Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 686/345/21
провадження № 61-18220св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - держава Україна в особі Вищої ради правосуддя,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 09 серпня 2021 року у складі судді Шевчик О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна, у якому у якості представника відповідача за пред`явленими вимогами вказав Вищу раду правосуддя, та просив стягнути з держави Україна на його користь 5 000 000 000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконним рішенням судді Хмельницького міськрайонного суду Трембача О. Л. у справі № 686/22551/15-п.
Позов мотивовано тим, що 11 квітня 2016 року суддя Хмельницького міськрайонного суду Трембач О. Л. прийняв незаконне рішення, яким матеріали адміністративного провадження відносно нього ( ОСОБА_1 ) за частиною першою статті 185-3 КУпАП направив керівнику Хмельницької місцевої прокуратури для прийняття рішення, оскільки в діях позивача вбачалися ознаки кримінального правопорушення.
Таким чином суддя Трембач О. Л. не вирішив справу по суті в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення та не звернув увагу, на відсутність взагалі події адміністративного правопорушення.
Внаслідок протиправних дій судді Трембача О. Л. порушено право позивача на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність працівників органів державної влади, в тому числі судді, конституційне право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади, обмежено його конституційне право на свободу пересування, крім того, порушено право на його честь і гідність.
Моральну шкоду позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку з вказаним рішенням суду у нього виникли негативні переживання, почуття тривоги, душевного болю, відчуття образи та приниженої гідності.
Розмір моральної шкоди ОСОБА_1 оцінив у розмірі 5 000 000 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 09 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок прийняття суддею Хмельницького міськрайонного суду Трембачем О. Л. процесуального рішення у справі щодо направлення матеріалів адміністративного провадження щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 185-3 КУпАП керівнику Хмельницької місцевої прокуратури для прийняття рішення, а також незаконності дій (рішень) судді, що не пов`язані із здійсненням правосуддя, наявності причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (рішенням) та наслідками, зазначеними у позові, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з держави Україна моральної шкоди, завданої незаконним рішенням судді у справі № 686/22551/15-п.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, уякій, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що адміністративна справа № 686/22551/15-п, порушена у відношенні позивача не розглянута та не закрита. Суд під час розгляду справи мав безпосередньо дослідити докази у справі та надати їм оцінку.
Судами не враховано правових висновків щодо застосування статей 1166 1167 1173 1174 1176 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17, постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16 (провадження № 61-2986св18), від 23 травня 2019 року у справі № 686/20012/18 (провадження № 61-3491св19) від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14 (провадження № 61-18697св18).
З огляду на необхідність встановити правову визначеність у правових висновках щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та враховуючи, що справа містить виключну правову проблему, ОСОБА_1 , у тексті касаційної скарги просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Також у касаційній скарзі заявник посилався на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (провадження № 12-22гс18), від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г (провадження № 12-41гс18), від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (провадження № 12-103гс18), від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16 (провадження № 12-16гс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц (провадження № 14-285цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 61-18697св18), від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18 (провадження № 61-3491св19), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20), від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Вищої ради правосуддя на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 11 квітня 2016 року у складі судді Трембача О. Л. матеріали адміністративного провадження щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 185-3 КУпАП направлено керівнику Хмельницької місцевої прокуратури для прийняття рішення, оскільки в діях ОСОБА_1 вбачався склад кримінального правопорушення.
ОСОБА_1 подав до суду позов, в якому посилався на те, що суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Трембач О. Л. 11 квітня 2016 року прийняв незаконне рішення про направлення матеріалів адміністративного провадження відносно нього за частиною першою статті 185-3 КУпАП керівнику Хмельницької місцевої прокуратури для прийняття відповідно рішення, чим завдав йому моральну шкоду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).
У той же час частиною шостою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю, рішенням) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги.
Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відмовляючи позивачу у відшкодуванні шкоди, на завдання якої він посилався, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження наявності заподіяної йому моральної шкоди, протиправності дій (рішень) судді Хмельницького міськрайонного суду, що не пов`язані із здійсненням правосуддя, причинного зв`язку між ними, а також негативними наслідками, на які посилається позивач.
За змістом заявлених позивачем вимог та наведених на їх обґрунтування мотивів вони фактично стосуються незгоди з процесуальним рішенням судді - постановою Хмельницького міськрайонного суду від 11 квітня 2016 року щодо направлення матеріалів адміністративного провадження відповідному органу для прийняття рішення.
Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що вимоги позивача про стягнення з держави України шкоди за порушення вимог закону при розгляді справи № 686/22551/15-п не можуть бути вирішені поза зв`язком зі з`ясуванням конкретних обставин її розгляду та оцінкою дій судді у цьому процесі, що відноситься до виключної компетенції Вищої ради правосуддя у межах відповідних дисциплінарних процедур.
Близьких за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/2261/19 (провадження № 11-957заі19).
У справі, яка переглядається позивач не довів факт заподіяння йому моральної шкоди незаконністю дій або рішенням судді Хмельницького міськрайонного суду, що не пов`язані із здійсненням правосуддя, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (рішенням) та наслідками, зазначеними ним у позові, а отже, суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з держави Україна моральної шкоди, завданої рішенням судді у справі № 686/22551/15-п.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності при вирішенні кожного окремого спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що у цій справі суди не встановили, а позивач не довів, що під час розгляду справи було його процесуальним обов`язком.
За таких обставин посилання у касаційній скарзі на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій суперечать правовим висновкам Верховного Суду у вказаній категорії справ, є безпідставними.
Колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що апеляційним судом ухвалено судове рішення відповідно до встановлених у справі обставин на підставі поданих сторонами доказів.
Суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи і доводи касаційної скарги позивача про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки у цій справі судами правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, а підстав, визначених статтею 403 ЦПК України не вбачається, у зв`язку з чим, відповідне клопотання ОСОБА_1 , викладене у тексті касаційної скарги в частині її мотивів, задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його участю
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив провести розгляд справи за його участю.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Клопотання ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд. Рішення про виклик сторін для надання пояснень судом не приймалося.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розгляд справи за його участі.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 09 серпня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк