.1. визнати незаконними дії державного виконавця Другого ВДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області Герасимова А.А. щодо вселення 01 серпня 2019 року ОСОБА_2 в житлову кімнату АДРЕСА_1 , які оформлено Актом державного виконавця від 01 серпня 2019 року про примусове виконання виконавчого листа № 686/13976/16-ц виданого 04 червня 2019 року Хмельницьким міськрайонним судом.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказувала на те, що їй на праві приватної власності належить житлова кімната АДРЕСА_1 , яку вона придбала за договором купівлі-продажу від 19 березня 2019 року. У липні 2019 року державним виконавцем Другого ВДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області Герасимов А.А. повідомлено про необхідність виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 25 лютого 2019 року у справі №686/13976/16-ц про поворот виконання рішення, згідно якої у кімнату АДРЕСА_2 потрібно вселити ОСОБА_2 , виселену за позовом ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" у 2016 році. Позивачка пояснювала, що кімната належить їй на праві приватної власності, а тому будь-які дії, спрямовані на проникнення, будуть порушенням права приватної власності. Незважаючи на це, державний виконавець протиправно проник у кімнату і вселив туди сторонню для позивачки особу. З цього проводу вона звернулась до Національної поліції про вчинення кримінального правопорушення. На думку позивачки, державним виконавцем порушено норми матеріального права, а саме статей 109 157 ЖК УРСР, відповідно до яких вселення може здійснюватись виключно на підставі рішення суду. Акцентувала увагу на тому, що державний виконавець здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні №59307283, у якому вона не є стороною. У цьому провадженні стягувачем є ОСОБА_2 , а боржником ТОВ "ЖЕД ПМК 2015". Тому, на переконання позивачки її протиправно виселили та вселили сторонню для неї особу. Враховуючи норми Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII та фактичні обставини, позивачка вважає, що державний виконавець повинен був зупинити виконання рішення суду та звернутися до суду із поданням про роз`яснення рішення суду, оскільки проникнення у власність особи, яка не є стороною виконавчого провадження, не узгоджується із принципами виконавчого провадження.

3. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року до участі в справі залучено ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕД ПМК 2015" (далі - ТОВ "ЖЕД ПМК 2015) у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів, що не порушував Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII під час примусового виконання виконавчого листа №686/13976/16-ц, виданого Хмельницьким міськрайонним судом 04 червня 2019 року.

6. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена повністю, скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено повністю.

6.1. Визнано незаконними дії державного виконавця Другого ВДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області щодо вселення, 01 серпня 2019 року в житлову кімнату АДРЕСА_1 , які оформлено Актом державного виконавця від 01 серпня 2019 року про примусове виконання виконавчого листа №686/13976/16-ц виданого 04 червня 2019 року Хмельницьким міськрайонним судом.

7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 не була боржником у виконавчому провадженні №59307283, а тому, державний виконавець не мав жодного права безперешкодного доступу до її майна. Проникнення у власність особи, яка не є стороною виконавчого провадження, без віповідного рішення суду не узгоджується із принципами виконавчого провадження, є протиправним та порушує право на володіння майном.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

8. 20 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , у якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а судами порушено правила предметної підсудності, оскільки суди не звернули увагу на те, що позивачка фактично оскаржує неправомірність проживання ОСОБА_2 в кімнаті, яку вона вважає своєю, отже рішення в даній справі ставить під сумнів цивільне право ОСОБА_2 на житло, що виходить за межі юрисдикції адміністративного суду. Крім того зазначила, що частиною 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII звертатися до суду за роз`ясненням рішення є правом виконавця, а не його обов`язком, як невірно вказував суд апеляційної інстанції.

10. 20 січня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколов В.М.

11. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження №К/9901/2376/20 за вказаною касаційною скаргою.

12. 29 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Другого ВДВС у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), у якій скаржник просить скасувати постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

13. В обґрунтування касаційної скарги Другий ВДВС у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) вказує на те, що законодавець розтлумачує поняття "примусового вселення" як забезпечення державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) у ному. Однак, суд апеляційної інстанції всупереч існуючому тлумаченню розтлумачує поняття "примусового вселення" як "примусове проникнення", що не узгоджується із існуючим тлумаченням законодавця. Крім того, будь-яких дій щодо виселення ОСОБА_1 чи позбавлення її права володіння та користування власністю під час проведення виконавчих дій не вчинялося. Наголошує, що на виконання приписів пункту 4 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" примусове вселення ОСОБА_2 здійснювалося на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2019 року, а тому висновки суду апеляційної інстанції з покликанням на приписи цієї ж норми, що примусове вселення до власності ОСОБА_1 , яка не є ані боржником, ані іншим учасником виконавчого провадження, відбулося без відповідного рішення суду є не вірним. При цьому, скаржник звертає увагу, що державний виконавець має право, а не обов`язок звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ із заявою щодо роз`яснення рішення, однак рішення суду, яке виконувалось, є абсолютно зрозумілим.

14. 29 січня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколов В.М.

15. Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження №К/9901/3312/20 за вказаною касаційною скаргою.

16. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 21 квітня 2020 року закінчено підготовчі дії у провадженнях №К/9901/2376/20 і №К/9901/3312/20 та призначено касаційні скарги до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

17. 12 лютого 2019 року від Другого ВДВС у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , де відповідач посилається на обґрунтованість доводів касаційної скарги, рішення прийняте судом апеляційної інстанцій просять скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказують на те, що державним виконавцем правомірно було вчинено виконавчі дії у виконавчому провадженні №59307283. Відповідач вважає, що оскільки ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, то й взагалі не може звертатися до суду на дії державного виконавця.

18. 14 лютого 2019 року від ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 та 04 березня 2020 року надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, де третя особа посилається на не обґрунтованість доводів касаційних скарг та просить їх відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанцій залишити без змін. Вказують на те, що державний виконавець грубо порушив норми матеріального права, зокрема про захист приватної власності, а також перевищив повноваження, визначені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII. Також, згідно статті 74 цього Закону, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

19. 14 лютого 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 та 04 березня 2020 року надійшов відзив на касаційну скаргу Другого ВДВС у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), де позивачка посилається на не обґрунтованість доводів касаційних скарг та просить їх відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанцій залишити без змін. Вказує на те, що предметом даного спору є визнання протиправними дій державного виконавця щодо вселення ОСОБА_2 в житлову кімнату АДРЕСА_2 , що було оформлено актом від 01 серпня 2019 року про примусове виконання виконавчого листа № 686/13976/16-ц від 04 червня 2016 року, що відповідає статтям 5 6 19 КАС України. Також зазначила, що примусове проникнення до власності позивача, яка не є ані боржником, ані іншим учасником виконавчого провадження відбулось без відповідного рішення суду. Стосовно доводів авторів касаційних скарг про непідсудність даного спору адміністративним судам з покликанням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 826/13405/18, не узгоджується із позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 917/2267/14.

Установлені судами фактичні обставини справи

20. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 25 лютого 2019 року у справі №686/13976/16-ц заяву ОСОБА_2 задоволено. Здійснено поворот рішення Хмельницького міськрайонного суду від 28 жовтня 2016 року про виселення ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_6 без надання іншого жилого приміщення шляхом вселення її в кімнату

АДРЕСА_4 . Відповідно до виконавчого листа у справі №686/13976/16-ц, виданого Хмельницьким міськрайонним судом 04 червня 2019 року, ухвала Хмельницького міськрайонного суду від 25 лютого 2019 року у справі №686/13976/16-ц набрала законної сили 02 травня 2019 року. Суд вирішив здійснити поворот виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 28 жовтня 2016 року про виселення ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення шляхом вселення її в кімнату

АДРЕСА_5 . Актом державного виконавця 01 серпня 2019 року стверджено, що при примусовому виконанні виконавчого листа №686/13976/16-ц, виданого Хмельницьким міськрайонним судом 04 червня 2019 року про здійснення повороту рішення про виселення ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення шляхом вселення її в кімнату АДРЕСА_1 , встановлено: "01 серпня здійснено виїзд за адресою, зазначеною у виконавчому документі щодо виконання рішення суду про ОСОБА_2 в кімнату АДРЕСА_1 . В ході вжитих заходів ОСОБА_2 вселено у зазначену кімнату. Рішення суду виконано в повному обсязі".

23. Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №59307283 від 12 серпня 2019 року у справі про поворот рішення про виселення ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення шляхом вселення її в кімнату АДРЕСА_1 , виконавче провадження закінчено у зв`язку з його виконанням.

24. За матеріалами справи житлова кімната АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , яку вона придбала за договором купівлі-продажу від 19.03.2019, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та договором купівлі-продажу від 19.03.2019.

25. Тож ОСОБА_1 , яка не була учасником виконавчого провадження ВП №59307283, оскаржує дії державного виконавця у цьому провадженні, які мали місце 01 серпня 2019 року щодо виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду про поворот виконання рішення суду про вселення ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права

26. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

28. Статтею 47 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

29. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

30. Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

31. Згідно частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

32. Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

33. Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

34. Частиною 1 та 2 статті 67 Закону №1404-VIII визначено, що державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача. У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

35. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ» (далі - Закон № 460-IX).

36. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

37. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

38. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

39. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

40. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС (в редакції до 08 лютого 2020 року) України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

42. Спір у цій справі виник у зв`язку із діями державного виконавця під час виконання ним в рамках виконавчого провадження № 59307283 з примусового виконання виконавчого листа № 686/13976/16-ц, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 04.06.2019, ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.02.2019 у справі № 686/13976/16-ц, яка набрала законної сили 02.05.2019, про поворот рішення Хмельницького міськрайонного суду від 28 жовтня 2016 року про виселення ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення шляхом вселення її в кімнату

АДРЕСА_6 . У цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що житлова кімната АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , яку вона придбала за договором купівлі-продажу від 19 березня 2019 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та договором купівлі-продажу від 19 березня 2019 року.

44. При цьому ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження №59307283, у цьому виконавчому провадженні стягувачем є ОСОБА_2 , а боржником - ТОВ "ЖЕД ПМК 2015".

45. Перевіривши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційних скарг Верховний Суд виходить із такого.

46. Колегія суддів відхиляє доводи скаржників у касаційних скаргах про непідсудність даного спору адміністративним судам та відсутність у ОСОБА_1 права оскаржувати дії державного виконавця стосовно вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, у якому вона не являється учасником.

47. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

48. Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

49. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

50. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

51. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

52. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

53. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується передбачено статтею 6 цього Кодексу.

54. Виходячи з вищевикладених обставин та норм закону слідує, що особи, які не залучалися у справі можуть оскаржити рішення, дію та бездіяльність державного виконавця, якщо вважають, що ними зачіпаються їх права, а тому позивач має безперечне право звернутися до суду за своїм захистом.

55. Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 30.05.2018 у справі №815/2255/16, від 27.03.2019 №823/359/18, від 05.06.2019 у справі №917/2267/14 висловила правову позицію, що оскільки Цивільним процесуальним кодексом України та Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами виконавчого провадження, то відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

56. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі №826/13405/18, на які посилається Другий ВДВС у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у касаційній скарзі, стосуються ситуацій, коли особи, які не є стороною провадження, оскаржують дії державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, передбаченому статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), за якою лише сторони виконавчого провадження мають на це право. У цій справі Велика Палата наголосила, що особи, які не є учасниками виконавчого провадження, не мають права оскаржувати дії державного виконавця в порядку статті 447 ЦПК. Водночас, як зазначено Судом вище такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

57. Щодо висновків суду апеляційної інстанції стосовно протиправності дій державного виконавця Верховний Суд виходить із такого.

58. За обставинами цієї справи очевидно існує спір про цивільне право володіння (користування) житловою кімнатою АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 , яка придбала цю кімнату за договором купівлі-продажу, та ОСОБА_2 , яка була позбавлена правомірного права користування цією кімнатою у зв`язку із незаконним виселенням, що було відновлено ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.02.2019 у справі № 686/13976/16-ц, яка набрала законної сили 02.05.2019, про поворот рішення Хмельницького міськрайонного суду від 28 жовтня 2016 року про виселення ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення шляхом вселення її в кімнату

АДРЕСА_7 . Даний спір безумовно не може бути вирішений в рамках адміністративного судочинства шляхом оскарження дій державного виконавця.

60. Згідно з положеннями статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

61. Тобто за захистом цивільних прав особи мають звертатися до місцевого загального суду в порядку ЦПК.

62. У цій справі суд апеляційної інстанції завольняючи позовну заяву ОСОБА_1 не врахував наявність цивільного спору між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та, оцінюючи дії оскаржувані дії державного виконавця, не надав оцінку діям останнього в частині дотримання ним приписів статті 67 Закон №1404-VIII, яка регламентує процедуру вселення у житлове приміщення, в тому числі у примусовому порядку. При цьому поняття "примусове проникнення" та "примусове вселення" не є тотожними.

63. За наведених обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що висновки суду апеляційної інстанції є передчасними та ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

64. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

65. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

66. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судом апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

67. Рішення суду апеляційної інстанції не містить мотивів відхилення доводів скаржників. В той же час критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

69. Згідно частини 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

70. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх не встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

71. Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційні скарси підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

72. Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права, а також прийняти рішення та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат

73. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 та Другого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) задовольнити частково.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 686/21643/19 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду