Постанова

Іменем України

05 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 686/27739/21

провадження № 61-5783св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Хмельницька обласна рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2022 року у складі судді Чевилюк З.А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 травня 2022 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Хмельницької обласної ради про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями щодо продажу (розпорядження) майна територіальних громад Хмельницької області.

ОСОБА_2 зазначив, що Хмельницька обласна рада здійснює розпродаж комунального майна з порушенням установленого порядку та без нотаріальної згоди інших співвласників. У такийспосіб відбувся аукціон з приватизації будинку наАДРЕСА_1 , внаслідок чого порушено право спільної сумісної власності позивача на майно та завдано йому душевних страждань.

ОСОБА_2 просив суд стягнути з Хмельницької обласної ради на свою користь 10 000 000,00грн моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2022 року, залишеним без змін постановоюХмельницького апеляційного суду від 24 травня 2022 року, у позові відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що особа набуває право на відшкодування моральної шкоди внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.

Обласні ради є представницькими органами місцевого самоврядування, які від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Право на звернення до суду гарантується законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

ОСОБА_2 обґрунтував свої вимоги про відшкодування моральної шкоди тим, що Хмельницька обласна рада здійснює незаконне відчуження комунального майна, внаслідок чого порушено його право спільної сумісної власності на це майно.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що Хмельницька обласна рада вчинила стосовно ОСОБА_2 неправомірні дії, які знаходяться у причинному зв`язку із завданням останньому шкоди. Також відсутні докази про заподіяння моральної шкоди ОСОБА_2 і порушення його цивільного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року ОСОБА_2 направив поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 травня 2022 року, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19, провадження № 61-13787св20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, провадження № 14-714цс19.

Завдана йому моральна шкода є наслідком порушення права власності на об`єкти спільної власності територіальних громад Хмельницької області. Відсутність можливості відновити порушені права становить фактичне втручання у право на мирне володіння майном.

Право на відшкодування моральної шкоди та підстава такого відшкодування є безумовними з урахуванням генерального делікту, а наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення не є обов`язковою.

Відповідно до статті 369 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) розпорядження майном, що у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Без наявності відповідного закону про комунальну власність майно спільної власності територіальних громад відчужити неможливо за відсутності в Хмельницької обласної ради повноважень на розпорядження ним.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини.

Просить розглядати справу з його обов`язковою участю.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що управління майном комунальної власності здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначає повноваження органів місцевого самоврядування щодо приватизації житлового фонду рад. Це спростовує твердження позивача щодо незаконності розпорядження обласною радою майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області.

Позивач не надав доказів протиправності дій Хмельницької обласної ради стосовно розпорядження майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, не навів перелік об`єктів нерухомого майна, щодо яких порушено його права.

Правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19, провадження № 61-13787св20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, провадження № 14-714цс19, стосуються неподібних правовідносин у порівнянні з цією справою.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Встановлені судами обставини

Хмельницька обласна рада є представницьким органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області у межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами.

ОСОБА_2 проживає у м. Хмельницькому.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

ОСОБА_2 на підтвердження порушення своїх прав посилається на те, що Хмельницька обласна рада здійснює розпродаж комунального майна з порушенням установленого порядку та без нотаріальної згоди інших співвласників - членів територіальної громади.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 280/97-ВР) територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр; представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (частина 2 статті 2 Закону № 280/97-ВР).

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами (частини 1, 2 статті 10 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону № 280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 43 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарному засіданні районної, обласної ради вирішуються питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин;далі - Закон № 2269-VIII) суб`єктами приватизації є, в тому числі, місцеві ради, органи приватизації територіальних громад.

Визначений статтею 10 Закону № 2269-VIII порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема, формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2269-VIIIперелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою. Включення нових об`єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об`єкта комунальної власності.

Отже, органи місцевого самоврядування (обласні ради зокрема) наділені повноваженнями у сфері приватизації комунального майна.

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Таким чином, правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень є вчинення ними протиправних дій або бездіяльності, що завдало шкоди та безпосередній причинний зв`язок між дією або бездіяльністю і шкодою. Шкода відшкодовується незалежно від вини, а належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, зокрема, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

ОСОБА_2 обґрунтував свої вимоги про відшкодування моральної шкоди тим, що Хмельницька обласна рада здійснює незаконне відчуження комунального майна, внаслідок чого порушено його право спільної сумісної власності на це майно. Проте не вказав і не довів, яким чином рішення обласної ради про приватизацію будинку на АДРЕСА_1 порушує його права.

Верховний Суд зазначає, що перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою відповідно до її дискреційних повноважень, визначених Законом № 280/97-ВР та Законом № 2269-VIII, рішення про таку приватизацію може бути предметом судового контролю лише за обставин порушення прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, державних та суспільних інтересів (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у цій справі ОСОБА_2 не довів порушення його прав.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19, провадження № 61-13787св20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, провадження № 14-714цс19.

Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) та постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19, провадження № 61-13787св20, зроблено загальний висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Немає підстав вважати, що суди не врахували вищенаведений загальний правовий висновок про те, що право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи. У цій справі не встановлено порушення прав позивача, тому у позові про відшкодування моральної шкоди відмовлено обґрунтовано.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи.

Верховний Суд зауважує, що як суд касаційної інстанції, він не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи, досліджувати докази та надавати їм правову оцінку.

Верховний Суд зазначає, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень.

Відповідно до статтей 401 402 ЦПК України колегія суддів не вбачає необхідності виклику учасників справи для надання пояснень у цій справі, і така необхідність відсутня, а отже, заявлене клопотання ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні задоволенню не підлягає.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко