Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 686/24003/18

провадження № 61-14417св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2019 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 10 травня 2018 року о 18 год 50 хв ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Nissan Almera, державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, по вулиці Свободи, 16-а у місті Хмельницькому, в порушення вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримавшись безпечної відстані допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_2 під його керуванням.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Такими діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.

Крім того, факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння встановлено постановою Хмельницького міськрайонного суду від 30 серпня 2018 року.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 11 червня 2018 року у справі № 686/11364/18 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна», яка здійснила виплату страхового відшкодування в сумі 37 000 грн.

Разом із тим, відповідно до висновку № 026/06/2018 експертного товарознавчого дослідження автомобіля станом на 22 червня 2018 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля внаслідок його пошкодження у ДТП 10 травня 2018 року становить 50 762,73 грн.

Різниця між сумою збитків та отриманим страховим відшкодуванням становить 13 762,73 грн, які ОСОБА_1 просить стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та стягнути із ОСОБА_2 на свою користь 8 526 грн завданої матеріальної шкоди і 29 892 грн моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2019 року у складі судді Салоїд Н. М. позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 13 762,73 грн.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 363,98 грн завданої матеріальної шкоди, 5 000 грн моральної шкоди та 3 768 грн витрат за проведення автотоварознавчого дослідження.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що розмір заподіяної шкоди відповідно до висновку № 026/06/2018 експертного товарознавчого дослідження автомобіля ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 22 червня 2018 року у ДТП 10 травня 2018 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля внаслідок його пошкодження становить 50 762,73 грн, тому з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 належить сягнути матеріальну шкоду в сумі 13 762,73 грн.

З відповідача ОСОБА_2 підлягає частковому стягненню на користь позивача ОСОБА_1 матеріальна шкода у розмірі 363,98 грн за знищення речей, які знаходилися в автомобілі.

У задоволенні решти вимог щодо відшкодування завданих матеріальних збитків суд вважає необхідним відмовити, оскільки позивач належними та допустимими доказами їх не довів, а суд таких не встановив.

З урахуванням глибини та характеру душевних страждань, які завдані пошкодженням майна позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 повинен складати 5 000 грн, та відповідно підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 як винної особи у їх заподіянні.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Провідна» задоволено, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2019 року в частині задоволення позову про стягнення страхового відшкодування, матеріальної шкоди, витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та в частині стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» судового збору на користь держави скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Провідна» про стягнення недоплаченого відшкодування збитків та до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди і стягнення витрат на проведення автотоварознавчого дослідження відмовлено.

Зменшено стягнуту із ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору до 128,32 грн.

В решті рішення суду залишено без змін.

Витрати ПрАТ «СК «Провідна» по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1152,60 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що факт здійснення ПрАТ «СК «Провідна» страхової виплати у розмірі 37 000 грн позивач не заперечує. Отже, сторони досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування у формі та спосіб, що відповідає вимогам статей 22, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а страховик належним чином виконав свої зобов`язання перед ОСОБА_1 і виплатив йому погоджену суму страхового відшкодування.

Погодження суми страхового відшкодування шляхом укладення окремого договору в силу статті 202 ЦК України є правочином, відповідає вимогам статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зазначений договір ОСОБА_1 не оспорював.

Суд першої інстанції на зазначені обставини увагу не звернув, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, вийшовши за межі позовних вимог і зробив помилковий висновок про нікчемність пункту 4 зазначеного договору відповідно до частини першої статті 27 ЦК України та наявність підстав для стягнення із страхової компанії додатково грошових коштів у рахунок відшкодування шкоди.

За встановленої безпідставності позовних вимог до страхової компанії та враховуючи те, що автотоварознавче дослідження транспортного засобу позивача за його замовленням було проведене після погодження позивачем та страховою компанією суми страхового відшкодування, висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення зі ОСОБА_2 3 768 грн витрат за його проведення, є неправильним.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази пошкодження речей, які знаходилися у автомобілі ОСОБА_1 внаслідок ДТП, що сталася, та розміру завданої у зв`язку з цим матеріальної шкоди, тому безпідставним є висновок суду першої інстанції про стягнення зі ОСОБА_2 363,98 грн вартості таких речей.

Висновок суду першої інстанції про те, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити 5 000 грн є обґрунтованим та таким, що відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що усупереч постанові Великої Палати Верховного Суду апеляційний суд, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував приписів частини першої статті 27 ЦК України, а також не здійснив перевірки та жодним чином не аргументував у постанові відхилення його доводів про те, що договір про врегулювання страхового випадку був укладений ним під впливом наведених у позові і досліджених судом першої інстанції тяжких психологічних і матеріальних обставин.

Апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин положення статті 13 41 Конституції України, статті 1 Протоколу першого до Конвенції щодо гарантування державою та забезпечення нею захисту прав власності кожної особи, а також статей 22, 233, частини першої статті 1166 1192 ЦК України.

Про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, прямо визначено у правових позиціях Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Визначення розміру матеріального збитку при настання страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».

Виплачена йому ПрАТ «СК «Провідна» сума страхового відшкодування була обчислена страховою компанією лише на підставі протоколу огляду, а не експертизи транспортного засобу.

Приймаючи оскаржувану постанову апеляційний суд допустив порушення принципу верховенства права, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У вересні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, посилаючись на те, що договір про врегулювання страхового випадку було укладено на виконання абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому не може бути нікчемним. Позивач та страхова компанія шляхом укладення договору про врегулювання страхового випадку досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування. Страхова компанія в передбаченому законом порядку здійснила виплату страхового відшкодування, тобто належним чином виконала взяті на себе зобов`язання відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Висновок, складений суб`єктом оціночної діяльності фзичною особою-підприємством Найдуком М. Л. не є висновком експерта, не проводив дослідження та не складав висновок як експерт, не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до частини п`ятої статті 106 ЦПК України.

Страхове відшкодування було виплачено страховою компанією на підставі укладеного із позивачем договору про врегулювання страхового випадку, тому у нього не було потреби проводити дане автотоварознавче дослідження.

Позивачем не було надано жодних доказів того, що в автомобілі позивача знаходилися речі на загальну суму 363,98 грн, які пошкодилися в результаті ДТП.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 травня 2018 року о 18 год 50 хв сталася ДТП.

ОСОБА_2 , керуючи з ознаками алкогольного сп`яніння автомобілем марки Nissan Almera, д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Свободи, 16-а у місті Хмельницькому в порушення вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України не дотримався безпечної відстані і допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 11 червня 2018 року у справі № 686/11364/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована на підставі укладеного між ним та ПрАТ «СК «Провідна» договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі страхового полісу АК/6738783 від 20 липня 2017 року, відповідно до якого застраховано майнові інтереси, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих, внаслідок експлуатації на законних підставах забезпеченого транспортного засобу Nissan Almera, д.н.з. НОМЕР_3 .

16 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку із зазначеною ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, в результаті якої був пошкоджений належний йому автомобіль ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_2 .

22 травня 2018 року представником страхової компанії у присутності ОСОБА_1 проведено огляд пошкоджень його автомобіля, за результатами якого складений акт огляду, який позивач підписав. Заяв та зауважень щодо акта від нього не надходило.

13 липня 2018 року ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_1 уклали договір про врегулювання страхового випадку 2300225370 за договором № АК/6738783 від 20 липня 2017 року, згідно з пунктом 3 якого сторони дійшли згоди, що розмір страхового відшкодування складає 37 000 грн.

Пунктом 4 зазначеного договору передбачено, що потерпілий погоджується із розміром страхового відшкодування, визначеним у пунктах 3, 4 цього договору, та з укладенням даного договору, а також належним виконанням його сторонами та належним виконанням договору сторонами. Зобов`язується у майбутньому не пред`являти фінансових, матеріальних та іншого роду вимог і претензій, в тому числі будь-яких штрафних санкцій, неустойки, пені, річних, індекс інфляції тощо, моральної шкоди, упущеної вигоди, судових витрат та будь-яких інших вимог та претензій майнового і немайнового характеру до страховика з питань виплати на його користь або на користь інших осіб страхового відшкодування та компенсації інших матеріальних або моральних збитків, пов`язаних з подією, яка сталася 10 травня 2018 року за участю транспортного засобу - ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_2 .

Зазначений договір ОСОБА_1 не оспорював.

18 липня 2018 року страхова компанія здійснила позивачу виплату страхового відшкодування у сумі 37 000 грн.

На замовлення позивача судовим експертом Найдуком М. Л. 08 серпня 2018 року складене експертне автотоварознавче дослідження належного ОСОБА_1 автомобіля ВАЗ 21121, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , за результатами якого (висновок № 026/06/2018) визначено, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля внаслідок його пошкодження у ДТП 10 травня 2018 року, станом на 22 червня 2018 становить 50 762,73 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

29 серпня 2019 року справа № 686/24003/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страховика.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (стаття 990 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з із статтею Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правовоївідповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктами 34.2, 34.3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Отже, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Провідна» про стягнення страхового відшкодування та приймаючи в цій частині нову постанову про відмову в їх задоволенні, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що страховик виконав свої зобов`язання перед позивачем, виплатив суму страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу у порядку та спосіб, передбачений Законом.

Заперечення щодо неправомірних дій представника страховика під час огляду транспортного засобу та визначення розміру страхового відшкодування в матеріалах справи відсутні.

18 липня 2018 року страхова компанія здійснила позивачу виплату страхового відшкодування у сумі 37 000 грн.

Також правильним є висновок апеляційного суду про скасування рішення місцевого суду в частині стягнення із страхової компанії на користь позивача витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в їх задоволенні, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Автотоварознавче дослідження транспортного засобу позивача за його замовленням було проведене після погодження позивачем та страховою компанією суми страхового відшкодування, тому висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення із ОСОБА_2 3 768 грн витрат за його проведення, є неправильним.

Також суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази пошкодження речей, які знаходилися в автомобілі ОСОБА_1 , внаслідок ДТП, що сталася, та розміру завданої у зв`язку з цим матеріальної шкоди.

Натомість у матеріалах справи наявний договір про врегулювання страхового випадку від 13 липня 2018 року № 2300225370, згідно з яким позивач погодився із сумою страхового відшкодування.

Зазначений договір є чинним та ніким не оспорений.

Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 на його користь вартості пошкоджених речей, які знаходилися в його автомобілі на час ДТП, також є обґрунтованим, оскільки позивачем відповідно до положень статті 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів пошкодження речей та розміру завданої у зв`язку з цим матеріальної шкоди.

Доводи касаційної скарги про те, що договір про врегулювання страхового випадку укладений ним під впливом тяжких психологічних і матеріальних обставин, не заслуговують на увагу, оскільки зазначений договір є чинним та не визнаний недійсним.

Посилання місцевого суду на те, що пункту 4 зазначеного договору є нікчемним помилкові, оскільки відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність /відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Звертаючись до суду з позовом про захист порушеного права, ОСОБА_1 не оспорював договір про врегулювання страхового випадку, тому цей договір є чинним.

Визнаючи нікчемним пункт 4 зазначеного договору, суд першої інстанції фактично самостійно змінив предмет позову, оскільки ОСОБА_1 таких вимог не заявляв.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не врахував правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, також не заслуговують на увагу, оскільки з урахування особливих обставин справи, викладених вище, апеляційний суд не застосував зазначеної позиції до спірних правовідносин.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська