111

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 686/22964/16-ц

провадження № 61-21674св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача -ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , на постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О., від 29 жовтня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що до 07 жовтня 1998 року він перебував із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, за час якого сторони набули квартиру АДРЕСА_1 . Вказана квартира придбана ним і відповідачем за спільні кошти і належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, разом із тим між сторонами не досягнуто згоди щодо її поділу.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину майна, виділення частки із спільної сумісної власності та стягнення грошової компенсації.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивувала тим, що за час шлюбу (з 07 квітня 1990 року по 07 жовтня 1998 року) вона та ОСОБА_1 набули у спільну сумісну власність: квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 1990 року; неприйнятий в експлуатацію гараж АДРЕСА_2 в кооперативі для зберігання транспортних засобів «Фрагмент» по АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці площею 0,0021 га, кадастровий номер 6810100000:16:003:0134; автомобіль «Wartburg», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 30 січня 1998 року і по теперішній час; автомобіль «ВАЗ 2109», 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 17 травня 1997 року і по теперішній час; автомобіль «Opel Omega», 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 27 січня 1998 року і по теперішній час;автомобіль «Ford Sierra», 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 29 листопада 1997 року та відчужений ОСОБА_4 01 жовтня 1998 року; автомобіль «ВАЗ 21051», 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 17 травня 1997 року та відчужений ОСОБА_5 07 квітня 2001 року; автомобіль «ВАЗ 2104», 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 28 грудня 1996 року та відчужений ОСОБА_6 27 серпня 1998 року;автомобіль «ВАЗ 2108», 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 11 лютого 1998 року та відчужений ОСОБА_7 20 квітня 2001 року; автомобіль «Audi 80», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 19 лютого 1998 року та відчужений ОСОБА_8 07 березня 2011 року; автомобіль «ВАЗ 2108», 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 28 грудня 1996 року та відчужений ОСОБА_9 28 серпня 1998 року; автомобіль «ВАЗ 21091», 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_11 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 06 жовтня 1998 року та відчужений ОСОБА_10 07 жовтня 1998 року.

У 1998 році сторони домовилися про добровільний поділ майна, згідно якого позивачу мала залишитися квартира, а відповідачу - гараж та автомобілі, разом із тим ця домовленість не була оформлена документально. Оскільки ОСОБА_1 заявив вимогу про виділ частки в квартирі, то вона має намір одержати 1/2 частину гаража та автомобілів. ОСОБА_1 здійснив відчуження деяких автомобілів без її згоди, внаслідок чого з нього на її користь слід стягнути грошову компенсацію вартості частки належного їй майна.

Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину:квартири АДРЕСА_1 ; неприйнятого в експлуатацію гаража АДРЕСА_2 в кооперативі для зберігання транспортних засобів «Фрагмент» по АДРЕСА_2 ;автомобіля «Wartburg», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіля «ВАЗ 2109», 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіля «Opel Omega», 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини відчужених автомобілів: «Ford Sierra», 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; «ВАЗ 21051», 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; «ВАЗ 2104», 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 ; «ВАЗ 2108», 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 ; «Audi 80», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 ; «ВАЗ 2108», 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 ; «ВАЗ 21091», 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_11 , у розмірі 256 460, 00 грн.

Виділити їй, ОСОБА_2 , в особисту приватну власність квартиру АДРЕСА_1 , припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину цієї квартири.

Виділити ОСОБА_1 в особисту приватну власність: неприйнятий в експлуатацію гараж АДРЕСА_2 в кооперативі для зберігання транспортних засобів «Фрагмент» по АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці площею 0,0021 га, кадастровий номер 6810100000:16:003:0134; автомобіль «Wartburg», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль «ВАЗ 2109», 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль «Opel Omega», 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , припинивши її, ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину цього майна.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Продана Б. Г. від 25 червня 2019 року, із урахуванням ухвали про виправлення описки від 11 вересня 2019 року, первісний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Поновлено строк позовної давності. Визнано право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнано право власності ОСОБА_1 на автомобілі: «Wartburg», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 16 580, 00 грн; «ВАЗ 2109», 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 39 380, 00 грн; «Opel Omega», 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вартістю 33 160, 00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 128 365, 00 грн у рахунок відшкодування частини вартості проданих автомобілів: «Ford Sierra», 1987 року випуску; «ВАЗ 21051», 1992 року випуску; «ВАЗ 2108», 1992 року випуску; «Audi 80», 1988 року випуску; «ВАЗ 2108», 1992 року випуску; «ВАЗ 21091», 1990 року випуску.

В решті зустрічного позову відмовлено.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2019 року визнано право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобілів: «Wartburg», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; «ВАЗ 2109», 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; «Opel Omega», 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобілів: «Wartburg», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; «ВАЗ 2109», 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; «Opel Omega», 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , визнано за ОСОБА_1 право власності на ці автомобілі та стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 44 560, 00 грн половини їх вартості.

Рішення суду першої інстанції мотивовані тим, що квартира та автомобілі набуті ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за час шлюбу та належать їм на праві спільної сумісної власності подружжя, отже, частки сторін у майні є рівними. Квартира не може бути реально поділена між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , внаслідок чого слід визначити ідеальні частки подружжя в цьому майні та залишити квартиру у спільній частковій власності сторін. Автомобілі мають бути присуджені ОСОБА_1 із стягненням з нього на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості належної їй частки майна, а також частини вартості проданих ОСОБА_1 автомобілів. Оскільки ОСОБА_1 набув гараж після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , то це майно є його особистою приватною власністю та не підлягає поділу. Суд дійшов висновку, що порушене право ОСОБА_2 підлягає захисту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2019 року в частині задоволення зустрічного позову про поділ автомобілів скасовано та ухвалено в цій частині вимог нове рішення, яким у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ автомобілів відмовлено.

Визнано, що додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2019 року втратило силу.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, і не застосував положення статті 29 КпШС України, статті 76 ЦК України в редакції Закону 1963 року, якіпідлягали до застосування.

ОСОБА_2 заявила вимоги про поділ автомобілів після спливу 18 років з часу розірвання шлюбу. Весь цей час вона була обізнана про наявність автомобілів і не цікавилася належним їй майном, отже у 1998 року(після розірвання шлюбу) вона могла довідатися про порушення своїх майнових прав.ОСОБА_2 пред`явила зустрічний позов 13 березня 2017 року, тобто після спливу позовної давності, та не зверталася до суду з заявою про поновлення строку на захист порушеного права. Позивач не вказувала на причини пропуску позовної давності, разом із тим, суд першої інстанції розглянув це питання з власної ініціативи, а, поновивши строк, не зазначив підстав для його поновлення. У свою чергу, ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року і залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2019 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що після одержання відповідей за запитами суду позивачу за зустрічним позовом стало відомо, що відповідач ОСОБА_1 без згоди колишньої дружини відчужив цілу низку транспортних засобів. Станом на 26 січня 2017 року у спільній власності колишнього подружжя залишилося лише три транспортних засоби, решту набутих за період шлюбу транспортних засобів відповідачем за зустрічним позовом відчужено без її згоди. Про порушення своїх прав ОСОБА_2 дізналася лише після отримання інформації з сервісного центру МВС у січні 2017 року. Однак суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, дійшов неправильного висновку про застосування строків позовної давності, який не відповідає обставинам справи, адже строк позовної давності пропущено не було.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину майна, виділення частки із спільної сумісної власності та стягнення грошової компенсації, призначено до судового розгляду у складі колегії з п`яти суддів.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 07 квітня 1990 року по07 жовтня 1998 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 13 липня 1990 року, посвідченим державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Гусєвою Л. В. 13 липня 1990 року. Вказана квартира була зареєстрована в Хмельницькому БТІ на праві приватної власності за ОСОБА_11 .

У період з грудня 1996 року до жовтня 1998 року ОСОБА_1 придбав:

- автомобіль «Wartburg», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 30 січня 1998 року і по час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), вартістю 16 580, 00 грн;

- автомобіль «ВАЗ 2109», 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 (зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 17 травня 1997 року і по час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), вартістю 39 380, 00 грн;

- автомобіль «Opel Omega», 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 (зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 27 січня 1998 року і по час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), вартістю 33 160, 00 грн;

- автомобіль «Ford Sierra», 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 (зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 29 листопада 1997 року та був відчужений ОСОБА_4 01 жовтня 1998 року), вартістю 33 680, 00 грн;

- автомобіль «ВАЗ 21051», 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 (зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 17 травня 1997 року та був відчужений ОСОБА_5 07 квітня 2001 року), вартістю 24 610, 00 грн;

- автомобіль «ВАЗ 2104», 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 (зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 28 грудня 1996 року та був відчужений ОСОБА_6 27 серпня 1998 року), вартістю 28 760, 00 грн;

- автомобіль «ВАЗ 2108», 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 (зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 11 лютого 1998 року та був відчужений ОСОБА_7 20 квітня 2001 року), вартістю 37 300, 00 грн;

- автомобіль «Audi 80», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 (зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 19 лютого 1998 року та був відчужений ОСОБА_8 07 березня 2011 року), вартістю 58 550, 00 грн;

- автомобіль «ВАЗ 2108», 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 (зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 28 грудня 1996 року та був відчужений ОСОБА_9 28 серпня 1998 року), вартістю 37 300, 00 грн;

- автомобіль «ВАЗ 21091», 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_11 (зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 06 жовтня 1998 року та був відчужений ОСОБА_10 07 жовтня 1998 року), вартістю 36 530, 00 грн, а всього автомобілів на суму 345 850, 00 грн

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України та статті 16 Закону України«Про власність» від 07 лютого 1991 року №697-ХІІ, які були чинними на час набуття подружжям права власності, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Аналогічні положення містяться у статті60 Сімейного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

За змістом пункту 3 частини першої статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Частиною першою статті 28 КпШС України визначено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховуються при поділі.

Відповідно до статті 29 КпШС України якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.

Судами встановлено, що з 07 квітня 1990 року по 07 жовтня 1998 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі та в цей період ними було придбано вищезазначені квартиру та транспортні засоби, частину яких було відчужено ОСОБА_1 без згоди колишньої дружини.

Факт набуття у власність спірного майна (окрім гаража, судові рішення у частині поділу якого не є предметом оскарження) сторонами не оспорюється.

Частиною першою статті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо стягнення компенсації вартості автомобілів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із того, що позивач за зустрічним позовом заявила вимоги про поділ автомобілів після спливу 18 років з часу розірвання шлюбу, хоча була обізнана про наявність автомобілів і не цікавилася належним їй майном, отже у 1998 року(після розірвання шлюбу) вона могла довідатися про порушення своїх майнових прав.ОСОБА_2 пред`явила зустрічний позов 13 березня 2017 року, тобто після спливу позовної давності, про застосування наслідків спливу якої було заявлено стороною спору.

Дійшовши вказаного висновку, апеляційний суд не врахував наступного.

Статтею 11 КпШС України передбачено, що у тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Статтею 72 СК України визначено, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Статтею 76 ЦК України (в редакції 1963 року), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Норма подібного змісту міститься у чинному ЦК України (стаття 261).

Статтею 80 ЦК України (в редакції 1963 року) було визначено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтями 256, 257 та 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У частині другій статті 72 СК України та пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

Таким чином, визначальним у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності є день, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом України у постанові

від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15, а також Верховним Судом

у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 759/12058/15-ц (провадження № 61-495св18), від 21 березня 2018 року у справі

№ 576/2447/15-ц (провадження № 61-8081св18), від 04 липня 2018 року

у справі № 584/1319/16-ц (провадження № 61-19445св18).

При вирішенні спору апеляційним судом не враховано, що відповідач за зустрічним позовом звернулася до суду за захистом своїх порушених прав на спільно набуте за час перебування із позивачем у шлюбі майно після пред'явлення до неї позову колишнім чоловіком про поділ спільно набутої у 1998 році квартири.

ОСОБА_2 посилалася не те, що не знала про відчуження відповідачем за зустрічним позовом спірних автомобілів, а дізналась про це у суді першої інстанції після витребування із регіонального сервісного центру в Хмельницькій області МВС інформації щодо транспортних засобів, які були зареєстровані за її колишнім чоловіком. Так на виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 18 січня 2017 року регіональним сервісним центром МВС в Хмельницькій області 26 січня 2017 року надано відомості щодо транспортних засобів.

Звертаючись до суду із цим позовом у березні 2017 року, ОСОБА_2 не порушила передбачений законом строк позовної давності для звернення до суду, оскільки вона звернулась до суду до спливу трьох років з моменту, коли дізналася про своє порушене право, зокрема про відчуження ОСОБА_1 без її згоди частини автомобілів. Отже спір між сторонами щодо набутого у період шлюбу майна виник у 2017 році.

Апеляційний суд вищезазначених обставин справи не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині поділу спільно набутих подружжям транспортних засобів з підстав пропуску позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини справи та дійшов загалом правильного висновку про задоволення зустрічним позовних вимог у частині поділу між подружжям автомобілей.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 402 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , задовольнити.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року скасувати.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2019 року в частині задоволення зустрічного позову про поділ автомобілів та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2019 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович