Постанова
Іменем України
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 686/27167/21
провадження № 61-7057св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2022 року в складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2022 року в складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності на земельні ділянки,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просили:
- припинити право власності ОСОБА_4 на 1/8 частку земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:01:004:0530 загальною площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на неї по 1/24 частці за кожним;
- припинити право власності ОСОБА_4 на 1/8 частку земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:01:004:0219 загальною площею 0,0999 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на неї по 1/24 частці за кожним.
В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка була дружиною ОСОБА_1 і матір`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_4 , які є її спадкоємцями.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2021 року визнано право власності кожного зі спадкоємців на спадкове майно, відповідно до якого ОСОБА_4 належить по 1/8 частці двох спірних земельних ділянок, тобто площа земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4 складає 0,0125 га.
Позивачі маючи намір забудувати спірні земельні ділянки для власних потреб, вирішили відшкодувати відповідачу вартість належних їй часток земельних ділянок.
У зв`язку з чим, відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок, на депозитний рахунок суду внесено 17 277,75 грн вартості 1/8 частки належної ОСОБА_4 земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:01:004:0530 та 17 277,75 грн вартості 1/8 частки належної ОСОБА_4 земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:01:004:0219.
Позивачі вважають, що оскільки частка відповідача є незначною, а річ неподільною, тому обґрунтованими є вимоги щодо припинення права власності ОСОБА_4 з виплатою їй коштів з депозитного рахунку у вигляді вартості її часток.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач своє право власності в порядку спадкування на частки спірних земельних ділянок, яке в неї виникло на підставі рішення суду, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєструвала, тому в неї не виникло право володіння, користування та розпоряджання цим майном. За відсутності у відповідача зареєстрованого права власності на спірне нерухоме майно неможливо припинити право відповідача на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників. Крім того, таке припинення права має теж реєструватись у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
22 липня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє батько ОСОБА_1 , звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2022 року і постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суди першої та апеляційної інстанцій не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме: статті 1268 1269 1270 1296 365 ЦК України, а також суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеними у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 463/1844/14, від 24 червня 2021 року в справі № 219/13376/17, від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16, від 07 липня 2020 року в справі № 524/7671/16.
Суди не врахували, що спадщина належить спадкоємцям на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила, передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності та можливість припинення права власності на спадкове майно відповідно до статті 365 ЦК України без реєстрації права власності на нього.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Справа надійшла до Верховного Cуду у вересні 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 .
Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті є її чоловік - ОСОБА_1 , діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_6
09 вересня 2019 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лавришиною А. О. заведена спадкова справа № 22-2019 щодо спадкового майна ОСОБА_5 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2021 року визнано за ОСОБА_1 право власності на 5/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:01:004:0530 загальною площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на 5/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:01:004:0219 загальною площею 0,0999 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 1/8 частку земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:01:004:0530 загальною площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/8 частку земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:01:004:0219 загальною площею 0,0999 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на 1/8 частку земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:01:004:0530 загальною площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та на 1/8 частку земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:01:004:0219 загальною площею 0,0999 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування на 1/8 частку земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:01:004:0530 загальною площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/8 частку земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:01:004:0219 загальною площею 0,0999 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності за вказаними особами було визнано судом у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 .
При цьому суд виходив з того, що вказане спірне нерухоме майно було спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , а тому частина ОСОБА_5 у спірному нерухомому майні підлягає спадкуванню.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на успадковані частки вказаних земельних ділянок.
ОСОБА_4 своє право власності на успадковані частки земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєструвала.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Правовідносини, що виникли у цій справі, стосуються припинення права власності на частку у спільному майні.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Поняття і види права спільної власності визначено статтею 355 ЦК України, відповідно до частини першої якої майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Частиною першою статті 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга цієї статті).
Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
При вирішенні позову, пред`явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.
Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування статті 365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18), у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі № 344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19) та у постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року в справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16.
Таким чином, у справі, яка переглядається, для припинення права на частку у спільному майні на підставі позову інших співвласників необхідно встановити наявність хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, тобто чи є відповідна частка незначною і не може бути виділена в натурі, або річ неподільною, або спільне володіння і користування майном є неможливим, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника - ОСОБА_4 , та попереднього внесення позивачами вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Слід також зазначити, що правомірність дій суду при встановленні вказаної вище обставини оцінюється з точки зору відповідності принципу об`єктивності і неупередженості, диспозитивності цивільного судочинства, завданням та основним засадам цивільного судочинства, а саме: справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У цій справі позивачі звернулися до суду з позовом про припинення права власності відповідача ОСОБА_4 на частку у спільному майні, посилаючись на те, що її частка є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_4 та членам її сім`ї.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що такий позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не зареєструвала своє право власності на спірне майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.
Як встановили суди та підтверджується матеріалами справи, відповідач набула право власності на спірне нерухоме майно на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2021 року в справі № 686/436/21, яке набрало законної сили. Тому відповідач є власником спірного майна. Те, що відповідач не зареєструвала своє право власності на частки спірних земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не позбавляє її такого права.
Тому висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є передчасними.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1 та 2 частини першої статті 264 ЦПК України).
У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, що переглядається, суди не перевірили, чи існують умови для припинення права на частку відповідача щодо спірного нерухомого майна, та чи не завдасть таке припинення права власності на частку у спільному майні істотної шкоди інтересам відповідача та інтересам членів її сім`ї.
Враховуючи, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, не з`ясував наявність передбачених законом підстав для припинення права на частку і фактично не розглянув по суті в цій частині позовні вимоги, то висновок суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про відмову у задоволенні позовних вимог є передчасним.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Верховний Суд врахував, що суд апеляційної інстанції не усунув усіх порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду, дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, надати оцінку всім обставинам справи, у тому числі, які були підставою для скасування судового рішення, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, немає; судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А. І. Грушицький
Судді: І. В. Литвиненко
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
В. В. Пророк