№ 686/3582/16-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 686/3582/16-ц

провадження № 61-6484св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Кулініченком Геннадієм Володимировичем, на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2021 року у складі судді Мазурок О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., П`єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

На обгрунтування позову зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької областівід 28 листопада 2013 року розірвано.

Від шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вказує, що донька проживає з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач участі у вихованні не приймає та матеріальної допомоги не надає.

З урахуванням викладених обставин просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом позовом до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.

На обґрунтування позову зазначив, що з ОСОБА_2 він почав проживати спільно з кінця березня 2008 року, а 07 травня 2008 року вони зареєстрували шлюб. До цього він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який було розірвано 06 березня 2008 року.

Позивач вказує, що на час одруження ОСОБА_2 вже мала малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач, посилаючись на те, що він не є біологічним батьком цієї дитини, а про реєстрацію його як батька дізнався лише, отримавши позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів, просив суд виключити із актового запису № 17 від 20 вересня 2008 року відомості про нього як батька дитини.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України залишено без розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 записаний батьком дитини відповідно до частини першої статті 126 Сімейного кодексу України - за спільною заявою жінки та чоловіка (сторін у справі). Вказану заяву позивач підписав особисто, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 3447/3448/21-32 від 27 квітня 2021 року.

При цьому відсутність кровного споріднення між ним та дитиною позивач належними та допустимими доказами не довів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кулініченка Г. М. подав апеляційну скаргу на нього.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кулініченка Г. М. залишено без задоволення, заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Узагальнені доводи касаційної скарги

11 липня 2022 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кулініченка Г. Б. звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2022 рокуу вищевказаній справі.

В касаційній скарзі представник позивача просить суд оскаржувані судові рішення скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

29 липня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_7 . На час її народження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 між собою в зареєстрованому шлюбі не перебували.

07 травня 2008 року відділ реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції зареєстрував шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 442.

20 вересня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до відділу реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції заяву № 176-06/03-28 про визнання батьківства, за змістом якої ОСОБА_1 визнав себе батьком дитини - ОСОБА_7 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_2 , мати дитини, підтвердила, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_7

20 вересня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиціївчинено актовий запис № 17 про народження ОСОБА_7 , батьками якої записані: батько ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підстава запису відомостей про батька дитини - спільна заява ОСОБА_7 та ОСОБА_8 № 176-06/03-28 від 20 вересня 2008 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2013 року шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвано.

За висновком судової почеркознавчої експертизи № 3447/3448/21-32 від 27 квітня 2021 року підписи від імені ОСОБА_1 , що міститься в графі «Батько» на зворотній стороні аркуша заяви про визнання батьківства, що зареєстрована у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції № 176-06/03-28 від 20 вересня 2008 року; в графі «17. Підстава запису про батька під друкованим текстом «№ 176-06/03-28 від 20 вересня 2008 року» на зворотній стороні аркуша актового запису № 17 від 20 вересня 2008 року про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Вказані підписи виконані ОСОБА_1 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2017 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Кулініченка Г. В. у справі призначена судово-біологічна (імунологічна) експертиза для встановлення кровного споріднення між ОСОБА_1 та дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення якої було доручено експертам Київського міського бюро судово-медичної експертизи.

Листом № 11/1337 від 14 серпня 2017 року Київське міське бюро судово-медичної експертизи повідомило суд про повернення ухвали по призначення судово-біологічної (імунологічної) експертизи без виконання внаслідок неявки ОСОБА_2 на відбір зразків крові.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2017 року ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2017 року про призначення по справі судово-біологічної (імунологічної) експертизи було скасовано. При цьому суд встановив факт ухилення ОСОБА_2 від проведення вказаної експертизи.

03 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Кулініченко Г. В. звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з письмовим клопотанням про призначення у справі судово-біологічної (імунологічної) експертизи для встановлення кровного споріднення між ОСОБА_1 та дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення якої просив доручити експертам Київського міського бюро судово-медичної експертизи.

Вказане клопотання судом не розглянуто, по суті не вирішено, без розгляду не залишено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя (частина перша статті 122 СК України).

За змістом положень статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття (стаття 136 СК України).

Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 записаний батьком дитини відповідно до частини першої статті 126 СК України - за спільною заявою жінки та чоловіка (сторін у справі). Вказану заяву позивач підписав особисто, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 3447/3448/21-32 від 27 квітня 2021 року. При цьому відсутність кровного споріднення між ним та дитиною позивач належними та допустимими доказами не довів.

Суд апеляційної інстанції при апеляційному перегляді справи також зазначив, що відсутні об`єктивні дані, які б вказували на ухилення ОСОБА_2 від проведення судово-біологічної (імунологічної) експертизи.

Суд також вказав, що в подальшому під час тривалого розгляду справи з квітня 2017 року по грудень 2021 року сторона позивача повторних клопотань про призначення судово-біологічної (імунологічної) експертизи не заявляла.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можливо з наступних підстав.

Згідно частини четвертої, пунктів 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Установлено, що 01 серпня 2016 року представник ОСОБА_1 адвокат Кулініченко Г. В. звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про призначення у справі судово-біологічної (імунологічної) експертизи для встановлення кровного споріднення між ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_4 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 квітня 2017 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кулініченка Г. В. було задоволено, у справі призначена судово-біологічна (імунологічна) експертиза для встановлення кровного споріднення між ОСОБА_1 та дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення якої було доручено експертам Київського міського бюро судово-медичної експертизи.

Разом із тим, ухвалюючи судові рішення по суті спору, суди належної оцінки такій бездіяльності відповідачки не надали, викладені в ухвалі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2017 року висновки щодо ухилення ОСОБА_2 від проведення вказаної експертизи не спростували, а відтак належним чином не з`ясували, чи не свідчать такі дії відповідачки про її ухилення від проведення судової експертизи з метою встановлення істини у справі; чи свідчать нез`явлення ОСОБА_2 разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-біологічної (імунологічної) експертизи про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини.

Також суди належним чином не роз`яснили учасникам справи їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, зокрема, пов`язаних з витребування у судового експерта матеріалів на підтвердження/спростування ухилення ОСОБА_2 від проведення судово-біологічної (імунологічної) експертизи.

Відтак суди не сприяли в достатній мірі учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, та дійшли передчасного висновку про відсутність підстав застосування положень частини першої статті 109 ЦПК України.

Крім того, встановлено, що 03 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Кулініченко Г. В. звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з письмовим клопотанням про призначення у справі судово-біологічної (імунологічної) експертизи для встановлення кровного споріднення між ОСОБА_1 та дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення якої просив доручити експертам Київського міського бюро судово-медичної експертизи.

Вказане клопотання судом по суті не вирішено, без розгляду не залишено.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Порядок призначення судової експертизи у науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України, обов`язки, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначається Законом України «Про судову експертизу» Цивільним процесуальним кодексом, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

Судова експертиза може бути призначена судом за клопотанням учасників справи.

Так, пунктом 3 частини першої статті 43 ЦПК України передбачено право учасників справи подавати заяви та клопотання.

Обов`язок суду вирішити заяви чи клопотання учасників справи або залишити їх без розгляду передбачений статтею 222 ЦПК України.

При цьому зазначені питання вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 258 ЦПК України.

В роз`ясненнях, викладених у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз.

Судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Дульський проти України» зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Як вже зазначалось вище, для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (імунологічної, судово-генетичної) експертизи.

Суди, не розглянувши заявлене 03 лютого 2020 року письмове клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Кулініченка Г. В. про призначення у справі судово-біологічної (імунологічної) експертизи для встановлення кровного споріднення між ОСОБА_1 та дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перешкодили реалізації принципу змагальності сторін у цивільному процесі, що може призвести до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна.

Враховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції при апеляційному перегляді справи не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, у силу наданих процесуальним законом повноважень, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку, у тому числі усувати недоліки висновків суду, які є припущеннями, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості ухвалити власне рішення.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлені у повній мірі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником- адвокатом Кулініченко Геннадієм Володимировичем, задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов